Стаття 49.

Аналізуйте судовий акт: Відмова дитсадка у прийнятті дитини без щеплень є законною (ВС/КЦС у справі № 630/554/19 від 08.02.2021)

Ніколи не розумів, що саме штовхає людей на відмову від щеплень. Адже саме завдяки винаходу Луї Пастера та інших лікарів людство перемогло численну кількість хвороб, які до того були смертельними, збільшилась середня тривалість життя людей і та суттєво зменшено дитячу смертність.

Але деякі батьки вперто не бажають користуватись благами цивілізації, відмовляються від здійснення профілактичних щеплень дітям чим наражають на безпеку не тільки своїх дітей, а й хлопчиків та дівчаток, які перебувають поряд.

У даній справі на щастя переміг здоровий глузд.

Згідно рішення, яке пропонується до уваги мати дитини звернулась до суду із позовом до дитячого навчального закладу, який вмотивувала тим, що їй було відмовлено у прийняття її дитини до ДНЗ у зв’язку із відсутністю інформації про наявність щеплень, які є обов`язковими згідно з календарем щеплень у медичних документах наданих для вирішення питання про прийняття на навчання дитини у садку.

Своїй вимоги позивач мотивувала тим, що Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та лист Міністерства охорони здоров`я України та Міністерства освіти і науки України від 06 вересня 2018 року № 05.2-11/23530/1/9-537 «Щодо напруженої епідемічної ситуації» не є достатніми підставами для порушення норм, що регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти, зокрема таких як Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2002 року № 305, Закону України «Про освіту» та Закону України «Про дошкільну освіту».

Суд першої інстанції позов задовольнив та зобов’язав ДНЗ зарахувати дитини до садка.

Судові рішення суд першої інстанції вмотивував тим, що Законом України «Про освіту» та Законом України «Про дошкільну освіту» не передбачено права чи обов`язку завідувача ДНЗ додаткового розгляду та надання оцінки медичної довідки про стан здоров`я дитини та правомірності її видачі.

Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

ДНЗ не доведено наявності об`єктивних підстав для фактичного обмеження конституційного права дитини на отримання освіти. Згідно з медичними довідками дитина є здоровою, може відвідувати навчальний заклад, а епідеміологічне оточення вільне.

Суд апеляційної інстанції з вказаним рішенням не погодився та у задоволенні позову відмовив.

При цьому апеляційний суд послався на те, що у цій справі індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення матір`ю дитини при збереженні обсягу прав дитини на здобуття освіти, у тому числі в дошкільних закладах освіти, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших батьків та їх дітей, які провели у встановленому державою порядку щеплення, зокрема перед направленням дітей до навчального закладу для здобуття освіти. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27, 49 Конституції України.

Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

За обставинами цієї справи право малолітньої дочки позивача на освіту у дошкільному навчальному закладі було з огляду на суспільні інтереси тимчасового обмежено (до проведення щеплення, покращення епідеміологічної обстановки, або отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) у зв`язку із тим, що сама позивач, не довіряючи якості вакцини (належним чином не мотивувавши свою недовіру або неможливість застосувати ту вакцину, якій вона довіряє), не дотрималась календаря обов`язкових щеплень дитини.

Касаційний цивільний суд переглядаючи справу за касаційною скарго позивача також став на бік як ДНЗ так і здорового глузду.

Мотивуючи своє рішення КЦС послався на те, що ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров`я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.

Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячого закладу не дозволяється. У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв`язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.

За положеннями ч. 6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» рішення про проведення щеплень дітям у віці до п`ятнадцяти років приймають їх батьки або інші законні представники. Закон дає право батькам відмовитися від проведення обов`язкових щеплень дитині.

У даній справі позивачем була надана довідка, згідно з якою її дочці не було проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень, що передбачено ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими.

Враховуючи невакцинування дитини та відмову матері від профілактичного щеплення у зв`язку із недовірою до вакцини, відповідач правомірно відмовив у прийнятті дитини до ДНЗ без висновку ЛКК (при відсутності у дитини щеплень) про можливість відвідування ДНЗ.

Будь-яке право об`єктивно кореспондується із обов`язками, оскільки право на дошкільну освіту законодавець пов`язує із обов`язком проходження профілактичних щеплень, які гарантують безпеку як самій дитині так і оточуючих її осіб, висновки суду про протиправність та неправомірність дій завідуючої ДНЗ є необґрунтованими, такими що суперечать закону. Дитина позивача не позбавлена права на освіту, яку може отримати у інших формах.