Стаття 170. Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій

Умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів -

карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Законною слід визнавати таку діяльність об’ єднань громадян, яка не суперечить Конституції України та чинному законодавству і здійснюється відповідно до їхнього статуту або програмних документів.

Перешкоджання може виражатися в ігноруванні законних рішень профспілок або прийнятті рішень без згоди профспілкових органів, якщо така згода необхідна. Щодо політичних партій і громадських організацій перешкоджання може полягати також у неправомірному втручанні в їх діяльність, безпідставній забороні партії, забороні проводити партійні збори, різні заходи політичного, культурно-масового, іншого ха­рактеру. Слід мати на увазі, що перешкоджання повинно порушувати лише законну діяльність профспілок, партій, громадських організацій або їхніх органів.

Перешкоджання може виявлятися також у погрозах, насильстві, вчиненні інших протиправних дій щодо керівників або членів профспілок, політичних партій, об’єднань громадян з метою перешкодити їхній законній діяльності. У зазначених випадках за наявністю підстав вчинене підлягає кваліфікації за сукупністю злочи­нів - за ст. 170 КК та відповідними статтями Особливої частини КК, що передбача­ють відповідальність за злочини проти здоров’я громадян - статті 121 122 129 КК тощо. Перешкоджання незаконній діяльності об’єднань громадян не містить даного складу злочину.

1. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення діяння, що перешкоджає законній діяльності зазначених організацій.
2. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотиви зло­чину можуть бути різними: особисті спонукання, помилково зрозумілі інтереси служ­би тощо, але на кваліфікацію злочину вони не впливають.
3. Суб’єктом злочину, як правило, є службова особа, хоча не виключається і відпо­відальність будь-якої особи. Поняття службової особи див. у коментарі до ст. 364 КК.