Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.01.2025 року у справі №295/9940/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року

м. Київ

справа № 295/9940/20

провадження № 61-6932св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,

учасники справи:

за первісним та об`єднаним позовами:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Богунський відділ Державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державне підприємство «СЕТАМ»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс»,

за зустрічним позовом:

позивач -ОСОБА_2 ,

відповідач ? ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Зарицьким Максимом Аркадійовичем, на рішення від 22 листопада 2022 року, додаткове рішення від 05 грудня 2022 року та ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 30 листопада 2022 року у складі судді Перекупка І. Г., постанову Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності.

Позов мотивований тим, що 19 лютого 2014 року між нею та ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав їй кредитні кошти у розмірі 120 000,00 грн зі сплатою 22 % річних, строком до 18 лютого 2024 року. З метою забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань цього ж дня вона передала в іпотеку банку належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 . Вона своєчасно та у повному обсязі здійснювала погашення боргу та сплату відсотків за цим кредитним договором, однак у липні 2014 року її повідомлено про те, що платежі на визначені банком рахунки для сплати коштів за кредитним договором, тимчасово не приймаються.

15 листопада 2018 року на вхідних дверях її квартири було розміщене повідомлення, за змістом якого вказана квартира придбана іншою особою та зазначено про необхідність звільнення квартири.

Під час з`ясування обставин відчуження належної їй квартири стало відомо про те, що заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 15 квітня 2016 року стягнуто з неї на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість за кредитним договором, розмір якої станом на 12 січня 2016 року становить 170 083,50 грн. Про вказане судове рішення їй стало відомо під час розгляду справи № 295/16257/18.

02 листопада 2017 року між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТОВ «Європартнер фінанс» укладено договір відступлення права вимоги за вказаними кредитним договором та договором іпотеки.

12 січня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І. О. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Строк, за який має проводитись стягнення, з 02 листопада 2017 року по 03 листопада 2017 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, пропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Європартнер фінанс», які станом на 03 листопада 2017 року складають 389 179, 54 грн.

20 серпня 2018 року проведено електронні торги з реалізації зазначеної квартири та складено відповідний протокол № 353355, за яким переможцем торгів є ОСОБА_2 , а 05 вересня 2018 року державним виконавцем Богунського ВДВС м. Житомир ГТУЮ в Житомирській області Васькевич Н. В. складено акт про проведені електронні торги предмета іпотеки. 02 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис за № 18696718101.

З метою захисту своїх прав вона звернулася до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а також про визнання недійсними вказаних електронних торгів, протоколу про проведені електронні торги та акта державного виконавця. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26 травня 2020 року у справі № 295/16257/18 її позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та визнання електронних торгів недійсними задоволено частково та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І. О. 12 січня 2018 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 .

Стверджує, що належна їй на праві приватної власності квартира вибула з власності поза її волею, на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, що, у свою чергу, є підставою для застосування положень статті 388 ЦК України.

ОСОБА_1 просила суд:

скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 ;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на свою користь квартиру АДРЕСА_1 .

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення.

Зустрічний позов мотивований тим, що він у встановленому законом порядку набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яку придбав на електронних торгах за ціною 583 800,00 грн. Вказана квартира раніше належала ОСОБА_1 .

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26 травня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними електронних торгів з реалізації спірної квартири, протоколу та акта державного виконавця про проведені електронні торги. При цьому, судом встановлено, що електронні торги проведені відповідно до вимог законодавства України, будь-яких порушень при реалізації іпотечного майна не було виявлено.

Після ухвалення вказаного судового рішення, він з сім`єю вирішив заселитись до придбаної квартири, про що повідомив ОСОБА_1 . Проте всупереч його законним вимогам як власника квартира, відповідач чинить перешкоди у користуванні житловим приміщенням: не звільнила житлове приміщення, змінює замки та перешкоджає йому у користуванні квартирою. Крім того, ОСОБА_1 продовжує користуватися комунальними послугами, проте не сплачує кошти за надані послуги.

Право ОСОБА_1 на користування спірною квартирою є похідним від права її власності, яке припинено, а тому вона як колишній власник майна втратила право на користування вказаним нерухомим майном.

ОСОБА_2 просив суд виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .

27 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Богунського ВДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області, ДП «СЕТАМ», третя особа ? ТОВ «Європартнер Фінанс», про визнання недійсними електронних торгів з продажу нерухомого майна, протоколу, акта про проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Позов мотивований тим, що оскільки виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого проводилась примусова процедура реалізації предмета іпотеки на електронних торгах, визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, вважає, що електронні торги є недійсними, адже проведені на підставі нікчемного напису, що призвело до порушення прав позивача.

ОСОБА_1 просила:

визнати недійсними електронні торги, проведені 20 серпня 2018 року ДП «Сетам» із реалізації квартири АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним протокол проведення електронних торгів № 35335, проведених 20 серпня 2018 року ДП «Сетам» із реалізації квартири АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним акт про проведені електронні торги предмета іпотеки, проведених 20 серпня 2018 року ДП «Сетам» із реалізації двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , складений 05 вересня 2018 року головним державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області Васькевич Н .В. та затверджений начальником Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області Савіною Н. П. 05 вересня 2018 року;

визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що видане 02 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Сєтаком В. Я. на ім`я ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 08 грудня 2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісною позовною заявою ОСОБА_1 .

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 28 червня 2022 року цивільну справу № 295/9940/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення об`єднано в одне провадження з цивільною справою № 295/983/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Богунського ВДВС м. Житомир ГТУЮ в Житомирській області, ДП «Сетам», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс», про визнання недійсними електронних торгів з продажу нерухомого майна, протоколу, акту про проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності на нерухоме майно та присвоєно реєстраційний номер № 295/9940/20.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 листопада 2022 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 30 листопада 2022 року про виправлення описки, у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 . Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 840,00 грн. в рахунок відшкодування сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суд не бере до уваги та критично ставиться до посилання позивача на те, що вона не отримувала жодних листів від ТОВ «Європартнер фінанс», Богунського ВДВС м. Житомир, ДП «СЕТАМ», оскільки матеріалами справи підтверджується, що поштова кореспонденція була направлена позивачу на адресу: АДРЕСА_1 . При цьому позивач стверджує, що квартира АДРЕСА_1 є її єдиним житлом та саме цю адресу, в тому числі і як адресу для листування, позивач вказувала у позовній заяві в судовому засіданні, при з`ясуванні анкетних даних позивач зазначала цю ж адресу місцем проживання. ДП «СЕТАМ» було належним чином виконано вимоги Порядку реалізації арештованого майна, зокрема щодо повідомлення іпотекодавцям ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи № 295/16257/18 за позовом ОСОБА_1 . До Богунського ВДВС м. Житомир ГТУЮ в Житомирській області, ТОВ «Європартнер Фінанс», ДП «СЕТАМ», ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання електронних торгів недійсними, Богунський районний суд м. Житомира: спростував доводи ОСОБА_1 , що майно вибуло із власності поза її волею; з`ясував, що поштова кореспонденція була направлена позивачу на адресу: АДРЕСА_1 , а сама позивач стверджувала, що вказана квартира є її єдиним житлом та саме цю адресу, в тому числі і як адресу для листування, позивач вказувала у позовній заяві в судовому засіданні, при з`ясуванні анкетних даних, позивач зазначала цю ж адресу місцем проживання.

З матеріалів справи вбачається, що на момент проведення електронних торгів з реалізації спірного нерухомого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 12 січні 2018 року, вказаний напис нотаріуса був чинним, процедура визнання його в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, була здійснена вже після проведення спірних торгів. Отже, неправомірних та незаконних дій працівникам органів державної виконавчої служби під час виконання своїх обов`язків щодо реалізації нерухомого майна в межах ВП № НОМЕР_1 судом не встановлено. З огляду на те, що ОСОБА_2 набув права власності на спірну квартиру відповідно до вимог чинного законодавства, останній набув прав власника майна та відповідні гарантії від держави для їх захисту від свавільного втручання чи зазіхання третіх осіб, в тому числі попереднього власника.

Таким чином, ОСОБА_1 не тільки була обізнана з фактом продажу її майна на електронних торгах, а й мала реальну можливість перешкодити вибуттю квартири з її володіння, їй було відомо, що продаж квартири відбуватиметься в ході звернення стягнення на предмет іпотеки. ОСОБА_1 не доведено належним чином про наявність порушень Порядку реалізації арештованого майна при проведенні електронних торгів та доказів того, що ці порушення вплинули на результати торгів і права та законні інтереси позивача порушені.

Не може бути задоволена вимога про витребування спірного нерухомого майна, оскільки квартира вибула з володіння ОСОБА_1 з її відома, внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса та була придбана ОСОБА_2 як добросовісним набувачем у порядку, встановленому для виконання судового заочного рішення Богунського районного суду міста Житомира від 15 квітня 2016 року у справі № 295/676/16-ц.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 суд виходив із того, що права ОСОБА_1 на користування квартирою АДРЕСА_1 є похідними від її права власності як колишнього власника. Зміна власника квартири є юридичним фактом, що тягне втрату попереднім власником права користування зазначеним жилим приміщенням. Отже, позовні вимоги про виселення ОСОБА_1 є обґрунтованими.

Додатковим рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05 грудня 2022 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 34 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення мотивовано тим, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним обставинам, визначеним частиною четвертою статті 137 ЦПК України, не спростовний позивачем за первинними позовами.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 листопада 2022 року, ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 30 листопада 2022 року та додаткове рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що як свідчать матеріали справи, електронні торги проведені в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на іпотечне майно. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26 травня 2020 року цей виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з тим, що розмір заборгованості, який вказаний у виконавчому написі, не відповідає дійсному розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором. Окрім того, виконавчий напис вчинено з порушенням визначеного законодавством строку, оскільки з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.

Отже, встановлені порушення при вчиненні виконавчого напису й реалізація цього спірного нерухомого майна на електронних торгах свідчать про те, що права ОСОБА_1 були порушені, адже вона була безпідставно позбавлена права власності на нерухоме майно. Таким чином, в силу статей 203 215 ЦК України позовні вимоги про визнання недійсними електронних торгів, свідоцтва про право власності та витребування майна є обґрунтованими.

Проте у задоволенні зазначених позовних вимог слід відмовити у зв`язку з пропуском позовної давності. У справах про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена статтею 48 Закону України «Про іпотеку». Як свідчать матеріали справи, електронні торги з реалізації спірної квартири відбулися 20 серпня 2018 року. Однак, враховуючи, що підставою позовних вимог ОСОБА_1 зазначила ту обставину, що виконавчий напис нотаріуса визнаний в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, й відповідне рішення ухвалене Богунським районним судом м. Житомира 26 травня 2020 року, відтак з 27 травня 2020 року розпочався перебіг спеціальної позовної давності. У зв`язку зі зверненням 19 серпня 2020 року ОСОБА_1 до суду з вимогами про витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на це нерухоме майно мало місце переривання тримісячного строку позовної давності щодо позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів. Таким чином, перебіг позовної давності повторно розпочався з 20 серпня 2020 року та тривав до 20 листопада 2020 року. Разом з тим, з позовними вимогами про визнання недійсними електронних торгів ОСОБА_1 звернулася 27 січня 2021 року, тобто поза межами спеціальної позовної давності.

Та обставина, що у подальшому зазначені позовні вимоги ухвалою суду були об`єднані в одне провадження, не свідчить про наявність підстав вважати, що позовні вимоги про визнання недійсними електронних торгів були пред`явлені з дотриманням позовної давності.

Враховуючи ту обставину, що спірна квартира придбана ОСОБА_1 не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, відсутні підстави для задоволення зустрічного позову про усунення перешкод у користуванні спірним житлом шляхом виселення ОСОБА_1 з цієї квартири без надання іншого житлового приміщення.

З огляду на висновки за наслідками апеляційного перегляду, рішення, ухвала про виправлення описки та додаткове рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 .

Аргументи учасників справи

10 травня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення її позовних вимог, а також стягнути з відповідачів на її користь понесені судові витрати на загальну суму 107 546,11 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що електронні торги проведені на підставі виконавчого напису, який за рішенням суду не підлягав виконанню з моменту його вчинення. За таких обставин, процедуру реалізації іпотечного майна у примусовому порядку не можна вважати такою, що відповідає вимогам закону, оскільки порушує її майнові права та є безумовною підставою для визнання електронних торгів недійсними. Суд першої інстанції жодним чином не надав правову оцінку її доводам та безпідставно не врахував практику Верховного Суду.

Висновки апеляційного суду про застосування наслідків спливу позовної давності є помилковими. Для того, щоб відповідні обмеження вважалися співмірними з поставленою метою, ЄСПЛ вважає за необхідним додержання таких умов: строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким; застосування позовної давності повинно бути передбачуваним; механізми застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким. Зважаючи на наведене та на положення національного законодавства, її порушене право підлягає захисту.

Звертає увагу, що її не було повідомлено про заміну кредитора у кредитних зобов`язаннях, вона не отримувала жодних повідомлень щодо здійснення виконавчого провадження та реалізації її квартири на прилюдних торгах. Довідавшись про обставини відчуження її квартири та реєстрацію права власності ОСОБА_2 на неї, 28 листопада 2018 року (на 13-й день після того як виявила повідомлення про зміну власника квартира) вона оскаржила виконавчий напис нотаріуса та результати прилюдних торгів шляхом пред`явлення відповідних вимог у справі № 295/16257/18. При цьому учасники справи, які беруть участь і у цій справі, про застосування позовної давності не заявляли.

Під час розгляду справи № 295/16257/18 їй також стало відомо про наявність заочного рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15 квітня 2016 року у справі № 295/676/16-ц, яким з неї було стягнено на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 170 083,50 грн. Про розгляд цієї справи та ухвалення вказаного судового рішення вона також не була повідомлена.

Ухвалюючи оскаржене судове рішення, апеляційний суд, врахувавши підставу звернення до суду ? наявність судового рішення у справі № 295/16257/118, не звернув увагу, що обов`язковість судового рішення пов`язана з набранням ним законної сили. Відтак помилково визначив, що саме з 27 серпня 2020 року розпочався перебіг спеціальної позовної давності, а не з 08 серпня 2020 року. Крім того, тримісячний строк спеціальної позовної давності був продовжений в силу закону на строк дії карантину, який у свою чергу охоплював момент звернення ОСОБА_1 до суду із вимогами про визнання недійсними результатів електронних торів, що мало місце 27 січня 2021 року. При цьому карантин на території України встановлено з 12 березня 2020 року, який безперервно продовжувався, зокрема, й до дня пред`явлення нею вимог про визнання недійсними електронних торгів.

З моменту обізнаності про продаж квартири на електронних торгах, вона ініціювала захист своїх прав у найкоротші терміни, що на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає наявність зволікань у здійсненні нею права на захист.

У липні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін, а також стягнути з ОСОБА_1 на свою користь судові витрати.

До відзиву додано попередній розрахунок судових витрат за наслідками перегляду справи судом касаційної інстанції, які очікує понести ОСОБА_2 , на суму 6 000,00 грн, а також докази понесених витрат на зазначену суму (складання відзиву).

Відзив мотивовано тим, що фактично ОСОБА_1 звертається до суду з позовними вимогами, що вже були предметом судового розгляду. Так, рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26 травня 2020 року у справі № 295/16257/18 їй було відмовлено у аналогічних позовних вимогах до тих же сторін. Повторно звертаючись з позовом, ОСОБА_1 вказала про нові обставини - ухвалення судового рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позивачем не було обґрунтовано підстави задоволення похідних вимог від вимоги про визнання недійсними електронних торгів: вимоги про визнання недійсними акта про проведені електронні торги по реалізації предмета іпотеки, протоколу № 353355 проведення електронних торгів від 20 серпня 2018 року та свідоцтва про придбання з публічних торгів спірної квартири.

На момент проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса вказаний напис нотаріуса був чинним, процедура визнання його в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, була здійснена вже після проведення спірних торгів. Судове рішення про визнання виконавчого таким, шо не підлягає виконанню, не має зворотної дії у часі та не породжує правові наслідки, що настали до набрання законної сили рішення суду. Підстави вважати, що з боку працівників органів ДВС вчинялись неправомірні дії, відсутні. При цьому дії державного виконавця мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання недійсними електронних торгів.

Оскільки порушень саме процедури проведення електронних торгів з реалізації спірного нерухомого майна не встановлено, то підстав для визнання електронних торгів недійсними не має. Інші вимоги є похідними, тому також не підлягають задоволенню.

Місцевим судом було встановлено відсутність підстав для визнання торгів недійсними через дотримання суб`єктами правил проведення торгів, тоді як позивач вказує лише одну з двох обов`язкових умов для визнання торгів недійсними ? порушення її суб`єктивного права.

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає таки й статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Майно у відповідача не може бути витребувано в порядку, визначеному статтями 387 388 ЦК України, а права позивача в зв`язку з цим захисту не підлягають. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Двостороння реституція у спірних правовідносинах є неможливою, адже кошти від продажу квартири були розподілені наступним чином: 393 179,54 грн перераховано ТОВ «Європартнер Фінанс», частину коштів використано для задоволення вимог інших стягувачів, а саме: на користь КП «Житомирводоканал» ? 5 492,18 грн, на користь ПП «КВЖРЕП №8» ? 4 978,78 грн. Залишок коштів було перераховано на рахунок позивача. Вказані обставини унеможливлюють повернення сторін у первісний стан та суттєво порушують його права.

Положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, про неврахування яких зазначає заявник, не передбачають продовження позовної давності, визначеної статтею 48 Закону України «По іпотеку», тому такі твердження позивача не відповідають дійсності. Для поновлення строку звернення до суду позивачу слід було навести поважність причин пропуску такого строку, тоді як ОСОБА_1 не подавала відповідної заяви про поновлення строку звернення до суду та не надала відповідних доказів поважності причин пропуску зазначеного строку.

У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив, у якому ОСОБА_1 просить задовольнити її касаційну скаргу.

Відповідь на відзив мотивована тим, що доводи ОСОБА_2 не спростовують її висновків, викладених у касаційній скарзі. При цьому сам ОСОБА_2 не реалізував своє право на касаційне оскарження постанови апеляційного суду, в якій суд визнав її позови обґрунтованими.

Положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» від 18 червня 2020 року № 731-ІХ не регулюють перебіг позовної давності та не мають значення для цієї справи.

Законодавець не передбачає необхідності подачі заяви про поновлення строку звернення до суду для вирішення питання поважності пропуску позовної давності. При цьому, її представник Зарицький М. А. у суді апеляційної інстанції, надаючи пояснення суду та відповідаючи на запитання головуючого судді щодо перебігу позовної давності, обґрунтував її позицію щодо необхідності захисту порушеного права власності на квартиру.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Судові рішення оскаржуються в частині відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, акта про проведені електронні торги, свідоцтва про право власності на квартиру, а також скасування реєстрації права власності на квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Катюхою О. В. 7 березня 2013 року, ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 .

19 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 120 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом, строком до 18 лютого 2024 року.

З метою забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань, ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належну їй квартиру АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 15 квітня 2016 року у справі № 295/676/16-ц стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 170 083,50 грн.

02 листопада 2017 року між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТОВ «Європартнер Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги за вказаним договором іпотеки.

12 січня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І. О. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 з метою задоволення вимог ТОВ «Європартнер Фінанс» про погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 389 179, 54 грн, яка виникла станом на 03 листопада 2017 року.

Вказаний виконавчий напис з 23 лютого 2018 року перебував на примусовому виконанні у Богунському ВДВС м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області.

14 травня 2018 року старшим державним виконавцем Богунського ВДВС м. Житомир ГТУЮ винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_1 .

20 серпня 2018 року відбулися електронні торги з реалізації зазначеної квартири, про що складено протокол №353355. Переможцем торгів визнано ОСОБА_2 , який перерахував на рахунок продавця 583 800,00 грн за придбане нерухоме майно.

05 вересня 2018 року головним державним виконавцем Богунського ВДВС м. Житомир ГТУЮ в Житомирській області складено акт про проведені електронні торги.

02 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 43299157 від 02 жовтня 2018 року.

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 зверталася до Богунського районного суду м. Житомира з позовом, в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. 12 січня 2018 року про звернення стягнення на вказану квартиру, визнати недійсними зазначені електронні торги, протокол проведення електронних торгів, акт про проведені електронні торги та свідоцтво про право власності на спірну квартиру.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26 травня 2020 року у справі № 295/16257/18 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 76, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І. О. 12 січня 2018 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 . У задоволенні позовних вимог до Богунського ВДВС м. Житомир ГТУЮ в Житомирській області, ТОВ «Європартнер Фінанс», ДП «СЕТАМ», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу - Ємець І. О., приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу - Сєтак В. Я. у частині визнання електронних торгів недійсними відмовлено.

У наведеній справі судом встановлено, що «…23.07.2018 р. начальником ДП «СЕТАМ» направлено повідомлення Богунському ВДВС м. Житомир, ОСОБА_1 (за адресою: АДРЕСА_1 ) та ТОВ «Європартнер фінанас» з відомостями щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів. (т. 1, а.с. 127). Про проведення електронних торгів ДП «СЕТАМ» було зроблено оголошення в місцевих друкованих засобах масової інформації, а саме в газеті «Эхо», випуск № 30 26.07.22018 р. - 01.08.2018 р., в газеті «20 хвилин», випуск № 28 від 25.07.2018 р. (т. 1, а.с. 128-132). Суд не бере до уваги та критично ставиться до посилання позивача на те, що вона не отримувала жодних листів від ТОВ «Європартнер фінанс», Богунського ВДВС м. Житомир, ДП «СЕТАМ», оскільки матеріалами справи підтверджується, що поштова кореспонденція була направлена позивачу на адресу: АДРЕСА_1 . Сама позивач стверджує, що квартира АДРЕСА_1 є її єдиним житлом та саме цю адресу, в тому числі і як адресу для листування, позивач вказувала у позовній заяві в судовому засіданні, при з`ясуванні анкетних даних, позивач зазначала цю ж адресу місцем проживання. Таким чином, позивачем не доведено належним чином про наявність порушень Порядку реалізації арештованого майна при проведенні електронних торгів, ДП «СЕТАМ» було належним чином виконано вимоги, зокрема щодо повідомлення ОСОБА_1 , а тому в цій частині позовна заява до задоволення не підлягає. Як вбачається із матеріалів справи, на момент проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 12.01.2018 р. та зареєстрованого в реєстрі за № 76, вказаний напис нотаріуса був чинним, процедура визнання його в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню була здійснена вже після проведення спірних торгів. Тобто, на момент здійснення працівниками органів державної виконавчої служби своїх обов`язків щодо реалізації нерухомого майна в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який був чинним, неправомірних та незаконних дій судом не встановлено, а тому підстави для ствердження про наявність з боку органів ДВС порушень процедури проведення електронних торгів відсутні…» (т. 1 а. с. 24-31).

Згідно з повідомлення Богунського ВДВС у м. Житомир на адресу ОСОБА_2 від 05 жовтня 2020 року вбачається, що в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 ОСОБА_2 як переможцем електронних торгів 03 вересня 2018 року на депозитний рахунок відділу ДВС були сплачені кошти в розмірі 554 610,00 грн по лоту № 293724. На користь стягувача ТОВ «Європартнер Фінанс» по вказаному виконавчому провадженню були перераховані кошти в розмірі 393 179,54 грн. Оскільки вимоги іпотекодержателя по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 були задоволені в повному обсязі, залишок коштів відповідно до частини п`ятої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» було використано для задоволення вимог інших стягувачів, а саме: на користь КП «Житомирводоканал» по виконавчому провадженню № НОМЕР_2 були перераховані кошти в сумі 5 492,18 грн; на користь ПП «КВЖРЕП № 8» по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 були перераховані кошти в сумі 4 978,78 грн.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог про визнання недійсними протоколу проведення електронних торгів, акта про проведені електронні торги, свідоцтва про право власності на квартиру, а також скасування реєстрації права власності на квартиру

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21) вказано, що «видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. За змістом глави 12 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, на відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.21, 6.22)). Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту».

Разом з тим, відповідно до пункту 274 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 (провадження № 12-41гс23) відступлено від висновків, сформульованих у наведеній постанові від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16(провадження № 12-25гс21), щодо неефективності вимог про визнання недійсними результатів аукціону як способу захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах.

У постановах від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 35), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66) та інших Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача) оскаржити можна саме такий правочин, а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги ж про визнання недійсними протоколу проведення публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24) вказано, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. З огляду на правову природу процедури реалізації майна на торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника торгів, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Наведене узгоджується з правилами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні правила про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Тож правова природа продажу майна з публічних (електронних) торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі приписів цивільного законодавства (статей 203 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо дотримання визначених правил про процедуру, порядок проведення торгів».

Колегія суддів також враховує, що у статті 48 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя, іпотекодавця, боржника та будь-якого учасника електронного аукціону оскаржити його результати в суді. При цьому в практиці Верховного Суду відсутні висновки щодо неналежності такого способу захисту прав боржника у виконавчому провадження (власника реалізованого майна), якщо підставами цього позову є порушення порядку їх проведення.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження

№ 14-256цс18, пункт 100), від 23 листопада 2021 року № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 152), від 29 листопада 2023 року (провадження № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22, пункт 55)).

Метою позову про витребування майна з чужого володіння є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку позбавлення власника його нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно (див. близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100)).

З урахуванням наведеного, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними протоколу проведення електронних торгів, акта про проведені електронні торги, свідоцтва про право власності на квартиру, а також скасування реєстрації права власності на квартиру судам слід було відмовити з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту.

Аналіз змісту постанови апеляційного суду свідчить, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог, в їх задоволенні відмовив з інших мотивів, проте не врахував, що за вимогами частини четвертої статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Тому постанову апеляційного суду в цій частині слід скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити в мотивувальній частині.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів та витребування майна з чужого незаконного володіння

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження

№ 61-20968 сво 21).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України«Про іпотеку» (частина сьома статті 51 Закону України «Про виконавче провадження»).

Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону (стаття 41 Закону України«Про іпотеку», тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Близькі за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пунктах 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).

Відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19)).

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17, Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 725/3212/16-ц (провадження № 14-3цс18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19) та багатьох інших.

Дії виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення торгів, мають самостійний спосіб оскарження, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду, зокрема, постановами Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12, від 15 лютого 2020 року у справі № 367/6231/16-ц, від 12 червня 2019 у справі № 308/12150/16-ц, Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 361/3505/20 та багатьма іншими.

Якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним і не набув право власності на придбане приміщення, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу. Придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункти 44, 48), від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 (пункти 154, 157).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц виснувала, що частина друга статті 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тільки тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень (пункт 48).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 виснувала, що при оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб.

Механізми забезпечення єдності судової практики полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02, від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається:

звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними електронних торгів з продажу нерухомого майна ОСОБА_1 зазначила, що підставою для визнання недійсними електронних торгів, проведених 20 серпня 2018 року на виконання виконавчого напису нотаріуса від 12 січня 2018 року, є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в судовому порядку;

суди встановили, що електронні торги з реалізації спірної квартири відбулись 20 серпня 2018 року. Вказаний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26 травня 2020 року. ОСОБА_1 було відомо, що продаж квартири відбуватиметься в ході звернення стягнення на предмет іпотеки, що встановлено під час розгляду аналогічної справи № 295/16257/18, у якій позивач зазначала підставою для визнання недійсними електронних торгів те, що вона не була повідомлена про проведення торгів, що призвело до порушення її прав та законних інтересів, оскільки була позбавлена права приймати участь у торгах і тим самим придбати спірну нерухомість через можливість зробити цінову пропозицію;

апеляційний суд врахував висновки, які зроблені у постановах Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 759/18852/14-ц, від 7 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц, від 3 липня 2019 року у справі № 372/4917/13, від 19 серпня 2020 року у справі № 202/1698/17, від 1 грудня 2021 року у справі № 263/15746/20 про те, що «враховуючи те, що виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого проводилась процедура реалізації майна на оспорюваних електронних торгах, визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, Верховний Суд дійшов висновку про недійсність електронних торгів, які були проведені на підставі такого виконавчого напису, що призвело до порушення майнових прав позивача». Разом з тим, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 587/2230/21 (провадження № 61-5981сво23) відступив від зазначеного висновку та вказав, що наявність підстав для визнання того чи іншого правочину недійсним має встановлюватися судом саме на момент його вчинення. Рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, у тому числі й щодо недійсності правочину, або впливати на інші юридичні факти, що настали до набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню;

тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову в цій частині, оскільки на момент проведення електронних торгів з реалізації спірного нерухомого майна на підставі виконавчого напису від 12 січня 2018 року вказаний напис був чинним, а рішення суду про визнання його таким, що не підлягає виконанню, було ухвалене після проведення електронних торгів, неправомірних дій уповноважених осіб виконавчої служби під час виконавчого провадження не встановлено;

оскільки відсутні правові підстави для визнання електронних торгів недійсними, на недобросовісність їх переможця позивач не посилалась і суди таких обставин не встановили, не підлягає задоволенню і позовна вимога про витребування квартири у ОСОБА_2 .

За таких обставин рішення суду першої інстанції в цій частині слід залишити в силі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21), від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 (провадження № 12-41гс23), від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24), Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 587/2230/21 (провадження № 61-5981сво23), дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині та частково рішення суду першої інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що:

касаційну скаргу слід задовольнити частково;

постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати;

рішення суду першої інстанції, з урахуванням ухвали про виправлення описки, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання електронних торгів недійсними та витребування майна залишити в силі;

рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними протоколу проведення електронних торгів, акта про проведення електронних торгів, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно змінити в мотивувальній частині.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки за результатами касаційного перегляду позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення, то підстав для стягнення на її користь судових витрат немає.

Касаційна скарга ОСОБА_1 містить також клопотання про скасування додаткового рішення суду першої інстанції щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_2 як невід`ємної складової оскарженого рішення суду першої інстанції. Водночас зазначене рішення скасоване апеляційним судом і ОСОБА_2 в цій частині не оскаржено. Тому у суду касаційної інстанції відсутні підстави для перегляду вказаного рішення суду першої інстанції, відповідно, розподілу цих витрат за наслідком касаційного перегляду справи.

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - Могильницький В. Ю. просив стягнути судові витрати на правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді касаційної інстанції, розмір яких становить 6 000,00 грн. Представництво у суді адвокат Могильницький В. Ю. здійснював на підставі ордера про надання правничої допомоги серії АМ № 1043233 від 19 липня 2023 року. На підтвердження понесених ОСОБА_2 судових витрат на правову допомогу представником відповідача надано: копію рахунку на оплату № 31/07 від 11 липня 2023 року; копія акта наданих послуг від 19 липня 2023 року, згідно з яким ОСОБА_2 прийняв послугу, а саме - проект відзиву на касаційну скаргу, вартість якої становить 6 000, 00 грн (кількість витрачених годин - 6); копію платіжної інструкції від 11 липня 2023 року на суму 6 000,00 грн.

ОСОБА_1 на надала заяви щодо відмови по суті або необхідності зменшення суми вказаних витрат на правову допомогу ОСОБА_2 , відповідь на відзив на касаційну скаргу таких доводів також не містить.

Ураховуючи, що за результатами касаційного перегляду не встановлено підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , судові витрати ОСОБА_2 документально підтверджені, а тому наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6 000,00 грн судових витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 141 400 402 412 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Богунського відділу Державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державного підприємства «СЕТАМ», третя особа ? Товариство з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс», про визнання недійсними електронних торгів з продажу нерухомого майна, протоколу проведення електронних торгів, акта про проведення електронних торгів, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності скасувати.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 листопада 2022 року, з урахуванням ухвали від 30 листопада 2022 року про виправлення описки, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Богунського відділу Державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державного підприємства «СЕТАМ» про визнання недійсними електронних торгів з продажу нерухомого майна та витребування майна з чужого незаконного володіння залишити в силі.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 листопада 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Богунського відділу Державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державного підприємства «СЕТАМ» про визнання недійсними протоколу проведення електронних торгів, акта про проведення електронних торгів, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності змінити в мотивувальній частині.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6 000,00 грн судових витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Коротенко

' Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко