Стаття 288. Орендна плата

Податковий кодекс України (ЗМІСТ) Інши кодекси
  • 5208

    Переглядів

  • 5208

    Переглядів

  • Додати в обране

    288.1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

    {Абзац перший пункту 288.1 статті 288 із змінами, внесеними згідно із Законом № 71-VIII від 28.12.2014 ; в редакції Закону № 909-VIII від 24.12.2015 }

    Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

    Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

    {Пункт 288.1 статті 288 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 71-VIII від 28.12.2014 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 }

    Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

    {Пункт 288.1 статті 288 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 }

    {Пункт 288.2 статті 288 виключено на підставі Закону № 1914-IX від 30.11.2021 }

    {Пункт 288.3 статті 288 виключено на підставі Закону № 1914-IX від 30.11.2021 }

    288.4. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

    {Пункт 288.4 статті 288 в редакції Закону № 3050-IX від 11.04.2023 }

    288.5. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

    288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку:

    для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

    для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

    {Підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 в редакції Законів № 1797-VIII від 21.12.2016 , № 2245-VIII від 07.12.2017 }

    288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

    288.5.3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

    {Пункт 288.5 статті 288 доповнено підпунктом 288.5.3 згідно із Законом № 557-VIII від 30.06.2015 }

    288.5.4. для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку.

    {Пункт 288.5 статті 288 доповнено підпунктом 288.5.4 згідно із Законом № 1791-VIII від 20.12.2016 }

    288.5.5. для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

    {Пункт 288.5 статті 288 доповнено підпунктом 288.5.5 згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 }

    288.5.6. для акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства і є його правонаступником, за землі сільськогосподарського призначення, передані в оренду відповідно до статті 120 - 1 Земельного кодексу України, - не менше 12 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а якщо нормативну грошову оцінку земельної ділянки не проведено - не менше 12 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або області.

    {Пункт 288.5 статті 288 доповнено підпунктом 288.5.6 згідно із Законом № 3706-IX від 09.05.2024 }

    {Пункт 288.5 статті 288 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3609-VI від 07.07.2011 , № 1166-VII від 27.03.2014 ; в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014 }

    {Пункт 288.6 статті 288 виключено на підставі Закону № 3706-IX від 09.05.2024 }

    288.7. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

    288.8. За земельні ділянки, визначені цим пунктом, у цілях розрахунку орендної плати розмір податкових зобов’язань з орендної плати визначається з урахуванням положень, визначених цим Кодексом.

    Не нараховується орендна плата за договорами оренди земельних ділянок державної і комунальної власності, щодо яких відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, прийнято рішення про затвердження робочого проекту землеустрою щодо консервації земельної ділянки на строк, визначений цим робочим проектом.

    Не нараховується орендна плата за договорами оренди земельних ділянок державної і комунальної власності, які забруднені вибухонебезпечними предметами, за період, який починається з першого числа місяця, на який припадає дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.

    У частині земельних ділянок, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території (у тому числі коли дата початку обстеження небезпечної території операторами протимінної діяльності настає після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території), за умови подання платником плати за землю заяви до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації та військово-цивільної адміністрації про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та прийняття таким органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів щодо земельної ділянки, зазначеної в такій заяві, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.

    Не нараховується орендна плата за договорами оренди земельних ділянок державної і комунальної власності, які непридатні для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, протягом періоду, що починається з першого числа місяця, на який припадає дата прийняття рішення сільською, селищною, міською радою, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяви платника податків, та завершується останнім числом місяця, на який припадає дата, що настає раніше, - або останній день строку, на який надано пільгу зі сплати місцевих податків та зборів відповідно до прийнятого рішення (у тому числі з урахуванням змін, внесених до такого рішення), або дата скасування відповідного рішення, або дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності чи визнання земельної ділянки придатною для використання.

    У разі подання платником орендної плати до контролюючого органу рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, про затвердження робочого проекту землеустрою щодо консервації земельної ділянки, відомості про заходи щодо охорони земель і ґрунтів яких відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або рішення сільської, селищної, міської ради, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів на підставі заяви такого платника податків про визнання земельної ділянки непридатною для використання у зв’язку із потенційною загрозою її забруднення вибухонебезпечними предметами, нарахування орендної плати до отримання контролюючим органом даних з Державного земельного кадастру або відповідної інформації від сільської, селищної, міської ради, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації щодо прийнятих рішень здійснюється на підставі відомостей, наданих платником податку.

    У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником орендної плати на підставі оригіналів або належним чином засвідчених копій рішень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, про затвердження робочого проекту землеустрою щодо консервації земельної ділянки або рішень сільської, селищної, міської ради, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів на підставі заяви такого платника податків про визнання земельної ділянки непридатною для використання у зв’язку із потенційною загрозою її забруднення вибухонебезпечними предметами, контролюючий орган, до якого звернувся платник орендної плати, протягом десяти робочих днів здійснює перерахунок платежу і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом із детальним розрахунком суми орендної плати. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

    При цьому річна сума платежу за такі земельні ділянки визначається пропорційно кількості місяців, в яких земельна ділянка державної чи комунальної власності була визнана придатною для використання.

    Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

    {Статтю 288 доповнено пунктом 288.8 згідно із Законом № 3050-IX від 11.04.2023 }

    Попередня

    290/318

    Наступна
    Додати в обране
    КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

    Аналізуйте судовий акт: Податковий обов'язок щодо сплати орендної плати за землю державної/комунальної власності лежить на орендарі, який визначений в договорі оренди і право користування якого зареєстровано в реєстрі речових прав (ВС КАС №400/1730/19 від 18.06.2021 р.)
     Навіть створення таким громадянином фермерського господарства та фактичного використання землі саме фермерським господарством (надалі - “ФГ”) - не перекладає на ФГ обов’язок здійснювати оплату орендної плати за землю. Податковий обов'язок щодо сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності виникає у ФГ, для створення якого фізичній особі була надана земельна ділянка, після переходу до ФГ прав орендаря в установленому законом порядку та реєстрації відповідних прав. Таким чином у цьому рішенні сформована остаточна позиція, що раніше вирішувалась то на користь ФГ, то на користь формального орендаря - фізичної особи.

    Разом із тим, неоднозначна практика вже призвела до перерахування оренди від імені неналежного суб’єкта - фермерського господарства, а тепер до бюрократичних проблем, пов’язаних із процесом повторного перерахування вже громадянином-орендарем та повернення неналежно здійснених оплат. Хоча аргументи ВС КАС, викладені в рішенні є логічними та формально правильними, але чому звичайний громадянин повинен нести негативні наслідки через неоднозначне законодавство, або судову практику та отримувати завжди несвоєчасні та неочікувані рішення від податкової? Де чіткий та безпроблемний механізм сплати податків? 

    У 2015 році громадянин уклав договір оренди землі комунальної власності із головним управлінням держземагенства. У 2017 році - цей же громадянин створив ФГ та став його головою. Відповідно Статуту ФГ ця земельна ділянка включена головою до майна ФГ. Згідно з актом прийому-передачі, засновник ФГ передав до складу майна господарсьва право користування цією земельною ділянкою. Така фактично використовувалася ФГ. З 2018 року, саме ФГ сплачувало оренду плату за земельну ділянку, декларувало податкове зобов'язання з орендної плати за цю земельну ділянку.

    Разом із тим, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно орендарем земельної ділянки залишався сам голова ФГ - тобто орендар, вказаний у договорі.  Читати повністю

    Аналізуйте судовий акт: Розмір орендної плати регулюється виключно договором оренди землі, тому ЛИШЕ зміна індексації нормативної грошової оцінки ділянки не створює додаткових податкових зобов’язань для орендаря (ВС/КАС, №813/3819/17, від 20 червня 2018 р.)

      Мабуть кожен рік фіскали, як раніше і податківці, виступають з однією і тією ж ідеєю «подоїти» орендаря земельної ділянки після проведення індексації нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки і звичайно бездумно оскаржують свій програш в суді першої інстанції аж до касаційного суду.

    Так, в цій справі між платником податків і органом місцевого самоврядування був укладений договір оренди землі, який серед іншого встановлював  розмір орендної плати у грошовій формі в сумі 30 047,52 грн. за квартал. Окрім цього договір також визначав суму н/г оцінки земельної ділянки на момент укладення   договору 600 950,50 грн. та визначав, що орендна плата на момент укладання договору складає 5% від н/г землі.  

    Після індексації н/г оцінки фіскали вдалися до хибного трактування податкового законодавства та умов договору оренди землі. Так, фіскали наполягали на тому, що оскільки у  договорі міститься «…5% від н/г» (на момент укладення договору), то орендна плата підлягає автоматичній індексації, тобто збільшенню до розміру 5% від н/г оцінки у звітному періоді.

    Суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій з цим не погодились, і податкове повідомлення – рішення про визначення платнику податків додаткового податкового зобов'язання зі сплати орендної плати було скасовано.

    Зокрема, судом касаційної інстанції було дано чіткий аналіз статті 288 ПК України. Так, пункт 5 ст. 288 ПК України визначає тільки обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю. За цим виключенням, питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди. Аналогічне положення міститься також в ст. 21 ЗУ «Про оренду землі".

    Сам по собі фіскальний орган не в праві втручатися у відносини між орендодавцем  і орендарем та не може змінювати умови договору оренди землі, згідно ст. 654 ЦК України, це можуть зробити тільки сторони.

    Водночас зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його сторонами. Проте, зазначене НЕ тягне автоматичну зміну умов діючого договору оренди землі щодо розміру орендної плати, тому оскаржуєме податкове повідомлення – рішення є протиправним.

    Аналізуйте судовий акт: Орендар земельної ділянки в будь-якому випадку повинен сплачувати орендну плату у розмірі НЕ нижчим ніж встановлений ПК України навіть, якщо договір оренди землі і передбачає менший розмір (ВСУ від 14 березня 2017р. у справі № 21-2246а16)

     Договір оренди землі може укладатись строком до 50 років, в тому числі і щодо земель державної та комунальної власності, і поширеними є випадки укладання договорів оренди на строк 15, 20, 25 років і більше. Багато таких договір були укладені у 90-х роках, ще до прийняття Податкового кодексу України, і у багатьох випадках сторонами були встановлені надзвичайно низькі розміри орендної плати. Зрозуміло, що громада або держава втрачають кошти, і враховуючи довготривалість оренди такий стан речей є неприйнятним.  

    Із прийняттям ПК України були встановлені мінімальні граничні розміри плати за землекористування для різних категорій земельних ділянок, менше яких сплачувати орендар чи фактичний землекористувач не мають права. У випадку, якщо договором оренди землі був встановлений розмір орендної плати нижчий ніж передбачений підпунктом 288.5.1, пунктом 288.5, ст. 288 ПК України, сторони були зобов’язані внести зміни у такий договір і привести його у відповідність із діючим податковим законодавством. На практиці це робили далеко не всі: адже з одного боку ніхто не хоче сплачувати більше, а з іншого – укладання додаткової угоди до договору оренди з органом місцевого самоврядування це завжди довгий, затратний та корупційний шлях…  

    Були і залишаються такі орендарі, які «вірять» у договір оренди землі і намагаються у судах довести, що незважаючи на встановлені ПК України граничні мінімальні розміри орендної плати, у орендаря є право сплачувати орендну плату всупереч ПК України, у відповідності із положенням договору оренди землі. На прикладі цієї справи ВСУ спростовує цю позицію. 

    Відповідно до ст. 5 ВСУ посилається на принцип пріоритетності норм ПК України у питаннях оподаткування над іншими законами, тому фіскальні органи мають право перевіряти договори оренди землі державної або комунальної власності на предмет відповідності розмірів орендної плати вимогам ПК України. У випадку встановлення під час перевірки порушення норм ПК України, зокрема не приведення раніше укладених договорів до вимог діючого податкового законодавства, фіскальні органи правомірно донараховують орендарям зобов’язання із сплати орендної плати та штрафні санкції.   

    Аналізуйте судовий акт: Затвердження нової нормативної грошової оцінки землі рішенням органу місцевого самоврядування є підставою для зміни орендної плати шляхом укладання додаткової угоди до договору оренди землі (ВСУ від 2 березня 2016р. у справі № 3-476гс15)

    Мабуть найбільш суперечливим питанням у відносинах щодо оренди земельної ділянки є орендна плата. Оскільки договір оренди землі укладається строком до 50 років сторони в договорі як правило оговорюють порядок зміни орендної плати через деякий час. Орендна плата у абсолютній кількості випадків тільки збільшується. Проте, так чи інакше зміни у договір оренди вносяться додатковою угодою, і зазвичай орендар ухиляється від підписання такої додаткової угоди. Тому, вже не перший рік формується практика укладання додаткової угоди до договору оренди землі щодо збільшення розміру орендної плати через суд. Суд затверджує додаткову угоду в редакції позивача – орендодавця.  

    Щодо державних та комунальних земель порядок зміни орендної плати також регламентується законодавством. Орендна плата визначається у відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і повинен відповідати статті 288 ПК України: не може бути меншою від 3% і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.  

    У цій справі, яка розглядалась судами неодноразово, орган місцевого самоврядування намагався через суд змусити суб’єкт господарювання укласти додатковий договір про збільшення розміру орендної плати. На жаль для громади суди трьох нижчих інстанцій відмовляли у задоволенні такого позову. Суди приходили до помилкового висновку, що діюче законодавство не містить прямого припису про обов’язковість зміни умов договору оренди землі в частині розміру орендної плати у разі прийняття орендодавцем рішення про затвердження нової нормативної грошової оцінки переданих в оренду земель, а умовами укладеного між сторонами договору оренди не передбачено підстави для зміни розміру орендної плати у зв’язку із зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

    Проте, ВСУ констатував помилковість такого висновку, скасував всі рішення у справі і направив справу на новий розгляд. Аналізуючи норми законодавства, зокрема ЗУ «Про оцінку земель» ВСУ підкреслив, що підставою для перегляду орендної плати за землекористування є затвердження органом місцевого самоврядування нової «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова».

    ВСУ також відмітив, що рішення про затвердження нової нормативної грошової оцінки земель є чинним, ухваленим відповідно до повноважень органу місцевого самоврядування, не визнавалось протиправним чи незаконним і тому є обов’язковим для виконання усіма суб’єктами господарювання, юридичними та фізичними особами. 

    Очевидно епоха ухилення орендарів земельних ділянок від підпису додаткової угоди щодо збільшення розміру орендної плати закінчилась. Отже, поповнює місцеві бюджети коштами.      

     

    logo

    Юридичні застереження

    Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

    Повний текст

    Приймаємо до оплати

    Партнери