109.1. Податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб’єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
{Пункт 109.1 статті 109 в редакції Закону № 466-IX від 16.01.2020 }
109.2. Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
{Пункт 109.2 статті 109 із змінами, внесеними згідно із Законом № 466-IX від 16.01.2020 }
109.3. У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125 - 1.2-125 - 1.4 статті 125 - 1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
{Статтю 109 доповнено пунктом 109.3 згідно із Законом № 466-IX від 16.01.2020 ; в редакції Закону № 1914-IX від 30.11.2021 }
109.4. Контролюючі органи несуть відповідальність за вчинення податкових правопорушень незалежно від наявності вини.
{С таттю 109 доповнено пунктом 109.4 згідно із Законом № 466-IX від 16.01.2020 }
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.
Аналізуйте судовий акт: Податковий кодекс України не встановлює вину як елемент податкового правопорушення, тому встановлення саме умислу на заниження митної вартості товару не є необхідним для донарахування податкових зобов'язань (справа № К/800/50423/15, 06.09.17)
Вищим адміністративним судом України була задоволена касаційна скарга обласної ДФС і скасовані рішення попередніх судових інстанцій, якими визнані незаконними винесені стосовно приватного акціонерного товариства податкові повідомлення-рішення. Ними були визначені досить значні суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України, у зв’язку із заниженням імпортером (позивач) митної вартості товару на суму 555 864,87 грн.
Приймаючи таке рішення, ВАСУ не погодився з доводами позивача про те, що у цій справі не доведено вчинення ним умисних дій, спрямованих на заниження митної вартості товару.
ВАСУ зазначив, що у відповідності до ст. 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Отже, законодавець у ст. 109 Податкового кодексу України не встановлює вину як елемент податкового правопорушення.
Під виною розуміють психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її результатів. Розрізняють дві форми вини: умисел і необережність. Умисел характеризується усвідомленням особою протиправності своєї поведінки і бажанням їх настання або байдужим ставленням до нього. Необережність характеризується тим, що особа, хоча й усвідомлює протиправність своєї поведінки, не передбачає можливість наслідків, не бажає їх настання, але повинна була усвідомлювати характер своєї поведінки і передбачати наслідки.
Таким чином, встановлення саме умислу позивача на заниження митної вартості товару не є необхідним для донарахування податкових зобов'язань.
З огляду на те, що мав місце факт подання неповних та недостовірних відомостей щодо митної вартості товару, що призвело до сплати мита у неповному обсязі, суд дійшов висновку, що згідно з п. 54.4 ст. 54, п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний був самостійно визначити суму грошових зобов'язань, а тому податкові повідомлення відповідача винесені правомірно.