Повернення набутого на підставі скасованого рішення має відбуватися через поворот виконання рішення, а не через повернення безпідставно набутого майна (кондикцію) (ВС КЦС, справа № 592/12956/21 від 22.03.2023 р.)

Черговий формалізм ВС - чергова патова ситуація для позивача. Той самий приклад, коли замість створення адекватної, і що найголовніше, зрозумілої людям практики, замість вирішення спору з урахуванням принципу справедливості, розумності і добросовісності, касаційний суд обрав формальний підхід і відмову.

Фабула судового акту: Державний педагогічний університет звернувся до суду із позовом до колишньої працівниці про стягнення безпідставно набутих коштів (кондикцію, грубо кажучи). Справа в тім, що постановою касаційного суду у справі про стягнення з університету, як з роботодавця сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу, рішення суду апеляційної інстанції було змінено та зменшено суму стягнення зі 140 738,96 грн. до 20 000,00 грн. На той час, університет вже заплатив екс-працівниці 140 738,96 грн., тому правомірно вважав, що йому має повернутися 120 738,96 грн безпідставно набутих коштів. При цьому, як видно з матеріалів справи, університет вже намагався скористатися “поворотом виконання рішення” у якому йому було відмовлено, оскільки спір випливає з трудових відносин.

Якщо суд першої та апеляційної інстанції задовольнив позов, ВС КЦС вдався до формалізму, і відмовив, мотивуючи тільки тим, що мовляв, тут обрано неефективний спосіб захисту, а мало б бути обрано поворот виконання рішення (що саме заважало застосувати кондикцію, замість повороту виконання рішення - ВС не пояснив).

При цьому, університет слушно зазначив, що у постанові ВП ВС від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 зроблено висновок, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою. Тобто на такі кошти не поширюється норма ст. 1215 ЦК України, яка обмежує повернення.

Однак, ВС все одно зазначив:

Із матеріалів справи відомо, що спірна сума 120 738,96 грн була виплачена на підставі судового рішення, яке в подальшому було змінене.

Кондикційний позов (позов про повернення безпідставно набутого майна) урегульовано нормами матеріального права, а поворот виконання рішення - процесуального права. За змістом кондикційний позов та поворот виконання рішення схожі, проте не є тотожними та регулюються різними нормами права.

Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Він можливий лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

Відповідно до ч.1,2 ст. 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Статтею 445 ЦПК України передбачені особливості повороту виконання в окремих категоріях справ. Зокрема, у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (ч.1 ст. 446 ЦПК України).

Поворот виконання рішення полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнені кошти за скасованим судовим рішенням у разі відсутності обмежень, установлених законом.

Отже у цій справі: Оскільки у цій справі, що переглядається, грошові кошти в сумі 120 738,96 грн були набуті екс-працівницею на підставі судового рішення, яке в подальшому було змінене, Верховний Суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав є звернення університету із заявою про поворот виконання рішення у порядку, передбаченому ст. 444 ЦПК України, а тому у задоволенні позову про стягнення безпідставно набутих коштів у порядку ст. 1212 ЦК України слід відмовити.

При цьому, на те що університету вже було відмовлено у повороті виконання рішення, ВС КЦС якось уваги не звернув. До того ж не пояснив, що саме заважає суду застосувати повернення безпідставно набутого майна, адже сама конструкція статті 1212 ЦК України - ніяким чином не обмежує можливість її застосування при скасованому судовому рішенні.

Аналізуйте судовий акт: Кондикція - це позадоговірний зобов’язальний спосіб захисту права власності, який може бути застосований самостійно на підставі ст. 1212 ЦК України шляхом подання кондикційного позову (Постанова ВСУ у справі № 6-3090 цс15 від 02 березня 2016р.);

Після розірвання договору виникає право вимагати через суд повернення безпідставно набутого майна за розірваним договором на підставі ст. 1212 ЦК України (ВС/КАС, № 910/13271/18 від 06 лютого 2020 р.);

Переплата, навіть якщо вона здійснена як платіж за договором, стягується з як безпідставно набуті кошти (за ст. 1212 ЦК України) (ВС КГС, справа №903/357/21 від 25.08.2022 р.);

Положення статті 1212 ЦК України до правовідносин договорного характеру НЕ застосовуються (№ 922/438/17 від 04.10.2017).

Постанова

Іменем України

22 березня 2023 року

м. Київ

справа № 592/12956/21

провадження № 61-6221св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Сумський державний педагогічний університет

імені А. С. Макаренка,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 січня 2022 року у складі судді Костенка В. Г. та постанову Сумського апеляційного суду від01 червня

2022 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Левченко Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року Сумський державний педагогічний університет

імені А. С. Макаренка звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.

Позов мотивований тим, що постановою Сумського апеляційного суду від

17 вересня 2020 року у справі № 592/3597/20 рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 03 липня 2020 року в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 вересня 2018 року до 20 січня 2020 року змінено, визначено суму стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на користь ОСОБА_1 у розмірі 140 738,96 грн. Рішення у цій частині було виконане, кошти сплачені за платіжним дорученням від 11 листопада

2020 року № 1128.

Постановою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 592/3597/20 рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 03 липня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року змінено,

а саме: зменшено розмір стягненого із Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із 140 738,96 грн до 20 000,00 грн.

Посилаючись на те, що відповідачка безпідставно отримала 120 738,96 грн, добровільно кошти не повертає, Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренкана підставі статті 1212 ЦК України просив стягнути із ОСОБА_1 на свою користь 120 738,96 грн безпідставно набутих коштів.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 17 січня 2022 року позовні вимоги задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка 120 738,96 грн безпідставно набутих коштів та судові витрати в розмірі 2 270,00 грн, а всього 123 008,96 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачка отримала кошти позивача на підставі рішень, які були скасовані, тобто з підстав, які згодом відпали, тому отримані нею кошти є безпідставно набутими, і ЦК Українине забороняє повернення таких коштів.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 01 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 17 січня 2022 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, при цьому вказав, що сума середнього заробітку, сплачена за скасованим рішенням суду, може бути повернена на підставі статті 1212 ЦК Українияк безпідставно набуті кошти за відповідним позовом.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

05 липня 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 17 січня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 01 червня 2022 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд у цій справі визначив спосіб захисту, який не відповідає спірним правовідносинам. Спір виник між сторонами з приводу трудових правовідносин. Належним способом захисту своїх порушених прав для повернення стягнених за судовим рішенням виплат: середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а також за час затримки розрахунку при звільненні є саме спеціальна процесуальна форма (поворот виконання судового рішення), яка розглядається судом

в особливому порядку, передбаченому частиною другою статті 445 ЦПК України (з урахуванням частини першої статті 239 КЗпП України).

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого

2021 року у справі № 925/642/19, від 22 вересня 2020 рокуу справі

№ 910/3009/18, від 26 червня 2019 рокуу справі № 13/51-04, від 12 жовтня 2021 рокуу справі № 233/2021/19, від 20 листопада 2018 року у справі

№ 922/3412/17, від04 вересня 2019 рокуу справі № 569/15646/16-ц, від

06 квітня 2021 рокуу справі № 910/10011/19, від 16 січня 2019 рокуу справі

№ 753/15556/15-ц,у постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року

у справі № 336/9595/14, від 01 серпня 2018 року у справі № 754/8605/16-ц, від 25 жовтня 2021 року у справі № 607/3393/18, від 04 лютого 2021 року у справі № 1440/2291/18, від 05 лютого 2018 року у справі № 556/1231/17, від

20 лютого 2018 року у справі № 174/406/16-ц, від 07 березня 2018 року

у справі № 517/186/17, від 28 березня 2018 року у справі № 173/166/17, від

03 травня 2018 року у справі № 473/2859/17, від 20 червня 2018 року у справі № 501/2500/15-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 153/1591/17-ц, від

06 травня 2020 року у справі № 753/22781/17, у постановах Верховного Суду

у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня

2019 року у справі № 336/9595/14, від 20 вересня 2021 рокуу справі

№ 638/3792/20 та у постановах Верховного Суду України від 22 січня

2014 року у справі № 6-151цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи інших учасників справи

07 жовтня 2022 року Сумський державний педагогічний університет

імені А. С. Макаренка подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 17 січня 2022 року

та постанову Сумського апеляційного суду від 01 червня 2022 року залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від

30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 зроблено висновок, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не

є заохочувальною чи компенсаційною виплатою. Вказує, що кошти, отримані ОСОБА_1 , не є заробітною платою чи прирівняними до неї платежами, на такі кошти не поширюється норма статті 1215 ЦК України.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з Ковпаківського районного суду міста Суми.

Відкриваючи касаційне провадження у цій справі, Верховний Суд зробив висновок про те, що касаційна скарга подана на судові рішення, ухвалені

у малозначній справі, проте доводи касаційної скарги дають підстави для відкриття касаційного провадження, оскільки порушене заявником питання стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

26 вересня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 03 липня 2020 року

у справі № 592/3597/20 стягнено з Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 вересня 2018 року до 20 січня 2020 року у сумі 114 311,48 грн, з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Постановою Сумського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у справі

№ 592/3597/20 рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від

03 липня 2020 року в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 вересня 2018 року до

20 січня 2020 року змінено, визначено суму стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 140 738,96 грн.

10 листопада 2020 року Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка платіжним дорученням № 1128 виконав зазначене вище рішення суду апеляційної інстанції, сплатив на користь ОСОБА_1

140 738,96 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Постановою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 592/3597/20 рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 03 липня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року змінено,

а саме: зменшено розмір стягненого із Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із 140 738,96 грн до 20 000,00 грн.

Ухвалюючи постанову, суд не приймав рішення щодо повороту виконання рішення суду.

27 травня 2021 року Ковпаківський районний суд міста Суми постановив ухвалу за заявою представника Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка - адвоката Думал О. С. про поворот виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Ухвалою суду, яка набрала законної сили, у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення середнього заробітку, тому до цієї категорії справ, відповідно до частини другої статті 445 ЦПК України, поворот виконання не допускається, оскільки спір випливає з трудових відносин.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу повернення коштів

у розмірі 120 738,96 грн, які, за аргументами позивача, є безпідставно отриманими, та були сплачені позивачем відповідачу на виконання судового рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яке в подальшому було змінено.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникнули між сторонам правовідносинам, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава

в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року

у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі № 6-100цс15.

Із матеріалів справи відомо, що спірна сума 120 738,96 грн була виплачена на підставі судового рішення, яке в подальшому було змінене.

Кондикційний позов (позов про повернення безпідставно набутого майна) урегульовано нормами матеріального права, а поворот виконання рішення - процесуального права. За змістом кондикційний позов та поворот виконання рішення схожі, проте не є тотожними та регулюються різними нормами права.

Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Він можливий лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року

№ 13-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини

НОМЕР_1 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 року Конституції України вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Відповідно до частин першої, другої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Згідно з частиною дев`ятою статті 444 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 445 ЦПК України передбачені особливості повороту виконання

в окремих категоріях справ. Зокрема, у справах про стягнення аліментів,

а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат,

що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання

не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення,

за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (частина перша статті 446 ЦПК України).

Отже, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.

У справі, що переглядається, відповідач отримав грошові кошти за рішенням суду.

Поворот виконання рішення полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви

та повертати відповідачеві стягнені кошти за скасованим судовим рішенням

у разі відсутності обмежень, установлених законом.

Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14 (провадження № 61-14640сво18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 569/15646/16-ц (провадження № 14-375цс19) та постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2022 року

у справі № 405/3788/19 (провадження № 61-826св22).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема,

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі

№ 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі

№ 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Оскільки у справі, що переглядається, грошові кошти в сумі 120 738,96 грн були набуті ОСОБА_1 на підстав судового рішення, яке в подальшому було змінене, Верховний Суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав є звернення Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка до суду із заявою про поворот виконання рішення у порядку, передбаченому статтею 444 ЦПК України, а тому

у задоволенні позову про стягнення безпідставно набутих коштів у порядку статті 1212 ЦК України слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково

і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення

є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права(частина перша статті 412 ЦПК України).

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 412 ЦПК України).

З огляду на надану оцінку аргументам учасників справи й оскарженим судовим рішенням Верховний Суд вважає, що у цій справі суди неправильно застосували норми матеріального права. Тому касаційну скаргу слід задовольнити, рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 17 січня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від01 червня 2022 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо заявлених клопотань

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить передати справу

№ 592/12956/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частині п`ятій статті 403 ЦПК України.

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

Зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції не встановив достатніх

та обґрунтованих підстав для направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини

із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 17 січня 2022 року

і постанови Сумського апеляційного суду від01 червня 2022 року

та ухвалення у справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати в розмірі 7 027,16 грн, понесені

ОСОБА_1 за подання апеляційної та касаційної скарг, слід стягнути із Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 17 січня 2022 року

та постанову Сумського апеляційного суду від01 червня 2022 року скасувати, ухвалити у справі нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовити.

Стягнути із Сумського державного педагогічного університету

імені А. С. Макаренка (Код ЄДРПОУ 02125510) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 7 027,16 грн судових витрат, понесених у зв?язку з переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 січня 2022 року та постанова Сумського апеляційного суду від01 червня 2022 року втрачають законну силу і подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов