.png)
Стаття 44. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності
44.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
{Абзац третій пункту 44.1 статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011 }
44.2. Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
{Абзац перший пункту 44.2 статті 44 в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014 }
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об’єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
{Пункт 44.2 статті 44 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 71-VIII від 28.12.2014 }
Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
{Абзац третій пункту 44.2 статті 44 в редакції Закону № 4014-VI від 04.11.2011 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 404-VII від 04.07.2013 ; в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014 }
{Абзац четвертий пункту 44.2 статті 44 виключено на підставі Закону № 71-VIII від 28.12.2014 }
44.3. Платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
{Пункт 44.3 статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 ; в редакції Закону № 2245-VIII від 07.12.2017 }
44.4. Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.
44.5. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
44.6. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
{Абзац другий пункту 44.6 статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011 }
44.7. У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
{Абзац перший пункту 44.7 статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 }
Протягом п’яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
{Абзац другий пункту 44.7 статті 44 із змінами, внесеними згідно з Законами № 5083-VI від 05.07.2012 , № 657-VII від 24.10.2013 ; в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016 }
У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.
У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
44.8. Відокремлені підрозділи, які визначені платником окремого податку, повинні вести облік з такого податку за правилами, встановленими цим Кодексом.
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":
З’явилося рішення ВС/КАС у 2018 року, яке як і раніше демонструє фіскальний підхід при оцінці відносин добросовісного платника податків з фіктивним контрагентом. Матеріалами справи та вироком суду встановлено, що між сторонами задекларованих господарських операцій оформлені неналежним чином первинні документи. Зокрема, підписи зі сторони контагента платника податків (позивача) підроблені, тобто поставлені особою, яка хоча і зазначена як засновник та директор контрагента, проте не має до нього відношення. Ця особа засуджена судом за статтями 205 та 358 КК України. Відповідно платник податків не може посилатися на первинні документи, які підписані засудженою особою від імені контрагента, і суми, які були віднесені на підставі таких документів на витрати платника податків, підлягають вирахуванню з витрат. Таким чином, загальна сума витрат зменшується, а сума податків, яка повинна була бути задекларована та сплачені добросовісним платником податків збільшується. Це і є підставою для фіскального органу (відповідача) для направлення платнику податків податкового повідомлення -рішення.
Платник податків оскаржуючи повідомлення – рішення посилався на ст. 19 КК України, зокрема наполягав на тому, що не має права та не зобов'язано перевіряти добропорядність та дотримання норм податкового та іншого законодавства своїх контрагентів, тому що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством. Проте, це не спрацювало.
ВС/КАС підкреслив, що платнику податків відповідно до статті 44 ПК України забороняється формувати показники своєї податкової звітності на підставі даних непідтверджених первинними документами. ПРАВИЛЬНИМИ первинними документами. А вироком встановлено, що такі документи неправильні. Хоча і неправильні з боку контрагента, а не добросовісного платника податків.
Отже, новий Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розпочав свою діяльність з позиції про те, що все ж таки треба добросовісному платнику податків перевіряти контрагента, а у випадку порушення законів контрагентом, нести за це майнову відповідальність. В якому обсязі перевіряти поки що невідомо.
