УХВАЛА

16 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/1415/19

Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду:

Булгакова І. В. (головуючий), Баранець О. М., Дроботова Т. Б., Катеринчук Л. Й., Львов Б. Ю., Пільков К. М., Селіваненко В. П., Ткач І. В., Ткаченко Н. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О. Ю.,

учасники справи:

позивач - партнерство з обмеженою відповідальністю "Серфінг Системс ЛП",

представник позивача - Мастістий І. А., адвокат (ордер від 04.09.2020 № 419483),

відповідач-1 - публічне акціонерне товариство "Банк "Петрокоммерц-Україна",

представник відповідача-1 - не з'явився,

відповідач-2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал",

представник відповідача-2 - Грекова Л. В., адвокат (ордер від 04.09.2020 № 745464),

третя особа-1 - товариство з обмеженою відповідальністю "Люнакс",

представник третьої особи-1 - не з'явився,

третя особа-2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжя Інвест",

представник третьої особи-2 - не з'явився,

третя особа-3 - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг",

представник третьої особи-3 - не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу партнерства з обмеженою відповідальністю "Серфінг Системс ЛП"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 (головуючий Колоколов С. І., судді: Разюк Г. П. і Принцевська Н. М. )

у справі № 916/1415/19

за позовом партнерства з обмеженою відповідальністю "Серфінг Системс ЛП" (далі - Партнерство)

до: 1) публічного акціонерного товариства "Банк "Петрокоммерц-Україна" (далі - Банк);

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" (далі - Товариство),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - 1) товариство з обмеженою відповідальністю "Люнакс" (далі - Третя особа-1),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 2) товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжя Інвест" (далі - Третя особа-2);

3) товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" (далі - Третя особа-3),

про визнання договорів припиненими.

ВСТАНОВИВ:

Партнерство звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Банку та Товариства за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Третя особа-1, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

Третя особа-2, Третя особа-3, про визнання припиненими з 22.08.2016:

- договору іпотеки від 30.01.2013 № 002-003-01-13/1 (далі - Договір-1);

- договору наступної іпотеки від 01.08.2014 № 005-006-03-14/1 (далі - Договір-2);

- договору іпотеки від 29.01.2013 № 002-003-01-13/2 (далі - Договір-3);

- договору наступної іпотеки від 01.08.2014 № 005-006-03-14/2 (далі - Договір-4);

- договору іпотеки від 29.01.2013 № 002-003-01-13/4 (далі - Договір-5);

- договору наступної іпотеки від 01.08.2014 № 005-006-03-14/4 (далі - Договір-6);

- договору іпотеки від 30.01.2013 № 002-003-01-13/6 (далі - Договір-7);

- договору наступної іпотеки від 01.08.2014 №005-006-03-14/6 (далі - Договір-8);

- договору іпотеки від 31.01.2013 № 002-003-01-13/7 (далі - Договір-9);

- договору наступної іпотеки від 01.08.2014 № 005-006-03-14/7 (далі - Договір-10);

- договору іпотеки від 01.02.2013 № 002-003-01-13/8 (далі - Договір-11);

- договору наступної іпотеки від 01.08.2014 № 005-006-03-14/8 (далі - Договір-12);

- договору іпотеки від 31.01.2013 № 002-003-01-13/9 (далі - Договір-13);

- договору наступної іпотеки від 01.08.2014 № 005-006-03-14/9 (далі - Договір-14);

- договору іпотеки від 31.01.2013 № 002-003-01-13/5 (далі - Договір-15);

- договору наступної іпотеки від 01.08.2014 №005-006-03-14/5 (далі - Договір-16; разом - Договори).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що:

- рішенням господарського суду Одеської області від 11.07.2018 у справі № 916/113/18 встановлено факт припинення іпотеки за Договорами, яке набрало законної сили та на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) така обставина має преюдиційне значення при розгляді даної справи;

- в силу частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" оскаржувані Договори є припиненими, оскільки 27.02.2019 Товариство звернуло стягнення на нерухоме майно, шляхом його продажу від свого імені Третій особі-2.

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.10.2019 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано Договори припиненими з 22.08.2016.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що Товариством (цесіонарієм) шляхом реєстрації за собою було набуто право власності на майно, яке складало предмети спірних іпотечних договорів, а отже в силу статті 17 Закону України "Про іпотеку" такі договори припинилися і подальше скасування державної реєстрації права власності на спірні об'єкти не має наслідком автоматичне поновлення попередньо існуючих правових зв'язків у межах іпотечного спірного правовідношення за оспорюваними Договорами, адже припинення іпотеки має остаточний характер.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 рішення господарського суду Одеської області від 31.10.2019 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Партнерство намагається в судовому порядку вирішити питання про припинення спірних Договорів щодо попереднього іпотекодержателя і тим самим підтвердити чинність власних договорів, тобто по суті позовні вимоги про визнання припиненими спірних Договорів є вимогами про встановлення факту, які не направлені на захист права та не можуть бути самостійним предметом розгляду у господарському суді, а, отже, є всі підстави вважати, що Партнерством обрано неналежний та неефективний спосіб захисту.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Партнерство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування та порушенням судом норм матеріального і процесуального права та те, що апеляційним судом ухвалено постанову без врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2020, а рішення господарського суду Одеської області від 31.10.2019 залишити в силі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд:

- неправильно застосував положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та порушив частину 1 статті 2 ГПК України;

- ухвалив постанову без врахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, який було викладено у постанові Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 913/89/19.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, просить оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.04.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 916/1415/19 за касаційною скаргою Партнерства та призначено її розгляд у судовому засіданні.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2020 справу № 916/1415/19 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду з підстав необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 913/89/19.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 916/1415/19 між суддями від 20.07.2020 визначено такий склад колегії об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Булгакова І. В. (головуючий), Баранець О. М., Львов Б. Ю., Селіваненко В. П., Ткач І. В., Ткаченко Н. Г.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03.09.2020 № 29.3-02/1952 у зв'язку з виходом з відпустки суддів Катеринчук Л. Й., Дроботової Т. Б., Пількова К. М. та відпусткою суддів Селіваненка В. П., Львова Б. Ю., Ткаченко Н. Г. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 916/1415/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Булгакова І. В. (головуючий), Баранець О. М., Дроботова Т. Б., Катеринчук Л. Й., Пільков К. М., Ткач І. В.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 15.10.2020 № 29.3-02/2594 у зв'язку з виходом з відпустки суддів Селіваненка В. П., Львова Б. Ю., Ткаченко Н. Г. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 916/1415/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Булгакова І. В. (головуючий), Баранець О. М., Дроботова Т. Б., Катеринчук Л. Й., Львов Б. Ю., Пільков К. М., Селіваненко В. П., Ткач І. В., Ткаченко Н. Г.

Під час підготовки справи до розгляду колегія суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, ознайомившись з матеріалами справи та касаційної скарги, встановила, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що Партнерство намагається в судовому порядку вирішити питання про припинення спірних Договорів щодо попереднього іпотекодержателя і тим самим підтвердити чинність власних договорів, тобто по суті позовні вимоги про визнання припиненими спірних Договорів є вимогами про встановлення факту, які не направлені на захист права та не можуть бути самостійним предметом розгляду у господарському суді, а, отже, є всі підстави вважати, що Партнерством обрано неналежний та неефективний спосіб захисту.

При цьому, передаючи ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2020 справу № 916/1415/19 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду посилалась на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 913/89/19.

Однак фактичні обставини справи № 916/1415/19 різняться з обставинами, що були встановлені у справі № 913/89/19, позаяк така відмінність обумовлена різними підставами припинення іпотечного зобов'язання та суб'єктним складом.

Водночас в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
24.06.2020 у справі № 916/1415/19 колегія судів посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17. У цій справі предметом позову були вимоги про визнання договору оренди нежитлового приміщення припиненим та зобов'язання прийняти нежитлове приміщення за актом прийому-передачі.

У вказаній постанові, перевіряючи застосування судами попередніх інстанцій положень все тих же статей 15, 16 ЦК України та 20 ГК України, Велика Палата Верховного Суду вказала, що наведеними правовими нормами не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав орендодавця на одержання орендної плати.

Водночас відповідно до абзацу другого частини 2 статті 20 ГК України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду зазначає, що відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, якими врегульовуються певні правовідносини між сторонами таких правочині. Тобто договірні правовідносини виникають саме з договорів, умовами яких сторони передбачили права та обов'язки.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 7 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Частинами 1 , 2 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, законодавством встановлено нерозривний зв'язок між договорами та правовідносинами, які виникають з таких договорів, оскільки у такому випадку саме договорами врегульовано права та обов'язки сторін. Тобто припинення обов'язку за договором тісно пов'язане з припиненням самого договору, з урахуванням його умов.

Крім того, правова позиція, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17, не узгоджується із нормами ЦК України, зокрема статей 997,1008,1044, якими прямо передбачено право припинення відповідних договорів.

У даному випадку об'єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду вважає за доцільне відступити від висновку щодо застосування статей 15, 16 ЦК України та 20 ГК України, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

Згідно з частиною 4 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Частинами 1 , 4 статті 303 ГПК України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в Частинами 1 , 4 статті 303 ГПК України, або із обґрунтуванням підстав, визначених у Частинами 1 , 4 статті 303 ГПК України.

З огляду на викладене та те, що висновок про належність обраного способу захисту є універсальним у подібних категоріях спорів (мова йде про вимоги про припинення договорів іпотеки), а також те, що однакове розуміння правильності формулювання позовних вимог сприятиме розумній передбачуваності судових рішень, забезпечить реалізацію на практиці принципу правової визначеності, як для позивачів так і для судів та задля вироблення єдиного підходу у вирішенні правової проблеми, об'єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 302, 303 ГПК України, Касаційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Справу № 916/1415/19 разом з касаційною скаргою партнерства з обмеженою відповідальністю "Серфінг Системс ЛП" та доданими до неї документами передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Булгакова

Судді О. Баранець

Т. Дроботова

Л. Катеринчук

Б. Львов

К. Пільков

В. Селіваненко

І. Ткач

Н. Ткаченко