Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.04.2025 року у справі №209/15/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 209/15/23

провадження № 61-7164св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Осельський Євген Сергійович, Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 ,

треті особи: приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Прожуган Марія Анатоліївна, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , та приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Євгена Сергійовича на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Є. С. (далі - приватний виконавець), ДП «Сетам», ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Прожуган М. А., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсними результатів прилюдних торгів та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Позов мотивований тим, що рішенням Петриківського райсуду Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року у справі № 187/998/16-ц, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2020 року та постановою Верховного суду від 05 жовтня 2020 року, стягнуто з ОСОБА_4 на його користь заборгованість в сумі 576 641,31 дол. США. Станом на день подачі цієї позовної заяви рішення в примусовому порядку виконано частково на суму 524,71 дол. США.

З листопада 2016 року спірне нерухоме майно перебувало під арештом, накладеним в судовому порядку Петриківським райсудом Дніпропетровської області з метою забезпечення його позову у справі № 187/998/16-ц. Також приміщення перебували під арештом у кримінальному провадженні, а також у іншому цивільному провадженні у справі № 752/2965/19.

03 грудня 2020 року йому випадково стало відомо, що приватним виконавцем Осельським Є. С. 26 листопада 2020 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Патрєвої Ю. П. від 18 листопада 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 513, про стягнення з ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_5 , якому ОСОБА_4 начебто заборгував 50 000 000,00 грн за посвідченим приватним нотаріусом Курковською Я. Л. договором позики від 24 квітня 2010 року. Цього ж дня приватний виконавець наклав арешт на все майно ОСОБА_4 без обмеження його розміром боргу та розпочато процедуру примусової реалізації майна ОСОБА_4 .

В межах виконання виконавчого напису 28 грудня 2020 року на прилюдних торгах, проведених ДП «СЕТАМ» на замовлення приватного виконавця, продано об`єкти нерухомого майна, що належать ОСОБА_4 . Покупцем став ОСОБА_2 ? син ОСОБА_4 . Результати прилюдних торгів 13 січня 2021 року оформлені приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Прожуган М. А. шляхом видачі ОСОБА_2 свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: реєстр № 47, № 46 та № 48.

Вважає, що торги було проведено на підставі підроблених документів, з грубими порушеннями вимог законодавства, за наявності публічних обтяжень (арештів), накладених на майно, що було реалізоване, а єдиною метою торгів було виведення нерухомого майна ОСОБА_4 з-під примусового стягнення на його користь шляхом штучного та фіктивного відчуження цього майна сину ОСОБА_4 . Відтак правочин з продажу приміщення з публічних торгів підлягає визнанню недійсним.

Оригінал договору від 24 квітня 2010 року не існує, цей договір ніколи не укладався, не посвідчувався та не реєструвався, оскільки у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Курковської Я. Л. за 2010 рік, том № 2 за 24 квітня 2010 року, відсутній запис про вчинення нотаріальної дії за реєстровим № 1077, тому договір позики є підробленим. Отже, виконавчий напис, вчинений на підставі підробленого договору та без долучення такого договору до виконавчого напису, не підлягав виконанню.

Крім того, приватного нотаріуса Курковську Я. Л. засуджено у кримінальній справі № 2605/7851/12, під час розгляду якої встановлено, що вона була позбавлена можливості володіти своєю печаткою приватного нотаріуса, оскільки печатку та паспорт було відібрано особою, що здійснювала контроль над її нотаріальною діяльністю.

Фіктивність виконавчого напису та самого «договору позики» від 24 квітня 2010 року та їх фраудаторний характер підтверджується й самим змістом цього договору, за яким ОСОБА_5 начебто надала у м. Києві іншій фізичній особі, яка мешкала у Дніпропетровській області, кошті готівкою у сумі, що приблизно дорівнювала еквіваленту 8 500 000,00 дол. США. Навіть якби вказану суму було видано номіналом по 500 грн (найбільша купюра станом на 2010 рік), то така сума мала б вагу понад 110 кг. Договором передбачено повернення суми позики через 10 років без прив`язки до доларового еквіваленту, індексу інфляції, а також не передбачено нарахування процентів на суму позики. Станом на листопад 2020 рік сума позики дорівнювала б еквіваленту 2 000 000,00 дол. США, тобто її валютний еквівалент зменшився в понад 4 рази. При цьому не було укладено жодного договору іпотеки, застави чи будь-яким іншим чином не забезпечено повернення коштів. Очевидним є те, що непрацюючий ОСОБА_5 не тільки не видавав позику, а й не бачив таких грошей, а його просто було використано юристами ОСОБА_4 . Водночас ОСОБА_4 всіма можливими способами намагається не повертати йому позику та затягує розгляд справи, тоді як щодо ОСОБА_5 навпаки, повів себе по іншому (виконавчий напис та договір позики не оскаржував, з`явився без виклику до приватного нотаріуса аби підтвердити наявність боргу та прискорити вчинення виконавчого напису). Крім того, у розділі 13 «Фінансові зобов`язання» декларацій ОСОБА_4 за 2018 рік навіть не згадано про наявність у нього фінансового зобов`язання за договором позики з ОСОБА_5 , хоча всі інші зобов`язання вказані. Умова договору позики про те, що з 51 000 000,00 грн грошові кошти у розмірі 50 000 000,00 грн видано на 10 років, а 1 000 000,00 грн - на 11 років пояснюється виключно тим, що це дозволило вчиняти виконавчий напис не на оригіналі, а на копії договору, оскільки станом на день вчинення напису строк повернення суми у розмірі 1 000 000,00 грн не настав. При цьому, у подальшому виконавчий напис на 1 000 000,00 грн так і не було вчинено.

Приватний виконавець та ДП «Сетам» були обізнані щодо наявності заборон на майно ОСОБА_4 , адже такі були зареєстровані у відповідному реєстрі. Крім того, його представник додатково повідомив приватного виконавця про наявність цих обставин та про те, що щодо ОСОБА_4 відкрито кримінальне провадження за дії, спрямовані на незаконне відчуження належного йому майна. Поміж іншого, ОСОБА_6 не мав права приймати виконавчий лист на 50 000 000,00 грн, оскільки розмір його застрахованої відповідальності не було збільшено.

Приватний виконавець Осельський І. С. діяв у змові з ОСОБА_4 , з метою штучного виведення нерухомого майна останнього з-під примусового виконання саме на його користь, а торги проведено штучно. Придбавши нерухоме майно на торгах ОСОБА_2 не зміг зареєструвати право власності на нього, зважаючи на наявність публічних обтяжень, у зв`язку з чим він подав відповідний позов про виключення такого майна з-під арешту, у задоволенні якого йому було відмовлено. Проте 13 січня 2021 року таке право власності зареєстровано приватним нотаріусом Прожуган М. А., який проігнорував ці арешти.

ОСОБА_1 просив суд:

визнати недійсними електронні торги, проведені ДП «СЕТАМ» у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 та оформлені протоколом від 29 грудня 2020 року № 519177 і актом від 08 січня 2021 року, що відбулися 28 грудня 2020 року щодо реалізації чотирикімнатної ізольованої квартири, загальною площею 238,4 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2268087812104), яке належало ОСОБА_4 ;

скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів чотирикімнатної ізольованої квартири, загальною площею 238,4 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2268087812104), серія та номер: реєстр № 47, видане 13 січня 2021 року, видавник ? приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу, Прожуган М. Л., видане ОСОБА_2 ;

скасувати державну реєстрацію права власності на чотирикімнатну ізольовану квартиру, загальною площею 238,4 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2268087812104) на користь ОСОБА_2 згідно з рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Кам`янського міського нотаріального округу Прожуган М. Л., індексний номер: 40096710 від 13 січня 2021 року, видане ОСОБА_2 ;

визнати недійсними електронні торги, проведені ДП «СЕТАМ» у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 та оформлені протоколом від 29 грудня 2020 року № 519176 і актом від 08 січня 2021 року, що відбулися 28 грудня 2020 року щодо реалізації однокімнатної ізольованої квартири, загальною площею 111,4 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2268040912104), яке належало ОСОБА_4 ;

cкасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів однокімнатної ізольованої квартири, загальною площею 111,4 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2268040912104), серія та номер: реєстр № 46, видане приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Прожуган М. А. 13 січня 2021 року, видане ОСОБА_2 ;

скасувати державну реєстрацію права власності на однокімнатну ізольовану квартиру, загальною площею 111,4 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2268040912104) на користь ОСОБА_2 згідно з рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Кам`янського міського нотаріального округу Прожуган М. А., індексний номер: 40095772 від 13 січня 2021 року, виданого ОСОБА_2 ;

визнати недійсними електронні торги, проведені ДП «СЕТАМ» у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 та оформлені протоколом від 29 грудня 2020 року № 519175 і актом від 08 січня 2021 року, що відбулися 28 грудня 2020 року щодо реалізації 11/30 часток підземного автопаркінгу на 6 машиномісць, загальною площею 291,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 95681312104), яке належало ОСОБА_4 ;

скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів 11/30 часток підземного автопаркінгу на 6 машиномісць, загальною площею 291,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 95681312104), серія та номер: реєстр № 48, видане 13 січня 2021 року видавник ? приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Прожуган М.А., видане ОСОБА_2

скасувати державну реєстрацію права власності на 11/30 часток підземного автопаркінгу на 6 машиномісць, загальною площею 291,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 95681312104) на користь ОСОБА_2 згідно з рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Кам`янського міського нотаріального округу Прожуган М. А., індексний номер: 40097661 від 13 січня 2021 року, виданого ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2023 року виключено державного реєстратора - приватного нотаріуса Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Прожуган М. А. зі складу відповідачів та залучено його до участі у розгляді справи в якості третьої особи.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Аналізуючи матеріали справи суд приходить до висновку, що позивач не надав належних та достатніх доказів порушення правил проведення електронних торгів, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року за № 2831/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431.

Щодо заявленої позовної вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), суд вважав, що така позовна вимога не захистить ані інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ані інтерес самого боржника, оскільки цей документ не породжує жодного права. Таким чином у задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити, оскільки вона не є належним способом захисту.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП «СЕТАМ» у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 та оформлені протоколом від 29 грудня 2020 року № 519177 і актом від 08 січня 2021 року, що відбулися 28 грудня 2020 року щодо реалізації чотирикімнатної ізольованої квартири, загальною площею 238,4 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2268087812104), яке належало ОСОБА_4 .

Скасовано державну реєстрацію права власності на чотирикімнатну ізольовану квартиру, загальною площею 238,4 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2268087812104) на користь ОСОБА_2 згідно з рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Кам`янського міського нотаріального округу Прожуган М. А., індексний номер: 40096710 від 13 січня 2021 року, видане ОСОБА_2 .

Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП «СЕТАМ» у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 та оформлені протоколом від 29 грудня 2020 року № 519176 і актом від 08 січня 2021 року, що відбулися 28 грудня 2020 року щодо реалізації однокімнатної ізольованої квартири, загальною площею 111, 4 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2268040912104), яке належало ОСОБА_4 .

Скасовано державну реєстрацію права власності на однокімнатну ізольовану квартиру, загальною площею 111,4 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2268040912104) на користь ОСОБА_2 згідно з рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Кам`янського міського нотаріального округу Прожуган М .А., індексний номер: 40095772 від 13 січня 2021 року, виданого ОСОБА_2 .

Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП «СЕТАМ» у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 та оформлені протоколом від 29 грудня 2020 року № 519175 і актом від 08 січня 2021 року, що відбулися 28 грудня 2020 року щодо реалізації 11/30 часток підземного автопаркінгу на 6 машиномісць, загальною площею 291,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 95681312104), яке належало ОСОБА_4 .

Скасовано державну реєстрацію права власності на 11/30 часток підземного автопаркінгу на 6 машиномісць, загальною площею 291,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 95681312104) на користь ОСОБА_2 згідно з рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Кам`янського міського нотаріального округу Прожуган М. А., індексний номер: 40097661 від 13 січня 2021 року, виданого ОСОБА_2 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Є. С, ДП «Сетам», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір по 4 962,00 грн з кожного.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з матеріалів справи вбачається, що за позовом ОСОБА_1 було відкрито провадження у справі № 187/1718/20 про визнання виконавчого напису, на підставі якого було проведено прилюдні торги з реалізації майна ОСОБА_4 , таким, що не підлягає виконанню. Постановою Верховного Суду у цій справі від 19 червня 2023 року було роз`яснено, що: «Вчинення правочину, в тому числі укладеного за наслідками прилюдних торгів, який кредитор боржника вважає фраудаторним, не позбавляє кредитора звернутися з відповідним позовом про визнання такого правочину недійсним. Вирішення спору щодо фраудаторності правочину не вимагає попереднього звернення кредитора до суду з іншими позовами, з метою створення передумов для заявлення основного позову». Таким чином ОСОБА_1 як кредитор ОСОБА_4 має право оскаржити правочин з відчуження майна останнього, в тому числі через прилюдні торги і не повинен для цього створювати передумови у вигляді оскарження виконавчих документів, на підставі яких відбулися торги, або дій виконавця.

Відповідно до виконавчого напису № 513 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Патрєвої Ю. П. від 18 листопада 2020 року з ОСОБА_4 було стягнуто на користь ОСОБА_5 за договором позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я. Л. 24 квітня 2010 року за реєстровим № 1077, грошову суму у розмірі 50 000 000,00 грн за період з 24 квітня 2010 року по 10 листопада 2020 року. Водночас, як вбачається з офіційної відповіді Департаменту нотаріату та державної реєстрації, в архівних документах приватного нотаріуса Курковської Я. Л., яка зазначена у договорі позики як нотаріус, що його посвідчив, в наряді № 02-33 «Реєстр для реєстрації нотаріальних дій» за 2010 рік в томі 1 (з 04 січня 2010 року до 14 липня 2010 року) відсутній запис за реєстровим № 1077 від 24 квітня 2010 року. У матеріалах справи № 02-10 «Інші договори (засновницькі договори, установчі акти, договори відчуження рухомого майна, оренди, позики, управління майном, тощо) в томі 1 (з 19 січня 2010 року по 11 травня 2010 року) відсутній договір за реєстровим № 1077 від 24 квітня 2010 року. Отже, відсутність у Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за 2010-й рік приватного нотаріуса Курковської Я. Л. запису щодо посвідчення ним договору позики за реєстровим № 1077 від 24 квітня 2010 року свідчить про те, що такий правочин не укладався та нотаріально не посвідчувався. За таких обставин, договір позики від 24 квітня 2010 року є нікчемним, оскільки ніколи не укладався та не реєструвався згідно з вимогами закону. З огляду на наведене виконавчий напис, вчинений на підставі договору позики від 24 квітня 2010 року, не підлягав виконанню.

Крім того, приватному виконавцю була відома інформація, що на все майно ОСОБА_4 вже накладено арешт в межах іншого виконавчого провадження та арешти, які накладені ухвалами судів, в тому числі в межах кримінальних проваджень. Незважаючи на наведене та те, що іпотека або арешт, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, мають вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, які були зареєстровані пізніше, 24 листопада 2020 року приватний виконавець відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого напису № 513, виданого 18 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Патрєвою Ю. П., в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошової суми у розмірі 50 000 000,00 грн, у подальшому виніс постанову про арешт майна боржника, створив заяви про реєстрацію обтяження, описав майно боржника та подав заявки до ДП «Сетам» для публікації нерухомого майна боржника.

Ураховуючи викладене, при проведенні прилюдних торгів було допущено порушення положень Порядку реалізації арештованого майна, відтак наявні підстави для визнання електронних торгів, проведених ДП «СЕТАМ» у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, недійсними.

У задоволенні вимоги щодо скасування свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів слід відмовити, оскільки така вимога не є належним способом захисту з огляду на те, що визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не є правовстановлюючим, а лише підтверджує вчинення сторонами дій, спрямованих на передання нерухомого майна у володіння покупцю. Сама по собі видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця.

Водночас, позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності підлягають задоволенню, оскільки під час перегляду справи апеляційним судом встановлено підстави для визнання недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Аргументи учасників справи

16 травня 2024 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, у якій просив постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, а також стягнути судові витрати з позивача.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що він є добросовісним набувачем нерухомого майна, що придбане на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження проведених ДП «СЕТАМ». Позивач оскаржує торги щодо продажу майна ОСОБА_2 з огляду на те, що він є сином боржника, тоді як правочин укладений внаслідок проведення публічних торгів, де будь-яка особа могла прийняти участь вільно. Те, що саме він став переможцем, є виключно з тих підстав, що він бажав стати їх учасником, сплатив відповідно кошти за набуття цього майна, як й будь-яка особа.

Доводи, наведені у мотивах постанови суду апеляційної інстанції, не відповідають дійсності, зокрема, арешти, на які посилався скаржник, та які апеляційний суд поклав в основу мотивувальної частини, не існували, були скасовані ще до часу проведення торгів. ОСОБА_1 пред`явив виконавчий лист до виконання приватному виконавцю Селезньову М. О. (дата відкриття виконавчого провадження 03 грудня 2020 року, № ВП НОМЕР_2), хоча ніщо не заважало йому скористатись правом подати виконавчий документ до виконавця Осельського Є. С. Арешт накладений приватним виконавцем Селезньовим М. О. 03 грудня 2020 року, тобто після накладених 26 листопада 2020 року арештів приватним виконавцем Осельським Є. С., який набув статус першочергового. Отже, посилання апеляційного суду на те, що час проведення торгів було інше виконавче провадження є недоречним, оскільки воно з`явилось 03 грудня 2020 року та арешти, накладені в його межах, мають другорядний характер щодо арештів, накладених приватним виконавцем Осельським Є. С. та виставлення майна на торги 07 грудня 2020 року.

Будь-які порушення прав позивача відсутні та не доведені. Водночас ОСОБА_1 мав вісім місяців відкритого виконавчого провадження за його заявою, однак не реалізував звернення стягнення на будь-яке нерухоме майно й, більш того, в подальшому подав заяву про повернення виконавчого документу стягувачу, у зв`язку з цим постановою приватного виконавця Теличко В. А. від 03 грудня 2020 року припинено чинність арештів майна, коштів боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Особа, яка має виконавчий документ, не має жодного першочергового або виняткового права лише на задоволення її вимог. За обставин цієї справи відсутнє не лише порушене право ОСОБА_1 , але й процедура проведення електронних торгів відбувалась без будь-яких порушень.

Обґрунтовуючи невідповідність проведення електронних торгів апеляційний суд посилався й на те, що ухвалою у справі № 187/998/16 було накладено арешти на майно ОСОБА_4 . Разом з тим, жодним нормативним актом не передбачено заборони проведення електронних торгів при наявності арештів на майно, без наявності заборони вчинення дій з продажу майна з торгів. Єдиним виключенням й реальною перепоною проведення торгів є заходи забезпечення позову про заборону проведення електронних торгів або відчуження ДП «Сетам» конкретного нерухомого майна.

Він не є учасником правочину, за яким було вчинено виконавчий напис, немає жодного відношення до виконавчого напису, на підставі якого стягувалась заборгованість з боржника ОСОБА_4 . Разом з тим питання законності чи незаконності вказаного виконавчого напису було предметом розгляду у справі № 187/1718/21. За наслідками розгляду зазначеної справи 28 вересня 2021 року Київським апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису недійсним. При цьому, посилаючись на порушення своїх прав, ОСОБА_1 не оскаржив вказаної нотаріальної дії.

Посилання у постанові на те, що договір позики є нікчемним, не обґрунтоване жодним чином та не може бути підставою для визнання торгів незаконними.

Питання законності чи незаконності відкриття виконавчого провадження та накладення приватним виконавцем Осельським Є. С. арештів на майно вже було предметом розгляду. Так, у справі № 160/16745/20 за позовом ОСОБА_1 13 вересня 2022 року Третім апеляційним адміністративним судом винесено постанову, якою залишено в силі резолютивну частину рішення суду першої інстанції про відмову у визнанні незаконними дій приватного виконавця в рамках цього ж виконавчого провадження, змінено мотивувальну частину рішення. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в діях приватного виконавця відсутні ознаки протиправності та перевищення наданих законом повноважень, адже Закон України «Про виконавче провадження» не зобов`язує виконавця перевіряти правдивість та об`єктивність відомостей, викладених у виконавчому документі, тоді як інформація, зазначена у виконавчому написі нотаріуса, давала підстави для відкриття виконавчого провадження. Вказана постанова апеляційного суду набрала законної сили та не скасована судом касаційної інстанції.

Покладення тягаря відповідальності на добросовісного набувача майна у разі виявлення помилок державних органів, в тому числі приватних виконавців та нотаріусів, що виконують владні функції, є протиправним.

24 травня 2024 року приватний виконавець Осельський Є. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, а також стягнути судові витрати з позивача.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що виконавець перевіряє відповідність виконавчого документу вимогам встановленим саме Законом України «Про виконавче провадження» та не наділений повноваженнями надавати юридичну оцінку виконавчому документу. Таким чином приватний виконавець не може відмовити у прийняті до виконання виконавчого документу вважаючи його недійсним, фіктивним тощо.

Судом апеляційної інстанції помилково взято до уваги твердження скаржника щодо «фраудаторності правочинів» ? прилюдних торгів лише через те, що переможцем вказаних торгів став ОСОБА_2 ? син боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_4 , щодо недобросовісності набувача ОСОБА_2 . За відсутності порушень порядку реалізації майна в межах виконавчого провадження, родинний зв`язок не може бути підставою для визнання переможця торгів недобросовісним, оскільки недобросовісність його дій не доведена. Тим більше, що «добросовісність» презюмується.

Суд дійшов висновку про порушення організатором (приватним виконавцем) Порядку (процедури) проведення електронних торгів, проте не мотивував такий висновок та не зазначив будь-яку норму чинного законодавства, яка була порушена. Апеляційний суд помилково визначив порушенням процедури реалізації майна боржника в межах виконавчого провадження наявність інших виконавчих проваджень та арештів в межах інших виконавчих проваджень. Між тим судом не надано взагалі будь-якої юридичної оцінки тому факту, що виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області у справі № 187/998/16-ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 576 641,31 дол. США завершено приватним виконавцем Теличко В. А. за заявою стягувача ? ОСОБА_1 . На момент звернення стягнення на майно боржника приватним виконавцем Осельським Є. С. арешти, які були накладені приватним виконавцем Теличко В. А., були скасовані.

Суд розрізнює «види забезпечення позову» та наслідки їх застосування, а саме: «заборона продавати нерухоме майно» та «арешт нерухомого майна», та зазначає про обов`язок реєстрації обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На момент звернення стягнення на майно боржника, так само як і на момент виготовлення процесуальних документів приватним виконавцем, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні заборони щодо проведення примусової реалізації вказаного майна шляхом проведення електронних торгів (виконавцем, ДП «Сетам», тощо), тому доводи скаржника, взяті до уваги судом, щодо неправомірності дій відповідачів є необґрунтованими. Отже, існування раніше накладених арештів (заборон) в межах виконавчих проваджень не перешкоджають процедурі звернення стягнення на майно боржника та реалізації вказаного майна шляхом проведення електронних торгів.

ОСОБА_1 не скористався правом стягувача, передбаченим статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження», а саме об`єднання виконавчих проваджень відносно одного й того самого боржника у зведене виконавче провадження, а вже після відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання вимог виконавчого напису звернувся зі своїм виконавчим документом до іншого приватного виконавця, будучи обізнаним про існування виконавчого провадження № НОМЕР_1, яке веде ОСОБА_7 .

У липні 2024 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційні скарги ОСОБА_2 та приватного виконавця Осельського Є. С., у якому просив відмовити у задоволенні касаційних скарг, а оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що доводи скаржника про те, що порушення прав позивача відсутні, є безпідставним. Факт порушення його прав як кредитора ОСОБА_4 та стягувача за виконавчим листом у справі № 187/998/16-ц будь-яким відчуженням майна боржниками у вказаній справі: ОСОБА_4 та його дружиною ? ОСОБА_8 не підлягає доказуванню, оскільки постановою Верховного Суду від 08 березня 2024 року у справі № 201/187/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8 (дружина ОСОБА_4 ) визнано недійсним договір дарування іншого нежитлового приміщення, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 як фіктивний фраудаторний правочин, спрямований саме на виведення приміщення з-під примусового стягнення на користь ОСОБА_1 . Обставини, встановлені остаточним рішенням у справі № 201/187/21, мають преюдиційну силу при розгляді даної справи, оскільки кредитором в обох випадках є ОСОБА_1 , боржниками: ОСОБА_4 та його дружина, а набувачами майна в обох випадках були родичі першого ступеню споріднення ( ОСОБА_9 є матір`ю ОСОБА_8 , а ОСОБА_2 - сином ОСОБА_4 ). Та обставина, що в цій справі відчуження майна відбувалося з використанням фіктивних прилюдних торгів, відкритих за підробленим виконавчим написом на неіснуючому договорі, жодним чином не змінює правову кваліфікацію правочину з відчуження цього майна, який є фіктивним та фраудаторним, відтак недійсним.

Законодавець прямо передбачив заборону реалізації виконавцем майна, вилученого з цивільного обороту або обмежено обороноздатного. Відтак з моменту накладення ухвалами судів та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проведення будь-яких дій, у тому числі електронних торгів, направлених на відчуження вказаного майна, є незаконним. Приватний виконавець та ДП «СЕТАМ» були обізнані з наявністю цих заборон, адже їх було зареєстровано у реєстрі, відтак вони їх свідомо проігнорували.

Наявність зареєстрованого арешту на майно, яке продано з прилюдних торгів, в якості забезпечення позову у іншій справі є самостійною підставою для визнання таких торгів недійсними і скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за покупцями. Спірні приміщення, які є предметом спору, з листопада 2016 року перебували під арештом, накладеним в судовому порядку Петриківським районним судом Дніпропетровської області з метою забезпечення його позову у справі № 187/998/16-ц (ухвала від 04 листопада 2016 року). Крім того, вказане нерухоме майно перебувало під арештом у кримінальному провадженні (ухвала Печерського райсуду м. Києва від 26 березня 2020 року у справі № 757/12845/20-к.), а також у іншому цивільному провадженні (ухвала Голосіївського райсуду м. Києва від 11 лютого 2019 року у справі № 752/2965/19). Всі зазначені арешти мають вищий пріоритет щодо арешту, накладеного приватним виконавцем Осельським Є. С. не тільки тому, що вони є судовими арештами, але й тому, що їх було накладено значно раніше. При цьому, арешт, накладений Петриківським районним судом Дніпропетровської області з метою забезпечення його позову у справі № 187/998/16-ц має вищий пріоритет щодо інших арештів, адже його накладено найпершим і рішення у справі № 187/998/16-ц не виконано. Та обставина, що 03 грудня 2020 року виконавчий лист у справі № 187/998/16-ц було повернуто за його заявою не впливає на чинність накладеного судом арешту, така дія мала технічний характер, адже в той же день виконавчий лист було пред`явлено іншому виконавцю, який одразу відкрив виконавче провадження. Всі зазначені судові арешти було внесено до реєстру, покупцем приміщення став син боржника, відтак про добросовісність покупця не може йтися. Оскарження правочинів у цій справі зумовлено тим, що набувачем є син ОСОБА_4 та зважаючи на його відверту недобросовісність.

Безпідставними є послання на те, що питання законності виконавчого напису було предметом розгляду у межах справи № 187/1718/20, оскільки у постанові Верховного Суду від 19 червня 2023 року суд зазначив, що він як кредитор ОСОБА_4 має право оскаржити будь-який правочин з відчуження майна останнього, в т. ч. через прилюдні торги і не повинен для цього створювати передумови у вигляді оскарження виконавчих документів, на підставі яких відбулися торги або дій виконавця. А суд, який розглядатиме такий позов кредитора, має надати правову оцінку всім цим обставинам, зокрема, законності виконавчого напису.

Торги були проведені на підставі виконавчого напису, вчиненого на підробленій копії договору позики. Фіктивність виконавчого напису та самого договору позики від 24 квітня 2010 року та їх фраудаторний характер підтверджується й самим змістом цього договору та іншими обставинами, на які він посилався обґрунтовуючи свої позовні вимоги. Всі ці обставини апеляційний суд дослідив.

Посилання ОСОБА_2 на правові позиції Верховного Суду та ЄСПЛ щодо дотримання прав добросовісного набувача є безпідставними, оскільки він є рідним сином власника майна та беззаперечно знав про обставини продажу майна. При цьому щодо іншого майна ОСОБА_4 , то переможцями на прилюдних торгах стали: його дочка - ОСОБА_10 , ТОВ «ТРК «Мікомп», заснована ОСОБА_4 та інші пов`язані особи. Відтак ОСОБА_2 разом зі своєю рідною сестрою за кошти свого батька фіктивно, за фраудаторним правочином, придбали належне батьку нерухоме майно за заниженою ціною, а кошти, сплачені ними за це майно, ОСОБА_4 отримав собі назад, адже їх було сплачено на рахунок стягувача - ОСОБА_5 у Банку «РВС», доступ до якого мав лише адвокат ОСОБА_4 - працівник ЮФ «Абсолют» ОСОБА_13., за заявою якого цей рахунок і було відкрито.

Сукупність обставин цієї справи беззаперечно свідчить про фіктивність та фраудаторний характер прилюдних торгів, відтак судом апеляційної інстанції винесено законну та обґрунтовану постанову, якою визнано недійсними прилюдні торги за виконавчим написом, вчиненим на підробленій копії неіснуючого договору з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника в процедурі виконання судових рішень на його користь, яку організували та реалізували юристи ОСОБА_4 із залученням його дітей, безробітного ОСОБА_5 та приватного виконавця.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі № 1533/660/2012, від 22 вересня 2021 року у справі № 295/6608/19, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, від 03 листопада 2021 року у справі № 210/663/21, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів - пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою приватного виконавця Осельського Є. С.

В зазначеній ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17, від 18 серпня 2019 року у справі № 5023/4363/12, від 06 травня 2020 року у справі № 320/7932/16- ц, від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12, від 11 червня 2019 року у справі № 920/1316/14, від 26 вересня 2019 року у справі № 11/19, від 10 лютого 2021 року у справі № 910/11305/18 та постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, суд не дослідив зібрані у справі докази - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року відзив ОСОБА_1 на касаційні скарги ОСОБА_2 приватного виконавця Осельського Є. С. на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року повернуто без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2024 року продовжено ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційні скарги ОСОБА_2 приватного виконавця Осельського Є. С. на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2024 року зупинено касаційне провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступника (правонаступників) відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2025 року поновлено касаційне провадження у справі. Залучено ОСОБА_3 до участі у справі як правонаступника ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Аналіз змісту касаційних скарг свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів прилюдних торгів та скасування державної реєстрації прав на майно. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи

Судивстановили, що ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2016 року у цивільній справі № 187/998/16 було забезпечено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики шляхом накладення арешту на майно, що є власністю ОСОБА_4 , а саме:

квартира АДРЕСА_4 ;

земельна ділянка, площею 0,15 га, за адресою:

АДРЕСА_5 частки підземного автопаркінгу на 6 машиномісць (вбудоване приміщення № 01), загальна площа 291,5 кв.м, частина вбудованого приміщення 01 площею 182,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_6 ;

приміщення спортивного залу (вбудоване приміщення № 105), загальна площа 297,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_6 ;

квартира АДРЕСА_7 ;

квартира АДРЕСА_8 ;

квартира АДРЕСА_9 ;

квартира АДРЕСА_10 ;

квартира АДРЕСА_11 ,

? в межах ціни позову, а саме 12 074 140,80 грн.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року у справі № 187/998/16-ц, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2020 року та постановою Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 03 вересня 2015 року у загальному розмірі 576 641,31 дол. США, що згідно з офіційного курсу НБУ станом на 12 червня 2018 року еквівалентно 15 045 321,41 грн. У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , третя особа ? ОСОБА_4 , про визнання зобов`язання припиненим відмовлено.

09 квітня 2020 року приватним виконавцем Теличком В. А. на підставі виконавчого листа № 187/998/16 від 09 квітня 2020 року, виданого Петриківським районним судом Дніпропетровської області, відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_3 з виконання рішення суду та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_4

03 грудня 2020 року приватним виконавцем Селезньовим М. О. відкрито провадження ВП № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 187/998/16 від 09 квітня 2020 року, виданого Петриківським районним судом Дніпропетровської області, та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_4 .

Відповідно до виконавчого напису № 513 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Патрєвої Ю. П. від 18 листопада 2020 року з ОСОБА_4 стягнуто на користь ОСОБА_5 за договором позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я. Л. 24 квітня 2010 року за реєстровим № 1077, грошову суму у розмірі 50 000 000,00 грн за період з 24 квітня 2010 року по 10 листопада 2020 року.

За цим договором позики ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 51 000 000,00 грн з кінцевим терміном повернення 20 листопада 2021 року, з урахуванням того, що 50 000 000,00 грн ОСОБА_4 зобов`язаний був повернути до 10 листопада 2020 року, а 1 000 000,00 грн - до 20 листопада 2021 року.

Відповідно до відповіді Міністерства юстиції України на адвокатський запит, наказом № 2688/5 від 07 серпня 2020 року свідоцтво приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курковської Я. Л. анульовано та робочою групою було здійснено вилучення справ для передачі на зберігання до державного нотаріального архіву. Згідно з актом, складеним 17 грудня 2020 року членами Експертної комісії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо огляду архівних документів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курковської Я. Л. у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за 2010 рік, том № 2 за 24 квітня 2010 року, відсутній запис про вчинення нотаріальної дії за реєстровим № 1077. В матеріалах справи № 02-10 «Інші договори (засновницькі договори, установчі акти, договори відчуження рухомого майна, оренди, позики, управління майном, тощо) в томі 1 (з 19.01.2010 по 11.05.2010) відсутній договір за реєстровим № 1077 від 24 квітня 2010 року.

24 листопада 2020 року приватним виконавцем Осельським Є. С. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого напису № 513, виданого 18 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Патрєвою Ю. П., про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошової суми у розмірі 50 000 000,00 грн.

26 листопада 2020 року приватним виконавцем Осельським Є. С. винесено постанову про арешт майна боржника у ВП № НОМЕР_1, відповідно до якої було накладено арешт на все майно боржника, описано майно боржника та створено заяви про реєстрацію обтяження.

27 листопада 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності у ВП № НОМЕР_1 - ФОП ОСОБА_11 , який надав звіти про оцінку вартості майна.

Приватний виконавець подав заявки до ДП «СЕТАМ» для публікації нерухомого майна: однокімнатна ізольована квартира, загальною площею 111,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 ; чотирикімнатна ізольована квартира, загальною площею 238, 4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ; 11/30 часток підземного автопаркінгу на 6 машиномісць (вбудоване приміщення), загальною площею 291,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_3; приміщення спортивного залу (вбудоване приміщення), загальною площею 297,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , вбудоване приміщення № 105; приміщення офісу (вбудоване приміщення), загальною площею 16,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , вбудоване приміщення № НОМЕР_5; приміщення офісу (вбудоване приміщення), загальною площею 10,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , вбудоване приміщення № НОМЕР_6; приміщення офісу (вбудоване приміщення), загальною площею 6,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , вбудоване приміщення № НОМЕР_7; приміщення офісу (вбудоване приміщення), загальною площею 9,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , вбудоване приміщення № НОМЕР_8; однокімнатна ізольована квартира, загальною площею 37,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_12 ; земельна ділянка, загальною площею 0,15000 га за адресою: АДРЕСА_13 ; чотирикімнатна ізольована квартира, загальною площею 336,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_14 ; однокімнатна ізольована квартира, загальною площею 138,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_15 .

Відповідно до протоколу № 519177 проведення електронних торгів від 28 грудня 2020 року за реєстраційним номером лота 456868 - чотирикімнатна ізольована квартира, загальною площею 238,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 - переможцем торгів став ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу № 519176 проведення електронних торгів від 28 грудня 2020 року за реєстраційним номером лота 456877 ? однокімнатна ізольована квартира, загальною площею 111,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 - переможцем торгів став ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу № 519175 проведення електронних торгів від 28 грудня 2020 року за реєстраційним номером лота 456828 ? 11/30 часток підземного автопаркінгу на 6 машиномісць (вбудоване приміщення), загальною площею 291,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 - переможцем торгів став ОСОБА_2 .

Згідно з розпорядження № НОМЕР_1 від 30 грудня 2020 року на рахунок з обліку депозитних сум на рахунок приватного виконавця надійшли кошти: 190 665,00 грн ? надходження 29 грудня 2020 року; 135 850,00 грн, 199 500,00 грн, 931 000,00 грн, 481 650,00 грн, 71 478,00 грн ? надходження 30 грудня 2020 року.

18 січня 2021 року приватний виконавець виніс постанову про зняття арешту з майна у ВП № НОМЕР_1.

26 квітня 2021 року приватний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу у ВП № НОМЕР_1.

Результати прилюдних торгів 13 січня 2021 року оформлені приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Прожуган М. А., шляхом видачі ОСОБА_2 свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: реєстр № 47, № 46 та № 48.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта:

13 січня 2021 року приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Прожуган М. А. зареєстровано право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. На вказану квартиру накладено арешт на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 26 березня 2020 року у справі № 757/12845/20-к, ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2019 року у справі № 752/2965/19, ухвали Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2016 року у справі № 187/998/16-ц;

13 січня 2021 року приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Прожуган М. А. зареєстровано право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. На вказану квартиру накладено арешт на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 26 березня 2020 року у справі № 757/12845/20-к, ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2019 року у справі № 752/2965/19, ухвали Петриківського районного суду Дніпропетровської області у справі від 04 листопада 2016 року № 187/998/16-ц. 03 грудня 2020 року на підставі постанови про арешт майна боржника приватного виконавця Селезньова М. О. у ВП № НОМЕР_2 накладено арешт на зазначену квартиру, а 09 січня 2021 року приватним виконавцем Осельським Є. С. винесена постанова про зняття арешту з майна в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1;

13 січня 2021 року приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Прожуган М. А. зареєстровано право спільної часткової власності у розмірі 11/30 частки на підземний автопаркінг на 6 машиномісць (вбудоване приміщення № 01), що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. На вказане приміщення накладено арешт на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 26 березня 2020 року у справі № 757/12845/20-к, ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2019 року у справі № 752/2965/19, ухвали Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2016 року у справі № 187/998/16-ц. 03 грудня 2020 року на підставі постанови про арешт майна боржника приватного виконавця Селезньова М.О. у ВП № НОМЕР_2 накладено арешт на зазначену квартиру, а 09 січня 2021 року приватним виконавцем Осельським Є. С. винесена постанова про зняття арешту з майна в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження

№ 61-20968 сво 21)).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження

№ 61-11625сво22)).

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15 16 ЦК України, а також статей 1, 2?4 14 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від. 18 квітня 2018 року у справі № 439/212/14-ц (провадження № 14-75цс18)).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Недійсність правочину чи договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати, а не застосовуватися з іншою метою. Тлумачення статей 215 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину» (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі

№ 754/5554/16-ц).

Оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, то підставами для визнання торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення. При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог щодо порядку проведення електронних торгів та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. При цьому наявність підстав для визнання торгів недійсними має встановлюватися судом на момент їх проведення.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та

№ 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17; у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17 та від 14 березня 2018 року у справі № 910/1454/17, на які є посилання у касаційних скаргах.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), на яку є посилання в касаційних скаргах, зазначено, що:

«судове рішення є обов`язковим до виконання; обов`язковість судового рішення належить до основних засад судочинства (пункт 9 частини другої статті 129, частина перша статті 129-1 Конституції України). Отже, ухвала суду про забезпечення позову, зокрема про заборону відчуження нерухомого майна, встановлює обтяження такого майна незалежно від того, зареєстроване це обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи ні. Водночас відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в разі задоволення позову. Іпотека або арешт нерухомого майна, що накладається виконавцем у межах виконавчого провадження, мають ту ж саму мету. Тому іпотека або арешт, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, мають вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, які були зареєстровані пізніше. У цьому разі заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, не є перешкодою для реалізації майна, а покупець такого майна набуває право власності на нього вільним від зазначених обтяжень. Якщо ж майно не буде реалізоване, а іпотека буде припинена або буде знятий арешт, накладений виконавцем (зокрема, у випадку повного виконання боржником свого обов`язку), то заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, і надалі виконуватимуть функцію забезпечення позову.

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Водночас з аналізу статей 655 658 ЦК України, пунктів 4, 5 розділу X Порядку вбачається, що набуття майна за результатами електронних торгів є договором купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є організатор електронних торгів, який укладає договір, та державна виконавча служба або приватний виконавець, які виконують договір у частині передання права власності на майно покупцю. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 лютого 2021 року у справі № 910/11305/18, на яку міститься посилання в касаційній скарзі приватного виконавця, зазначено, що «досліджуючи обставини продажу приміщення універмагу на електронних торгах, суди встановили, що постановою державного виконавця від 17.05.2018 відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 760/12230/17, виданого 22.01.2018 Солом`янським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості в сумі 4 922 626,30 грн. Постановою державного виконавця від 17.05.2018 накладено арешт на все майно, що належить боржнику, постановою начальника Радомишльського районного відділу державної виконавчої служби від 31.05.2018 накладено арешт на приміщення універмагу, а 04.07.2018 державний виконавець направив ДП «Сетам» заявку на реалізацію арештованого приміщення універмагу. 30.07.2018 Господарський суд Житомирської області постановив ухвалу у справі № 906/631/18, якою наклав арешт на приміщення універмагу, а 03.08.2018 ці обтяження зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Незважаючи на вжиті судами заходи забезпечення щодо спірного нерухомого майна, 08.08.2018 відбулись електронні торги з продажу приміщення універмагу, за результатами яких ТОВ «ТЦ Фрай» визнано їх переможцем, та здійснено державну реєстрацію виникнення права власності за ним. Враховуючи хронологію зазначених обставин та наявність порушень, які полягають у тому, що продаж приміщення універмагу, власником якого є Радомишльська райспоживспілка, здійснено в межах процедури примусової реалізації заставленого майна у процесі виконання рішення суду за наявності арешту на нього та заборони його продавати (відповідні обтяження були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про наявність яких було повідомлено виконавчу службу), колегія суддів вважає, що ці обставини спричинили порушення прав і законних інтересів позивача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що:

«черговість задоволення вимог стягувачів, що закріплена у статті 46 Закону № 1404-VIII, визначає порядок дій виконавця, у зведеному провадженні якого знаходиться декілька виконавчих документів щодо одного боржника. У такому разі зведене провадження фактично має на меті уникнення зловживань з боку виконавця, який без визначення такої черговості міг би на власний розсуд направляти отримані кошти певним кредиторам. Це створювало б ризик вчинення виконавцем корупційних порушень. Водночас така черговість не може поширюватися на всю систему примусового виконання рішень, оскільки Закон № 1404-VIII прямо цього не передбачає. Такий висновок випливає також із положень інших чинних нормативно-правових актів:

- виконання виконавчих документів банком шляхом списання коштів з рахунку за датою надходження (банк не виконує їх відповідно до черговості, передбаченої статтею 46 Закону № 1404-VIII, а виконує відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом, згідно зі статтею 1072 Цивільного кодексу України, пунктом 10.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин);

- звернення стягнення на майно здійснюється відповідно до черговості накладення арешту (закони № 1404-VIII, «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року № 1255-IV, від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не визначають обмеження щодо можливості звернення стягнення на майно, обтяжене (арештоване) іншими виконавцями).

Окрім того, якщо виконавець чи стягувач, отримавши інформацію про наявність декількох виконавчих проваджень чи арештів одного і того ж майна, виявить, що майна боржника не вистачає на покриття всіх вимог, має бути ініційована процедура банкрутства. Поширення дії статті 46 Закону № 1404-VIII на всю систему примусового виконання означатиме, що створюється друга конкурсна черговість задоволення вимог кредиторів, аналогічна тій, яка вже запроваджена законодавством про банкрутство. Отже, передбачені статтями 45, 46 Закону № 1404-VIII правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень щодо боржника. Крім того, у випадку платоспроможності боржника та недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів одночасна наявність зведених виконавчих проваджень на виконанні державної виконавчої служби та приватних виконавців не порушує передбаченого цими порядку черговості задоволення вимог стягувачів. Натомість у випадку неплатоспроможності боржника, до нього можуть застосовуватися процедури, встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Стаття 30 Закону № 1404-VIII передбачає обов`язок лише державного виконавця передати відкрите виконавче провадження іншому державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, для виконання ним у рамках зведеного виконавчого провадження кількох рішень щодо одного боржника. Приватний виконавець не зобов`язаний передавати виконавчий документ чи виконавче провадження для виконання тому державному чи приватному виконавцеві, який перший відкрив виконавче провадження щодо боржника, для виконання кількох рішень щодо одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження.

Передбачені статтями 45, 46 Закону № 1404-VIII правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень, відкритих щодо боржника».

Отже, арешт майна, який накладений судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, має на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. Такий арешт, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, має вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, які були зареєстровані пізніше, або арешт, що накладається виконавцем у межах виконавчого провадження. Цей пріоритет гарантує стягувачу, грошові вимоги якого забезпечені судом шляхом накладення арешту на майно боржника, що звернення стягнення на це майно для задоволення вимог інших стягувачів можливе виключно з урахуванням задоволення його «забезпечених вимог» в порядку черговості розподілу стягнутих з боржника грошових сум та задоволення вимог стягувачів, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаютьсясторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).

Отже, вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.

У справі, що переглядається:

у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що він є стягувачем у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Петриківського райсуду Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року у справі № 187/998/16-ц про стягнення з ОСОБА_4 на його користь 576 641,31 дол. США. Станом на день подачі позовної заяви рішення в примусовому порядку виконано частково на суму 524,71 дол. США. З 2016 року нерухоме майно боржника перебувало під арештом, накладеним в судовому порядку Петриківським райсудом Дніпропетровської області з метою забезпечення його позову у справі № 187/998/16-ц. Також приміщення перебували під арештом у кримінальному провадженні, а також у іншому цивільному провадженні у справі № 752/2965/19. Прилюдні торги слід визнати недійсними з тих підстав, що: договір позики від 24 квітня 2010 року є підробленим, у зв`язку з чим виконавчий напис про стягнення боргу з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 не підлягав виконанню, а торги мають фраудаторний характер; з моменту накладення ухвалами судів арешту на майно та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна проведення будь-які дії, у тому числі проведення електронних торгів, направлених на відчуження такого майна, є незаконними;

суди встановили, що рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року № 187/998/16 стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 576 641, 31 дол. США, що згідно з офіційного курсу НБУ станом на 12 червня 2018 року еквівалентно 15 045 321,41 грн; 09 квітня 2020 року Петриківським районним судом Дніпропетровської області виданий виконавчий лист № 187/998/16 та приватним виконавцем Теличком В. А. в цей же день на його підставі відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3; 24 листопада 2020 року приватним виконавцем Осельським Є. С. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого напису від 18 листопада 2020 року стосовно боржника ОСОБА_4 та у подальшому - 28 грудня 2020 року проведено електронні торги щодо реалізації спірного майна; 13 січня 2021 року приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Прожуган М. А. зареєстровано право власності на спірне майно за ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, за наявності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяжень - арештів, зокрема накладеного на підставі ухвали Петриківського районного суду Дніпропетровської області у справі від 04 листопада 2016 року № 187/998/16-ц;

ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції вважав, що позивач не надав доказів на підтвердження порушення правил проведення електронних торгів;

визнаючи недійсними оспорювані електронні торги, апеляційний суд виходив з двох підстав: договір позики від 24 квітня 2010 року є нікчемним, оскільки ніколи не укладався та не реєструвався згідно з вимог закону, з огляду на що виконавчий лист, вчинений на його підставі, не підлягав виконанню; наявність арештів на все майно ОСОБА_4 , які накладені ухвалами судів, інформація про що приватному виконавцю Осельському Є. С. та переможцю цих торгів ОСОБА_2 (сину боржника ОСОБА_4 ) була відома, тому допущено порушення положень Порядку реалізації арештованого майна;

позивач просив, зокрема, визнати недійсними електронні торги, що відбулися 28 грудня 2020 року, та скасувати державну реєстрацію права власності їх переможця - ОСОБА_2 щодо реалізації такого нерухомого майна боржника:

чотирикімнатної ізольованої квартири, загальною площею 238,4 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

однокімнатної ізольованої квартири, загальною площею 111, 4 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

11/30 часток підземного автопаркінгу на 6 машиномісць, загальною площею 291,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3;

суди також встановили, що ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2016 року у справі № 187/998/16 забезпечено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_4 , якою, окрім спірного нерухомого майна, накладено арешт також на інше майно боржника:

квартира АДРЕСА_4 ;

земельна ділянка, площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_13 ;

приміщення спортивного залу (вбудоване приміщення № 105), загальна площа 297,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_6 ;

квартира АДРЕСА_7 ;

квартира АДРЕСА_9 ;

квартира АДРЕСА_10 ;

приватним виконавцем Осельським Є. С. у виконавчому провадження № НОМЕР_1 також зверталось стягнення на зазначене майно, а також і на інше майно боржника, відомості про реалізацію якого відсутні:

приміщення офісу (вбудоване приміщення), загальною площею 16,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , вбудоване приміщення № НОМЕР_5;

приміщення офісу (вбудоване приміщення), загальною площею 10,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , вбудоване приміщення № НОМЕР_6;

приміщення офісу (вбудоване приміщення), загальною площею 6,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , вбудоване приміщення № НОМЕР_7;

приміщення офісу (вбудоване приміщення), загальною площею 9,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , вбудоване приміщення № НОМЕР_8;

аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що:

із наведеного переліку майна лише чотирикімнатна квартира, загальною площею 336,3 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_14 , також реалізована 11 січня 2021 року на електронних торгах у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 та є предметом спору у справі № 209/47/23 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Осельського Є. С., ДП «Сетам», ОСОБА_12 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державний реєстратор - приватний нотаріус Прожуган М. А. про визнання недійсним результатів прилюдних торгів та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів;

ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року у справі № 187/998/16 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить співвідповідачу - дружині ОСОБА_4 - ОСОБА_8 - нежитлове приміщення вартістю 1 500 406,00 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_16 , в житловому будинку літ.А-10, загальною площею: 443,30 кв.м.;

аналіз судових рішень у справі № 201/6289/23 за позовом ОСОБА_8 до приватного виконавця Теличко В. А., ДП «СЕТАМ», ТОВ «Троїцька зірка», ТОВ «ІНВЕСТ КЛІНІК», третя особа ОСОБА_1 про визнання електронного аукціону, протоколу та акту недійсними свідчить, що: 05 квітня 2023 року приватним виконавцем Теличко В.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_9 про примусове виконання рішення суду у справі № 187/998/16 про солідарне стягнення з боржника ОСОБА_8 заборгованості за договором позики у розмірі 576 116,60 доларів США; згідно з протоколом про проведені електронні торги від 15 травня 2023 року за № 587968 ДП «СЕТАМ» проведено електронні торги з реалізації зазначеного нежитлового приміщення, переможцем визнано ТОВ «Троїцька Зірка», майно придбане за сумою 18 987 359,00 грн; стягувач надав згоду на зарахування коштів у гривні по офіційному курсу валют; право власності на нежитлове приміщення станом на 25 травня 2023 рік зареєстровано за ТОВ «Троїцька Зірка», а станом на 23 червня 2023 року - за ТОВ «ІНВЕСТ КЛІНІК»;

ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2018 року у справі № 187/998/16 також вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на багатофункціональну будівлю, загальною площею: 4597,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_17 , вартість якої становила 2 489 420,00 грн;

суди при вирішенні справи не врахували, що її особливістю є те, що позивач не є стороною договору купівлі-продажу укладеного за результатами оспорюваних електронних торгів, їх учасником або власником примусово реалізованого майна. Позивач є кредитором, власний інтерес якого полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності боржника, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації його прав, тобто позов в цій справі ним пред`явлений як заінтересованою особою. Однією з обов`язкових передумов вирішення спору про визнання електронних торгів недійсними є встановлення, чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача. За загальним правилом наявність підстав для визнання торгів недійсними має встановлюватися судом на момент їх проведення. Проте очевидно, що в разі оспорювання електронних торгів заінтересованою особою (іншим кредитором), така особа має мати обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб (предмету спору) також і на момент розгляду справи судом. Таку заінтересованість позивача в подібних справах суд має встановити першочергово;

якщо кредиторські вимоги позивача в таких справах є забезпеченими іншим майном боржника, задоволені або можуть бути задоволені за рахунок такого майна, відсутні підстави для висновкупро порушення законногоінтересу позивача (іншогокредитора), що виключає можливість задоволення позову про оспорювання електронних торгів;

з урахуванням наведених обставин, суди не з`ясували стан виконання судового рішення у справі № 187/998/16-ц на користь ОСОБА_1 , залишок відповідної заборгованості на момент розгляду справи та не встановили обставин, які б свідчили про неможливість виконання вказаного судового рішення інакше ніж за рахунок всього або частини реалізованого майна, яке є предметом оспорюваних електронних торгів (недостатності інших активів боржників для виконання судового рішення, тобто їх неплатоспроможності).

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

За таких обставин судові рішення в оскарженій частині належить скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційних скарг, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині частково прийняті без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід задовольнити частково, судові рішення в оскарженій частині скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Порядок розподілу судових витратвирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18)).

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , та приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Євгена Сергійовича задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Євгена Сергійовича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Прожуган Марії Анатоліївни, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсними торгів та скасування державної реєстрації права власності скасувати.

Справу № 209/15/23 в зазначеній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 січня 2024 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року в скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко