Ухвала

23 травня 2018 року

м. Київ

справа № 488/6211/14-ц

провадження № 61-12514св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Хопти С. Ф.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - прокурор Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство",

відповідачі: Миколаївська міська рада, ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва у складі судді Безпрозванного В. В., від 18 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області, у складі колегії суддів: Коломієць В. В., Данилової О. О., Кушнірової Т. Б., від 08 грудня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року прокурор Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство" звернувся до суду із позовом до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3, про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень Миколаївської міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки із незаконного володіння.

Свої вимоги прокурор мотивував тим, що спірна земельна ділянка по вул. АДРЕСА_1 у м. Миколаєві передана у власність ОСОБА_2 у порушення вимог чинного законодавства та у порушення встановленої процедури зі зміною її цільового призначення. Відповідачем ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не було узгоджено з органом виконавчої влади з питань лісового господарства зміну цільового призначення земельної ділянки, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 органом виконавчої влади з питань лісового господарства не погоджувався, а містить лише висновок про погодження вилучення спірної земельної ділянки із земель ДП "Миколаївське лісове господарство", а відповідно до інформації Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства зазначений проект відведення управлінням не погоджувався. Також, у порушення вимог частини 4 статті 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" не проведена обов'язкова державна експертиза вказаного проекту землеустрою. Прокурор зазначив, що способом відновлення становища, яке існувало до вилучення земельної ділянки державного лісового фонду на користь відповідача, є її витребування із незаконного володіння ОСОБА_2 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та у користування ДП "Миколаївське лісове господарство".

Із урахуванням зазначеного, позивач просив поновити строк позовної давності, порушений з поважних причин, та задовольнити позов, визнати незаконним та скасувати пункт 1.3 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 2/24 від 30 червня 2006 року, за яким ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 945 кв. м за рахунок земель лісового господарства для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, з наданням адреси: вул. АДРЕСА_1 в м. Миколаєві; визнати незаконними та скасувати пункти 15,15.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради № 17/46 від 09 листопада 2007 року, якими затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 945 кв. м за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство", з віднесенням її до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель по вул. АДРЕСА_1 в м. Миколаєві; визнати недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт серії НОМЕР_1 від 22 вересня 2008 року на право власності на земельну ділянку площею 945 кв. м по вул. АДРЕСА_1 в м. Миколаєві, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010800101556; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 945 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_2 вартістю 172 660,00 грн, по вул. АДРЕСА_1 в м. Миколаєві у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та у користування ДП "Миколаївське лісове господарство".

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2016 року визнано поважними причини пропуску позовної давності та поновлено прокурору Корабельного району м. Миколаєва строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом. Позов задоволено. Визнано незаконними та скасовано пункт 1.3 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 2/24 від 30 червня 2006 року, пункти 15,15.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради № 17/46 від 09 листопада 2007 року. Визнано недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт серії НОМЕР_1 від 22 вересня 2008 року на право власності на земельну ділянку площею 945 кв. м по вул. АДРЕСА_1 в м. Миколаєві, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010800101556. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 945 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_2 вартістю 172 660,00 грн, по вул. АДРЕСА_1 в м. Миколаєві у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та у користування ДП "Миколаївське лісове господарство". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на час виникнення спірних правовідносин документами, які підтверджують право лісогосподарських підприємств на земельні ділянки, є державні акти на право постійного користування земельними лісовими ділянками або планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Визначаючи правовий статус спірної земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вона розташована у кварталі 43 урочища Миколаївського лісництва, то дана ділянка належала до земель лісового фонду та перебувала у користуванні ДП "Миколаївське лісове господарство". Миколаївська міська рада, приймаючи рішення № 2/24 від 30 червня 2006 року та № 17/46 від 09 листопада 2007 року в оскарженій частині, діяла поза межами своїх повноважень.

Спірна земельна ділянка, яка перебувала у державній власності та мала лісогосподарське призначення, у постійного землекористувача ДП "Миколаївське лісове господарство" у встановленому порядку (статті 149, 150, 151 ЗК України) повноважним органом не вилучалась та зміна цільового призначення не здійснювалась. Рішення Миколаївської міської ради № 2/24 від 30 червня 2006 року (пункт 1.3. розділу 1) та № 17/46 від 09 листопада 2007 року (пункт 15,15.2 розділу 4) щодо передачі землі у власність ОСОБА_2 прийняті міською радою всупереч діючому законодавству та з перевищенням повноважень. Державний акт, який був виданий ОСОБА_2 на підставі оспорюваних рішень міськради визнано таким, що виданий з порушенням чинного законодавства.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 08 грудня 2016 року рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2016 року змінено.

Виключено з резолютивної та мотивувальної частини рішення висновок суду про визнання поважними причини пропуску позовної давності та поновлення прокурору Корабельного району м. Миколаєва строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом. В іншій частині рішення залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що факти незаконної передачі земельних ділянок в урочищі "Жовтневе" стали відомі лише в ході прокурорської перевірки, проведеної на підставі завдання прокуратури м. Миколаєва у період липня-серпня 2014 року. Будь-яких відомостей про те, що розпорядник земель державної власності дізнався про порушення вимог земельного законодавства раніше, матеріали справи не містять. Звернення прокурора з позовом за захистом порушених прав держави, про що відповідний орган державної влади (Миколаївська обласна державна адміністрація) раніше не знав, здійснено в межах строків позовної давності, передбачених статтею 256 ЦК України.

Залишаючи без змін рішення суду першої в незміненій частині, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції при розгляді справи не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції, зокрема, вказав, що спірна земельна ділянка, яка вибула з користування ДП "Миколаївське лісове господарство" та виключена зі складу земель лісового фонду протиправно через прийняття Миколаївською міською радою оскаржених рішень поза межами її повноважень, належить до земель лісового фонду та на час прийняття рішення про її відчуження перебувала в державній власності й вибула з володіння власника поза його волею. Хоча суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення і посилався на статтю 387 ЦК України, основний висновок про необхідність витребування земельної ділянки у відповідачки ОСОБА_2 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, що відповідає вимогам статті 388 ЦК України, є правильним.

У грудні 2016 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 08 грудня 2016 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що фактично прокурор дізнався про порушення закону безпосередньо під час прийняття рішень у 2006 року та у 2007 року відповідно, а відтак строк позовної давності сплинув у 2011 році. Для витребування спірної земельної ділянки на користь Миколаївської обласної державної адміністрації, як суб'єкта права державної власності, остання має надати докази належності їй цієї земельної ділянки, докази саме незаконного вибуття з її власності спірної земельної ділянки. Миколаївська міська рада у свою чергу мала необхідний обсяг повноважень для передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2 також посилається на те, що суд порушив вимоги статей 15, 16 ЦПК України, у редакції від 2004 року, оскільки даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а провадження у справі підлягає закриттю.

15 березня 2017 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

11 та 12 квітня 2016 року Миколаївською обласною державною адміністрацією та першим заступником прокуратури Миколаївської області, відповідно, були подані заперечення (відзиви) на касаційну скаргу, в яких вони вказують на її необґрунтованість та безпідставність.

17 липня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство" до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень Миколаївської міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки із незаконного володіння призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". Відповідно до пункту 4 частини першої розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

28 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із обґрунтуванням підстав, визначених у частинами 1 та 4 статті 404 ЦПК України.

Оскільки у даній справі оскаржуються судові рішення з підстав порушення правил юрисдикції, вказану справу необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 402, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство" до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень Миколаївської міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки із незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 08 грудня 2016 року передати на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

ГоловуючийС. Ф. ХоптаСуддіО. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников Ю.

В.Черняк