Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КАС ВП від 27.11.2018 року у справі №814/779/17 Ухвала КАС ВП від 27.11.2018 року у справі №814/77...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":



УХВАЛА

Київ

27 листопада 2018 року

справа №814/779/17

адміністративне провадження №К/9901/44020/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року (суддя - Лісовська Н.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року (судді - Романішин В.Л., Запорожан Д.В., Шляхтицький О.І.) у справі №814/779/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

УСТАНОВИЛ:

19 квітня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі) в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу податкового органу про сплату боргу (недоїмки) від 08 лютого 2017 року.

Позов мотивований тим, що позивач у справі звільнена від сплати єдиного внеску як пенсіонер за віком відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач у справі є пенсіонером за віком та отримує пенсію за законом, що є підставою для звільнення фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску. Окрім іншого, суд апеляційної інстанції зазначив, що податковим органом не надано жодного доказу отримання позивачем у справі пенсії у разі втрати годувальника, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

У поданій касаційній скарзі із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права, скаржник у справі просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач у справі отримує пенсію у разі втрати годувальника, а не пенсію за віком, відповідно на позивача не можуть поширюватися положення частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

У запереченнях на касаційну скаргу зазначається про те, що надання пільг щодо звільнення від сплати єдиного внеску не пов'язує та не ставить у залежність від виду отримуваної пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника чи за вислугу років).

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування в ньому норм матеріального та процесуального права, прийшов до висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 01 травня 2005 року, при досягненні 55-річного віку, позивачу у справі призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 серпня 1991 року №1788-XII, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 11 серпня 2005 року.

В 2007 році, після смерті чоловіка, який отримував пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII, позивач, як член сім'ї пенсіонера-військовослужбовця, скористалася правом на отримання 30% пенсії чоловіка.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач у справі до 24 травня 2016 року мала статус фізичної особи-підприємця та була платником єдиного податку, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та копією Свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1

08 лютого 2017 року податковим органом сформовано та направлено на адресу позивача вимогу №Ф-196-17 від 08 лютого 2017 року про сплату боргу (недоїмки) в сумі 13991 гривень.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-6, про що зазначено в його преамбулі.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року визначені платники єдиного внеску. З урахуванням Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року поширюється на позивача, як на платника єдиного внеску - фізичну особу підприємця, як особу, що обрала спрощену систему оподаткування.

Пунктом 7 Розділу 1 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 7 липня 2011 року № 3609-VI внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-6, згідно з якими Пунктом 7 Розділу 1 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 7 липня 2011 року № 3609-VI внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-6 доповнено частиною четвертою такого змісту: "особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування" з наступними змінами.

Таким чином, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлені дві чітко сформульовані обов'язкові вимоги за яких особа звільняється від сплати єдиного внеску:

- особа є пенсіонером за віком або інвалідом;

- особа отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не визначено обмежень щодо осіб, які є пенсіонерами за віком, та приписи даної статті не пов'язують право позивача на звільнення від сплати відносно себе єдиного внеску з досягненням певного віку відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Частина 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлює пільги для всіх суб'єктів, які є пенсіонерами за віком, не залежно від того, на підставі якого закону особа набула статусу пенсіонера за віком, будь-то на пільгових умовах, чи набула вона певного віку відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Будь-яких обмежень щодо надання таких пільг з цього приводу, внесеними змінами до статті 4 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не встановлено, зазначений перелік обставин є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Окрім того, частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не визначено обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску. Єдиною вимогою є те, що ця пенсія повинна виплачуватися відповідно до закону, без будь-якої конкретизації назви закону.

На підставі системного аналізу, виходячи із правого змісту зазначених положень законодавства та з урахуванням того, що позивачеві з 01 травня 2005 року призначена пенсія за віком, а з 2007 року - пенсія по втраті годувальника, колегія суддів приходить до висновку, що позивач у даному випадку не втратив право на пенсію за віком, а лише скористався правом, передбаченим статтею 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, згідно якої члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію мають право перейти на нову пенсію, та не повинен сплачувати єдиний внесок.

Отже, Суд приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не порушено норм матеріального та процесуального права та прийняті законні та обґрунтовані рішення.

Однак зазначена позиція не узгоджується з позиціями Верховного Суду України викладеними в постановах від 21 квітня 2015 року у справі №21-90а15 та від 26 травня 2015 року у справі №818/2082/14.

Зокрема, в зазначених рішеннях Верховний Суд України прийшов до наступних висновків.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" з наступними змінами та Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з наступними змінами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Частина 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що відповідно до Частина 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

При цьому в статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На підставі системного аналізу зазначених норм матеріального права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що положення частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не поширюються на осіб, які отримують пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Суд не погоджується з зазначеним висновком Верховного Суду України з підстав викладених вище та вважає за необхідне відійти від позиції висловленій в постановах від 21 квітня 2015 року у справі №21-90а15 та від 26 травня 2015 року у справі №818/2082/14.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Керуючись підпунктом 8 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

УХВАЛИВ:

Справу № 814/779/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

І.Я.Олендер
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст