Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 925/410/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р. К.,

та представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - 1 - не з`явився,

відповідача - 2 - Прудивуса М.А. (в режимі відеоконференції),

третьої особи без самостійних вимог

щодо предмета спору, на стороні відповідачів - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравест"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025

та рішення Господарського суду Черкаської області від 24.10.2024

у справі № 925/410/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравест"

до Компанії "Цитадель Юкрейн Інвестментс ЛТД" (CITADEL UKRAINE INVESTMENTS LTD), Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал сейлз корпорейшн ел.пі" (GLOBAL SALES CORPORATION L.P.)

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Тетяна Василівна

про скасування рішень приватного нотаріуса,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравест" (далі - ТОВ "Укравест"; позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну підстав позву) про:

- скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни (далі - рішення приватного нотаріуса Змисловської Т.В.; оскаржуване рішення) про державну реєстрацію прав та обтяжень про реєстрацію іпотеки нерухомого майна - готелю у стадії реконструкції під багатоквартирний житловий будинок, відсоток готовності 75%, загальною площею 3 256,06 кв. м, житловою площею 1 287,67 кв. м, що складається із: житлової будівлі літ. А; будівлі - підвалу, під.; споруди - огорожі під. № 1; споруди - воріт під. № 2; споруди - хвіртки під. № 3; споруди - воріт під. № 4; споруди - огорожі під. № 5; споруди - замощення під. № І; споруди - замощення під. № ІІ, розташованих за адресою: м. Умань, вул. Пушкіна, буд. 27а;

- скасування рішення приватного нотаріуса Змисловської Т.В. про державну реєстрацію прав та обтяжень про реєстрацію обтяження - заборони відчуження нерухомого майна - готелю у стадії реконструкції під багатоквартирний житловий будинок, відсоток готовності 75%, загальною площею 3 256,06 кв. м, житловою площею 1 287,67 кв. м, що складається із: житлової будівлі літ. А; будівлі - підвалу, під.; споруди - огорожі під. № 1; споруди - воріт під. № 2; споруди - хвіртки під. № 3; споруди - воріт під. № 4; споруди - огорожі під. № 5; споруди - замощення під. № І; споруди - замощення під. № ІІ, розташованих за адресою: м. Умань, вул. Пушкіна, буд. 27а.

На обґрунтування позову ТОВ "Укравест" посилається на те, що ним ніколи не відчужувався спірний об`єкт нерухомого майна, не вчинялися дії, які могли стати підставою для передання права власності на нього відповідачам, а також не видавалося жодних доручень на вчинення таких дій. Посилається також на судові рішення у справах № 910/6644/18, № 910/19487/20, № 705/5342/16-ц і на те, що Компанія "Цитадель Юкрейн Інвестментс ЛТД" (відповідач-1) не мала прав на спірний об`єкт нерухомого майна, в тому числі, і права на його передачу в іпотеку, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень приватного нотаріуса.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.08.2023 (суддя - М.В. Дорошенко), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 (головуючий суддя - М.Л. Яковлєв, судді - О.О. Хрипун, С.А. Гончаров), у задоволенні позову відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Майстер-Умань" (далі - ТОВ "Майстер-Умань"; продавець) і ТОВ "Укравест" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, за умовами якого продавець продав та передав покупцю, а покупець - купив та прийняв від продавця об`єкт незавершеного будівництва, готель в стадії реконструкції під багатоквартирний житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: м. Умань, вул. Пушкіна, буд. 27а, реєстраційний номер 407710471108, загальною площею 3 256,06 кв. м, житловою площею 1 287,67 кв.м. Будівництво зазначеного об`єкта завершено на 75%. Складові частини об`єкта нерухомого майна: літ. А - житловий будинок; під - будівля, під.; № 1 - споруда - огорожа; № 2 - споруда, ворота; № 3 - споруда, хвіртка; № 4 - споруда, ворота; № 5 - споруда, огорожа; № І - споруда, замощення; № ІІ - споруда, замощення.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорна Л. В. посвідчила вказаний договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва і провела державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна із реєстраційним номером 407710471108 за позивачем; номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 6880939.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що, за твердженням позивача, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів від 05.08.2016 йому стало відомо про таке:

- 29.06.2016 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. (далі - приватний нотаріус Михайленко С.А.) на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 22.06.2016 провів державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за Товариством з обмеженою відповідальністю "Елізій" (далі - ТОВ "Елізій"); номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 15160456;

- 27.07.2016 ТОВ "Елізій" передало спірний об`єкт нерухомого майна відповідачу - 1 на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу від 27.06.2016, посвідченого приватним нотаріус Змисловською Т.В. (остання того ж дня - 27.06.2016 провела державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за відповідачем-1; номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 15614376).

02.08.2016 між Компанією "Цитадель Юкрейн Інвестментс ЛТД" (іпотекодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал сейлз корпорейшн ел.пі" (далі - ТОВ "Глобал сейлз корпорейшн ел.пі"; відповідач -2 (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки (далі - договір іпотеки), за умовами якого іподекодавець зобов`язувався передати спірний об`єкт нерухомого майна в іпотеку іпотекодержателю задля забезпечення вимог іпотекодержателя до іпотекодавця за укладеним між ними договором позики від 02.08.2016.

Згідно з п. 1.4.1 договору іпотеки спірний об`єкт нерухомого майна як предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Змисловською Т.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.07.2016, зареєстрованого в реєстрі за № 365; право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 27.07.2016 (номер запису про право власності 15614376, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 407710471108).

02.08.2016 приватний нотаріус Змисловська Т.В. посвідчила договір іпотеки і провела державну реєстрацію: іпотеки щодо спірного об`єкта нерухомого майна; номер запису про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15696816, підставою для внесення якого стало рішення приватного нотаріуса Змисловської Т.В. про державну реєстрацію прав і обтяжень від 02.08.2016 індексний номер 30741506; обтяження - заборони на нерухоме майно; номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15695859; підставою для внесення якого стало рішення приватного нотаріуса Змисловської Т.В. про державну реєстрацію прав і обтяжень від 02.08.2016, індексний номер 30740536.

Суди попередніх інстанцій встановили також те, що правовідносини щодо спірного об`єкта нерухомого майна неодноразово були предметом судових розглядів, про що свідчить:

1. Справа № 910/1368/17 за позовом ТОВ "Укравест" до ТОВ "Елізій", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: відділу з питань державної реєстрації юридичних, фізичних осіб - підприємців Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Медведчука Віталія Миколайовича, ТОВ "Умань ЕССЕТ 3 Україна", Компанії "Цитадель Юкрейн Інвестментс ЛТД" та ТОВ "Глобал сейлз корпорейшн ел.пі" про визнання рішень недійсними.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.03.2018 у справі № 910/1368/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018, позовні вимоги було задоволено частково. Визнано недійсними рішення загальних зборів ТОВ "Елізій", оформлені протоколами від 17.06.2016 № 3 (згідно з якими вирішено ввести до складу ТОВ "Елізій" - ТОВ "Укравест" та розподілено частки в статутному капіталі ТОВ "Елізій"), від 22.06.2016 № 4 (вказаними рішеннями вирішено збільшити статутний капітал ТОВ "Елізій"; учасником ТОВ "Елізій" - ТОВ "Укравест" внесено до статутного капіталу спірний об`єкт нерухомого майна та розподілено частки в статутному капіталі ТОВ "Елізій"), від 29.06.2016 № 6 (вказаними рішеннями обрано в.о. директора ТОВ "Елізій"); скасовано реєстраційні дії реєстратора Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації Гноця Олександра Юрійовича від 21.06.2016 № 10681070005035007 щодо реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРПОУ) змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах про включення ТОВ "Укравест" до складу засновників ТОВ "Елізій" та від 23.06.2016 № 110681070006035007 щодо реєстрації в ЄДРПОУ змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах про збільшення статутного капіталу ТОВ "Елізій" за рахунок внесення майна ТОВ "Укравест";

2. Справа № 705/5342/16-ц за позовом ОСОБА_1 (засновник та директор ТОВ "Укравест") до ТОВ "Елізій", Компанії "Цитадель Юкрейн Інвестментс ЛТД", треті особи: приватні нотаріуси Михайленко С.А., Змисловська Т.В., про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Елізій", Компанії "Цитадель Юкрейн Інвестментс ЛТД" на спірний об`єкт нерухомого майна і визнання права власності на нього за ТОВ "Укравест".

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.06.2018 у справі № 705/5342/16-ц позов задоволено. Скасовано рішення приватного нотаріуса Михайленка С.А., номер запису про право власності - 15160456 від 29.06.2016, індексний номер 30235718 від 29.06.2016 про державну реєстрацію права власності ТОВ "Елізій" на спірний об`єкт нерухомого майна; скасовано рішення приватного нотаріуса Змисловської Т.В., номер запису про право власності - 15614376 від 27.07.2016; індексний номер 30665592 від 27.07.2016 про державну реєстрацію права власності Компанії "Цитадель Юкрейн Інвестментс ЛТД" на спірний об`єкт нерухомого майна; визнано за ТОВ "Укравест" право власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

На підставі рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.06.2018 у справі № 705/5342/16-ц поновлено запис - номер 6880939 про право власності ТОВ "Укравест" на спірний об`єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Водночас, постановою Черкаського апеляційного суду від 26.12.2019 у справі № 705/5342/16-ц, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07.10.2020, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.06.2018 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи вказану постанову Верховний Суд виходив з того, що ОСОБА_1 є засновником ТОВ "Укравест", а укладенням договору можуть порушуватися права Товариства, а не його учасника. Зазначив про відсутність підстав для задоволення позову в обраний спосіб;

3. Справа № 910/19487/20 за позовом ТОВ "Укравест" до ТОВ "Елізій", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Михайленка С. А. та на стороні позивача - громадянина держави Ізраїль Тал Гай, про скасування рішень.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.02.2022 у справі № 910/19487/20 позов задоволено, скасовано рішення приватного нотаріуса Михайленка С.А.; номер запису про право власності - 15159187 від 24.06.2016, індексний номер 30205196 від 29.06.2016 про державну реєстрацію права власності ТОВ "Елізій" на спірний об`єкт нерухомого майна.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 910/19487/20, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 18.09.2024, відмовлено в задоволенні клопотання Компанії "Цитадель Юкрейн Інвестментс ЛТД" про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача та закрито апеляційне провадження за скаргою Компанії "Цитадель Юкрейн Інвестментс ЛТД" на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.02.2022 у справі № 910/19487/20;

4. Справа № 910/6644/18 за позовом ТОВ "Укрвест" до ТОВ "Елізій", Компанії "Цитадель Юкрейн Інвестментс ЛТД", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - ТОВ "Глобал сейлз корпорейшин ел. пі" про визнання недійсним укладеного між ТОВ "Елізій" та Компанією "Цитадель Юкрейн Інвестментс ЛТД" договору купівлі-продажу від 27.07.2016, предметом якого є купівля - продаж спірного об`єкта нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.08.2023 у справі № 910/6644/18 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 24.08.2023 і прийнято нове рішення, яким позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 27.07.2016, укладений між ТОВ "Елізій" та Компанією "Цитадель Юкрейн Івестментс ЛТД", посвідчений приватним нотаріусом Змисловською Т. В., зареєстрований в реєстрі за № 365.

Постановою Верховного Суду від 24.07.2024 у справі № 910/6644/18 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 та змінено рішення Господарського суду Черкаської області від 24.08.2023 і викладено його мотивувальну частину в редакції постанови Верховного Суду. Суд касаційної інстанції дійшов висновку про неналежність обраного ТОВ "Укравест" способу захисту права власності на спірний об`єкт нерухомого майна шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.07.2016 та зазначив, що належному способу захисту прав ТОВ "Укравест" відповідає вимога про витребування цього нерухомого майна із володіння Компанії "Цитадель Юкрейн Інвестментс ЛТД" (особи, за якою зареєстроване право власності). Суд касаційної інстанції зазначив, що звернення позивача з віндикаційним позовом надасть йому можливість ефективно захистити своє право власності в разі, зокрема, спростування добросовісності набуття Компанією "Цитадель Юкрейн Івестментс ЛТД" права власності на спірне майно.

Предметом цього позову є скасування оскаржуваних рішень приватного нотаріуса Змисловської Т.В.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з того, що у провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває на розгляді справа № 925/979/24, у якій будуть встановлюватись обставини щодо витребування позивачем спірного об`єкта нерухомого майна (в тому числі, досліджуватиметься добросовісність набуття Компанією "Цитадель Юкрейн Івестментс ЛТД" права власності на це майно). Суди попередніх інстанцій зазначили про передчасність звернення позивача із негаторним позовом у цьому випадку.

При цьому, судом апеляційної інстанції було враховано і те, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.08.2024 у справі № 925/979/24 вжито заходи забезпечення позову щодо спірного об`єкта нерухомого майна та, що відмова у задоволенні цього позову не призведе до можливості відчуження майна і до порушення прав позивача, який вважає себе власником цього майна.

Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ТОВ "Укравест" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме вказує на ухвалення судових рішень без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, викладеного у постановах від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18, від 20.02.2024 у справі № 904/3001/22, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) та інших.

ТОВ "Укравест" у касаційній скарзі зазначає про таке: вирішення справи № 925/979/24 жодним чином не впливає на результат розгляду справи, яка переглядається; ТОВ "Укравест" є єдиним правомочним власником спірного майна і вправі звертатися до суду із позовом про усунення перешкод в користуванні майном; перехід права власності від ТОВ "Укравест" до ТОВ "Елізій" відбулося шляхом підроблення документів і згодом, шляхом підроблення документів, право власності на відповідне майно перейшло і до Компанії "Цитадель Юкрейн Інвестментс ЛТД"; іпотека була "використанням права на зло", оскільки не була спрямована на забезпечення виконання договору позики, який нібито було укладеного між відповідачами; як реєстрація права власності на готель за Компанією "Цитадель Юкрейн Інвестментс ЛТД", так і подальше обтяження готелю іпотекою є наслідком незаконного рейдерського захоплення готелю, тобто недобросовісними діями щодо ТОВ "Укравест".

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2025 відкрито провадження за касаційною скаргою ТОВ "Укравест" з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 09.04.2025.

ТОВ "Укравест" звернулося до Верховного Суду із додатковими поясненнями, в яких просило долучити до матеріалів справи документи, а саме витяг з реєстру юридичних осіб держави Ізраїль щодо Компанії "Цитадель Юкрейн Інвестментс ЛТД". Також звернулося із клопотання про розгляд справи без участі скаржника та його представника.

ТОВ "Глобал сейлз корпорейшн ел.пі" подало до Верховного Суду заперечення на касаційну скаргу.

У справі з 15.04.2025 до 22.04.2025 оголошувалася перерва.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача-2, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Главою 3 роз. I кн. 1 ЦК України регулюється захист прав та інтересі осіб. Так, за змістом ст. ст. 15 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту, якими є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Верховний Суд зазначає, якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, то такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність - це можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19). Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

Європейський суд з прав людини у п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 зазначив про те, що засіб захисту, що вимагається ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, має бути "ефективним" як у законі, так і на практиці.

Обрання способу захисту - це прерогатива позивача. Разом з тим, свобода в обрані способу захисту передбачає й несення позивачем ризику відмови в задоволенні позовних вимог у зв`язку із неналежністю чи неефективністю заявленого захисту. Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду про те, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 , від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду висновувала про те, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц).

Законодавець у ч. 1 ст. 316 ЦК України закріпив норму, відповідно до якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Отже, за загальним правилом саме власнику належить правоможність вчинення правочинів, спрямованих на розпорядженням його майном (див. п. 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 826/20221/16).

Право власності, інші речові права захищаються загальними (гл. 3 ЦК України) і спеціальними способами захисту, що передбачені положеннями гл. 29 ЦК України.

До речово-правових позовів "actiones in rem" відносяться, зокрема, позови про: витребування речі із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов "rei vinvicatio" - позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого невласника (ст. ст. 387 388 ЦК України); про усунення перешкод, не пов`язаних із позбавленням володіння (негаторний позов "action negatoria" (ст. 391 ЦК України). При цьому, негаторний і віндикаційний позови є взаємовиключними.

У окремих випадках захист права власності, інших речових прав може здійснюватися зобов`язально-правовим способами з огляду на неможливість віндикувати майно чи застосування інших видів речово-правових позовів.

Подібні висновки містяться і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі. Так, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала таке: "за загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язальними відносинами. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають зобов`язальний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Так, у ситуації, коли майно передане власником за правочином, який є оспорюваним, ефективним способом захисту може бути, зокрема, позов про визнання правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас, коли власник та особа, яка зареєструвала за собою право іпотеки на його нерухоме майно, не перебували у зобов`язальних відносинах, власник майна може скористатись речово-правовими способами захисту. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у п. п. 109, 110 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20). Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку ст. ст. 387 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі ст. 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна (віндикаційним позовом) є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності індивідуально визначеного майна, до особи, яка ним заволоділа, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України). За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов`язані із позбавленням володіння (див. п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц). За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними, зокрема, у п. 72 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц та п. 100 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння. У практиці Великої Палати Верховного Суду закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (див., зокрема, п. 98 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пп. 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пп. 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пп. 6.13) та інші). Процедура внесення державним реєстратором відомостей до Реєстру регламентована Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV. За загальним правилом, у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав чи їх обтяжень, державний реєстратор повинен керуватися нормами Закону № 1952-IV, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у п. 127 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20). Абзацами 2, 4 ч. 3 ст. 26 Закону № 1952-IV у чинній редакції передбачено, зокрема, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до ст. 37 цього Закону. За змістом п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV у чинній редакції державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Отже, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача було порушено незаконною реєстрацією права іпотеки на його нерухоме майно за відповідачем, з яким він не перебував у зобов`язальних відносинах, державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права іпотеки, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права іпотеки відповідача, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїм нерухомим майном. При цьому в силу положень абз. 1 ч. 3 ст. 26 Закону № 1952-IV у чинній редакції, відомості про право іпотеки відповідача не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону. Натомість державний реєстратор вчиняє нову реєстраційну дію - внесення до Реєстру відомостей про припинення права іпотеки відповідача на підставі судового рішення (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в п. п. 132, 133 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)). Велика Палата Верховного Суду неодноразово доходила висновку про те, що для застосування такого речово-правового способу захисту, як витребування майна за правилами ст. 388 ЦК України, оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (п. 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (п. 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (п. 34). При цьому в п. 49 постанови від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. У подальшому Велика Палата Верховного Суду поширила цей підхід та вказала, що оспорювання ланцюга договорів купівлі-продажу майнових прав (або інших правочинів) не є ефективним способом захисту в тому випадку, коли особа відступила право вимоги, яке їй не належить (у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт), а також коли відбулось відступлення припиненого права вимоги (тобто майнового права вимоги, якого не існує на момент укладення відповідного договору в будь-якого суб`єкта), що не створює жодних правових наслідків для особи - власника майна, яке було обтяжено іпотекою (див. п. п. 139-141 постанови від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20). Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність конкретизувати висновки об`єднаної палати КГС ВС, викладені в постанові від 06.08.2021 у справі № 910/20607/17, та зазначити, що для ефективного захисту прав володіючого власника нерухомого майна, щодо якого до Реєстру незаконно внесено запис про право іпотеки іншої особи, з якою власник не перебував у зобов`язальних відносинах, має застосовуватись негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні власником права розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України), з яким власник може звернутись, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про скасування державної реєстрації права іпотеки зазначеної особи. Судове рішення про задоволення такого позову, яке набрало законної сили, є підставою для державної реєстрації відомостей про припинення незаконно зареєстрованого за відповідачем права іпотеки, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїм нерухомим майном. При цьому оспорювання ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного нерухомого майна або документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію права іпотеки за відповідачем, не є ефективним способом захисту прав власника від описаного вище порушення."

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Вирішуючи спір у цій справі, господарські суди попередніх інстанцій вказаних вище норм права не врахували, не здійснили оцінки наявних у справі документів відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, не перевірили доводів позивача про те, що саме йому належить право власності на спірне майно і, що Компанія "Цитадель Юкрейн Інвестментс ЛТД" не мала права на розпорядження цим майном, у тому числі шляхом передачі його в іпотеку, з огляду на що, не встановили підставність реєстрації права іпотеки на спірне майно приватним нотаріусом Змисловською Т.В., рішення якої позивач оскаржує у цій справі. Суди попередніх інстанцій в основу своїх рішень фактично поклали лише обставину наявності розгляду у Господарському суді Черкаської області справи № 925/979/24 за позовом ТОВ "Укравест" до ТОВ "Елізій", Компанії "Цитадель Юкрейн Інвестментс ЛТД", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ТОВ "Глобал сейлз корпорейшн ел.пі" про витребування майна; не вирішили питання наявності/відсутності підстав для задоволення цього позову з огляду на наявні у справі докази і висновки Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, викладені у постановах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі. Суди попередніх інстанцій фактично самоусунилися від вирішення цього спору, зазначивши про його передчасність.

З огляду на вищевикладене, Верховний Суд вважає, що рішення господарських судів не є такими, що ухвалені відповідно до вимог ст. 236 ГПК України і, що підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, знайшла своє підтвердження.

Оскільки допущені попередніми судовими інстанціями порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (ст. 300 ГПК України), то оскаржені судові рішення у справі, які не відповідають положенням ст. ст. 86 236 ГПК України, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи необхідно врахувати викладене вище, для правильного вирішення спору більш ретельно на підставі наявних у матеріалах справи документів повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 236 - 238 ГПК України.

З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням ст. 129 ГПК України розподіл судового збору за подання касаційної скарги, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 300 301 308 310 314 315 316 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравест" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 та рішення Господарського суду Черкаської області від 24.10.2024 у справі № 925/410/19 скасувати.

Справу № 925/410/19 направити на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О. В.