Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.10.2024 року у справі №369/13968/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 369/13968/21

провадження № 61-9356св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах Бучанської районної державної адміністрації Київської області,

відповідачі: Дмитрівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Київське лісове господарство»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2023 року у складі судді Фінагеєвої І. О. та постанову Київського апеляційного суд від 04 червня 2024 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Мазурик О. Ф., Немировської О. В., та касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суд від 04 червня 2024 року,

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2021 року заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду із позовом до Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Київське лісове господарство», про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації права власності, повернення земельної ділянки.

2. Позовна заява мотивована тим, що прокуратурою встановлено порушення вимог земельного законодавства при розпорядженні землями лісогосподарського призначення на території Дмитрівської сільської ради.

3. Прокурор зазначав, що на підставі рішення 22 сесії Дмитрівської сільської ради 6 скликання від 18 грудня 2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1768 га у власність ОСОБА_1 із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 .

4. Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30 серпня 2021 року № 10-10-0.331-10059/2-21 земельна ділянка з кадастровим номером 3222484401:02:003:5095 зареєстрована в Державному земельному кадастрі 01 липня 2013 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого ТОВ «Нова земля ХХІ» у 2012 році.

5. На підставі вказаного рішення та розробленої документації із землеустрою ОСОБА_1 зареєстрував право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484401:02:003:5095 площею 0,1768 га, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05 липня 2021 року № 264388538.

6. Прокурор вважав, що передача у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3222484401:02:003:5095 площею 0,1768 га відбулась з порушенням імперативних норм земельного та лісового законодавства, у зв`язку з чим рішення Дмитрівської сільської ради 6 скликання від 18 грудня 2012 року підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави.

7. Спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні Ірпінського лісництва ДП «Київське лісове господарство», що підтверджується проектами організації та розвитку лісового господарства, таксаційними описами, планами лісонасаджень за 2003 рік та 2014 рік.

8. Згідно з листом ВО «Укрдержліспроект» від 05 серпня 2021 року № 411 земельна ділянка з кадастровим номером 3222484401:02:003:5095 за матеріалами лісовпорядкування 2003 року розташована в кварталі 59 виділ 14 Ірпінського лісництва ДП «Київське лісове господарство».

9. Згідно з листом ДП «Київське лісове господарство» від 13 серпня 2021 року № 02-598 вказана земельна ділянка частково розташована на землях державного лісового фонду Підприємства (Ірпінське лісництво, квартал 59, вид 5 (за матеріалами лісовпорядкування 2014 року)).

10. Таким чином, прокурор зазначав, що рішення Дмитрівської сільської ради від 18 грудня 2012 про передачу у власність земельних ділянок лісогосподарського призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд прийнято всупереч вимог пункту ґ частини четвертої статті 84, частини другої статті 56 ЗК України.

11. Відповідно до листа ДП «Київське лісове господарство» від 13 серпня 2021 року № 02-598 підприємство не надавало погодження щодо вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 3222484401:02:003:5095.

12. Листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2021 року № 26689/0/2-21 повідомлено, що Кабінетом Міністрів України рішень про вилучення із державної власності земельної ділянки з кадастровим номером 3222484401:02:003:5095 не приймалось.

13. Отже, на переконання прокурора, ні землекористувач, ні розпорядник земельної ділянки дозволу на вилучення земель лісогосподарського призначення із постійного користування Ірпінського лісництва ДП «Київське лісове господарство» не надавали, у зв`язку з чим рішення Дмитрівської сільської ради від 18 грудня 2012 року суперечить вимогам частини п`ятої статті 116, частини дев`ятої статті149 ЗК України.

14. Згідно з листом Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 17 серпня 2021 № 04-48/1488 управління не надавало погодження на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, тому зміна цільового призначення спірної земельної ділянки відбулася з порушенням вимог статей 20 186-1 ЗК України.

15. Крім того, Дмитрівська сільська рада перевищила повноваження, визначені ЗК України та Законом України «Про місцеве самоврядування», під час розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення, оскільки розпорядження зазначеною земельною ділянкою покладено на Бучанську РДА відповідно до вимог частини п`ятої статті 122, пункту 24 Перехідних положень ЗК України.

16. Спірна земельна ділянка у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрована за ОСОБА_1 , як наслідок, Бучанська РДА позбавлена можливості користуватися і розпоряджатися спірною земельною ділянкою лісового фонду.

17. За викладених обставин, рішення державного реєстратора від 19 липня 2013 року про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1768 га з кадастровим номером 3222484401:02:003:5095 має бути скасоване в судовому порядку з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на оспорювану земельну ділянку.

18. Зайняття земельної ділянки лісового фонду з порушенням ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

19. У такому разі позовну вимогу про витребування земельної ділянки слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки лісового фонду.

20. Бучанська РДА листом від 29 вересня 2021 № 01.3-35/1334 повідомила прокуратуру про те, що нею не вживаються заходи цивільно-правового характеру, у зв`язку з відсутністю коштів на оплату судового збору.

21. Сам факт незвернення до суду Бучанської РДА з позовом в інтересах держави, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний уповноважений державою орган неналежно виконує свої повноваження щодо усунення перешкод у користуванні і розпорядженні землями лісового фонду, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави в особі Бучанської РДА та для звернення до суду з позовом, що відповідає нормам цивільного законодавства і практиці Європейського суду з прав людини.

22. Враховуючи наведене прокурор просив суд:

- усунути перешкоди у здійсненні Бучанською РДА права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,1768 га, що розташована в межах с. Дмитрівка Бучанського району Київської області, шляхом визнання недійсним рішення 22 сесії Дмитрівської сільської ради 6 скликання від 18 грудня 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 »;

- усунути перешкоди у здійсненні Бучанською РДА права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,1768 га, що розташована в межах с. Дмитрівка Бучанського району Київської області, шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 4121738 від 19 липня 2013 року з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484401:02:003:5095;

- усунути перешкоди у здійсненні Бучанською РДА права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,1768 га з кадастровим номером 3222484401:02:003:5095, що розташована в межах с. Дмитрівка Бучанського району Київської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Бучанської РДА з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

23. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2023 року у складі судді Фінагеєвої І. О. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

24. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Судом вказано, що належним способом захисту порушених прав є звернення до суду з віндикаційним позовом про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою на праві власності зареєстровано спірне майно.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

25. Постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області задоволено частково.

26. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

27. Усунуто перешкоди у здійсненні Бучанською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення, площею 0,1768 га, кадастровий номер 3222484401:02:003:5095, що розташована в межах села Дмитрівка Бучанського району Київської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Бучанської районної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 .

28. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

29. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, дійшов висновку про незаконність рішення 22 сесії Дмитрівської сільської ради 6 скликання від 18 грудня 2012 року та відсутність правових підстав для передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , оскільки спірна земельна ділянка частково накладається на землі лісогосподарського призначення та перебувала в користуванні ДП «Київське лісове господарство», рішення про її вилучення з постійного користування вказаного підприємства і про зміну цільового призначення не приймалось.

30. Суд зазначив, що зайняття земельних ділянок, зокрема, шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками, тому у такому випадку ефективним способом захисту права є усунення перешкод у користуванні належним майно.

31. Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки спірна земельна ділянка частково накладається на землі лісогосподарського призначення, тому прокурор звернувся з належною та ефективною вимогою, а саме з негаторним позовом, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця земельної ділянки.

32. Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що вимога про повернення земельної ділянки в повному обсязі реалізує суть, зміст та мету пред`явленого негаторного позову й не передбачає обов`язкового пред`явлення вимог про скасування державної реєстрації речових прав і їх обтяжень чи оспорення рішення органу місцевого самоврядування.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

33. У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та заступника керівника Київської обласної прокуратури.

34. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 29 липня 2024 року відкрито касаційні провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзивів на касаційні скарги.

35. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

36. У касаційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині незадоволених позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

37. Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19, від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/608/20, від 05 квітня 2023 року у справі № 604/797/21, від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18, від 10 жовтня 2023 року у справі № 734/1560/20, від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21, від 20 березня 2024 року у справі № 731/264/23, від 22 травня 2024 року у справі № 916/1750/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

38. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що зайняття земельних ділянок, зокрема, шляхом часткового накладення земельних ділянок, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Отже, ефективним способом захисту є негаторний позов.

39. Разом із тим, апеляційним судом не враховано, що задоволення позовної вимоги про повернення земельної ділянки у державну власність не є підставою для внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно даних про припинення речового права на ділянку за ОСОБА_1 .

40. Прокурор вважає, що для законного та ефективного захисту порушених прав необхідно задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

41. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення місцевого суду.

42. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 24 січня 2024 року справі № 707/2465/22, від 26 січня 2024 року у справі № 707/2452/22, від 20 березня 2024 року у справі № 707/2453/22, від 19 квітня 2024 року у справі № 707/2477/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

43. Також, як на підставу касаційного оскарження представник ОСОБА_1 посилається на порушення норм процесуального права, а саме встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

44. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.

45. Вказує, що вимога про витребування замельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є належним способом захисту.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

46. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна земельна ділянка площею 0,1768 га з кадастровим номером 3222484401:02:003:5095 із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 .

47. Рішенням 22 сесії 6 скликання Дмитрівської сільської ради від 18 грудня 2012 «Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 » вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0, 1768 га в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 , вилучити із земель запасу Дмитрівської сільської ради земельну ділянку площею 0,1768 га, розташовану у АДРЕСА_1 при умові виконання вимог, зазначених у висновках органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів; передано безоплатно ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку і віднесено її до категорії земель житлової забудови; доручено землевпорядній організації внести проект в натуру та виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 ; землевпоряднику сільської ради внести зміни в земельно-облікові документи.

48. 29 липня 2021 заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури направив ДП «Київське лісове господарство» та Київському обласному та по м. Києву управлінню лісового та мисливського господарства листа № 559 вих-21, в якому просив проінформувати, чи відносилися, зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 3222484401:02:003:5095 до земель лісогосподарського призначення за матеріалами лісовпорядкування 1993-2014 років (тощо, раніше у випадку наявності) ДП «Київське лісове господарство» з відображенням їх на графічних матеріалах; надати копії вищезазначених матеріалів лісовпорядкування, в тому числі протоколи лісовпорядних нарад про їх затвердження, планшети, карти-схеми, проекти організації лісового господарства, таксаційні описи, геодезичні журнали та плани лісонасаджень на території вказаної земельної ділянки; повідомити, чи погоджувалось підприємством на вилучення та чи затверджувалось погодження управлінням на вилучення та зміну цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення із зазначеним кадастровим номером із долученням відповідних документів.

49. Згідно з листом Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 17 серпня 2021 № 04-48/1488 управління не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 3222484401:02:003:5095.

50. Листом від 13 серпня 2021 № 02-598 ДП «Київське лісове господарство» повідомило заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222484401:02:003:5095 розташована на землях державного лісового фонду підприємства (Ірпінське лісництво, квартал 59, вид 5; Планшет № 3, Масштаб 1:10000). Підприємством не надавалося погодження (дозволи) щодо вилучення спірної земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3222484401:02:003:5095, цільове призначення яких змінюється, не погоджувалися.

51. На підтвердження зазначеного ДП «Київське лісове господарство» надало копію фрагмента Планшета № 3 Ірпінського лісництва, масштаб 1:10000, копію проекту організації та розвитку лісового господарства виробничої частини ДЛГО «КИЇВЛІС» державного лісогосподарського об`єднання «КИЇВЛІС», копію таксаційного опису, Ірпінського лісництва, копію фрагменту плану лісонасаджень, масштаб 1:25000; копію наказу Київського обласного та по м. Києву Управління лісового та мисливського господарства від 26 липня 2019 року «Про затвердження матеріалів лісовпорядкування державних лісогосподарських підприємств, діяльність яких координується Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства», згідно з яким затверджено матеріали лісовпорядкування 2014-2015 років державних лісогосподарських підприємств, діяльність яких координується Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства.

52. Також у матеріалах справи наявні фрагменти з Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 59 Ірпінського лісництва ДП «Київський лісгосп» і межами його таксаційних виділів відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 та 2003 років та межами, зокрема спірної земельної ділянки.

53. Відповідно до листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2021 року № 26689/0/2-21 Кабінетом Міністрів України рішень про погодження зміни цільового призначення, вилучення із державної власності, зокрема спірної земельної ділянки не приймалося.

54. Заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури направив 06 вересня 2021 року до Бучанської РДА листа № 806 вих-21, в якому просив вирішити питання щодо звернення Бучанською РДА до суду з позовом до Дмитрівської сільської ради та громадян. Про результати та вжиті заходи - невідкладно проінформувати окружну прокуратуру або повідомити щодо наявних причин, які перешкоджають захисту порушених інтересів держави, з долученням відповідних підтверджуючих документів.

55. Бучанська РДА листом від 29 вересня 2021 року № 01.3-35/1334 повідомила окружну прокуратуру про відсутність фінансової можливості сплатити судовий збір за подання позовної заяви.

56. Листом від 01 жовтня 2021 року № 1257 вих-21 заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури повідомив Бучанську РДА про пред`явлення позову до суду.

Позиція Верховного Суду

57. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

58. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

59. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

60. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

61. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

62. Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції зазначив, що зайняття земельних ділянок, зокрема, шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками, тому у такому випадку ефективним способом захисту права є усунення перешкод у користуванні належним майно.

63. Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки спірна земельна ділянка частково накладається на землі лісогосподарського призначення, тому прокурор звернувся з належною та ефективною вимогою, а саме з негаторним позовом, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця земельної ділянки.

64. У касаційній скарзі прокурор погодився з висновком апеляційного суду щодо обрання ним ефективного способу захисту порушеного права, проте також вважає, що суд апеляційної інстанції позовні вимоги мав задовольнити в повному обсязі.

65. Колегія вважає вказані висновки апеляційного суду та доводи касаційної скарги прокурора помилковими з огляду на таке.

66. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

67. За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

68. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

69. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

70. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову

71. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18).

72. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).

73. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України).

74. В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

75. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 ЛК України).

76. В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

77. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 ЛК України).

78. До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України).

79. Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 13 серпня 2021 року № 02-598 ДП «Київське лісове господарство» повідомило заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222484401:02:003:5095 розташована на землях державного лісового фонду підприємства (Ірпінське лісництво, квартал 59, вид 5; Планшет № 3, Масштаб 1:10000). Підприємством не надавалося погодження (дозволи) щодо вилучення спірної земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3222484401:02:003:5095 цільове призначення яких змінюється не погоджувалися.

80. На підтвердження зазначеного ДП «Київське лісове господарство» надало копію фрагмента Планшета № 3 Ірпінського лісництва, масштаб 1:10000, копію проекту організації та розвитку лісового господарства виробничої частини ДЛГО «КИЇВЛІС» державного лісогосподарського об`єднання «КИЇВЛІС», копію таксаційного опису, Ірпінського лісництва, копію фрагменту плану лісонасаджень, масштаб 1:25000; копію наказу Київського обласного та по м. Києву Управління лісового та мисливського господарства від 26 липня 2019 року «Про затвердження матеріалів лісовпорядкування державних лісогосподарських підприємств, діяльність яких координується Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства», згідно з яким затверджено матеріали лісовпорядкування 2014-2015 років державних лісогосподарських підприємств, діяльність яких координується Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства.

81. Також у матеріалах справи наявні фрагменти з Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 59 Ірпінського лісництва ДП «Київський лісгосп» і межами його таксаційних виділів відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 та 2003 років та межами, зокрема спірної земельної ділянки.

82. Відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

83. Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

84. Відповідно до статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

85. Можливість набуття права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення передбачена також положеннями статей 56 57 ЗК України.

86. Про зазначене також вказувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 53 зазначеної постанови).

87. Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка відносяться до земель земельна ділянка відносяться до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні Ірпінського лісництва ДП «Київське лісове господарство», вибула із володіння власника незаконно, тому просив суд: визнати недійсним рішення сільської ради; скасувати державну реєстрацію права власності та усунути перешкоди у здійсненні прав користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом її повернення на користь держави в особі Бучанської РДА з незаконного володіння відповідача.

88. У позовній заяві, апеляційній та касаційних скаргах прокурор наполягав на тому, що належним способом захисту порушених прав у вказаній справі є пред`явлення саме негаторного позову.

89. Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

90. Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67)).

91. Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 70-71)).

92. Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема неправомірного) земельною ділянкою.

93. З урахуванням наведеного визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.

94. Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника - позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 07 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 37)).

95. Велика Палата Верховного Суду неодноразово доходила висновку, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

96. Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (частина перша статті 317 ЦК України). Тому права держави підлягають захисту шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевого набувача. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог про витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку.

97. Таким чином, встановивши, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави, право власності на неї зареєстроване за відповідачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірної земельної ділянки, у контексті зазначених обставин справи, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку.

98. У цьому контексті колегія суддів зауважує, що витребування земельної ділянки у власність держави потребує оцінки добросовісності дій її фактичного реєстраційного володільця, який набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі правочину, а також пропорційності втручання у його право власності у відповідності до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

99. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо обрання позивачем належного способу захисту порушеного права.

100. Отже, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшов обґрунтованих висновків, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним. У контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, ураховуючи, що держава позбавлена права володіння земельною ділянкою.

101. Наведене відповідає висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 01 травня 2024 року у справі № 369/2869/22 та від 11 червня 2024 року у справі № 370/600/22.

102. Посилання апеляційного суду на постанови Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 363/2877/18 (провадження № 61-12012св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17 (провадження № 61-9067св21) та від 18 січня 2023 року у справі № 369/10847/19 (провадження № 61-8403св21) є помилковим з огляду на таке.

103. Так, апеляційний суд зазначив, що у вказаних постановах міститься висновок, що зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. При цьому негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

104. Разом із тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду постанові від 23 листопада 2021 у справі № 359/3373/16 надано тлумачення такого висновку та зазначено, що у зазначеному висновку йдеться не про державну реєстрацію права власності за порушником (яке і розглядається як фактичне заволодіння), а про вчинення фізичних дій щодо земельної ділянки - її зайняття (яке не є заволодінням). Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

105. Водночас у справі, яка переглядається, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом встановлено, що спірна земельна ділянка належить на праві власності відповідачу.

106. Отже, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, а також встановлені обставини справи, які полягають у фактичному заволодінні земельною ділянкою лісогосподарського призначення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що належним способом захисту порушеного права у цьому спорі є саме віндикаційний позов.

107. Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

108. Отже, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норми права, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора у зв`язку з обранням прокурором неналежного способу захисту.

109. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2024 року скасувати, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2023 року залишити в силі.

3. Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович