Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.01.2025 року у справі №523/12378/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

справа № 523/12378/21

провадження № 61-3500св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна, Державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргупредставника ОСОБА_2 - адвоката Павлишина Юрія Миколайовича на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року, ухвалене у складі судді Кисельова В. К., та постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Комлевої О. С., Цюри Т. В., касаційну скаргуприватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року, ухвалене у складі судді Кисельова В. К., постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Комлевої О. С., Цюри Т. В., та постанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шевченко Т. С. (далі - приватний виконавець Шевченко Т. С.), Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ»), ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал»), про визнання електронних торгів недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що приватним виконавцем Шевченко Т. С. незаконно реалізовано належне їй нерухоме майно (квартиру), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на електронних торгах у рамках виконання рішення суду, оскільки у неї відсутній будь-який борг перед ТОВ «Вердикт Капітал».

Позивач указувала, що рішення суду, яке примусово виконувалося у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, скасовано, а виконавчий лист, на підставі якого проводилась примусова процедура з продажу нерухомого майна на оспорюваних електронних торгах у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, що дає підстави дійти висновку про недійсність електронних торгів, які були проведені на підставі такого виконавчого листа. Указане призвело до порушення її майнових прав.

Крім того, позивач зазначала, що було порушено вимоги законодавства щодо порядку визначення вартості та оцінки майна. Майно боржника, тобто її майно, реалізовано за ціною, що суттєво занижена та не відповідала реальній вартості.

Приватний виконавець Шевченко Т. С. порушила Закон України «Про виконавче провадження» у частині черговості звернення стягнення на різні види майна боржника, першочергово звернула стягнення на квартиру, що призвело до незаконного позбавлення її права власності на житло. Оскільки спірна квартира вибула з її володіння та була реалізована на електронних торгах з порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації арештованого майна, на підставі судових рішень, які були надалі скасовані, та виданого на їх виконання виконавчого листа, який був визнаний таким, що не підлягає виконанню, спірне майно вибуло із її володіння поза волею та підлягає витребуванню.

ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсними електронні торги, проведені 27 липня 2020 року ДП «СЕТАМ» з реалізації арештованого нерухомого майна (реєстраційний номер лота № 431129), а саме трикімнатної квартири, загальною площею 74,0 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним протокол проведення електронних торгів № 493612, проведених 27 липня 2020 року ДП «СЕТАМ» із реалізації нерухомого майна (реєстраційний номер лота № 431129), а саме трикімнатної квартири, загальною площею 74,0 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним акт приватного виконавця про електронні торги, проведені 27 липня 2020 року ДП «СЕТАМ» із реалізації арештованого нерухомого майна (реєстраційний номер лота № 431129), а саме трикімнатної квартири, загальною площею 74,0 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , складений 05 серпня 2020 року приватним виконавцем Шевченко Т. С.;

- визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, а саме квартири, загальною площею 74,0 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_2 05 серпня 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т. А., зареєстроване у реєстрі за № 1395;

- витребувати квартиру, загальною площею 74,0 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , із незаконного володіння ОСОБА_2 та передати у власність ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного виконавця Шевченко Т. С., ДП «СЕТАМ», ОСОБА_2 , третя особа - ТОВ «Вердикт Капітал», про визнання електронних торгів недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено.

Визнано недійсними електронні торги, проведені 27 липня 2020 року ДП «СЕТАМ» з реалізації арештованого нерухомого майна (реєстраційний номер лота № 431129), а саме трикімнатної квартири, загальною площею 74,0 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним протокол проведення електронних торгів № 493612, проведених 27 липня 2020 року ДП «СЕТАМ» із реалізації нерухомого майна (реєстраційний номер лота № 431129), а саме трикімнатної квартири, загальною площею 74,0 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним акт приватного виконавця про електронні торги, проведені 27 липня 2020 року ДП «СЕТАМ» із реалізації арештованого нерухомого майна (реєстраційний номер лота № 431129), а саме трикімнатної квартири, загальною площею 74,0 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , складений 05 серпня 2020 року приватним виконавцем Шевченко Т. С.

Визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, а саме квартири, загальною площею 74,0 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_2 05 серпня 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т. А., зареєстроване у реєстрі за № 1395.

Витребувано квартиру, загальною площею 74,0 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , із володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Поновлено право власності ОСОБА_1 на квартиру, загальною площею 74,0 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1107101851101, що була здійснена на підставі рішення державного реєстратора КП «Новоселівська сільська Рада «Регіональне бюро державної реєстрації» від 01 грудня 2016 року.

Повернуто ОСОБА_1 сплачену суму зустрічного зобов`язання у розмірі 8 000,00 грн, яка сплачена згідно з квитанцією від 03 серпня 2021 року, відповідно до ухвали суду від 12 липня 2021 року.

Стягнуто з приватного виконавця Шевченко Т. С. на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 276,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що у приватного виконавця Шевченко Т. С. не було правових підстав для першочергового звернення стягнення на квартиру, в якій проживає боржник, за наявності в останньої грошових коштів та рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, що суперечить вимогам статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому суд уважав, що позивач не надала доказів того, що реальна вартість спірної квартири є значно більшою, аніж встановлено звітом про оцінку майна, тому спростував доводи позивача про те, що оцінка спірного майна проведена на основі необґрунтованих припущень та є неякісною. Однак суд установив, що відсутні докази того, що позивача було повідомлено про призначення проведення оцінки, а також про її результати.

Встановивши, що підставою для вчинення виконавчих дій із наступної реалізації квартири, що належить позивачу, були судові рішення щодо стягнення з неї заборгованості, які скасовані, оскільки зобов`язання перед ТОВ «Кредит Фінанс» виконано, а порука припинена, що підтверджено довідкою про відсутність заборгованості від 29 грудня 2014 року, суд уважав, що права позивача порушено.

Суд першої інстанції вважав, що особливістю цього спору є те, що позивач у результаті проведення електронних торгів втратила право власності на належне їй на праві власності майно, в якому вона постійно проживала та була зареєстрована, а ОСОБА_2 фактично ніколи не проживав, а також не володів спірною квартирою, оскільки він лише набув право власності на квартиру за результатами проведення електронних торгів.

При цьому, врахувавши справедливий баланс між інтересами суспільства та інтересами сторін, суд вважав, що втрата права власності на майно, в якому особа постійно проживала, є більшим порушенням права особи, ніж ймовірне спричинення збитків ОСОБА_2 у результаті позбавлення його права власності на майно, яке ним фактично не використовувалось. Крім того, ОСОБА_2 зберігає за собою право на відшкодування шкоди, яка була спричинена неправомірними діями виконавця та ТОВ «Вердикт-Капітал», у тому числі право на повернення його коштів, сплачених за придбання квартири на електронних торгах з відшкодуванням завданих збитків.

Суд першої інстанції урахував необхідність дотримання принципу пропорційності та вважав, що вказані конкретні обставини справи обмежили права позивача як власника квартири та створили для неї надмірний тягар, тому задовольнив позов у повному обсязі.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Павлишина Ю. М. залишено без задоволення, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками про те, що приватним виконавцем реалізовано нерухоме майно на електронних торгах у рамках виконання незаконних рішень суду, оскільки у ОСОБА_1 відсутній будь-який борг перед ТОВ «Вердикт Капітал».

Пославшись на статті 203 215 ЦК України, суд апеляційної інстанції вказав, що позов підлягає задоволенню у частині визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, а також виданих за результатами цих торгів протоколу проведення електронних торгів, акта приватного виконавця про проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності на спірну квартиру.

Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза її волею, тому застосуванню підлягає положення статті 388 ЦК України, спростувавши доводи відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, вказавши, що спірна квартира вибула з володіння позивача та була реалізована на електронних торгах з порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації арештованого майна на підставі судових рішень, які надалі були скасовані, а виданий на їх виконання виконавчий лист, визнано таким, що не підлягає виконанню.

При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про порушення приватним виконавцем частин першої, третьої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у приватного виконавця не було правових підстав для першочергового звернення стягнення на квартиру, в якій проживає боржник, за наявності в останньої грошових коштів та рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 березня 2024 року апеляційну скаргу приватного виконавця Шевченко Т. С. залишено без задоволення, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції врахував, що рішення суду, на підставі яких були видані виконавчі листи та проводилась примусова процедура продажу нерухомого майна на оспорюваних електронних торгах, скасовані згодом, та погодився з висновком суду першої інстанції про недійсність електронних торгів, які були проведені на підставі скасованих рішень суду, що призвело до порушення майнових прав позивача.

Пославшись на статті 203 215 ЦПК України, суд апеляційної інстанції погодився, що наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, а також виданих за результатами цих торгів протоколу проведення електронних торгів, акта приватного виконавця про проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності на спірне майно.

При цьому суд апеляційної інстанції вважав зайвими висновки суду першої інстанції про те, що під час вчинення виконавчих дій приватним виконавцем Шевченко Т. С. були допущені порушення Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вказані дії підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом, та не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Однак указані висновки суду не є підставою для скасування по суті правильного судового рішення.

Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що позивач просила визнати недійсними електронні торги, оскільки вони проведені з порушенням вимог законодавства, зокрема, порушено порядок визначення вартості та оцінки майна, та звернув увагу, що позивач не довела, що реалізація майна здійснена за заниженою ціною, останньою не було долучено до матеріалів справи рецензування звіту оцінки майна, тому спростував посилання позивача на вказані обставини.

Встановивши, що спірне майно вибуло із володіння ОСОБА_1 поза її волею, а саме на підставі судового рішення, яке в подальшому скасовано, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про витребування майна від добросовісного набувача також підлягають задоволенню.

При цьому зазначив, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд апеляційної інстанції врахував необхідність дотримання принципу пропорційності, погодився з судом першої інстанції, що конкретні обставини, встановлені у цій справі, обмежили права власника квартири та створили для неї надмірний тягар. Висновки суду першої інстанції у цій частині відповідають принципу справедливості та забезпечують ефективне поновлення порушеного права позивачки.

Спростовуючи доводи ТОВ «Вердикт Капітал» про застосування строку позовної давності, суд апеляційної інстанції вказав, що ТОВ «Вердикт Капітал» було повідомлене про розгляд справи у суді першої інстанції, однак із заявою про застосування строків позовної давності не зверталося.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У березні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Павлишин Ю. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У травні 2024 року приватний виконавець Шевченко Т. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року та від 21 травня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14 березня 2023 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Павлишина Ю. М. залишено без руху, надано час на усунення недоліків.

28 березня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Павлишина Ю. М. у справі, витребувано її матеріали із Суворовського районного суду м. Одеси, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

07 травня 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу приватного виконавця Шевченко Т. С. залишено без руху, надано час на усунення недоліків.

14 травня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою приватного виконавця Шевченко Т. С. у справі, витребувано її матеріали із Суворовського районного суду м. Одеси, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У травні 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

17червня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

03 липня 2024 року ухвалою Верховного Суду зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24).

25 вересня 2024 року ухвалою Верховного Суду поновлено касаційне провадження у цій справі.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Павлишина Ю. М. мотивована тим, що:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18) та у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 766/3470/16-ц (провадження № 61-38424св18), від 14 лютого 2018 року у справі № 490/5475/15 (провадження № 61-435св18), від 02 травня 2018 року у справі № 910/10136/17;

- необхідно відступити від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 199/4891/19 (провадження № 61-15558св20).

Крім того, заявник указує, що дії виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Висновки про те, що приватний виконавець належним чином не повідомила боржника про результати оцінки переданого на реалізацію майна, чим порушила вимоги частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» та позбавила боржника права на оскарження оцінки майна в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення, є необґрунтованими, оскільки дії, рішення та бездіяльність приватного виконавця, зокрема і проведення оцінки у ВП № НОМЕР_1 та ВП № НОМЕР_2, не оскаржувались позивачем.

Скасування судових рішень після проведення електронних торгів не можуть бути підставою для визнання цих торгів недійсними.

У цій справі суд першої інстанції не встановлював обставин, які могли б свідчити про недобросовісність відповідача, а натомість його добросовісність не поставив під сумнів.

Також суди не встановили обставин про те, що відповідач, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що на момент набуття ним права власності на спірне майно буде в подальшому скасовано судове рішення, яке стало підставою для примусового відчуження спірного майна на прилюдних торгах.

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості, надані ДП «СЕТАМ» та приватним виконавцем, які також не знали і не могли знати про скасування судового рішення.

ОСОБА_2 не повинен був передбачати наявність ризику того, що право власності на квартиру може бути припинено у зв`язку з бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для ухвалення, перегляду і виконання рішень суду, продажу майна боржника та вчинення правочинів з нерухомим майном.

Касаційна скарга приватного виконавця Шевченко Т. С.мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц (провадження № 61-22566св18), від 12 грудня 2018 року у справі № 759/18852/14-ц (провадження № 61-21320св18), від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц (провадження № 61-25870св18), від 03 липня 2019 року у справі № 372/4917/13 (провадження № 61-11606св18), від 19 серпня 2020 року у справі № 202/1698/17 (провадження № 61-6431св20), від 23 грудня 2020 року у справі №639/7253/18 (провадження № 61-1287св20), від 11 березня 2021 року у справі № 644/8749/18 (провадження № 61-14428св20), від 14 грудня 2022 року у справі № 205/2535/17 (провадження № 61-16534св21), від 06 грудня 2023 року у справі № 755/12274/20 (провадження № 61-12411св22), від 28 лютого 2024 року у справі № 205/2535/17 (провадження № 61-5578св23).

Вказує, що серед підстав для визнання торгів недійсними суд першої інстанції послався на заниження вартості майна. Враховуючи те, що боржник до суду не надала рецензії, яка є єдиним допустим доказом неякісності звіту, висновки суду першої інстанції стосовно заниження вартості майна ґрунтувались на припущеннях. Твердження боржника про «реальну площу оцінюваної квартири, що становить близько 100,00 кв. м.», покладені в основу рішення суду першої інстанції, не підтверджуються як матеріалами судової справи, ні матеріалами виконавчого провадження.

Крім того, звіт суб`єкта оціночної діяльності про оцінку майна від 03 липня 2020 року містить дані про огляд суб`єктом оціночної діяльності об`єкта оцінки (том 1, а.с. 40).

Позивач не посилається на будь-які інші порушення організатором торгів Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, а обґрунтовує свої вимоги діями виконавця, які мають самостійний спосіб оскарження. Будь-яких аргументів з приводу порушень підготовки та проведення електронних торгів позивач не вказує.

Із огляду на вказане принциповим для обрання належного та ефективного способу захисту (судовий контроль чи позовне провадження) є не тільки факти, що відбулися торги чи ні, а ще і саме конкретні дії виконавця, незгоду із якими заявляє позивач.

Із шести підстав, на основі яких суд першої інстанції визнав торги недійсними (відсутність огляду майна; заниження вартості майна унаслідок неврахування його дійсної площі; порушення черговості звернення стягнення на майно; недійсність договору поруки та неврахування «дійсної» площі квартири; скасування після торгів рішення суду, на підставі якого торги були проведені та визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого документа вже після торгів), апеляційний суд погодився із однією підставою та із доводами апелянта щодо недопустимості здійснення судом першої інстанції судового контролю поза межами правил, передбачених Розділом VII ЦПК України. Однак з порушенням статей 374-376 ЦПК України апеляційний суд не задовільнив частково апеляційну скаргу (пункт 2 частини першої статті 374 ЦПК України), а змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції у постанові про відхилення апеляційної скарги (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України), що порушує права апелянта, оскільки за наслідком цього залишилась незадоволеною вимога виконавця про стягнення судових витрат, заявлених в апеляційній скарзі.

Суди не звернули увагу, що боржниця 16 квітня 2021 року подала заяву, в якій просила виконавця перерахувати залишок суми від проданого майна на вказаний нею рахунок, тобто вичинила конклюдентні дії, що свідчить про визнання нею результатів проведених торгів. Після чого звернулася з позовом до суду, в якому оскаржила електронні торги. Таку поведінку боржника виконавець вважає недобросовісною, суперечливою, що не повинно залишатися поза увагою суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Попова О. А. подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу ОСОБА_2 - адвоката Павлишина Ю. М. залишити без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Звертає увагу, що за результати оскаржуваних електронних торгів позивачка втратила квартиру, яка є її єдиним житлом.

У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Попова О. А. подала до Верховного Суду відзив, у якому просила поновити строк на подачу відзиву на касаційну скаргу приватного виконавця Шевченко Т. С. та залишити цей відзив без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року, постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 2024 року - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

В ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2024 року про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця Шевченко Т. С. у цій справі зазначено, що сторони мають право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали. Копію зазначеної ухвали ОСОБА_1 отримала 08 червня 2024 року (за даними сайту АТ «Укрпошта»), а відзив на касаційну скаргу представник подала 05 листопада 2024 року, тобто з пропуском строку, визначеного ухвалою Верховного Суду.

Дослідивши наведені у клопотанні про поновлення строку на подання відзиву підстави, клопотання приватного виконавця Шевченко Т. С. про заперечення проти прийняття відзиву, врахувавши частину другу статті 127 ЦПК України, Верховний Суд уважає, що строк на подання відзиву для представника ОСОБА_1 - адвоката Попової О. А. продовженню не підлягає, у зв`язку недоведеністю поважності підстав його пропуску.

Отже, відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Попової О. А. на касаційну скаргу приватного виконавця Шевченко Т. С. Верховний Суд залишає без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (далі - ТОВ «Кредекс Фінанс»). видало Дрюмі Т. Г. довідку про відсутність заборгованості за вих. № 2912, згідно з якою повідомлено, що поручитель ОСОБА_1 умови додаткової угоди до договору поруки від 12 травня 2006 року № 494-17/1, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсиббанк», станом на 29 грудня 2014 року виконала у повному обсязі. Договір поруки № 494-17/1 вважається достроково припиненим та зобов`язання поручителя за кредитним договором від 12 травня 2006 року № 494-17ДОУ1А, укладеним між ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсиббанк», є виконаними.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29 березня 2016 року у справі № 505/257/16-ц задоволено позов ТОВ «Кредекс Фінанс». Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» заборгованість за кредитом у розмірі 109 874,09 грн, судові витрати у розмірі 1 648,11 грн, тобто по 549,37 грн з кожного.

12 травня 2016 року Котовським міськрайонним судом Одеської області видано виконавчий лист № 505/257/16-ц, боржники: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , стягувач - ТОВ «Кредекс Фінанс».

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03 лютого 2021 року визнано виконавчий лист № 505/257/16-ц, виданий 12 травня 2016 року Котовським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» заборгованості за кредитним зобов`язанням у розмірі 109 874,09 грн та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» судових витрат у розмірі 549,37 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, стало те, що з 29 грудня 2014 року договір поруки від 12 травня 2006 року № 494-17/1 є припиненим, а зобов`язання поручителя ОСОБА_1 з приводу заборгованості за кредитним договором від 12 травня 2006 року № 494-17ДОУ1А, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , є виконаними.

Постановою Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року у справі № 505/257/16-ц задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Попової О. А.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29 березня 2016 року у частині позовних вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості скасовано.

Ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Кредекс Фінанс», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року у справі № 505/3201/17 задоволено позов ТОВ «Кредекс Фінанс» до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» заборгованість у розмірі 196 003,11 грн за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 26 листопада 2007 року № 11257800000, судові витрати у розмірі 2 001,75 грн, тобто по 1 000,88 грн з кожного.

Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Кредекс Фінанс» від 01 серпня 2018 року № 01/08-2018 ТОВ «Кредекс Фінанс» змінило назву на ТОВ «Вердикт Капітал».

16 січня 2019 року Котовський міськрайонний суд Одеської області видав виконавчий лист № 505/3201/17, боржники: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , стягувач - ТОВ «Вердикт Капітал».

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 травня 2021 року у справі № 505/3201/17 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кассир Є. О. задоволено.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 1501,4 грн.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1

22 липня 2019 року приватний виконавець Шевченко Т. С. відкрила виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 505/3201/17, виданого 16 січня 2019 року Котовським міськрайонним судом Одеської області, боржник - ОСОБА_1 , стягувач - ТОВ «Вердикт Капітал».

24 червня 2020 року приватний виконавець Шевченко Т. С., у ВП № НОМЕР_1, винесла постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, згідно з якою описано та накладено арешт на квартиру, загальною площею 74 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1

24 червня 2020 року постановою приватного виконавця Шевченко Т. С. призначено суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 505/3201/17, виданого 16 січня 2019 року Котовським міськрайонним судом Одеської області, запропоновано надати звіт про незалежну оцінку майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку майна, проведеного суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання ОСОБА_5 від 03 липня 2020 року, ринкова вартість об`єкта оцінки загальною площею 74,0 кв. м - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , складає 382 035,00 грн.

Встановлено, що відсутні докази того, що ОСОБА_1 була повідомлена про призначення та проведення оцінки майна та про її результат.

06 липня 2020 року приватний виконавець Шевченко Т. С. на адресу Одеської філії ДП «СЕТАМ» направила заявку на реалізацію арештованого майна, належного ОСОБА_1

23 липня 2020 року приватний виконавець Шевченко Т. С. відкрила ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 505/257/16-ц, виданого 12 травня 2016 року Котовським міськрайонним судом Одеської області, боржник - ОСОБА_1 , стягувач - ТОВ «Вердикт Капітал».

23 липня 2020 року постановою приватного виконавця Шевченко Т. С. об`єднано ВП № НОМЕР_1 та ВП № НОМЕР_2 у зведене ВП № НОМЕР_3.

27 липня 2020 року проведено електронні торги, на яких реалізовано майно боржника ОСОБА_1 - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , (номер лота 431129).

Згідно з протоколом проведення електронних торгів від 27 липня 2020 року № 493612, нерухоме майно реалізовано за ціною 489 597,00 грн, стартова ціна становила 382 035,00 грн. Переможцем торгів визнано ОСОБА_2 , який надав найвищу цінову пропозицію.

05 серпня 2020 року приватний виконавець Шевченко Т. С., на підставі протоколу проведення електронних торгів № 493612, склала акт приватного виконавця про проведені електронні торги, який є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно.

З інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, від 06 червня 2021 року встановлено, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 . Підставою для державної реєстрації стало свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 1395, виданий 05 серпня 2020 року, видавник - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дімітрова Т. А.

Матеріли справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 була повідомлена про відкриття виконавчого провадження, а також про хід виконавчого провадження, а саме: про накладення арешту на її нерухоме майно, про призначення суб`єкта оцінювання, про результати оцінки майна, про направлення заявки на реалізацію квартири до ДТ «СЕТАМ».

Встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 й отримує пенсію за віком.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Павлишина Ю. М. та приватного виконавця Шевченко Т. С. підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови, зокрема, від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (провадження № 14-121цс21), від 13 липня 2022 року в справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) , від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати в такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

Щодо позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним акту приватного виконавця про електронні торги та визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, поновлення права власності

Звернувшись до суду з позовом про визнання електронних торгів недійсними, ОСОБА_1 , зокрема, посилалася на те, що у ВП № НОМЕР_1 та у ВП № НОМЕР_2 проведено примусову процедуру продажу нерухомого майна - квартири, яка належить їй на праві власності, однак боржник (позивач) не була повідомлена про день та час проведення електронних торів, що призвело до продажу квартири за заниженою ціною.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недійсність електронних торгів, які були проведені без повідомлення позивача та за судовими рішеннями, які були згодом у судовому порядку скасовані, чим порушено майнові права позивача.

Колегія суддів вважає такі висновки передчасними.

Реалізація майна, зокрема майнових прав, на прилюдних торгах полягає в продажу цього майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу відчуження на публічних торгах і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21)).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем, відповідно, є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці: державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів.

При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №554/154/22 (провадження № 14-24цс24) висновувала, що «в разі встановлення такої обставини, як реалізація майна за заниженою ціною, такі торги є несправедливими та не можуть створити для його учасників правомірні наслідки. Ураховуючи викладене, а також фактичні та преюдиційно встановлені обставини справи, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що права позивача під час проведення електронних торгів були порушені, однак не з тієї підстави, що він не був повідомлений про проведення торгів, а з тієї підстави, що реалізація на торгах майна за необґрунтованою, заниженою ціною безпосередньо впливає на результати торгів та зачіпає і порушує права та інтереси боржника, оскільки ціна, за якою майно реалізується на торгах, впливає на обсяг зобов`язань, які будуть погашені під час відповідного виконавчого провадження».

Порушення, допущені виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», вчинені до призначення прилюдних торгів, підлягають оскарженню у порядку, передбаченому цим Законом. Це є сталою судовою практикою.

Судами встановлено, що про існування відкритих виконавчих проваджень, в яких на майно позивача (боржника) накладено арешт на майно, про проведення оцінки цього майна, з результатами якої боржник не ознайомлена, та про дату проведення електронних торів, позивачка дізналася після їх проведення.

При цьому суд першої інстанції, встановивши порушення, допущені приватним виконавцем Шевченко Т. С. під час реалізації майна позивача, не надав оцінку такій підставі позову ОСОБА_1 як реалізація нерухомого майна на електронних торгах за заниженою ціною, внаслідок чого, як уважає ОСОБА_1 , порушено її права власника.

Подібні висновки щодо порушення виконавцем свої повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», вчинених до призначення торгів, містить постанова Верховного Суду від19 липня 2023 року у справі № 359/4432/19 (провадження № 61-2874св23).

Реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати істотних збитків стягувачу у виді неотриманого доходу, а боржнику - у виді передачі майна на реалізацію за значно нижчою від ринкової вартістю.

У разі встановлення такої обставини, як реалізація майна за заниженою ціною, такі торги є несправедливими та не можуть створити для його учасників правомірні наслідки (див. пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24).

Рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника (див. постанову Верховного Суду від 01 травня 2024 року у справі № 569/24240/21 (провадження № 61-11737св23).

Усправі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) Велика Палата Верховного Суду вирішила питання про те, чи є належними й ефективними вимоги про визнання недійсними протоколу й акта про проведені електронні торги, та виснувала, що, оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити можна правочин за певних умов (зокрема, в разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий же підхід необхідно застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги (також див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року в справі № 483/448/20 (пункт 9.66)).

Вимогу про визнання недійсними електронних торгів суд може інтерпретувати як позов про визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу. Проте ця вимога лише за певних умов може бути ефективним способом захисту, наприклад, тоді, якщо позивачем і відповідачем є продавець і покупець за договором купівлі-продажу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21)).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями частини першої статті 103 ЦПК суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Отже, діючий ЦПК України передбачає, що у залежності від фактичних обставин справи суд може призначити відповідну експертизу із власної ініціативи.

Слід зазначити, що згідно з частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, згідно з положенням пункту третього частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Верховний Суд України у постановах від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц та у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 462/2232/16 (провадження № 61-21671св18), від 18 травня 2022 року у справі № 361/3505/20 (провадження № 61-19234св21), вказав, що самий собою факт неналежного повідомлення боржника про проведення торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. У спорах про оспорювання торгів визначальним є наявність таких порушень, які б могли вплинути на їх результат і призвести до порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Доведення такого порушення прав покладається на особу, яка оспорює торги.

Приватний виконавець Шевченко Т. С. у касаційні скарзі, зокрема, не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, стверджувала, що звіт суб`єкта оціночної діяльності про оцінку спірного нерухомого майна відповідає вимогам, визначеним Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», а суд першої інстанції, визнаючи електронні торги недійсними, послався на заниження вартості майна, ґрунтував свої висновки на припущеннях.

Внаслідок невиконання судом першої інстанції вимог пункту третього частини п`ятої статті 12 ЦПК України, позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, не скористалася правом, наданим їй статтею 43 ЦПК України, на заявлення клопотання про призначення відповідної експертизи чи дослідження спеціаліста (рецензування звіту) з метою доведення своїх позовних вимог достатніми доказами та уникнення доказування на підставі припущень.

Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що боржник не повідомлена належним чином про призначені електронні торги та про вартість (оцінку) реалізованого майна, не врахував положення частини п`ятої статті 12 ЦПК України, висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 липня 2019 року у справі № 462/2232/16 (провадження № 61-21671св18), від 18 травня 2022 року у справі № 361/3505/20 (провадження № 61-19234св21) (про те, що сам факт неналежного повідомлення боржника про проведення торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними), внаслідок чого дійшов передчасного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання електронних торгів недійсними, оскільки вона не довела, що такими торгами порушено її права власника.

Отже, доводи касаційної скарги приватного виконавця Шевченко Т. С. у тій частині, що суд першої інстанції ухвалив рішення про визнання торгів недійсними, порушив вимоги частини другої статті 78 ЦПК України, а суд апеляційної інстанції цих порушень не усунув, знайшли своє підтвердження.

Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за потрібне, під час виконання вимог частини першої статті 417 ЦПК України, звернути увагу суду першої інстанції на:

- висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66), щодо належності та ефективності вимог про визнання недійсними протоколу й акта про проведені електронні торги;

- висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 травня 2024 року у справі № 569/24240/21 (провадження № 61-11737св23), щодо законодавчо встановлених способів спростування результатів оцінки майна;

- висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 61 постанови від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24), щодо встановлення такої обставини, як реалізація майна за заниженою ціною.

Перевірці на предмет належного способу судового захисту підлягає й вимога про поновлення права власності позивачки на квартиру, її ефективність.

Щодо позовних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння

За обставинами цієї справи квартира, яка належала позивачці, була продана з електронних торгів на підставі судових рішень, які в подальшому були скасовані.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у визначених у законі випадках (частина перша статті 388 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 388 ЦПК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ураховуючи, що позивач заявила позовну вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння, обґрунтовуючи цю вимогу тим, що майно вибуло з її володіння поза її волею, при тому, що майно було продане в порядку виконання судових рішень, суду при вирішення вказаної позовної вимоги слід дослідити та встановити, чи порушені права позивачки при проведенні оспорюваних електронних торгів та ким саме порушені, чи є такі порушення підставою для визнання недійсними електронних торгів, чи є особа, яка придбала спірне майно на прилюдних торгах, добросовісним/недобросовісним набувачем.

Таким чином, лише після встановлення фактичних обставин справи щодо реалізації нерухомого майна позивача на оскаржуваних електронних торгах, можна вирішити спір у частині вимог ОСОБА_1 про витребування майна.

При цьому колегія суддів звертає увагу на:

- висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21), про те, що придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо;

- висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 587/2230/21 (провадження № 61-5981сво23), в якій Верховний Суд відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц (провадження № 61-22566св18) та від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15ц (провадження № 61-25870св18), про те, що наявність підстав для визнання того чи іншого правочину недійсним має встановлюватися судом саме на момент його вчинення. Рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, у тому числі й щодо недійсності правочину, або впливати на інші юридичні факти, що настали до набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які суди не дослідили, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Верховний Суд бере до уваги тривалий час розгляду цієї справи, однак з метою дотриманняпринципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України) дійшов висновку про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін з огляду на мотиви скасування судового рішення, виконати вимоги частини п`ятої статті 12 ЦПК України, урахувати судову практику Верховного Суду, про яку зазначено в цій постанові, на підставі чого вирішити спір.

Керуючись статтями 400, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Павлишина Юрія Миколайовича, приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року, постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду 21 березня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець