Постанова

Іменем України

28 березня 2018 року

м. Київ

справа № 173/166/17

провадження № 61-1505св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - Камʼянське обʼєднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Камʼянського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2017 року у складі судді Шевченко О. Ю. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Свистунової О. В., Красвітної Т. П.,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2017 року Верхньодніпровське обʼєднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення переплати пенсії.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 з 01 вересня 1983 року працювала заступником директора з навчальної роботи, а з 01 лютого

1996 року по теперішній час - директором Верхньодніпровської музичної школи, яка є структурним підрозділом відділу культури.

ОСОБА_4 не має необхідного стажу, а саме 30 років для жінок на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Верхньодніпровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області помилково в жовтні 2015 року призначило та перерахувало ОСОБА_4 десять пенсій на суму 26 442,50 грн.

ОСОБА_4 визнала переплату помилковою і неправомірною і добровільно сплатила в червні 2016 року 1 000 грн.

Станом на 25 січня 2017 року переплата пенсії складає 25 442,50 грн.

Верхньодніпровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської областіпросило стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 25 442,50 грн заборгованості по переплаті грошової допомоги.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належних та переконливих доказів обґрунтованості заявлених вимог, а саме позивачем не доведено відсутність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_4 грошової допомоги, яку вона отримала у вересні 2015 року в розмірі 26 442,50 грн, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року апеляційну скаргу Камʼянського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області відхилено.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2017 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги Камʼянського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, що з його сторони було допущено рахункову помилку у нарахуванні пенсії та не довів факт недобросовісності з боку відповідача.

14 грудня 2017 року Камʼянським обʼєднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської областічерез засоби поштового звʼязку подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від

27 червня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення суперечать положенням статті 1212 ЦК України.

По своїй правовій природі ці кошти не можуть вважатись такими, що правомірно належать цьому громадянину та виплачені законно. Фактично вони отримані за рахунок державного бюджету. Ці кошти виплачено у вірний спосіб, але сума є більшою ніж мало б бути сплачено по розрахункам пенси. Тому застосування статті 1215 ЦК України в даному випадку неможливе і виплачені надміру кошти підлягають обов'язковому поверненню.

Відповідно до розділу 6 «Прикінцеві положення» Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», цей Закон набирає чинності з дня початку роботи Верховного Суду, визначеного рішенням його Пленуму відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2016 року, № 31, стаття 545), опублікованим у газеті «Голос України».

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 30 листопада

2017 року «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду», визначено днем початку роботи Верховного Суду 15 грудня 2017 року.

Відповідно до підпунктів 4 і 14 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

28 грудня 2017 року касаційна скарга передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2018 року поновлено Камʼянському обʼєднаному управлінню Пенсійного фонду України Дніпропетровської області строк на касаційне оскарження рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2017 року та ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 173/166/17 за позовом Камʼянського обʼєднаного управління пенсійного фонду України Дніпропетровської області до

ОСОБА_4 про стягнення переплати пенсії.

Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та додані до неї документи, роз'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 19 березня 2018 року.

У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 01 вересня

1983 року прийнята на посаду заступника директора з навчальної роботи дитячої музичної школи, 01 вересня 1996 року її переведено на посаду директора Верхньодніпровської дитячої музичної школи і з того часу відповідач займає цю посаду.

Посада, яку займала та займає ОСОБА_4, починаючи з 1983 року входить до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

З вересня 2015 року ОСОБА_4 перебуває на обліку у Верхньодніпровському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області) та отримує пенсію за віком.

У вересні 2015 року ОСОБА_4 виплачено грошову допомогу згідно з пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, а саме у розмірі 26 442,50 грн.

Позивачем виявлено переплату пенсії ОСОБА_4, про що надано відповідну довідку.

Позивач вважав, що грошову допомогу сплачено ОСОБА_4 помилково, оскільки вона не має відповідного стажу для отримання цієї допомоги, тому звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплаченої суми в добровільному порядку.

20 травня 2016 року ОСОБА_4 написала заяву про добровільне відрахування з її пенсії щомісячно переплату в сумі 1 000 грн та за її заявою з її пенсії було утримано 1 000 грн.

27 травня 2016 року ОСОБА_4 написала заяву про незгоду з таким утриманням.

Станом на 01 січня 2017 року сума залишку переплати пенсії, згідно розрахунку позивача, становить 25 442,20 грн.

Звернувшись з позовом до суду Верхньодніпровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (зараз Камʼянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області) посилалося на помилкове нарахування ОСОБА_4 грошової допомоги.

Положеннями частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування» встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються. Отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності рахункової помилки з боку особи, яка проводить таку виплату та недобросовісності з боку набувача.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від

02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14.

Судами попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів (статті 89 ЦПК України) встановлено, що позивачем не надано доказів того, що ним було допущено рахункову помилку у нарахуванні пенсії та не надано доказів недобросовісності з боку відповідача. Суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Камʼянського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська