Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 24.09.2020 року у справі №910/10011/19 Ухвала КГС ВП від 24.09.2020 року у справі №910/10...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":



УХВАЛА

19 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 910/10011/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Мамалуя О. О., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Натаріної О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Хмельницької обласної державної адміністрації

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Балац С. В.

від 26.02.2020 та

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Корсака В. А., Євсікова О. О., Попікової О. В.

від 13.07.2020

за позовом Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви"

до Хмельницької обласної державної адміністрації

про визнання протиправним та скасування розпорядження

за участю представників:

позивача: Пасічник Я. С., Степанишин В. О відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2019 року Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації № 213/2019-р від 27.03.2019 "Про реєстрацію статуту релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної Церкви України с.

Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач видав спірне розпорядження з перевищенням наданих йому повноважень, з порушенням Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Законів України "Про свободу совісті та релігійні організації", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", "Про місцеві державні адміністрації", на підставі рішення загальних зборів членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості, оформленого протоколом № 1 від
23.02.2019, яке позивачем не приймалося, а було прийняте з порушенням вимог чинного законодавства особами, які не мали права його приймати, за відсутності необхідного кворуму, всупереч раніше прийнятому на загальних парафіяльних зборах релігійної громади рішенню. За твердженням позивача відповідач прийняв спірне рішення про реєстрацію статуту релігійної організації на підставі документів, які не відповідають вимогам чинного законодавства, та за відсутності необхідних документів, зокрема статуту релігійної громади у чинній редакції, не перевірив відповідність поданих на реєстрацію документів, зокрема рішення, оформленого протоколом № 1 від 23.02.2019, та статуту релігійної організації у новій редакції вимогам чинного законодавства та статуту релігійної організації, чинному на момент внесення змін до статуту, не перевірив, чи відповідають винесені на його затвердження зміни до статуту волевиявленню самої релігійної громади.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви" (далі по тексту - Релігійна організація) була створена у 1991 році відповідно до статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" з ініціативи віруючих громадян - жителів села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області. 20.11.1991 була проведена державна реєстрація зазначеної релігійної організації.

Статут Релігійної організації Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви" був прийнятий на парафіяльних зборах (протокол парафіяльних зборів № 1/12 від 05.12.2016)

Відповідно до пунктів 1,3 статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної Церкви" (у редакції, зареєстрованій розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації № 423/2018-р від
03.05.2018, що була чинна на момент прийняття спірного розпорядження) Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви" (надалі - парафія) є неприбутковою організацією, первинним канонічним підрозділом Української Православної Церкви та знаходиться в організаційному підпорядкуванні Хмельницької єпархії Української Православної Церкви. Парафія об'єднує громадян православного віросповідання для сумісного здійснення права на свободу сповідання та поширенні; православної віри, а також для піклування про релігійно-моральне виховання.

Згідно з пунктами 2.1., 2.4., 2.5. статуту Релігійної організації (у редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження) парафію очолює настоятель, якого призначає та звільняє єпархіальний архієрей. Вищим органом парафіяльного управління є парафіяльні збори, які за посадою очолює настоятель. До складу парафіяльних зборів належать священнослужителі, церковнослужителі, а також миряни члени парафіяльних зборів, які досягли 18-річного віку, визнають обов'язковість Статуту про управління УПЦ, регулярно беруть участь у богослужінні, сповідуються та причащаються, перебувають у канонічному послухові до настоятеля і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті.

Відповідно до пунктів 2.7., 2.8. статуту Релігійної організації (у редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження) парафіяльні збори скликаються настоятелем спільно з Парафіяльною радою або, за благословенням єпархіального архієрея благочинним або іншим представником єпархіального архієрея, у міру потреби, але не рідше ніж один раз на рік.

Парафіяльні збори вважаються чинними за умови присутності на них не менше 2/3 від числа членів Парафіяльних зборів.

Згідно з пунктами 2.10., 2.11. статуту Релігійної організації (у редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження) парафіяльні збори, на яких розглядається питання про зміну підлеглості (юрисдикції) релігійної громади, вважаються чинними за умови присутності усіх членів Парафіяльних зборів.

Рішення Парафіяльних зборів про зміну підлеглості (юрисдикції) релігійної громади приймається шляхом консенсусу за згодою всіх членів Парафіяльних зборів.

За змістом пунктів 2.14., 2.20. статуту Релігійної організації (у редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження) протокол Парафіяльних зборів підписується настоятелем (головуючим) і секретарем. Усі документи парафії підписуються настоятелем та головою Парафіяльної ради.

17.02.2019 були проведені загальні парафіяльні збори віруючих релігійної громади Свято-Покровської парафії с. Сутківці Ярмолинецького району під головуванням настоятеля парафії з розгляду питання про визначення юрисдикції/підпорядкованості релігійної громади, на яких були присутні 228 членів релігійної громади. На зазначених зборах були прийняті рішення, оформлені протоколом № 1 від 17.02.2019, зокрема по п'ятому питанню порядку денного вирішили підтвердити, що релігійна громада Свято-Покровської парафії с. Сутківці Ярмолинецького району входить до складу та підзвітна Хмельницькій Єпархії Української православної церкви та підтверджує свою духовну і канонічну єдність з Українською православною церквою під предстоятельством Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія.

Зазначений протокол підписаний головою загальних парафіяльних зборів (настоятелем парафії) Степанишиним В. О., секретарем парафіяльних зборів Смучек О. С. та п'ятьма членами загальних парафіяльних зборів, обраних на цих зборах для підписання протоколу, затверджений керуючим Хмельницькою єпархією Української Православної Церкви Митрополитом Хмельницьким і Старокостянтинівським Антонієм, а також скріплений печаткою Управління Хмельницької єпархії Української Православної Церкви.

23.02.2019 відбулися загальні (парафіяльні) збори членів релігійної громади Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви, на яких були присутні 126 осіб. На зазначених зборах були прийняті рішення, оформлені протоколом № 1 від
23.02.2019. Зокрема було вирішено:

- по третьому питанню порядку денного: змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви та перейти під канонічне підпорядкування Управління Хмельницької епархії Православної Церкви України;

- по четвертому питанню порядку денного: внести зміни до статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" шляхом прийняття його в новій редакції зі зміною назви релігійної громади на таку: Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної Церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області";

- по шостому питанню порядку денного: уповноважити підписати статут Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної Церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції та заяву до Хмельницької обласної державної адміністрації про його реєстрацію голову її парафіяльної ради - ОСОБА_3, а також уповноважити Побережного Л. І. та Павлюк Н. П. подати статут і заяву до Хмельницької обласної державної адміністрації, провести реєстраційні дії у державного реєстратора та вчинити дії щодо державної реєстрації юридичної особи з правом подання заяв та інших документів, отримання виписок, витягів тощо з правом підпису про їх отримання, здійснення необхідних платежів.

28.02.2019 ОСОБА_3 звернувся до Голови Хмельницької обласної державної адміністрації від імені релігійної громади Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної церкви із заявою (вх. н. № 99/1614-11-35/2019), у якій просив зареєструвати статут Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної Церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" в новій редакції. За змістом зазначеної заяви до заяви були додані наступні документи:

1) протокол загальних зборів членів релігійної громади,

2) список учасників загальних зборів,

3) список членів релігійної організації,

4) редакція чинного статуту релігійної громади,

5) довідка про розташування храму,

6) статут релігійної громади в новій редакції.

Розглянувши заяву релігійної громади Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної церкви, зареєстровану в обласній державній адміністрації 28.02.2019 за № 99/1614-11-35/2019, подані документи для реєстрації статуту релігійної організації у новій редакції та протокол загальних (парафіяльних) зборів членів Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви" № 1 від 23.02.2019, перший заступник голови Хмельницької обласної державної адміністрації 27.03.2019 видав розпорядження № 213/2019-р від
27.03.2019 "Про реєстрацію статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної Церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції".

У липні 2019 року Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації № 213/2019-р від 27.03.2019 "Про реєстрацію статуту релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Православної Церкви України села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції".

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд міста Києва рішенням від 26.02.2020 позов задовольнив повністю. Визнав недійсним розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації № 213/2019-р від 27.03.2019 "Про реєстрацію статуту релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції. Стягнув з Хмельницької обласної державної адміністрації на користь Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921,00 грн.

Місцевий господарський суд виходив з того, що спірне розпорядження було видане відповідачем протиправно, спірне розпорядження відповідача суперечить статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", оскільки було видане на підставі поданого відповідачу неповного комплекту документів (за відсутності оригіналу статуту позивача у редакції, чинній на дату подання документів відповідачу), на підставі неналежно оформлених документів, поданих неуповноваженою особою, відповідач не дотримався визначеного зазначеною нормою закону порядку реєстрації нової редакції статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви", не перевірив подані йому документи на їх відповідність вимогам статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та положенням статуту цієї релігійної організації у редакції, чинній на дату подання документів.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 13.07.2020 залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2020.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що спірне розпорядження відповідача суперечить статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", відповідач здійснив реєстрацію змін в статуті юридичної особи, яка потягнула зміну канонічної підлеглості, з порушенням вимог діючого законодавства, не перевіривши обставин наявності дійсного волевиявлення релігійної громади віруючих громадян.

Крім того суд апеляційної інстанції, врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.12.2018 у справі № 806/3262/14, зазначив про те, що спір у цій справі за суб'єктним складом та предметом позову відноситься до юрисдикції господарських судів та підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства, оскільки має приватно-правовий характер (виник унаслідок реалізації особистих немайнових прав членів релігійної громади, стосується питань участі у створенні та діяльності релігійної громади, зміни канонічного підпорядкування та внесення відповідних змін до статуту та за суб'єктним складом сторони у справі є юридичними особами).

Також апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем у цій справі вимога про визнання протиправним та скасування розпорядження обласної державної адміністрації є належним способом захисту порушеного права, оскільки такий спосіб може призвести до відновлення порушеного права позивача, виходячи з обставин цього спору.

4. Короткий зміст вимог касаційних скарг.

У касаційній скарзі відповідач - Хмельницька обласна державна адміністрація просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 повністю та закрити провадження у справі № 910/10011/19.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на пункти 1 та 3 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та неправильне застосування і порушення судами норм матеріального та процесуального права.

За твердженням позивача суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові:

- дійшов помилкового висновку про підвідомчість спору у цій справі господарському суду, порушив частину 1 статті 2, пункт 3 частини 1 статті 20 та пункт 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, не врахував висновок Верховного Суду щодо застосування цих норм процесуального права у подібних правовідносинах та щодо підвідомчості спору, який стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення про реєстрацію статуту релігійної організації, до юрисдикції цивільного суду, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 910/8132/19 та від
18.12.2019 у справі № 916/2086/19, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.02.2020 у справі № 806/2475/17;

- дійшов помилкового висновку про наявність порушених, невизнаних та/або оспорюваних прав та/або законних інтересів позивача, порушив частину 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, не врахував висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми процесуального права у подібних правовідносинах та щодо відсутності порушеного права позивача рішенням релігійної громади про зміну підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 598/157/15-ц;

- порушив частину 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки встановив обставину недійсності рішення загальних зборів членів релігійної громади, оформлених протоколом № 1 від 23.02.2019, за відсутності рішення суду в іншій справі, яке набрало законної сили, про визнання недійсними цих рішень загальних зборів, не врахував висновки Верховного Суду про те, шо дійсність рішення загальних зборів може бути предметом судового розгляду, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 598/157/15-ц.

Також скаржник посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування частин 7 та 8 статті 8, частини 2 статті 18, частини 1 статті 35, Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", а також статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи" № 2673-VIII від 17.01.2019 та пункту 3 Прикінцевих положень ~law35~ від 17.01.2019 у подібних правовідносинах, зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій цих норм Законів шляхом їх незастосування та неправильного їх тлумачення, у зв'язку з чим вказує на те, що суди дійшли помилкових висновків про наявність порушених прав позивача у цій справі, зокрема прав на свободу віросповідання та на мирне володіння майном, про належність обраного позивачем способу захисту порушеного права та про порушення порядку проведення 23.02.2019 загальних зборів членів релігійної громади, визначеного статутом позивача.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 у справі № 910/10011/19 залишити без змін, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, необґрунтованість наведених скаржником підстав касаційного оскарження та на те, що скаржник не довів жодної обставини, яка б свідчила про наявність порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень.

Зокрема позивача зазначає про те, що:

- спір у цій справі підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства, а висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20.11.2019 у справі № 910/8132/19 та від 18.12.2019 у справі № 916/2086/19, та висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 27.02.2020 у справі № 806/2475/17, на які послався відповідач у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними правовідносинам у цій справі;

- висновок Верховного Суду, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 598/157/15-ц, на який також посилався скаржник, не стосується спірних правовідносин. Позивач зазначає про те, що державна реєстрація Хмельницької єпархії Православної церкви України станом на дату проведення зборів не була проведена, а за обставин, що склалися між сторонами у цій справі, позивач не може звернутися до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості, оформленого протоколом № 1 від 23.02.2019, оскільки, відповідачем за таким позовом може бути сама юридична особа, а не окремі особи, які виступили від її імені, а тому позовна вимоги, заявлена у цій справі, є ефективним та належним способом захисту порушеного права;

- рішення загальних зборів членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості, оформленого протоколом № 1 від 23.02.2019, на підставі якого відповідач видав спірне розпорядження, суперечить частині 4 статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", оскільки прийняте неповноважними зборами;

- суди попередніх інстанцій правильно застосували при вирішенні спору у цій справі положення статті 15 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації";

- відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" в редакції ~law39~ від 17.01.2019 та пункту 3 Прикінцевих положень ~law40~ від 17.01.2019 у подібних правовідносинах, на що посилається скаржник, не свідчить про помилковість оскаржуваних судових рішень у цій справі;

- відповідач не надав реєстраційної справи юридичної особи Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви", додатків до протоколу зборів, який став підставою для реєстрації статуту у новій редакції, а саме: списку осіб, які голосували за таке рішення.

Позиція Верховного Суду

7. Висновки Касаційного господарського суду, зроблені за результатом розгляду касаційної скарги.

Касаційний господарський суд, розглянувши касаційну скаргу дійшов висновку про наявність підстави для передачі справи № 910/10011/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбаченої частиною 3 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, та необхідності відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 2, пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від
19.12.2018 у справі № 806/3462/14, який був врахований судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі № 910/10011/19, з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

Розглянувши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Касаційний господарський суд зазначає, що предметом касаційного розгляду є, зокрема, питання щодо юрисдикції спору у випадку звернення із позовними вимогами релігійної організації до обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження обласної державної адміністрації про реєстрацію нової редакції статуту релігійної громади.

Як вбачається з оскаржуваної у цій справі постанови суду апеляційної інстанції Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що спір у цій справі за суб'єктним складом і предметом позову відноситься до юрисдикції господарських судів та підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства. В основу цих висновків суд апеляційної інстанції поклав висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 19.12.2018 у справі № 806/3462/14.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності у різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

Так, у справі № 806/3462/14 позов був заявлений Свято-Миколаївською Українською Православною Церквою до Житомирської обласної державної адміністрації. Предметом спору було визнання протиправним та скасування розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації № 150 від 10.06.2014 "Про реєстрацію статуту Свято-Миколаївської парафії Житомирської єпархії Української Православної Церкви с. Попільня Попільнянського району у новій редакції". В обґрунтування підстав позову позивач послався на протиправні дії відповідача щодо реєстрації змін до статуту та протиправні дії осіб, які в порушення положень закону та статуту щодо дотримання порядку, способу та компетенції скликали парафіяльні збори, прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, подали на підставі цього рішення відповідачу відповідну заяву та документи, на підставі яких відповідач вчинив реєстрацію змін до статуту.

Отже, як вбачається, за суб'єктним складом, предметом та підставами позову, а також за своїм змістом правовідносини у справі № 806/3462/14 є подібними правовідносинам у цій справі № 910/10011/19, у якій сторонами також є юридичні особи (релігійна організація та орган виконавчої влади), предметом спору є правомірність рішення органу виконавчої влади щодо реєстрації статуту релігійної організації (позивача) у новій редакції, що є тотожним предмету спору у справі № 806/3462/14, збігаються також і підстави позовів у цих справах.

Касаційний адміністративний суд у постанові від 19.12.2018 у справі № 806/3462/14 дійшов висновків про те, що спір у справі з огляду на його суб'єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин має вирішуватися за правилами господарського судочинства, оскільки спір у справі не є спором між учасниками публічно-правових відносин, спірні правовідносини у справі є приватноправовими, стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги спрямовані на захист цивільного права позивача.

Однак Касаційний господарський суд вважає за необхідне відступити від зазначених висновків Верховного Суду щодо господарської юрисдикції спору за позовом релігійної організації до обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження обласної державної адміністрації про реєстрацію нової редакції статуту релігійної організації, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від
19.12.2018 у справі № 806/3462/14 у подібних правовідносинах, які були застосовані судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі № 910/10011/19.

Відповідно до частини 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частини 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частини 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є:

- суб'єктний склад правовідносин,

- предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Щодо суб'єктного складу сторін у справі.

Сторонами у цій справі є юридичні особи: позивачем є релігійна організація, відповідачем - обласна державна адміністрація як суб'єкт державної реєстрації, орган реєстрації.

Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Цивільного кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

За змістом статті 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", який є спеціальним законом, що підлягає застосуванню до правовідносин, пов'язаних із свободою совісті і діяльністю релігійних організацій, релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади.

Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади.

Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже відповідно до зазначених норм спір у цій справі за суб'єктним складом сторін відповідає як господарській, так і цивільній юрисдикції.

Крім того, як вбачається із заявлених позовних вимог та їх підстав, позов у цій справі фактично поданий на захист релігійних прав та інтересів учасників релігійної громади, членами якої є віруючі громадяни (фізичні особи), зокрема позов направлений на захист права релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях Українській Православній Церкві та на захист інтересів останньої задовольняти релігійні потреби громадян, членів релігійної громади. Тобто позов у цій справі направлений на захист цивільних прав фізичних осіб, членів релігійної громади та інтересів позивача.

Щодо предмету спору та характеру спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Отже за загальним правилом господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності. Перелік інших (чітко визначених) справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів, міститься у частині 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом частин 1 та 2 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у частин 1 та 2 статті 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Як вбачається, позовна вимога у цій справі про визнання протиправним та скасування розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації № 213/2019-р від 27.03.2019 "Про реєстрацію статуту релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної церкви України с.

Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції" заявлена як самостійна, а не похідна, вимога. Спір, що виник між сторонами у цій справі, стосується правовідносин з прийняття відповідачем як уповноваженим органом суб'єктом державної реєстрації рішення про реєстрацію нової редакції статуту релігійної організації (позивача).

Однак прийняття відповідачем як суб'єктом державної реєстрації рішення про реєстрацію нової редакції статуту релігійної організації не є господарською діяльністю в розумінні статті 3 Господарського кодексу України.

Крім того справи у спорах щодо оскарження рішень суб'єктів державної реєстрації, пов'язаних з реєстрацією статуту релігійної організації, не містяться у наведеному у частині 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України переліку справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів.

Слід також зазначити, що правовідносини у цій справі безпосередньо пов'язані з правовідносинами зміни підлеглості релігійної громади, внесення у зв'язку з цим відповідних змін або доповнень до статуту релігійної організації, а також пов'язані з реєстрацією статуту релігійної організації.

Правовідносини, пов'язані зі свободою совісті і діяльністю релігійних організацій, регулюються, зокрема Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації", який, як зазначалося вище є спеціальним для застосування до правовідносин, пов'язаних із свободою совісті і діяльністю релігійних організацій.

За змістом статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади, засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення, а також підлягає реєстрації в порядку, встановленому статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

За правилами, встановленими статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Порядок та строки реєстрації статутів (положень) релігійних організацій, статутів у новій редакції, змін і доповнень статутів (положень) визначені у статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

За змістом статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" перевищення органом, який здійснює реєстрацію, встановленого статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Отже у Законі України "Про свободу совісті та релігійні організації" міститься пряма вказівка на вид судочинства, в якому розглядаються спори, що виникають у зв'язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу (органу, який здійснює реєстрацію) у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.

Проте у Законі України "Про свободу совісті та релігійні організації" відсутня вказівка на вид судочинства у разі виникнення спору, пов'язаного з прийняттям уповноваженим органом рішення про реєстрацію статуту (положення) релігійної організації.

Однак, враховуючи те, що спірні правовідносини безпосередньо пов'язані з реєстрацією нової редакції статуту релігійної організації, порядок проведення якої врегульовано статтею 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до статтею 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

З огляду на викладене та положення Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", який є спеціальним для застосування до спірних правовідносин, спір у цій справі належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Проте Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від
19.12.2018 у справі № 806/3462/14 зробив висновки без урахування критеріїв розмежування судової юрисдикції, положень частини 1 статті 2, статті 20 Господарського процесуального кодексу України, частини 1 статті 4 та частини 1 статті 5, частини 1 статті 19 Цивільного кодексу України та норм спеціального Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", а обмежився лише посиланням на приватноправовий характер спірних правовідносин. Наведене свідчить про наявність підстав для відступу від висновку Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 19.12.2018 у справі № 806/3462/14, про те, що спір про визнання протиправним та скасування розпорядження голови обласної державної адміністрації про реєстрацію статуту релігійної організації у новій редакції має вирішуватися за правилами господарського судочинства, який був застосований судом апеляційної інстанцій при вирішенні спору у цій справі № 910/10011/19.

За таких обставин Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність передачі справи № 910/10011/19 разом із касаційною скаргою Хмельницької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від
26.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від
13.07.2020 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі пункту 3 статті 302 Господарського процесуального кодексу України з огляду на необхідність відступу від висновку щодо господарської юрисдикції спору між релігійною організацією та суб'єктом державної реєстрації про визнання протиправним та скасування розпорядження голови обласної державної адміністрації про реєстрацію статуту релігійної організації у новій редакції, викладеного у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від
19.12.2018 у справі № 806/3462/14.

Разом з цим Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання відповідача у касаційній скарзі на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20.11.2019 у справі № 910/8132/19 та від 18.12.2019 у справі № 916/2086/19, та на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові 27.02.2020 у справі № 806/2475/17, щодо питання юрисдикції спору у подібних правовідносинах, оскільки вважає, що правовідносини у цих справах не можна вважати подібними правовідносинам у цій справі № 910/10011/19.

Зокрема, у справах № 916/2086/19, № 910/8132/19 позивачем була фізична особа та, як зазначала Велика Палата Верховного Суду, правовідносини у цих справах стосувалися участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади. Однак, у справі № 910/10011/19 позивачем є юридична особа - релігійна організація, яка, в обґрунтування позовних вимог послалася на порушення відповідачем вимог чинного законодавства, що регулює підстави і порядок внесення змін до статутів релігійних організацій та затвердження його у новій редакції. Таким чином суб'єктний склад у справах, які були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, а також обставини, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги є відмінними від таких у справі № 910/10011/19. Відрізняються і предмети позовів у зазначених справах: у справі № 916/2086/19 предметом позову було визнання недійсним рішення загальних зборів, що не є предметом спору у цій справі № 910/10011/19, визнання протиправним та скасування розпорядження облдержадміністрації не було предметом спору у справі № 916/2086/19. У справі № 910/8132/19 вимога про визнання протиправним та скасування розпорядження облдержадміністрації не була самостійною вимогою, а була заявлена у сукупності з вимогами про визнання недійсним рішення парафіяльних зборів релігійної громади та скасування рішення державного реєстратора, що також не свідчить про подібність правовідносин у справах № 916/2086/19, № 910/8132/19 з правовідносинами у цій справі № 910/10011/19.

У справі № 806/2475/17 правовідносини склалися з приводу визнання неправомірної відмови уповноваженого органу у реєстрації статуту релігійної громади та зобов'язання зареєструвати статут. Натомість у цій справі № 910/10011/19 правовідносини є іншими: пов'язані з прийняттям уповноваженим органом рішення про реєстрацію статуту (положення) релігійної організації, що свідчить про неподібність правовідносин у справах № 806/2475/17 та № 910/10011/19.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах № 910/8132/19, № 916/2086/19, та правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 27.02.2020 у справі № 806/2475/17, не є висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах, які підлягають врахуванню при вирішенні спору у цій справі.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Передати справу № 910/10011/19 за позовом Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" до Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження разом із касаційною скаргою Хмельницької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2. Надіслати копію ухвали особам, які беруть участь у справі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуй

В. Студенець
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст