ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2019 року

Київ

справа №0740/1050/18

касаційне провадження №К/9901/13133/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - приватний нотаріус ОСОБА_1) на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 (суддя Ващилін Р.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 (головуючий суддя - Бруновська Н.В., судді - Затолочний В.С., Матковська З.М.) у справі за позовом приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу ОСОБА_1 до Виноградівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

01.10.2018 приватний нотаріус ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Інспекції, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Берегівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області № 003861700 від 23.09.2014 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 7766,97 грн.

Також, приватний нотаріус ОСОБА_1 подала заяву про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку, починаючи з 04.11.2017, яку обґрунтувала тим, що: Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального податку обчислення таких строків, якими у даному випадку є пункт 56.18 статті 56, стаття 102 Податкового кодексу України; враховуючи те, що рішення ГУ Міндоходів у Закарпатській області № 420/М/07-16-10-5-48 від 31.10.2014 було отримане приватним нотаріусом ОСОБА_1 04.11.2014, то подання до суду 04.11.2017 первісного позову про скасування рішення № 003861700 від 23.09.2014 свідчить про дотримання позивачем встановленого пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України строку.

Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.11.2018, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019, повернув позовну заяву Товариства на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, оскільки станом на день звернення до суду із даним позовом приватний нотаріус ОСОБА_1 пропустила не лише строк, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а й встановлений статтею 102 Податкового кодексу України 1095-денний строк.

Приватний нотаріус ОСОБА_1 оскаржила зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 16.05.2019 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме - пукнту 56.18 статті 56, статті 102 Податкового кодексу України, статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що строк звернення платника податків до суду із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (який становить 1095 днів із дня отримання такого рішення) незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове вирішення спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження. Також скаржник посилається на те, що Львівський апеляційний адміністративний, скасовуючи рішення суду першої інстанції у справі № 807/1426/17 та відмовляючи у задоволенні позову приватного нотаріуса ОСОБА_1 з підстав його заявлення до неналежного відповідача, порушив норми процесуального права, що призвело до неможливості захисту прав позивача у даній справі.

У відзиві на касаційну скаргу Інспекція просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін з підстав того, що: Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального податку обчислення таких строків, яким у даному випадку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», положеннями абзацу 2 пункту 14 статті 25 якого передбачено, що суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення; позивач мав можливість для вчасного звернення до суду із відповідним позовом у строки, встановлені абзацом 2 пункту 14 статті 25 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», будь-яких перешкод для реалізації такого права позивач не навів.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.06.2019 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та призначив її до розгляду з 04.06.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи скаржника та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 23.09.2014 Берегівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області прийняла рішення № 003861700 про застосування до приватного нотаріуса ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Вказане рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, за результатами якого рішенням ГУ Міндоходів у Закарпатській області № 420/М/07-16-10-5-48 від 31.10.2014 у задоволення скарги приватного нотаріуса ОСОБА_1 було відмовлено. Рішення, прийняте за результатом адміністративного оскарження, було отримане приватним нотаріусом ОСОБА_1 04.11.2014.

Вважаючи Берегівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області № 003861700 від 23.09.2014 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску протиправним, позивач 01.10.2018 звернувся до суду з адміністративним позовом про його скасування.

Також, приватним нотаріусом ОСОБА_1 була подана заява про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку, починаючи з 04.11.2017, яка обґрунтована тим, що після оскарження оспорюваного рішення в адміністративному порядку, вона 04.11.2017, тобто в межах передбаченого пунктом 56.18 статті 56 Податковим кодексом України строку, звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду із первісним позовом про скасування рішення № 003861700 від 23.09.2014 (справа № 807/1426/17), з огляду на що просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду із даним позовом.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Згідно преамбули Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За положеннями частини другої статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, яким за положеннями пункту 31 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є орган доходів і зборів та його територіальні органи (в частині адміністрування єдиного внеску), права та обов`язки органів доходів і зборів визначені статтями 12, 13, 14 цього Закону.

Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов`язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Згідно абзацами 1, 2, 4 частини чотирнадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення. Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Положеннями абзаців 5-7, 9 частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Отже вказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманим рішенням про нарахування пені та застосування штрафів, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач скористався процедурою адміністративного скарження, проте отримавши 04.11.2014 рішення ГУ Міндоходів у Закарпатській області № 420/М/07-16-10-5-48 від 31.10.2014, до адміністративного суду із даним позовом звернувся лише 01.10.2018.

Таким чином, звернувшись до суду лише 01.10.2018 із даним позовом про скасування рішення Берегівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області № 003861700 від 23.09.2014 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, позивач пропустив 10-денний строк звернення до суду, який встановлений Законом Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

При цьому, посилання скаржника як на причину поважності пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом на порушеннянорм процесуального права, допущені Львівським апеляційним адміністративним судом при розгляді справи №807/1426/17, є безпідставними, оскільки вказане рішення набрало законної сили та не було оскаржене приватним нотаріусом ОСОБА_1 у касаційному порядку.

Згідно з пунктом 1.1. статті 1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Зазначене свідчить про те, що положення Податкового кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.

Відтак, при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», строк звернення до адміністративного суду тривалістю 1095 днів не застосовується.

З огляду на викладене, касаційна скарга приватного нотаріуса ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 - залишенню без змін.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна