Стаття 56. Арешт і вилучення майна (коштів) боржника

Аналізуйте судовий акт: Арештовувати соціальні та пенсійні рахунки можна! (ВС/КЦС у справі № 711/841/14-ц від 02.08.2021)
До повноважень державних та приватних виконавців, у відповідності до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» віднесено накладення арештів на кошти (майно) боржника. При цьому такий арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Однак, слід зазначити, що не підлягають арешту рахунки зі спеціальним режимом використання. Слід зазначити, що зарплатні рахунки, що належать фізичним особам, рахунки на які боржники отримують соціальні виплати да згаданої категорії не відносяться.

Користуючись даним правом виконавці арештовують банківські рахунки боржників та, фактично, у більшості випадків позбавляють боржника взагалі будь-якого джерела доходу. Тобто виконавець стягує і відповідний процент із заробітку боржника у рахунок погашення боргу і одночасно не дає розпоряджатись залишком на картці.

Але як правило, державні виконавці, у разі надання їм документів про те, що рахунок боржника призначений для виплати заробітної плати або отримання соціальної допомоги чи пенсії йшли на зустріч та знімали такі арешти. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Арешт на рахунок боржника, навіть не зважаючи на те, що рахунок використовується для отримання заробітної плати, є ЗАКОННИМ (ВС/КЦС у справі № 756/1927/16-ц від 03.02.2021)

 Органи та особи, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, наприклад державні та приватні виконавці, положеннями статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» наділені повноваженнями накладати арешт на кошти боржника з метою забезпечення реального виконання рішення і даним повноваженням виконавці дуже полюбляють користуватись.

На мою думку застосування такого заходу жодним чином не сприяє примусовому виконанню рішення адже боржник фактично позбавляється можливості користуватись належними йому коштами у тому числі і використовувати належні йому грошові кошти, які надходять на банківський рахунок для погашення заборгованості та й взагалі залишається без засобів існування, особливо коли на арештований рахунок боржнику приходить його заробітна плата. Виникає патова ситуація – боржник хоче, але не може погасити борг, а виконавець відмовляється зняти арешт.

Досить тривалий час судова практика певною мірою йшла на зустріч боржнику – суди без вагань у разі документального підтвердження того, що арештований рахунок використовується для отримання зарплати.

Особисто в мене була велика кількість таких справ усі з яких було вирішено саме на користь боржників.

Але з лютого місяця цього року все кардинально змінилось і захистити права боржника від арешту «зарплатного» рахунку навряд чи стане можливим.

У даній справі судом першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, було задоволено скаргу на рішення приватного виконавця, яким було накладено арешт на картковий рахунок боржника, що використовувався останнім для виплати йому заробітної плати.

Рішення судів було мотивовано тим, що приватний виконавець не мав правових підстав для винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника воскільки такі дії порушують право боржника на отримання заробітної плати.

На вказані рішення приватним виконавцем було подано касаційну скаргу з тих підстав, що рахунок належний боржнику та на який накладено арешт не є рахунком із спеціальним режимом використання, оскільки не відповідає визначеним законодавством ознакам такого рахунку, а тому банком було прийнято до виконання постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника.

Касаційний цивільний суд визнав вказані доводи приватного виконавця слушними та скаргу задовольнив.

Приймаючи таке рішення КЦС послався на те, що згідно ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Одночасно відповідно до ст. 52 вказаного Закону не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, які визначено ст. 48 Закону. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Нормами ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Таким чином виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону.

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Ну і «вишенька на торті» - «арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), а тому висновок судів про те, що накладення арешту на грошові кошти боржника порушує його право на отримання заробітної плати є необґрунтованим»

Аналізуйте судовий акт: Опис та арешт майна квартири без входження до неї можливий у разі недобросовісної поведінки боржника (Київський апеляційний суд у справі № 2610/19593/2012 від 23.07.2020)

 Під час проведення виконавчих дій переважна більшість боржників поводяться недобросовісно – не пускають виконавців до приміщень, що їм належать, відмовляються отримувати кореспонденцію, що приходить на їхню адресу від осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень тощо.

Положеннями ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавці у своїх постановах про опис та арешт майна боржника повинен зазначати загальну площу, кількість кімнат (приміщень), їх площу та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди у разі, якщо опису та арешту підлягають будівля, споруда, приміщення, квартира.

Однак, що робити виконавцю у разі якщо божник не пускає виконавця до свого нерухомого майна? Яким чином вчинити виконавчу дію у вигляді арешту нерухомості?

У даній справі боржник звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця, мотивуючи її тим, що в межах виконавчого провадження приватний виконавець неодноразово намагався отримати доступ до квартири, однак, ухвалою суду йому було відмовлено у примусовому доступі до квартири. 14.01.2020 року приватним виконавцем було винесено постанову про опис та арешт квартири. Як зазначає заявник, опис квартири було проведено при зачинених дверях за технічною документацією у зв`язку з ненаданням доступу до квартири. Заявник не погоджується із постановою та вважає, що її було складено всупереч положенням ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» так як відсутні обов’язкові характеристики майна, яке описується, а саме: призначення кімнат (приміщень) та матеріал стін, а також у відповідності до положень ч.2 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» не були присутні поняті при описі квартири. Крім того, відсутнє належне повідомлення боржника про проведення опису та арешту майна.

Судом першої інстанції у задоволенні скарги було відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням боржник подав апеляційну скаргу, яка також залишилась без задоволення.

Приймаючи таке рішення апеляційний суд послався на те, що а обставина, що приватний виконавець здійснив опис та арешт майна, квартири, без проникнення в неї, на думку колегії суддів не є підставою для скасування постанови, оскільки приватний виконавець здійснив опис та арешт майна без входження в квартиру не із власного недбальства, а в результаті недобросовісної поведінки боржника, який у даному випадку діяв не добросовісно, не отримуючи надісланих на його адресу документів виконавчого провадження та тривалий час фактично ухиляючись від виконання рішення суду, внаслідок чого опис квартири був проведений без огляду об`єкта. Боржниця була обізнана зі своїми борговими зобов`язаннями, присудженими за рішенням суду, і про наявність виконавчого провадження, що вимагало від неї добросовісної процесуальної поведінки, як то цікавитися у розумні строки перебігом виконавчого провадження та отримувати кореспонденцію, яка надходить на її адресу.

Аналізуйте судовий акт: Рахунки для виплати зарплати є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою арешт не накладається, а їх видокремлення належить до повноважень виконавчої служби (ВС/КАС, № 340/1018/19,17.01.20)

 У зв’язку з наявним виконавчим провадженням Державним виконавцем обласного управління державної виконавчої служби було винесено постанову про арешт коштів боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в області (позивач). Не погоджуючись з вказаною постановою про накладення арешту на кошти, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у області (відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу; скасувати відповідну постанову про арешт коштів боржника.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що через рахунок у бінківській установі здійснюється виплата заробітної плати та сплата податків і зборів позивача. Оскільки своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Рішенням окружного адміністративного суду позовні вимоги були задоволені, постановою ж апеляційного адміністративного суду це рішення змінено в його мотивувальній частині, а в іншій частині рішення залишено без змін.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуваною постановою накладено арешт на кошти позивача без визначення розміру суми стягнення, чи в розмірі 14 892 грн, чи в розмірі 628 739,80 грн, що суперічить вимогам ч. 3 ст. 56 Закону «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. Крім того, відповідачем накладено арешт не тільки на визначений в постанові рахунок, а й на всі рахунки позивача без визначення їх номерів та банківських установ, де вони відкриті. При наявності заборгованості по виконавчому збору у виконавчому провадженні в розмірі 14 892 грн відповідачем в оскаржуваній постанові не було наведене обгрунтування необхідності накладенні арешту на всі рахунки боржника.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з наведеними судовими рішеннями погодився і підтвердив правовий висновок, відповідно до якого виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства; накладення арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Верховний Суд нагадав, що заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту він знімається постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, що унормовано нормами ч.ч. 3, 4 статті 59 Закону 1404-VIII. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Аналізуйте судовий акт: Накладення державним виконавцем арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати, та для обліку коштів соціального страхування, призводить до порушення конституційних прав працюючих (ВГСУ, справа № 905/3472/15, 29.11.16)

Державним виконавцем було прийнято постанову про арешт коштів боржника – державного підприємства, якою накладено арешт на кошти у межах суми 198 092 075,32 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою державного виконавця, державне підприємство звернулося до господарського суду зі скаргою про визнання цих дій державного виконавця незаконними, скасування постанови про арешт коштів боржника, в якій скаржник просив визнати дії державного виконавця незаконними. 

Судами ця скарга була задоволена, виходячи з того, що накладення арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати, та для обліку коштів соціального страхування в національній валюті унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві.

ВГСУ погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зокрема, з огляду на наступне.

Ст. 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Ч. 1 ст. 115, ч.5 ст.97 КЗпП України, ст.22, ч.ч.1, 6 ст.24, ч.3 ст.15 Закону України "Про оплату праці" визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Отже, накладення арешту на рахунок боржника який призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві.