Стаття 21. Професійні обов’язки адвоката

Аналізуйте судовий акт:  Підзахисний НЕ може відмовитись від апеляційної та/або касаційної скарги свого адвоката (ВС/ОП ККС у справі № 481/1754/18 від 22.02.2021)

Нормами ст.ст. 403, 404 КПК України визначено, що особа, яка подала апеляційну чи касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного чи касаційного розгляду.

При цьому правом подання скарг на рішення судів мають, зокрема, захисники обвинувачених та засуджених.

Отже скаргу може «відізвати» лише та особа, яка її подала.

І у цьому я бачу досить велику проблему – адвокатом подано скаргу, а засуджений взагалі не бажає щоб судове рішення стосовно нього переглядалось. Не будемо занурюватись у причини такої відмови, але впевнений, що така ситуація цілком реальна.

Тобто фактично виникає ситуація «примусового захисту» обвинуваченого або засудженого, хоча п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прямо заборонено використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта

Більш детальний аналіз даної проблеми було зроблено моїми шановними колегами Олександром Михайловичем Дроздовим та Іриною Василівною Гловюк.

Хочу звернути увагу фахової спільноти на те, що у даному рішення Об’єднана палата Касаційного кримінального суду розглянула згадані вище норми кримінального процесуального закону в їх поєднанні із положеннями Закону «Про адвокатуру…» про які мною зазначено вище.

Отже, у даній справі особу було засуджено за вчинення ДТП. Апеляційний суд змінив вирок в частині призначення винній особі додаткового покарання.

На вказані рішення захисником засудженого було подано касаційну скаргу з мотивів занадто суворого, на думку адвоката, покарання призначеного судами попередніх інстанцій.

Водночас, засудженим також було подано касаційну скаргу у якій останній висловив недовіру своєму захиснику та зазначив про неефективність захисту останньою його інтересів на стадії апеляційного провадження і просив не розглядати її касаційну скаргу, яку було подано без його попередньої згоди.

Касаційні скарги захисника та засудженого Об’єднана палата Касаційного кримінального суду залишила без задоволення.

Вирішуючи питання, порушене у сказі засудженого ОП ККС зазначила наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 403 КПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Захисник обвинуваченого може відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою останнього. Таким правом наділений лише Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури, їх перших заступників та заступників.

У такий спосіб КПК позбавив підозрюваного, обвинуваченого, засудженого можливості відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги свого захисника.

Сприяти виявленню та виправленню судової помилки, допущеної не на користь свого підзахисного - його прямий професійний обов`язок. Згідно з ч. 1 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний використовувати засоби захисту, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з`ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом`якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого.

Разом з цим, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ст. 8 Правил адвокатської етики, адвокату забороняється використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта та який зобов`язаний виходити з переваги інтересів клієнта. З огляду на це, захисник повинен подавати апеляційну чи касаційну скаргу лише на користь підозрюваного, обвинуваченого, засудженого.

Захисник підозрюваного, обвинуваченого може відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою підозрюваного, обвинуваченого.

Із сукупності норм визначених ч. 4 ст. 46, п. 2 ч. 4 ст. 47 КПК України у взаємозв'язку з невід'ємним правом обвинуваченого чи засудженого самостійно у передбачених законом випадках реалізувати свою правову позицію та спосіб її обстоювання, відсутність у обвинуваченого, засудженого права на відмову від апеляційної чи касаційної скарги свого захисника не спричиняє для них негативних правових наслідків, а буквальне тлумачення ст. 403 КПК України ніяк не суперечить вищенаведеному, адже вони мають право і можливість заявити про те, що не підтримують скаргу захисника, а також подати власну скаргу.

Аналізуйте судовий акт: Адвокат не може прийняти доручення від нового клієнта, якщо це здатне викликати виникнення загрози порушення конфіденційності відомостей, що довірені йому попереднім клієнтом або викликати конфлікт інтересів (ВС/КАС, № 818/1718/17, 26 листопада 2020р

 Правилами адвокатської етики, зокрема, нормами ст. 20 вказаних Правил адвокат не має права прийняти доручення, якщо інтереси клієнта об`єктивно суперечать інтересам іншого клієнта, з яким адвокат зв`язаний договором про надання правової допомоги, або якщо є розумні підстави вважати, що передбачуваний розвиток інтересів нового і попереднього клієнта призведе до виникнення конфлікту інтересів.

У випадку, що буде висвітлено у даному дописі позивачем, який до речі на той момент ще не був адвокатом, на підставі довіреності здійснювалось представництво особи в частині отримання права власності на земельну ділянку в порядку приватизації.

У подальшому законність цього рішення про набуття права власності на землю та державної реєстрації такого права була предметом судового розгляду.

При цьому інтереси позивача представлялись особою, яка до того представляла інтереси власника ділянки, але вже як адвокатом.

У зв’язку із цим відповідачем (особою, яка отримала право власності на землю) до органів адвокатського самоврядування було подано скаргу, яку вмотивовано порушенням вказаним адвокатом Правил адвокатської етики.

Отже у судовому рішенні, що пропонується до уваги Касаційним адміністративним судом було зроблено певний аналіз згаданої вище норми ПАЕ та визначено у яких саме випадках може мати місце конфлікт інтересів та у чому саме він може полягати.

В даній справі рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатської діяльності строком на три місяці.

Не погоджуючись із таким рішенням адвокатом було подано позов в порядку адміністративного судочинства, який вмотивовано тим, що притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього певного виду стягнення можливе лише в разі доведення факту вчинення адвокатом дій, які містять склад дисциплінарного проступку.

На переконання позивача, оскільки матеріали дисциплінарної справи не містять конкретних беззаперечних, належних та допустимих доказів вчинення адвокатом одноразового грубого порушення Правил адвокатської етики, зокрема статті 20, підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності відсутні.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.

Апеляційний суд з таким рішенням погодився.

На вказані рішення адвокатом було подано касаційну скаргу з тих мотивів, що у матеріалах справи відсутні беззаперечні, належні та допустимі докази вчинення ним дисциплінарного проступку, який й би мав ознаки порушення статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статті 20 Правил адвокатської етики та, як наслідок, відсутність підстав для застосування до позивача такого заходу дисциплінарного стягнення, як зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці.

Вирішуючи доводи дисциплінарної скарги Касаційний адміністративний суд з ними не погодився та у задоволенні скарги відмовив.

Приймаючи таке рішення КАС послався на те, що у відповідності до ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний:

1) дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики;

2) на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги;

3) невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів;

4) підвищувати свій професійний рівень;

5) виконувати рішення органів адвокатського самоврядування;

6) виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.

2. Адвокату забороняється:

1) використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта;

2) без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб;

3) займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта;

4) відмовлятися від надання правової допомоги, крім випадків, установлених законом.

Одночасно згідно ст. 34 вказаного Закону дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом. Не є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правової допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку.

У Генеральних принципах етики адвокатів, прийнятих у 1995 році Міжнародною асоціацією юристів, зазначається, що адвокати не повинні приймати доручення, якщо інтереси їхніх клієнтів суперечать інтересам самих адвокатів, їх партнерів або інших їхніх клієнтів. Також адвокат зобов`язаний утриматися від обслуговування нового клієнта, якщо це здатне викликати виникнення загрози порушення конфіденційності відомостей, що довірені йому попереднім клієнтом, або якщо інформація, що є у розпорядженні адвоката, про стан справ попереднього клієнта здатна стати джерелом переваг для нового клієнта. Вказані вимоги поширюють свою дію на всі випадки як індивідуального, так і колективного здійснення адвокатами професійної діяльності.

При цьому порушенням правил адвокатської етики є, у тому числі, не лише дії чи бездіяльність, що призвели до настання конкретних негативних наслідків для особи внаслідок наявного конфлікту інтересів, а й сама ймовірність такого настання, виходячи із обставин справи, більш того розумні підстави вважати, що розвиток інтересів в подальшому призведе до виникнення такого конфлікту.

У цій справі отримавши доручення на представництво інтересів у питаннях реєстрації права власності на земельну ділянку особа, яка у подальшому отримало право на здійснення адвокатської діяльності мала об`єктивну можливість здобути певну конференційну інформацію чи інші відомості, бути обізнаним про обставини, які в подальшому могли бути використані в інтересах відповідача у справі про оспорювання законності отримання права власності на земельну ділянку, які є протилежними інтересам свого попереднього довірителя.

При цьому статтею 20 Правил адвокатської етики чітко не визначено, коли саме закінчується термін адвоката на представництво, тому у будь-якому випадку адвокат повинен дотримуватися усіх заходів для уникнення конфлікту інтересів між новим та попереднім клієнтами. Закінченні строку дії довіреності не свідчить про те, що конфіденційна інформація, яка стала відомою адвокату від попереднього клієнта не може бути використаною для нового клієнта. Від адвоката вимагається отримання письмового погодження від клієнта. За відсутності письмового погодження клієнта, у разі виникнення конфлікту інтересів у процесі реалізації адвокатом договору, такий договір має бути розірваний.