Банк відмовляється провести платіж застави за ухвалою ВАКС: що робити ?!

Ухвалу про заставу постановлено, розмір застави визначено, гроші для її внесення є. Однак на практиці з’явилася проблема, якої Кримінальний процесуальний кодекс прямо не передбачає: банк відмовляється проводити платіж через фінансовий моніторинг.

У вересні 2026 року про такі випадки почали повідомляти медіа у зв’язку з окремими кримінальними провадженнями НАБУ та САП. За інформацією самого Національного банку, йдеться про відмови 15 банків. НБУ заперечив «ручне втручання» і пояснив відмови небажанням банків брати на себе репутаційні ризики. 23 вересня 2026 року стало відомо, що НБУ готує для банків роз’яснення щодо фінансового моніторингу коштів, призначених для внесення застав.

Для підозрюваного ця банківська проблема швидко стає процесуальною. Якщо до особи застосовано запобіжний захід у вигляді застави, невнесення коштів може стати підставою для клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу. Якщо ж розмір застави визначено в ухвалі про тримання під вартою, доки кошти не внесені, особа залишається під вартою.

Чому банк може відмовити у платежі

Банк як суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, визначених ч. 1 ст. 15 Закону України від 06.12.2019 № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон № 361-IX). Для підозрюваних у гучних провадженнях найімовірніша з цих підстав - встановлення клієнту неприйнятно високого ризику. Та сама частина надає банку право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції.

Водночас закон не забороняє платіж лише тому, що його призначенням є внесення застави. Предметом уваги банку є походження коштів, особа платника, відповідність операції відомостям про клієнта. Звідси значення документів про законне походження коштів. Але межі цього інструменту треба оцінювати тверезо: один із підозрюваних публічно стверджував, що мав і кошти, і документи, а платежі все одно блокувалися, щойно в призначенні з’являлося слово «застава». Документи необхідні, але проведення платежу не гарантують, тому процесуальну лінію захисту слід вибудовувати паралельно з банківською.

Відмова чи зупинення операції

Відмова у проведенні операції (ст. 15 Закону № 361-IX) і зупинення фінансової операції (ст. 23 того самого Закону) - різні режими. Зупинення банк здійснює без попереднього повідомлення клієнта на два робочі дні, а за рішенням спеціально уповноваженого органу загальний строк зупинення може сягнути 30 робочих днів. Увесь цей час кошти заблоковані, і інший банк їх не розблокує. На письмовий запит клієнта банк повідомляє номер і дату рішення про продовження зупинення (ч. 11 ст. 23 Закону № 361-IX), і для слідчого судді, суду це готовий документ.

Крім того, про кожну відмову банк повідомляє спеціально уповноважений орган не пізніше наступного робочого дня (ч. 1 ст. 15 Закону № 361-IX), а банки мають право обмінюватися інформацією про осіб, яким відмовлено (ч. 2 ст. 15). Шукати інший банк можна, але розраховувати, що там ситуацію оцінять з чистого аркуша, не доводиться.

Що говорить КПК

Правила внесення застави встановлені ст. 182 КПК України, а механізм - Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 № 15 (далі - Порядок). Застава вноситься в гривні на депозитний рахунок у Казначействі; якщо запобіжний захід обрав ВАКС, це рахунок ВАКС (ч. 1 ст. 182 КПК, п. 2 Порядку). Кошти вносяться на підставі платіжної інструкції (п. 5 Порядку), і іншого способу, крім банківського платежу, Порядок не передбачає. Для захисту це важливий аргумент: єдиний спосіб виконати ухвалу визначила держава, і якщо він не працює, перешкода не залежить від волі підозрюваного.

Заставу може внести сам підозрюваний, особа, яка діє від його імені, або заставодавець, який вносить власні кошти від свого імені (ч. 2 ст. 182 КПК, п. 3 Порядку). Заставодавцю роз’яснюються його обов’язки, а в разі їх невиконання застава звертається в дохід держави (ч. 3, 8 ст. 182 КПК). Банк перевірятиме і самого заставодавця. За словами народної депутатки, яка публічно коментувала ситуацію, особи, які вносять заставу, фактично потрапляють у поле зору розслідування, а банки застосовують до них дерискінг.

Відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, зобов’язаний внести кошти не пізніше п’яти днів з дня обрання застави, але може зробити це і пізніше, якщо на момент внесення не прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. Автоматичного взяття під варту після спливу строку немає. Проте прокурор може звернутися з клопотанням про зміну запобіжного заходу (ст. 200 КПК), і невнесення застави буде в ньому обставиною, що виникла після попереднього рішення.

Для злочинів, за які основним покаранням є штраф понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тримання під вартою можна застосувати, лише якщо прокурор, крім ризиків, доведе невиконання обов’язків за раніше обраним запобіжним заходом або невиконання у встановленому порядку вимог щодо внесення застави (п. 1 ч. 2 ст. 183 КПК). Формулювання «у встановленому порядку» дає захисту аргумент: особа, яка діяла так, як вимагає Порядок, і натрапила на відмову банку, цих вимог не порушувала. При цьому обов’язки, пов’язані із заставою, діють з моменту її обрання, ще до фактичного внесення коштів (ч. 6 ст. 182 КПК).

Як зафіксувати відмову і що робити далі

Головне завдання захисту - не тільки шукати можливість провести платіж, а й фіксувати, що підозрюваний реально намагався виконати ухвалу. Якщо після двох відмов він просто чекає, через кілька днів у матеріалах провадження буде лише один факт: застава не внесена. Інакше виглядає ситуація, коли збережено повідомлення банку, зареєстровано письмове звернення, підготовлено документи про походження коштів, зроблено повторну спробу і про проблему письмово повідомлено прокурора та слідчого суддю, суд. Тоді йдеться про документально підтверджену неможливість своєчасно провести платіж з причин, які не залежать від волі підозрюваного. За повідомленнями медіа, саме наявністю таких документів джерела в правоохоронних органах пояснюють, чому в одному з гучних проваджень сторона обвинувачення після спливу п’ятиденного строку не звернулася з клопотанням про тримання під вартою.

Повідомлення застосунку про відхилення платежу слід зберегти з датою і часом, а усну відмову працівника банку одразу перевести в письмове звернення. Якщо кошти списано, але не зараховано, у зверненні треба прямо запитати, чи не зупинено операцію. Якщо клієнт є політично значущою особою, членом її сім’ї чи пов’язаною з нею особою, банк зобов’язаний протягом п’яти робочих днів надати письмове пояснення причин відмови (ст. 11 Закону № 361-IX), і це пояснення доцільно вимагати одразу.

Паралельно слід зібрати документи про походження коштів: банківські виписки, податкові декларації, договори, документи про доходи і продаж майна. Найскладніше з готівкою: за словами народної депутатки, НБУ у своєму роз’ясненні прямо вкаже, що відображена в декларації НАЗК готівка не є підтвердженим джерелом походження коштів. Потрібні первинні документи, з яких видно, звідки вона взялася.

Я б не рекомендував чекати завершення п’ятиденного строку, щоб лише після цього повідомити про проблему. Письмове повідомлення слідчому або детективу, прокурору та слідчому судді, суду має містити хронологію: коли отримано ухвалу, коли здійснено першу спробу, який банк відмовив і з якої підстави, які документи вимагав, що робилося далі. Скаргу до НБУ подати можна, але як паралельний, а не основний засіб.

Намагатися «підлаштувати» операцію під фінансовий моніторинг я б категорично не радив. Подання банку недостовірної інформації, зокрема неправдивого призначення платежу, є самостійною підставою для обов’язкової відмови (ч. 1 ст. 15 Закону № 361-IX). Дроблення теж не рятує: фінансові операції політично значущих осіб від 400 тис. грн є пороговими (ст. 20 Закону № 361-IX), а за даними медіа, в одному з проваджень не пройшли навіть платежі по тисячі гривень. Найкраща стратегія протилежна: максимально прозора операція і максимум документів, які пояснюють її зміст.

Коли звертатися до слідчого судді, суду

Стаття 201 КПК надає підозрюваному, обвинуваченому та його захиснику право подати клопотання про зміну запобіжного заходу; у провадженнях, віднесених до підсудності ВАКС, воно подається до Вищого антикорупційного суду і розглядається протягом трьох днів (ч. 1, 4 ст. 201 КПК). Клопотання, подане раніше тридцяти днів з дня попередньої ухвали, може бути залишене без розгляду, якщо в ньому не зазначено нових обставин (ч. 5 ст. 201 КПК). Відмови банків, що виникли після ухвали про заставу, потенційно є саме такими обставинами.

Універсальна порада «просіть зменшити заставу» тут не працює: причиною відмови банку може бути не розмір, а оцінка операції чи походження коштів. Водночас розмір застави визначається з урахуванням майнового стану особи і не може бути завідомо непомірним для неї (ч. 4 ст. 182 КПК). Якщо сума коштів, законне походження яких можна підтвердити перед банком, менша за визначену, це аргумент саме щодо розміру.

Якщо розмір застави визначено в ухвалі про тримання під вартою

Тут п’ятиденний строк не діє: підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право внести заставу в будь-який момент (ч. 7 ст. 182 КПК). Після отримання і перевірки документа про внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, особу негайно звільняють (ч. 4 ст. 202 КПК, п. 6 Порядку). Закон пов’язує звільнення з внесенням застави, визначеної в ухвалі, тому часткове внесення суми звільнення не забезпечує.

Практичний наслідок відмови банку тут серйозніший, тож крім документування треба одразу оцінити процесуальний шлях. Визначивши розмір застави, слідчий суддя, суд уже встановили, що ця сума достатня для забезпечення виконання обов’язків (ч. 3 ст. 183 КПК). Якщо особа залишається під вартою лише тому, що не працює визначений державою спосіб внесення коштів, це підстава для клопотання за ст. 201 КПК про зміну запобіжного заходу на інший, не пов’язаний з триманням під вартою. Аргументацію доцільно підкріпити ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Замість висновку

Спеціальної процедури на випадок, коли виконати ухвалу про заставу заважає рішення банку КПК поки не містить. Тому основна помилка захисту в такій ситуації - пасивне очікування. Кожна дія після відмови банку повинна залишати документальний слід: спроба переказу, письмове звернення до банку, документи про походження коштів, повторна спроба, повідомлення прокурора і слідчого судді, суду.

П’ятиденний строк не є межею, після якої право на внесення застави зникає. Але до цієї точки бажано вже мати докази того, що ухвалу не ігнорували. У кримінальному процесі різниця між «заставу не внесли» і «заставу намагалися внести, але банки відмовляли, і це підтверджено документами» може виявитися вирішальною.

Матеріал має загальний інформаційний характер і підготовлений станом на 23.09.2026. Конкретний спосіб захисту залежить від змісту ухвали слідчого судді, суду та обставин кримінального провадження.

Автор статті: Адвокатське бюро «Олега Мироненка»

Використані джерела

1. Кримінальний процесуальний кодекс України - ст. 182, 183, 200-202.

2. Закон України від 06.12.2019 № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» - ст. 11, 15, 20, 23.

3. Порядок внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 № 15.

4. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод - ст. 5.

5. Матеріал про відмови банків у проведенні платежів для внесення застав у провадженнях НАБУ та САП // ZN.UA. 21.09.2026.

6. Банки почали блокувати внесення застави за рішеннями ВАКС: НБУ говорить про репутаційні ризики // Антикор. URL: https://antikor.info/articles/864716-banki_nachali_blokirovatj_vnesenie_zaloga_po_reshenijam_vaks_nbu_govorit_o_reputatsionnyh_riskah

7. НБУ готує роз’яснення банкам щодо фінмоніторингу під час внесення застав - депутатка // Інтерфакс-Україна. 23.09.2026. URL: https://interfax.com.ua/news/political/1208882.html