ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

10 грудня 2019 року

справа №160/8833/18

адміністративне провадження №К/9901/30811/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.,

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 09.09.2019 (судді - Прокопчук Т. С., Шлай А. В., Круговий О. О.)

у справі № 160/8833/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія"

до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні третього відповідача - Державна Казначейська служба України

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

23.11.2018 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - перший відповідач у справі), Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - другий відповідач у справі), Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - третій відповідач у справі) про визнання бездіяльності протиправною зобов'язання вчинити певні дії.

18.03.2019 Дніпропетровський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив частково, визнав протиправною бездіяльність першого відповідача, що полягає у не підготуванні висновку про повернення Товариству надміру сплачених грошових зобов'язань згідно із заявою Товариства від
26.09.2018 року вих. № 8259 та направленні його до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів або обґрунтованої відмови у наданні висновку про повернення коштів; зобов'язав Офіс великих платників податків ДФС підготувати висновок про повернення Товариству надміру сплачені грошові зобов'язання на підставі заяви Товариства від 26.09.2018 року вих. № 8259 та направити його до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Офіс великих платників податків ДФС подав апеляційну скаргу на це рішення (вх. №2064/19 від 18.04.2019).

02.05.2019 Третій апеляційний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою апеляційну скаргу третього відповідача залишив без руху та надав строк десять днів з моменту отримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції документу про сплату судового збору в розмірі 2 643 грн.

17.05.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від Офісу великих платників податків ДФС надійшла заява про продовження строку для усунення недоліків.

22.05.2019 Третій апеляційний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою заяву третього відповідача задовольнив, продовжив строк на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 у справі №160/8833/18 на 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

11.06.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від Офісу великих платників податків ДФС надійшла заява про продовження строку для усунення недоліків на 30 днів, яка обґрунтована відсутністю можливості сплатити судовий збір.

13.06.2019 Третій апеляційний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою у задоволенні заяви Офісу про продовження строку для усунення недоліків відмовив, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі частини 4 статті 169, частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

03.07.2019 третій відповідач вдруге подав апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 у справі №160/8833/18 (вх. №36360/19) та одночасно заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

23.07.2019 Третій апеляційний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою визнав неповажними наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу Офісу залишив без руху, надав скаржнику десятиденний строк з урахуванням поштового перебігу з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом звернення до Третього апеляційного адміністративного суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження та вказати поважні підстави з наданням відповідних доказів.

На виконання вимог зазначеної ухвали відповідач 12.08.2019 подав до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій зазначив, що проблеми зі сплатою судового збору існують не лише через дефіцит виділених коштів, але й тому, що відбувається блокування рахунків для стягнення коштів органами казначейства, надавши листи Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі про безспірне списання коштів.

Офіс звернув увагу на те, що фінансується виключно з Державного бюджету України, а виділення відповідних коштів потребує певного часу.

09.09.2019 Третій апеляційний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнав неповажними, відмовив у відкритті провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

07.11.2019 Офіс великих платників податків ДФС подав касаційну скаргу до Верховного Суду на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від
09.09.2019, у якій відповідач (скаржник у справі), із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

22.11.2019 від скаржника надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких відповідач акцентує увагу на виконанні Офісом вимог ухвали суду апеляційної інстанції та сплаті судового збору 27.06.2018, а також негайного виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 23.07.2019 та усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку.

Відзив позивача на касаційну скаргу податкового органу не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

11.11.2019 Верховний Суд прийняв ухвалу, якою відкрив провадження за касаційною скаргою Офісу, справу № 160/8833/18 витребував з суду першої інстанції.

29.11.2019 справа № 160/8833/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено строки апеляційного оскарження.

Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на вчасне подання апеляційної скарги вперше, проте її повернення судом з підстав несплати ним судового збору. Неможливість своєчасної сплати скаржник обґрунтовує тривалою процедурою виділення коштів та блокуванням рахунків для стягнення коштів органами казначейства.

Суд вважає, що наведені скаржником доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано наголосив на тому, що жодних належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом строк, скаржником суду апеляційної інстанції не надано. Посилання скаржника на копії листів органу казначейства про безспірне списання коштів, надання інформації та встановлення даних, надані суду апеляційної інстанції при повторному поданні апеляційної скарги, не підтверджують того, що контролюючий орган був позбавлений можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у межах строку встановленого процесуальним законодавством та вжити необхідних заходів спрямованих на забезпечення сплати судового збору в межах такого строку

З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 09.09.2019 у справі № 160/8833/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р. Ф. Ханова

І. А. Гончарова

І. Я. Олендер