ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.01.2018 Київ К/9901/870/18 2а-6341/12/2070

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової службина постановуХарківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року (суддя Ю.О. Супрун)та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року (колегія у складі суддів: І.С. Чалий, В.В. Зеленський, Я.В. П'янова)у справі №2а-6341/12/2070 за позовомПриватного ремонтно-будівельного підприємства «Ортікон» доДержавної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Приватне ремонтно-будівельне підприємство «Ортікон» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 16 листопада 2011 року № 0001942302, № 0001932302.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні перевірки та при оформленні її результатів мало місце недотримання вимог податкового законодавства податковим органом, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року у даній справі, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року, позовні вимоги задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 16 листопада 2011 року № 0001942302, № 0001932302.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами, підтверджується первинними документами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд для надання повноцінної та об'єктивної оцінки обставинам, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також неврахування судами фактичної можливості підприємства виконувати роботи, надавати послуги одночасно в декількох регіонах України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 19 вересня 2011 року по 23 вересня 2011 року Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова на підставі наказу № 1625 від 16 вересня 2011 року проведена позапланова виїзна перевірка Приватного ремонтно-будівельного підприємства «Ортікон», яка проводилась в приміщенні податкової інспекції, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Промбудмонтажінвест», ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Техагроремпоставка», ТОВ «Промтехноопт» за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2011 року, результати якої оформлено актом №2799/23/32759655 від 30 вересня 2011 року, яким встановлено порушення позивачем пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9478073 грн. та підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1184028 грн.

Наказ про проведення перевірки податковим органом на адресу платника податків не направлявся.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з недоведеністю реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промбудмонтажінвест», ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Техагроремпоставка» та ТОВ «Промтехноопт» за умов фактичної неможливості виконувати роботи, надавати послуги одночасно в декількох регіонах України. При цьому, податковий орган посилається на матеріали перевірок підприємств-контрагентів.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 16 листопада 2011 року: № 0001942302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1171027,00 грн., в тому числі 948073 грн. за основним платежем та 222954,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001932302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1462721,00 грн., в тому числі 1184028,00 грн. за основним платежем та 278693,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

А також встановлено, що під час проведення перевірки податковим органом досліджено наступні документи: реєстраційна справа (установчі та реєстраційні документи), декларації з ПДВ, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (додаток № 5), бази даних автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій з ПДВ. Первинні документи у позивача не витребовувались та податковим органом під час проведення перевірки не досліджувались.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що реальність господарських операцій між позивачем та:

ТОВ «Техенергоресурс» при виконанні договорів від 26 грудня 2008 року № 19-Т, від 29 січня 2009 року №20-Т, від 02 березня 2009 року № 21-Т, від 31 березня 2009 року № 22-Т, від 01 жовтня 2009 року №28-Т, від 30 листопада 2009 року № 30-Т, від 29 грудня 2009 року № 31-Т, від 29 січня 2010 року № 32-Т, від 01 березня 2010 року № 33-Т, від 30 березня 2010 року № 34-Т, від 31 травня 2010 року № 36-Т, від 01 липня 2010 року № 33-Т, від 30 липня 2010 року № 38-Т, від 30 серпня 2010 року №39-Т, від 01 жовтня 2010 року № 40-Т, від 01 березня 2010 року № 41-Т, від 29 жовтня 2010 року № 41-Т, предметом яких є виконання робіт у відповідності до технічного завдання з прокладання, монтажу та виміру оптичного кабелю по об'єкту: «Будівництво оптичної мережі в м. Харкові»; від 31 серпня 2009 року № 8-ОЛ/Т, від 02 листопада 2009 року № 29-Т, від 03 серпня 2009 року № 26-Т, від 03 серпня 2009 року № 27-Т, від 01 вересня 2009 року № 27-Т, предметом яких є виконання робіт у відповідності до технічного завдання з будівництва оптичної мережі у м. Харкові; 30 квітня 2009 року № 23-Т, від 29 травня 2009 року № 24-Т, від 01 червня 2009 року № 5-ОЛ/Т, від 29 червня 2009 року № 6-ОЛ/Т, від 01 червня 2009 року № 25-Т, від 31 червня 2009 року № 7-ОЛ/Т, від 01 липня 2010 року № 37-Т, предметом яких є виконання робіт у відповідності до технічного завдання з прокладання, монтажу та виміру оптичного кабелю; 30 жовтня 2009 року № 9-ОЛ/Т, від 30 квітня 2009 року № 35-Т, предметом яких є виконання робіт у відповідності до технічного завдання з будівництва оптичної лінії зв'язку у м. Харкові; 30 січня 2009 року № 1-ОЛ/Т, предметом якого є виконання робіт у відповідності до технічного завдання з прокладання, монтажу та виміру оптичного кабелю в напрямку: АТС-732 (вул. Кірова, 6)-пр. Гагаріна, 72-пр. Гагаріна, 173в.; 01 квітня 2009 року № 3-ОЛ/Т, предметом якого є виконання робіт у відповідності до технічного завдання з прокладання, монтажу та виміру оптичного кабелю в напрямку: АТС-700 (вул. Іванова, 7/9)-АТС-712 (вул. Краснооктябрьська, 14)-АТС-731 (23) (пер. Лопатинський, 9); 30 квітня 2009 року № 4-ОЛ/Т, предметом якого є виконання робіт у відповідності до технічного завдання з прокладання, монтажу та виміру оптичного кабелю в напрямку: АТС-700 (вул. Іванова, 7/9) - вул. Мельникова, 8-вул. Чигирина, 11/13-АТС-732 (вул. Кірова, 6); АТС-731-АМТС; від 27 лютого 2009 року № 2-ОЛ/Т, предметом якого є виконання робіт у відповідності до технічного завдання з прокладання, монтажу та виміру оптичного кабелю в напрямку пр. Гагаріна, 173в - вул. Харкіських дивізій, 20;

ТОВ «Промтехноопт» при виконанні договору купівлі-продажу від 06 грудня 2010 року №0001/12-10/КП, предметом якого є купівля-продаж будівельно-монтажних матеріалів;

ТОВ «Техагроремпоставка» при виконанні договору 30 січня 2010 року №2/10/02, предметом якого є купівля-продаж товарно-матеріальних цінностей- будівельно-монтажних матеріалів;

ТОВ «Промбудмонтажінвест» при виконанні договору від 03 грудня 2010 року № 001/ДС-ПСМИ, 03 грудня 2010 року № 2ПСМИ, від 03 грудня 2010 року № 3ПСМИ, від 31 березня 2011 року № 5ПСМИ, від 01 березня 2011 року № 4ПСМИ, від 04 травня 2011 року № 6ПСМИ, від 30 травня 2011 року № 7ПСМИ, предметом яких є виконання робіт у відповідності до технічного завдання з прокладання, монтажу та виміру оптичного кабелю з об'єкту: «Будівництво оптичної мережі в м. Харкові», підтверджуються первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: податковими накладними, актами приймання виконаних робіт, накладними на відпуск товару, актами приймання виконаних підрядних робіт, доказами про сплату коштів за товари/послуги.

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Згідно пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тут і надалі чинного на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», тут і надалі чинного на час виникнення спірних правовідносин, платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість» визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (підпункт 7.7.1 пункт 7.7 статті 7 цього Закону).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та складу витрат на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Водночас в обґрунтування донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на матеріалах перевірок контрагентів позивача на доводах про неможливість виконати роботи/послуги через віддаленість об'єктів, а не аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Поруч з цим суди, оцінюючи висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами, дійшли правильних висновків про те, що факт нікчемності правочинів або визнання їх недійсними, і такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, має бути визнаний в судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.А.Васильєва С.С.Пасічник