30.12.2019 | Автор: Хітько Василь Миколайович
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ТОП рішення Верховного Суду з податкових спорів за 2019 р.

ТОП рішення Верховного Суду з податкових спорів за 2019 р. - 0_59905300_1577708134_5e09ea669245a.jpg

І. У разі призупинення адвокатської діяльності адвокатом та не отримання ним доходу від такої діяльності - обов'язок сплачувати ЄСВ відсутній.

ВС зазначив, що адвокат зупинив, а не припинив свою адвокатську діяльність, а тому посилання ДФС при наданні оскаржуваної консультації на необхідність дотримання позивачем вказаних норм права у разі зупинення своєї професійної діяльності є помилковими, внаслідок чого допущено порушення норм чинного законодавства.

ВС вірно наголосив, що спірні відносини виникли внаслідок різного тлумачення сторонами порядку обчислення і сплати єдиного внеску адвокатом як самозайнятою особою, дія свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю якого зупинено.

Отже, необхідними умовами для сплати особою ЄСВ є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Постанова КАС/ВС від 28.03.2019 р. №820/6324/17.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/80806817

ІІ. Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо сплати судового збору органами ДФС не є підставою поновлення строку на апеляційне оскарження.

ВС зазначив, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Постанова КАС/ВС від 10.12.2019 р. №160/8833/18.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/86239134

ІІІ. ВС відновив дію Порядку реєстрації податкових накладних

Ухвалою ВС від 16.12.2019 р. у справі № 826/12108/18 зупинено дію рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019, якими було скасовано п. 10, п. 20, п. 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/86387723

IV. Несвоєчасна сплата єдиного соціального внеску не є триваючим адміністративним правопорушенням.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Подібна правова позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17.

З огляду на те, що правопорушення, вчинене платником податків, не носить характер триваючого, та на час винесення спірної постанови відповідача закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у ч. 1 ст. 38 КУпАП, відповідачем протиправно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.

Постанова КАС/ВС від 20.03.2019 р. №329/688/17(2-а/329/19/2017).

http://reyestr.court.gov.ua/Review/80607303

V. ВС зазначив, що є достатньою підставою для скасування результатів перевірки.

ВС наголосив, що контролюючий орган порушив порядок проведення перевірки суб'єкта господарювання, що є достатньою підставою для скасування результатів перевірки, оскільки:

- позапланова перевірка позивача контролюючим органом не призначалась;

- наказ (посвідчення, направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю) не видавався;

- акт перевірки за встановленою формою не складався;

- розпорядження було винесено за межами проведення позапланового заходу контролю, який до того ж не містить вимог про усунення порушень, які були встановлені під час проведення перевірки.

Постанова КАС/ВС від 24.10.2019 р. №420/6544/18.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/85154021

VІ. ВП ВС зобов'язала стягнути з Держбюджету на користь платника податків через ГУ ДКСУ заборгованість із відшкодування ПДВ.

ВП зазначила, що з огляду на те, що такі способи захисту як зобов'язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Постанова ВП ВС від 12.02.2019 р. у справі №826/7380/15.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/80427413

VІІ. Рішення органів місцевого самоврядування є обов'язковими для органів ДФС

Відповідно до ст. 73 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», акти місцевої ради є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади.

ВС визнає, що встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та обов`язковими.

Тому, навіть при наявності порушення принципу стабільності, враховуючи дію такого рішення ради (оскарження якого на предмет правомірності, законності не здійснено), відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України.

Постанова КАС/ВС від 15.05.2019 р. у справі №825/1496/17.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/82119034

VІІІ. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове-повідомлення рішення вважається таким, що НЕ вручено платнику податків.

Виходити з положень пункту 58.3 статті 58 ПК, згідно з якими податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Окрім того, суд касаційної інстанції зазначає, що у разі установлення обставин про те, що відповідачці були вручені податкові повідомлення-рішення і відбулося узгодження визначених в них грошових зобов'язань, суди повинні дослідити обставини щодо вручення/невручення позиваці податкової вимоги про сплату податкового боргу, адже з врученням податкової вимоги закон пов'язує право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Постанова КАС/ВС від 19.03.2019 р. у справі №808/8020/14.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/80581000

IX. Інформацію на запит ДФС можна не надавати, якщо в ньому відсутні деякі реквізити.

Згідно п. 73.3 ст. 73 ПК України, контролюючі органи можуть звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації, необхідної для виконання покладених на них функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:
- підстави для направлення запиту (обставини, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства), із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

- перелік запитуваної інформації, і перелік документів, які пропонується надати;

- друк контролюючого органу.

ВС зазначив, що відсутність печатки контролюючого органу в запиті про надання інформації, не зазначення в ньому підстав для направлення або вказівки непередбачених підстав, недотримання інших вимог є порушенням порядку його оформлення (складання), що в свою чергу призводить до виникнення у платника податків права не надавати запитувану інформацію.

Постанова КАС/ВС від 26.02.2019 р. у справі №826/9082/15.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/80234739

X. Необхідними умовами для сплати адвокатом ЄСВ є здійснення такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

ВС необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Постанова КАС/ВС від 28.03.2019 р. у справі №820/6324/17.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/80806817

XІ. Арешт на кошти платника податків накладається незалежно від адміністративного арешту його майна.

Виходячи з ст. 94 ПК, адміністративний арешт коштів платника не є похідним від адміністративний арешт майна, відмінного від коштів.

ВС зазначив, що накладення арешту на грошові кошти платника податків:

- можливо тільки при наявності підстав, визначених у п. 94.2 ст. 94 ПК;

- не залежить від наявності рішення органу контролю про накладення арешту на його майно.

До аналогічного висновку щодо застосування наведених положень ПК України, ВС дійшов під час вирішення справи №820/1929/17, постанова від 27 листопада 2018 року, провадження №К/9901/40847/18. Крім того, в даному рішенні відсутні посилання на підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, як на виключне право податкового органу звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку, лише у разі наявності податкового боргу.

Постанова КАС/ВС від 14.05.2019 р. у справі №813/1910/17.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/81728556

XІІ. Право органу державної податкової служби самостійно визнавати нікчемними правочини законом не передбачено.

Правочин, який вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 ЦК України є нікчемним.

Право органу державної податкової служби самостійно визнавати нікчемними правочини законом не передбачено.

Аналогічна правова позиція висловлена 17.01.2018 р. та 24.01.2018 р. Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в контексті справ № 2а-9880/12/1370 (ЄДРСРУ 71692581), № 2а-11097/12/2070 (ЄДРСРУ 71834563), № 826/3446/13-а (ЄДРСРУ 71829617), № 2а-11097/12/2070 (ЄДРСРУ 71829442), № 2а-6341/12/2070 (ЄДРСРУ 71829249) .

Також, 20 березня 2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в контексті справи №805/10886/13-а, адміністративне провадження №К/9901/1424/18 (ЄДРСРУ № 72863889) викладено правову позицію, яка зводиться до наступного.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Відтак, встановлення актом перевірки нікчемності правочину знаходиться за межами компетенції податкового органу, не належить до функції контролю дотримання платниками податків податкового законодавства.

Постанова КАС/ВС від 02.04.2019 у справі №2а-3925/12/2170.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/80867725

XIII. ВП ВС зазначила, що ФОП може не платити ЄСВ, якщо він є пенсіонером.

ВП ВС дійшла висновку про те, що якщо фізична особа - підприємець мала право на пенсію за віком, але вибрала пенсію у зв'язку з втратою годувальника, то така фізична особа - підприємець має право на звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки вибір виду пенсії не позбавляє набутого права, що пов'язане з певним віком.

Постанова ВП ВС від 10.04.2019 у справі №814/779/17.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/81573958

XIV. Постанова ВС від 02.04.2019 р. №822/1878/18 щодо критеріїв блокування податкових накладних.

ВС зазначив, що критерії блокування податкових накладних, викладені в листі ДФС, не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак, не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України.

Отже, підстави для призупинення реєстрації податкових накладних також мають бути визначені КМУ. Однак, фактично підставою для призупинення реєстрації податкових накладних встановлені ДФС в листі № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018.

ВС надаючи оцінку доводам сторін, зазначив, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов'язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/80894116

XV. Правовий висновок Верховного суду щодо обов`язку сплачувати ЄСВ самозайнятою особою (адвокатом) за умови, що у цей період він був найманим працівником та його роботодавець сплачував за нього ЄСВ.

ВС зазначив, що з огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд касаційної інстанції сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає ДФС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Окрім цього, наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Постанова КАС/ВС від 27.11.2019 у справі №160/3114/19.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/85964928

XVI. Положення ПК України не поширюються на відносини щодо порядку сплати ЄСВ, як і відповідальність за порушення такого порядку.

Відтак, при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», строк звернення до адміністративного суду тривалістю 1095 днів не застосовується.

Постанова КАС/ВС від 17.07.2019 р. у справі №0740/1050/18.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/83142318

Телеграм канал з питань оподаткування та аналізу судової практики.

https://t.me/tax_time

Адвокат - Хітько Василь.

3164
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
Популярные события
ЕСПЧ