Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.
Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Несумісність виконання військового обов'язку з релігійними переконаннями підлягає доведенню, в тому числі доказами участі військовозобовʼязаних у релігійних організаціях (ВС ККС № 344/12021/22 від 02.05.2024 р.)
Суд визнав винуватим чоловіка у тому, що він, будучи військовозобов`язаним, звільненим у запас ухилився від призову на військову службу. У липні 2022 року він отримав повідомлення про обов`язок з`явитися на призовну дільницю. Однак він від отримання повістки відмовився, мотивуючи відмову тим, що військова служба суперечить його релігійним переконанням.
Оскільки обидві попередні інстанції вирок не скасували - суди вважали що він не довів своїх релігійних переконань - чоловік подав касаційну скаргу. Там він зазначав - серед іншого - що держава не може заставляти доводити свої переконання не брати участі у військових діях, і не можна з цих підстав, що він не є членом релігійної організації відмовляти йому у заміні на альтернативну службу, бо це є його правом.
Проте ККС ВС з такими його доводами не погодився. Отже, у цій справі ВС зазначив:
Право сповідувати свою релігію або переконання не є абсолютним, а може бути обмежене за таких умов, як: законність; легітимна мета - інтереси громадської безпеки, необхідність охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі, а також захист прав і свобод інших осіб; пропорційність, що окреслює межі правомірного втручання у право і дозволяє здійснення його лише у тій мірі, в якій це необхідно для досягнення зазначених вище законних цілей. Читати повністю