За відсутності належного оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК СП, не прибуття останнього НЕ утворює склад адміністративного правопорушення. (Голосіївський районний суд м. Києва №752/24116/25 від 05.02.2026 р.)

Фабула судового акту: Чоловік позивався про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі відносно позивача закрити, а також стягнути судовий збір.

В обгрунтування позову зазначено, що 10.09.2025р. було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення - штраф в розмірі 8 500,00 грн.. Однак, по-перге - вказана постанова, була винесена майже через дев`ять місяців після виявлення правопорушення, а по-друге, що жодної повістки про виклик до ТЦК та СП у встановленому порядку він не отримував, підпис про її отримання не ставив та від її отримання не відмовлявся.

І, Голосіївський районний суд м. Києва, прийшов до висновку про необхідність скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача. Разом з тим, зазначив, що визнання протиправною постанови за ч. 3 ст. 286 КАС України не передбачено.

На обґрунтування, суд зазначив:

Згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

• військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти ТЦК у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
• резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
• військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
• військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
• особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у ТЦК СП за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до ТЦК СП громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Для громадян, які самостійно прибули до ТЦК СП та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до ТЦК СП встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Під час вручення повістки представники ТЦК СП на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення.

Пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) ТЦК СП або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ІНФОРМАЦІЯ_2 під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила ТЦК СП іншої адреси місця проживання.

Таким чином, у разі відсутності належного оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного ТЦК СП, не прибуття останнього не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки в такому випадку неможливим є встановлення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині прибуття за викликом районних (міських) ТЦК СП до них з огляду на відсутність належного виклику.

Отже у цій справі:

Суд констатував, що з аналізу вищенаведених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити:

• факт отримання позивачем повістки для необхідності з`явитися до ТЦК СП;
• факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства;
• наявність поважних причин неприбуття позивача до ТЦК СП у строк, визначений у повістці.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач отримував повістку про виклик до відповідача.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК СП необхідна сукупність обставин:

• направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного;
• відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Таким чином, у межах розгляду цієї справи встановлено, що повістка безпосередньо позивачу вручена не була, докази належного повідомлення позивача, зокрема, за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК СП» відсутні.

Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Виходячи з наведеного, саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Однак, ТЦК СП доказів на спростування заявлених позивачем позовних вимог та вказаних у позові обставин до суду не надав, доводи позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення в суді не спростував, доказів на підтвердження порушення позивачем норм ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та вчинення адміністративного правопорушення не надав. Тому постанова підлягає скасуванню, а провадження - закриттю.

Аналізуйте судовий акт: Факт обізнаності військовозобов’язаного, що щодо нього зафіксовано порушення правил військового обліку - не є тотожним його обізнаності із винесенням проти нього постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності. (ВС КАС №755/13012/25 від 23.12.2025 р.);

Суд «відмінив мобілізацію», а саме - скасував наказ про призов та виключив чоловіка зі списку особового складу в/ч через незаконну мобілізацію (Третій апеляційний адміністративний суд №160/6554/25 від 02.10.2025 р.);

Інститут адміністративного затримання НЕ може бути використаний ТЦК СП, чи Нацполіцією, як інструмент примусового призову або мобілізації особи. (Сьомий апеляційний адміністративний суд №560/5715/25 від 11.11.2025 р.);

Військовозобов`язані, які перебувають у процесі оформлення бронювання або ж іншої відстрочки від призову, а так само і військовозобов`язані, які мають діючу відстрочку, на медичний огляд НЕ направляються. (Другий апеляційний адміністративний суд №643/12121/25 від 13.01.2026 р.).

Справа № 752/24116/25

Провадження № 2-а/752/82/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.,

з участю секретаря Білас С.В.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 серії R №67339 від 10.09.2025р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі відносно позивача закрити, а також стягнути судовий збір.

В обгрунтування позову зазначено, що 10.09.2025р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову серії R №67339 від 10.09.2025р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн., яку позивач вважає протиправною, необгрунтованою. Вказана постанова, як зазначає позивач, була винесена майже через дев`ять місяців після виявлення правопорушення, що є грубим та очевидним порушенням вимог ст. 38 КУпАП, і відповідач мав на момент розгляду справи закрити провадження по ній. Також позивач заявляє, що жодної повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 та СП у встановленому порядку він не отримував, підпис про її отримання не ставив та від її отримання не відмовлявся. Таким чином, як зазначає позивач, на момент винесення постанови відповідач мав закрити провадження на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.10.2025р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, задоволено клопотання позивача про витребування доказів,

витребувано в ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчену копію постанови серії R №67339 від 10.09.2025р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином, на виконання вимог ухвали про витребування доказів не подав.

На підставі с. 6 ст. 162 КАС України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідачем винесено постанову №R67339 від 10.09.2025р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, причина - неприбуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 та СП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують

відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти ІНФОРМАЦІЯ_2 у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування ІНФОРМАЦІЯ_2, що видав повістку; 3) мета виклику до ІНФОРМАЦІЯ_2; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий

підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Для громадян, які самостійно прибули до ІНФОРМАЦІЯ_2 та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Під час вручення повістки представники ІНФОРМАЦІЯ_2 на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ІНФОРМАЦІЯ_2 або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_2 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ІНФОРМАЦІЯ_2 під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за

адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила ІНФОРМАЦІЯ_2 іншої адреси місця проживання.

Таким чином, у разі відсутності належного оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного ІНФОРМАЦІЯ_2, не прибуття останнього не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки в такому випадку неможливим є встановлення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині прибуття за викликом районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_2 з огляду на відсутність належного виклику.

З аналізу вищенаведених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, визначений у повістці.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач отримував повістку про виклик до відповідача.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_2 необхідна сукупність обставин: направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного; відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Таким чином, у межах розгляду цієї справи встановлено, що повістка безпосередньо позивачу вручена не була, докази належного повідомлення позивача, зокрема, за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_2» відсутні.

Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наведеного, саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний

довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Сторона відповідача доказів на спростування заявлених позивачем позовних вимог та вказаних у позові обставин до суду не надала, доводи позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення в суді не спростувала, доказів на підтвердження порушення позивачем норм ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та вчинення адміністративного правопорушення не надала.

Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача. Разом з тим, визнання протиправною постанови за ч. 3 ст. 286 КАС України не передбачено.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2 6 19 20 73-77 132 139 241-245 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

2. Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 серії R №67339 від 10.09.2025р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

3. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-1 КУпАП, закрити.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 (шістсот п`ять грн. 60 коп.) грн.

6. Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного

суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом

десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення суду складено та підписано 05.02.2026р.

Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА

Зображення (ілюстрація/схема) має виключно візуалізаційний (ілюстративний) та довідковий характер. Малюнок відображає лише загальну логіку статті та/або слова учасників справи, а не автора. У разі суперечності, пріоритет має текст відповідної норми та/або статті.