Історія справи
Постанова КЦС ВП від 28.06.2023 року у справі №525/869/21Постанова КЦС ВП від 28.06.2023 року у справі №525/869/21
Постанова КЦС ВП від 28.06.2023 року у справі №525/869/21
Постанова КЦС ВП від 09.07.2025 року у справі №525/869/21
Постанова КЦС ВП від 11.09.2024 року у справі №525/869/21
Постанова
Іменем України
09 липня 2025 року
м. Київ
справа № 525/869/21
провадження № 61-5204св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Великобагачанська селищна рада Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_2 ,
третя особа - приватне підприємство «Великобагачанський комбікормовий завод»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Кумечко Мариною Сергіївною , на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2022 року в складі судді: Ячала Ю. І., та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 березня 2025 року (повне судове рішення складено 19 березня 2025 року) в складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_2 , третя особа - ПП «Великобагачанський комбікормовий завод», про визнання протиправним та скасування рішення селищної ради, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення запису про право власності, скасування договору оренди землі.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Великобагачанської селищної ради із заявами про надання дозволу на розроблення проектної документації щодо відведення земельної ділянки у власність, у задоволенні яких селищна рада своїми рішеннями їй постійно відмовляла.
Рішенням 42-ї сесії 7-го скликання Великобагачанської селищної ради від 15 січня 2020 року позивачці надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою. Відповідно до вказаного рішення позивачка замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради. Проект землеустрою був погоджений висновком ГУ Держгеокадастру в Луганській області про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 16 січня 2021 року № 791/82-21 (екстериторіальне погодження).
У подальшому відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» здійснено реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 5320255100:00:008:1412.
Позивачка звернулася до Великобагачанської селищної ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, та передання її у власність у порядку приватизації, проте рішенням 8-ї сесії 8-го скликання Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 27 квітня 2021 року їй було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою з формальних підстав.
Незважаючи на те що за проектом землеустрою ОСОБА_1 було сформовано земельну ділянку і що вона, маючи правомірні очікування на отримання земельної ділянки у власність, вживала всіх заходів для оформлення її у власність, селищна рада передала земельну ділянку у власність іншій особі - ОСОБА_2 .
Позивачка вважала, що Великобагачанська селищна рада, передавши земельну ділянку ОСОБА_2 , порушила її право на правомірне очікування отримання земельної ділянки у власність. Земельна ділянка на території Великобагачанської селищної ради є сформованою, оскільки визначено її площу 1,75 га, межі, присвоєно кадастровий номер, відомості про земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру та позначено на публічній кадастровій карті України.
ОСОБА_2 набуту у власність спірну земельну ділянку передала у користування на підставі договору оренди землі від 07 червня 2021 року ПП «Великобагачанський комбікормовий завод».
ОСОБА_1 просила:
визнати протиправним та скасувати рішення 8-ї сесії 8-го скликання Великобагачанської селищної ради від 27 квітня 2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,75 га з кадастровим номером 5320255100:00:008:1412 та передання її у власність ОСОБА_2 ;
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 травня 2021 року № 58442710 та припинити в Державному реєстрі прав запис про право власності № 42223957 за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412;
скасувати договір оренди землі, серія та номер б/н, укладений 07 червня 2021 року, видавник - ПП «Великобагачанський комбікормовий завод» та ОСОБА_2 , на вказану земельну ділянку, скасувати рішення про його державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 червня 2021 року індексний номер 58717843, здійснену державним реєстратором виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Сидоренко О. Г. та припинити у Державному реєстрі прав запис про інше речове право № 42474482.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
Великобагачанська селищна рада при прийнятті рішення 8 сесії 8 скликання від 27 квітня 2021 року про затвердження проекту землеустрою відповідачу ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області, діяла в межах своїх повноважень та не допустила порушень законодавства при передачі земельної ділянки кадастровий номер 5320255100:00:008:1412 комунальної власності у власність відповідача по справі;
головний аргумент позивача по справі, що при прийнятті зазначеного вище рішення було порушено принцип забезпечення рівності прав власності на землю громадян суд вважав недоведеним стороною позивача в судовому засіданні. Рішення 8 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 27 квітня 2021 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, підстава відмови: у зв`язку з невідповідністю місця розташування доданих до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність графічних матеріалів з місцем розташування земельної ділянки в поданому на затвердження проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, в подальшому позивачем по справі не оскаржувалася, було прийнято відповідно до повноважень сесії органу місцевого самоврядування, а тому приймається судом, як належне підтвердження факту того, що позивачеві по справі на час розгляду питання про передачу відповідачеві по справі земельної ділянки кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, було відмовлено у передачі у власність земельної ділянки кадастровий номер 5320255100:00:008:1412. Сам факт того, що земельна ділянка кадастровий номер 5320255100:00:008:1412 була сформована і зареєстрована відповідно до Проекту землеустрою № 619-11/2020 віл 19 листопада 2020 року ФОП ОСОБА_4 не створює жодних правових наслідків щодо зміни правового статусу визначеної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Суд звернув увагу на те, що саме розробник технічної документації відповідно до закону відповідає за якість робіт із землеустрою, і саме він несе відповідальність за неякісне виконання робіт. Аналіз норм права, що регулюють формування та реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки не містить норми, що у разі відмови органом місцевого самоврядування у передачі у власність сформованої земельної ділянки дана ділянка не може бути передана іншій особі, а також відсутні норми, що дана підстава є тягне за собою наслідок здійснити дії щодо скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі сформованої земельної ділянки, як і не визначається перелік осіб на яких покладається обов`язок вчинити ці дії. Тому суд не прийняв до уваги аргумент позивача, що орган місцевого самоврядування при винесенні свого рішення про передачу у власність відповідача земельної ділянки кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, діяв всупереч вимогам закону, з огляду на те, що в Державному земельному кадастрі містяться відомості про те, що земельна ділянка, яка належить до комунальної власності була сформована за Проектом землеустрою, який не був замовлений відповідачем по справі. Цей факт жодним чином не впливає на право органу місцевого самоврядування передати у власність належну йому земельну ділянку відповідно до наданих йому повноважень за умови відсутності порушень права власності інших власників землі і самого власника землі;
проект землеустрою № 11 від 05 лютого 2021 року ФОП ОСОБА_5 , який був затверджено рішенням 8 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 27 квітня 2021 року відповідно до якого відповідачу ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, містить відповідні відомості щодо визначення площі земельної ділянки, та іншої інформації щодо кореспондується із відповідними відомостями внесеними до Державного земельного кадастру і не суперечить їм, а тому не розглядається судом, як підстава для визнання рішення органу місцевого самоврядування протиправним. Тому суд констатував, що позивачем по справі не доведено в судовому засіданні, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування є протиправним та порушило права чи інтереси позивача по справі, а тому законні підстави для його скасування відсутні;
тому суд відмовив у задоволенні вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення 8 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 27 квітня 2021 року відповідно до якого відповідачу ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області, порядковий номер за протоколом сесії № 112. Інші позовні вимоги позивача є похідними від першої позовної вимоги, а тому зважаючи на прийняття рішення судом про відмову у задоволенні за першою позовною вимогою, у задоволенні інших позовних вимог позивача суд також відмовив.
Додатковим рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 25 квітня 2022 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 6 000 грн.
Додаткове рішення мотивоване тим, що
позивач не є фаховим юристом, а справа не є явно нескладною та малозначною, що не дозволяло позивачеві самостійно представляти власні інтереси у суді;
стороною відповідача надано достатні докази на підтвердження розміру понесених відповідачем витрат на правничу допомогу у строки, що передбачені частиною восьмою статті 141 ЦПК України, у тому числі: договір про надання правової допомоги та послуг адвоката № 39 від 09 вересня 2021 року, розрахунок вартості правової допомоги наданих ОСОБА_2 на стадії судового розгляду в суді першої інстанції, акт приймання - передачі наданих послуг, копію квитанції про надання правової допомоги у розмірі 6 000 грн;
суд уважав, що необхідно ухвалити додаткове рішення щодо стягнення з позивача на користь другого відповідача, понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення;
рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
звертаючись до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 зазначала, що при прийнятті зазначеного вище рішення було порушено принцип забезпечення рівності прав власності на землю громадян. Однак, колегія судів звернула увагу на те, що Великобагачанською селищною радою перед прийняттям відповідного рішення щодо передачі у власність відповідачеві ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, відповідно до рішення 8 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 27.04.2021 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412. Тобто, аналіз розгляду протоколу сесії 8 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради свідчить, що мотивована відмова передувала прийняттю рішення про передачу у власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки. Крім того, слід зазначити, що позивачем така відмова у передбаченому законом порядку не оскаржувалася;
факт того, що земельна ділянка кадастровий номер 5320255100:00:008:1412 була сформована і зареєстрована відповідно до Проекту землеустрою № 619-11/2020 віл 19.11.2020 року ФОП ОСОБА_4 на думку колегії суддів не створює жодних правових наслідків щодо зміни правового статусу визначеної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Крім того, суд звертає увагу на те, що саме розробник технічної документації відповідно до закону відповідає за якість робіт із землеустрою, і саме він несе відповідальність за неякісне виконання робіт. Тобто, аналіз норм права, що регулюють формування та реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки не містить норми, що у разі відмови органом місцевого самоврядування у передачі у власність сформованої земельної ділянки дана ділянка не може бути передана іншій особі, а також відсутні норми, що дана підстава є тягне за собою наслідок здійснити дії щодо скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі сформованої земельної ділянки, як і не визначається перелік осіб на яких покладається обов`язок вчинити ці дії;
доводи апеляційної скарги про те, що орган місцевого самоврядування при винесенні свого рішення про передачу у власність відповідача земельної ділянки кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, діяв всупереч вимогам закону, є необґрунтованими з огляду на те, що в Державному земельному кадастрі містяться відомості про те, що земельна ділянка, яка належить до комунальної власності була сформована за Проектом землеустрою, який не був замовлений відповідачем по справі. Даний факт жодним чином не впливає на право органу місцевого самоврядування передати у власність належну йому земельну ділянку відповідно до наданих йому повноважень за умови відсутності порушень права власності інших власників землі і самого власника землі. Отже, на думку колегії суддів позивачем по справі не доведено, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування є протиправним та порушило права чи інтереси позивача по справі, а тому законних підстав для його скасування суд не має;
доводи апеляційної скарги про те, що при винесенні рішення судом першої інстанції не враховано жодного висновку щодо застосування відповідних норм права викладених у постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки правові висновки на які посилається позивач в апеляційній скарзі, сформовані за інших обставин, а тому не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах.
Короткий зміст постанови касаційного суду
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року:
касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
постанову Полтавського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року скасовано; справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;
Постанова касаційного суду мотивована тим, що:
добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). На будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Подібні правові висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20), згідно з якими неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо, виходячи з конкретних обставин справи;
рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у разі формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього немає законних перешкод;
оскільки, на відміну від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 першою подала заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, тому вона першою отримала легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою та надання їй спірної земельної ділянки у власність. Водночас Великобагачанська селищна рада фактично надала необґрунтовану перевагу у відведенні земельної ділянки іншій особі, заява якої була зареєстрована пізніше за заяву ОСОБА_1 . При цьому саме на підставі проекту землеустрою, зробленого на замовлення позивача, була сформована спірна земельна ділянка, і законних перешкод для відмови у затвердженні проекту землеустрою апеляційний суд не встановив;
погоджуючись з висновком суду першої інстанції, апеляційний суд наведеного не врахував, неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, не перевірив доводів позивача, не надав оцінки поведінці органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, з урахуванням обставин цієї справи; не врахував те, що рішенням 42-ї сесії 7-го скликання Великобагачанської селищної ради від 15 січня 2020 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,75 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами селища Велика Багачка на території Великобагачанської селищної ради, а тому дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки надання дозволу органом місцевого самоврядування на розроблення проекту землеустрою двом окремим громадянам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки є таким, що суперечить нормам землеустрою, та зумовлює позбавлення одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено;
рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено;
визнано протиправним та скасовано рішення 8-ї сесії 8-го скликання Великобагачанської селищної ради від 27 квітня 2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,75 га з кадастровим номером 5320255100:00:008:1412 та передання її у власність ОСОБА_2 ;
скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 травня 2021 року № 58442710, припинено в Державному реєстрі прав запис про право власності № 42223957 за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, скасовано договір оренди землі, серія та номер б/н, укладений 07 червня 2021 року, між ПП «Великобагачанський комбікормовий завод» та ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, скасовано рішення про його державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 червня 2021 року з індексним номером 58717843, здійснену державним реєстратором виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Сидоренко О. Г., та припинено у Державному реєстрі прав запис про інше речове право № 42474482;
вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
апеляційний суд встановив, що рішенням Великобагачанської селищної ради від 15 січня 2020 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. За заявою ОСОБА_1 від 19 листопада 2020 року розроблено проект землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки. Рішенням Великобагачанської селищної ради від 27 квітня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412;
разом з цим, 24 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до Великобагачанської селищної ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності. Рішенням Великобагачанської селищної ради від 26 січня 2021 року надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. За заявою ОСОБА_2 від 05 лютого 2021 року розроблено проект землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки. Рішенням Великобагачанської селищної ради від 27 квітня 2021 року наданий ОСОБА_2 проект землеустрою затверджено і передано їй у власність спірну земельну ділянку площею 1,75 га, з кадастровим номером 5320255100:00:008:1412.
відповідно до статті 118 ЗК України завершальним етапом отримання земельної ділянки шляхом безоплатної приватизації є саме затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність на підставі погодженого проекту землеустрою, розробленого відповідно до вимог законодавства. Оскільки, на відміну від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 першою подала заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, тому вона першою отримала легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою та надання їй спірної земельної ділянки у власність. Водночас Великобагачанська селищна рада фактично надала необґрунтовану перевагу у відведенні земельної ділянки іншій особі, заява якої була зареєстрована пізніше за заяву ОСОБА_1 . При цьому саме на підставі проекту землеустрою, зробленого на замовлення позивача, була сформована спірна земельна ділянка, і законних перешкод для відмови у затвердженні проекту землеустрою апеляційний суд не встановив;
до апеляційної інстанції адвокатом Якимовою О. В. подана заява в якій вона ставить питання про витребування ВП № 3 Миргородського РВП ГУ НП в Полтавській області інформацію щодо прийнятого рішення за результатом розгляду кримінального провадження №4202117205000001, розпочатого за заявою про вчинення дій, пов`язаних із підробленням документів при складанні проектів землеустрою. Разом з тим, колегія суддів не вбачала підстав для задоволення вказаної заяви, оскільки незалежно від етапу ведення кримінального провадження його результат не може бути оцінений як встановлений факт неправомірності дій, оскільки винність особи у вчиненні кримінального правопорушення може бути встановлена лише вироком у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, а тому хід ведення досудового розслідування не входить до предмету доказування у межах цієї справи;
за наведених обставин, апеляційний суд врахував той факт, що орган місцевого самоврядування надаючи дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення однієї земельної ділянки двом окремим громадянам діяв всупереч нормам землеустрою, що в подальшому зумовило позбавлення одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки. Оскільки рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Додатковою постановою Полтавського апеляційного суду від 07 травня 2024 року:
заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кумечко М. С. про ухвалення додаткової постанови задоволено;
стягнуто з Великобагачанської селищної ради на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 15 100 грн;
стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 15 100 грн.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
адвокатом на підтвердження розміру понесених судових витрат надано акт виконаних робіт (наданих послуг) від 19 лютого 2024 року, де надано детальний опис наданої допомоги із відповідною тарифікацією за кожну отриману послугу, а також квитанцію про оплату послуг ОСОБА_1 у сумі 30 200 грн;
таким чином, колегія суддів вважала, що матеріалами справи підтверджено, що витрати позивача за надану професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи складають 30 200 грн.
Короткий зміст постанови касаційного суду
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024 року:
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яке подане її представником - адвокатом Кумечко М. С., про закриття касаційного провадження відмовлено;
касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Якимовою О. В., задоволено частково;
постанову Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року скасовано;
справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що:
скасовуючи рішення районного суду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки, на відміну від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 першою подала заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, тому вона першою отримала легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою та надання їй спірної земельної ділянки у власність;
колегія суддів Верховного Суду вважала, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , пославшись лише на те, що Великобагачанська селищна рада Миргородського району Полтавської області фактично надала необґрунтовану перевагу у відведенні земельної ділянки іншій особі, заява якої була зареєстрована пізніше за заяву ОСОБА_1 , не з`ясувавши причини відмови позивачці у затвердженні поданого нею проекту землеустрою. Відповідно до рішення 8-ї сесії 8-го скликання від 27 квітня 2021 року ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку із невідповідністю місця розташування доданих до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність графічним матеріалам з місця розташування земельної ділянки у поданому на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (том 1, а. с. 86). Так, у касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що ФОП ОСОБА_4 розробила проект в зовсім іншому місці, без урахування графічного матеріалу, який додавався до заяви та на який надавався дозвіл. Крім того, проект землеустрою ОСОБА_1 не міг погоджувати селищний голова ОСОБА_6 , а тим більше секретар ради ОСОБА_7., оскільки їхні повноваження були припинені 17 листопада 2020 року. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів;
задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині скасування договору оренди землі, серія та номер б/н, укладений 07 червня 2021 року, видавник - ПП «Великобагачанський комбікормовий завод» та ОСОБА_2 , на вказану земельну з кадастровим номером 5320255100:00:008:1412, суд апеляційної інстанції взагалі не мотивував своє судове рішення, що є порушенням пункту 3 частини першої статті 416 ЦПК України. У цивільному законодавстві не передбачено допустимості скасування договору чи іншого правочину за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. В ЦК України закріплено тільки можливість пред`явити позовну вимогу про визнання правочину недійсним. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20). Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не врахував, що вимога про скасування договору оренди земельної ділянки не є належним способом захисту порушеного права, що узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 14 травня 2024 року у справі № 290/1310/21 (провадження № 61-4445св23). За таких обставин судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу положень статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 березня 2025 року:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кумечко М. С. залишено без задоволення;
рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, проаналізувавши норми матеріального права та хронологію подій щодо встановлених фактичних обставин, виходив з того, що Великобагачанська селищна рада при прийнятті рішення 8 сесії 8 скликання від 27 квітня 2021 про затвердження проекту землеустрою відповідачу ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області, діяла в межах своїх повноважень та не допустила порушень законодавства при передачі земельної ділянки кадастровий номер 5320255100:00:008:1412 комунальної власності у власність відповідача ОСОБА_2 . При цьому, суд першої інстанції відхилив доводи сторони позивача як недоведені про те, що при прийнятті зазначеного вище рішення було порушено принцип забезпечення рівності прав власності на землю громадян;
як правильно встановлено судом першої інстанції, що перед прийняттям відповідного рішення щодо передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, ОСОБА_1 відповідно до рішення 8 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 27 квітня 2021 року відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, і аналіз протоколу сесії 8 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради свідчить, що така відмова передувала прийняттю рішення про передачу у власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки. Також судом першої інстанції встановлено, що рішення 8 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 27 квітня 2021 року щодо розгляду заяви ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, з підстав невідповідності місця розташування доданих до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність графічних матеріалів з місцем розташування земельної ділянки в поданому на затвердження проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (т. 1 а. с. 86);
як правильно встановив суд першої інстанції, вказане рішення ОСОБА_1 не оскаржувалася, тобто є чинним, прийнято відповідно до повноважень сесії органу місцевого самоврядування, а тому суд першої інстанції визнав його як належне підтвердження факту того, що ОСОБА_1 на час розгляду питання про передачу в ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, було відмовлено у передачі у власність земельної ділянки, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, саме з підстав, вказаних у цьому рішенні. У пункті 2 рішення 8 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 27 квітня 2021 року щодо розгляду ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою, доручено селищному голові Горбаню С. Г. звернутися до Миргородської окружної прокуратури щодо перевірки законності розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , що є актом відповідного реагування селищної ради та, вочевидь, підтверджує підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412;
також колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що сам факт того, що земельна ділянка кадастровий номер 5320255100:00:008:1412 була сформована і зареєстрована відповідно до проекту землеустрою № 619-11/2020 від 19 листопада 2020 року ФОП ОСОБА_4 не створює жодних правових наслідків щодо зміни правового режиму визначеної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Як правильно встановлено судом першої інстанції, проект землеустрою № 11 від 05 лютого 2021 року ФОП ОСОБА_5 був затверджений рішенням 8 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 27 квітня 2021 року, відповідно до нього відповідачу ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, проект містить відповідні відомості щодо визначення площі земельної ділянки та іншу інформацію, яка відповідає відомостям, внесеним до Державного земельного кадастру 16 березня 2021 року (т. 1 а. с. 78) і не суперечить їм, а тому не може бути підставою для визнання рішення органу місцевого самоврядування протиправним;
суд першої інстанції з урахуванням фактичних обставин справи прийшов до законного і обґрунтованого висновку про те, що позивачем ОСОБА_1 не доведено в судовому засіданні, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування є протиправним, таким, що порушило права чи законні інтереси позивача, а тому законних підстав для його скасування не вбачається;
щодо інших позовних вимог позивача, то суд першої інстанції прийшов до висновку, що вони є похідними від першої позовної вимоги, а тому, зважаючи на ухвалення рішення про відмову у задоволенні за першою позовною вимогою, у задоволенні інших позовних вимого позивача також слід відмовити. В цій частині позовних вимог колегія суддів апеляційного суду вважала за необхідне конкретизувати підстави відмови у їх задоволенні, зокрема, погоджуючись з тим, що інші позовні вимоги дійсно є похідними і залежать від задоволення/незадоволення основної позовної вимоги, проте, у даному випадку, як вказано у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у цій справі, цивільне законодавство не передбачає допустимості скасування договору чи іншого правочину за позовом заінтересованої особи в судовому порядку, у ЦК України передбачено можливість пред`явити позовну вимогу про визнання правочину недійсним, а обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Отже, виходячи з того, що вимога про скасування договору оренди земельної ділянки не є належним способом захисту порушеного права, то саме це є підставою у задоволенні цих вимог;
доводи апеляційної скарги про те, що у проекті землеустрою позивача ОСОБА_1 міститься викопіювання - графічне зображення земельної ділянки, яке узгоджене з органом місцевого самоврядування та містить підпис та печатку голови Великобагачанської селищної ради, що свідок ОСОБА_7 підтвердила дійсність підпису та печатки, а також той факт, що вона здійснювала перевірку та видавала документи для розроблення документації, а тому посилання Великобагачанської селищної ради на невідповідність місця розташування земельної ділянки не містить законодавчого підґрунтя та доказів, то ці доводи не є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції, оскільки, як вбачається з проекту землеустрою позивача ОСОБА_1 , в акті встановлення та погодження меж землекористування, а також в акті приймання-передачі межових знаків на зберігання - не вказані дати їх складення, що викликає сумнів у дійсності дій по закріпленню в натурі (на місцевості) межових знаків встановленого зразка всього у кількості 11 шт. Крім цього, з актів вбачається, що вони складені та підписані замовником ОСОБА_1 , виконавцем робіт ОСОБА_4, селищним головою Великобагачанської селищної ради ОСОБА_6. Відповідач ОСОБА_2 вказує, що проект землеустрою ОСОБА_8 не міг погоджувати селищний голова ОСОБА_6., а тим більше секретар ради ОСОБА_7 , оскільки їхні повноваження були припинені 17 листопада 2020 року. Крім цього, по справі вбачається, що 26 квітня 2021 року ОСОБА_7 подала сесії Великобагачанської селищної ради заяву про відкликання її підпису як секретаря ради у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в т.ч., ОСОБА_1 у зв`язку з поданням завідомо неправдивих (підроблених) документів у вигляді технічної документації землеустрою земельних ділянок, в т.ч. ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 172-173). Також з матеріалів справи вбачається, що у провадженні Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області перебуває кримінальне провадження № 42021172050000014, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 травня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України (щодо неправомірних дій ФОП ОСОБА_4 та інших невстановлених осіб щодо факту підроблення та використання підроблених документів при складанні проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення у власність, в т.ч. ОСОБА_1 ) (т.3 а. с. 143-146). На час розгляду справи в апеляційному суді відсутні результати щодо вищевказаного кримінального провадження.
доводи апеляційної скарги про те, що у проектній документації відповідача ОСОБА_2 відсутні будь-які викопіювання та погодження місця знаходження земельної ділянки, проте, суд віддав перевагу відповідачу, то ці доводи не заслуговують на увагу та спростовуються тим, що згідно з актом від 08 лютого 2021 року перенесення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон, складеного ФОП ОСОБА_5 , підписано власником земельної ділянки ОСОБА_2 та головою Великобагачанської селищної ради Горбань С. Г. (т. 1 а. с. 205);
доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 , не порушуючи земельне законодавство, замовила та розробила проект землеустрою, чим відповідно сформувала земельну ділянку у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 5320255100:00:008:1412, що суд в основу свого рішення поклав те, що Великобагачанська селищна рада розробила технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення колективної власності колишнього КСП «ім. Леніна» та право комунальної власності на земельну ділянку здійснила лише 24 грудня 2020 року, що суд не врахував, що земельна ділянка сформована 16 березня 2021 року, тобто після реєстрації права комунальної власності, а на момент подання землевпорядної документації на затвердження була комунальною власністю, тобто, розпорядником спірної земельної ділянки є Великобагачанська селищна об`єднана територіальна громада в особі Великобагачанської селищної ради з 01 січня 2019 року, що суд не проаналізував порядок формування земельних ділянок та перехід з колективної власності у комунальну, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки виходять за межі предмету позову.
Аргументи учасників справи
21 квітня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подала касаційну скаргу, яка підписана представником Кумечко О. К. , на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 березня 2025 року (повне судове рішення складено 19 березня 2025 року), в якій просила:
оскаржені судові рішення скасувати;
ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
судами не враховано висновки Верховного Суду викладені у постанові від 08 січня 2024 року справа № 369/1533/22, згідно який право на завершення процедури приватизації земельної ділянки має та особа, яка раніше розробила проект землеустрою спірної земельної ділянки, саме за її заявою було сформовано земельну ділянку, і ця особа першою подала землевпорядну документацію до органу місцевого самоврядування на затвердження;
судами не враховано висновки Верховного Суду сформульовані у постановах від 27 березня 2024 року в справі № 695/1038/22 (провадження № 61-8921св23), від 11 квітня 2024 року в справі № 607/10862/22 (провадження № 61-13281св23) та від 02 червня 2021 року в справі № 700/316/20-ц (провадження № 61-3508св21), згідно яких реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, чи погодження проєкту у порядку статті 186-1 ЗК України, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проєкт землеустрою та передання земельної ділянки;
судами не враховано Верховного Суду викладені у постановах від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, відповідно до яких при розгляді справ, суди повинні дотримуватися та застосовувати категорії стандартів доказування зокрема через призму принципу змагальності, який забезпечує повноту дослідження обставин справи, таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний, щодо стандарту доказування та реалізації принципу змагальності;
відповідно до постанови Верховного Суду від 08 січня 2024 року справа 369/1533/22 «...встановивши, що формування земельної ділянки з конкретно визначеними межами здійснено на підставі проекту землеустрою ОСОБА 2 (стаття 79-1 ЗК України, стаття 50 Закону України «Про землеустрій»), Феодосіївська сільська рада у відповідності до наданих їй повноважень ухвалила рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА 2 для ведення особистого селянського господарства, розташованої у АДРЕСА1. З цих підстав у позивача відсутнє право на захист його законних очікувань щодо оформлення права власності саме на спірну земельну ділянку, оскільки ОСОБА_2 раніше за позивача вчинив юридично значущі дії щодо вирішення питання про отримання у майбутньому права власності на це майно: раніше розробив проект землеустрою спірної земельної ділянки, за його заявою сформовано земельну ділянку. Отже, правильними є висновки суду апеляційної інстанцій про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16 (провадження № 11-986апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) і підставі відступу від яких колегія суддів не вбачає»;
згідно з правовими висновками, які Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, - «..неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо, виходячи з конкретних обставин справи кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи. З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проект та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду. Судам при вирішенні такої категорії справ слід враховувати, що подати позов до суду про захист свого законного інтересу може будь-яка особа, яка звернулася до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду, залежно від істотних ознак кожної конкретної правової ситуації (зокрема, від добросовісності поведінки усіх зацікавлених осіб, обізнаності їх про інтереси інших осіб щодо цієї земельної ділянки тощо). Розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим. Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. За змістом статті 118 ЗК України завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проєкту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Таким чином, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, чи погодження проєкту у порядку статті 186-1 ЗК України, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проєкт землеустрою та передання земельної ділянки. Такі висновки Верховний Суд сформулював у постановах від 27 березня 2024 року в справі № 695/1038/22 (провадження № 61-8921св23), від 11 квітня 2024 року в справі № 607/10862/22 (провадження № 61-13281св23) та від 02 червня 2021 року в справі № 700/316/20-ц (провадження № 61-3508св21);
матеріали справи містять належні та достатні докази на підтвердження факту формування земельної ділянки на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 (розробник ФОП ОСОБА_4 ), а тому позивач ОСОБА_1 мала першочергове та законне право на отримання спірної земельної ділянки у власність;
ОСОБА_1 15 січня 2020 року спочатку, у розпорядника земель - Великобагачанської селищної ради, отримує дозвільне рішення на розробку землевпорядної документації, погодження місця розташування бажаної земельної ділянки з визначеннями її координат (про що свідчать матеріали проекту землеустрою), а потім 19 листопада 2020 року звертається із заявою до сертифікованого інженера землевпорядника, про розроблення відповідної документації. Тобто, хоч повноваження сільського голови ОСОБА_6 і закінчилися 17 листопада 2020 року, рішення сесії і попередні погодження не втрачають чинності. А з висновків, які зробив суд, виходить, що погодження місця розташування земельної ділянки має відбуватися після звернення громадян до проектанта, що не відповідає дійсності та вимогам законів. Окрім того, погоджене селищною радою графічне зображення земельної ділянки, яка проектується не містить дати, тому суди необґрунтовано дійшли такого висновку. Суд мав оцінити покази ОСОБА_7., яка підтвердила справжність підпису та печатки;
суд апеляційної інстанції, посилається на кримінальне провадження, щодо якого відомості у матеріалах цивільної справи відсутні. При цьому, воно порушено саме за заявою відповідача Великобагачанської селищної ради, яка в свою чергу, має змогу ознайомитися з його матеріалами та на підтвердження своїх доводів, надати відповідні копії документів з КП. Але, станом з 2021 року по момент винесення апеляційним судом рішення 19 березня 2025 року, відповідач не вжив жодних дій для інформування сторін про хід КП, і чи взагалі воно триває, адже строки досудового розслідування встановлені КПК України складають 2 місяці. Враховуючи, що позиції Верховного Суду постійно змінюються в залежності від нових обставин, факторів, законодавчих змін, проблем, які виникають під час виконання судових рішень, з метою захисту прав, вважаємо, що Полтавський апеляційний суд, маючи право та змогу, повинен був вийти за межі позовний вимог та ухвалити справедливе, обґрунтоване, вмотивоване та законне рішення, яким відновити порушенні права позивача, з одночасним врегулювання статусу права власності усіх співвласників землі.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2025 року:
поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2022 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 19 березня 2025 року;
відкрито касаційне провадження у справі.
04 липня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2025 року
відзив Великобагачанської селищної ради, який підписаний Бут Д. В., повернуто;
справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 04 червня 2025 року вказано, що Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: від 04 вересня 2024 року у справі № 278/2111/23; від 08 січня 2024 року у справі 369/1533/22; від 27 березня 2024 року у справі № 695/1038/22; від 11 квітня 2024 року у справі № 607/10862/22; від 02 червня 2021 року у справі № 700/316/20; від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17; від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18; від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18; від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17; від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц; від 28 березня 2023 року у справі № 700/313/20; від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18; від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19; від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18; від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16; від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц; від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц;від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17; від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15; від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц; від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Фактичні обставини
02 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Великобагачанської селищної ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,75 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована поза межами населеного пункту.
Рішенням 42-ї сесії 7-го скликання Великобагачанської селищної ради від 15 січня 2020 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,75 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами селища Велика Багачка на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.
19 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до ФОП ОСОБА_4 із заявою про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. До заяви додала такі оригінали та копії: 1) паспорт та ідентифікаційний номер; 2) заяву до Великобагачанської селищної ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою; 3) рішення Великобагачанської селищної ради.
ФОП ОСОБА_4 на підставі рішення Великобагачанської селищної ради від 15 січня 2020 року в період з 19 листопада 2020 року до 01 березня 2021 року розробила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зі зміною цільового призначення) у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 за межами населеного пункту на території Великобагачанської селищної ради.
Рішенням 3-ї сесії 8-го скликання Великобагачанської селищної ради від 24 грудня 2020 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення колективної власності колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства «ім. Леніна», а саме: одна із зазначених земельна ділянка площею 12,9740 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1403, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Великобагачанської селищної ради. Здійснено державну реєстрацію права комунальної власності Великобагачанської селищної ради на земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства.
Державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5320255100:00:008:1403, здійснена після 24 грудня 2020 року.
24 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Великобагачанської селищної ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, кадастровий номер 5320255100:00:008:1403, для товарного сільськогосподарського виробництва, зі зміною цільового призначення, та дозволу на проведення поділу вищевказаної земельної ділянки.
Рішенням 5-ї сесії 8-го скликання Великобагачанської селищної ради від 26 січня 2021 року надано дозвіл на поділ земельної ділянки 5320255100:00:008:1403 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зі зміною цільового призначення) для ведення особистого селянського господарства громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , порядкові номери за протоколом сесії № 185, 186, 187, 188.
Зокрема ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код згідно з КВЦПЗ 01.03) за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (кадастровий номер 5320255100:00:008:1403) орієнтовною площею 2,00 га за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.
05 лютого 2021 року ОСОБА_2 звернулася до ФОП ОСОБА_5 із заявою про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. До заяви додала такі оригінали та копії: 1) паспорт та ідентифікаційний номер; 2) заяву до Великобагачанської селищної ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою; 3) рішення Великобагачанської селищної ради про надання дозволу на поділ земельної ділянки 5320255100:00:008:1403 та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
01 березня 2021 року ФОП ОСОБА_4 звернулася до відділу у Великобагачанському районі головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою щодо формування земельної ділянки за результатами проекту землеустрою від 19 листопада 2020 року № 619-11/2020 та реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
16 березня 2021 року державний кадастровий реєстратор відділу у Великобагачанському районі головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Харченко К. Ю. на підставі проекту землеустрою від 19 листопада 2020 року № 619-11/2020 розробленого ФОП ОСОБА_4 здійснив формування та реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5320255100:00:008:1412.
23 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Великобагачанської селищної ради Полтавської області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, зі зміною цільового призначення у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту на території Великобагачанської селищної ради.
ФОП ОСОБА_5 на підставі рішення Великобагачанської селищної ради Полтавської області від 26 січня 2021 року в період з 05 лютого 2021 року до 26 березня 2021 року розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_2 .
Рішенням 8-ї сесії 8-го скликання Великобагачанської селищної ради від 27 квітня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, не наданих у власність та користування, яка розташована за межами селища Велика Багачка на території Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області, у зв`язку з невідповідністю місця розташування доданих до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність графічних матеріалів з місцем розташування земельної ділянки в поданому на затвердження проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, порядковий номер за протоколом сесії № 50. Доручено селищному голові Горбаню С. Г. звернутися до Миргородської окружної прокуратури щодо перевірки законності розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .
Рішенням 8-ї сесії 8-го скликання Великобагачанської селищної ради від 27 квітня 2021 року затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області, порядковий номер за протоколом сесії № 112.
25 травня 2021 року здійснено державну реєстрацію права власності земельної ділянки площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, за ОСОБА_2 , номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 42223957.
08 червня 2021 року здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки щодо цієї земельної ділянки, підстава реєстрації - договір оренди землі від 07 червня 2021 року, орендар - ПП «Великобагачанський комбікормовий завод», номер запису про право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 42474482.
Земельна ділянка площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, фактично сформована шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки площею 12,9740 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1403, що перебувала у комунальній власності Великобагачанської селищної ради.
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення селищної ради від 27 квітня 2021 року, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 травня 2021 року та припинення в державному реєстрі прав запису про право власності № 42223957
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах. Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24)).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) вказано, що:
«37. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо.
38. При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.
39. Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи.
40. З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.
41. Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.
42. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.
45. Судам при вирішенні аналогічних спорів слід враховувати, що подати позов до суду про захист свого законного інтересу може будь яка особа, яка звернулася до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду, залежно від істотних ознак кожної конкретної правової ситуації (зокрема, від добросовісності поведінки усіх зацікавлених осіб, обізнаності їх про інтереси інших осіб щодо цієї земельної ділянки тощо)».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) зазначено, що:
«67. Водночас слід наголосити, що розробка проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження хоча й здійснюється заявником з метою отримання земельної ділянки в користування, однак вчиняється саме в інтересах територіальної громади чи держави з метою формування такої земельної ділянки. Тому в разі неотримання в користування такої земельної ділянки особа, яка понесла витрати на розробку та погодження проєкту землеустрою, за умови формування земельної ділянки, може претендувати на відшкодування здійснених витрат.
75. Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.
76. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
77. Велика Палата Верховного Суду вважає, що неконкурентне надання землі у користування за наявності двох або більше бажаючих не відповідає зазначеним принципам.
78. Зокрема, не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим.
79. Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. Такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається: суди встановили, що рішення 8 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 27 квітня 2021 року щодо розгляду заяви ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, з підстав невідповідності місця розташування доданих до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність графічних матеріалів з місцем розташування земельної ділянки в поданому на затвердження проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (т. 1 а. с. 86); вказане рішення ОСОБА_1 не оскаржувалося, тобто є чинним, ОСОБА_1 на час розгляду питання про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, було відмовлено в передачі у власність земельної ділянки, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, саме з підстав, вказаних у цьому рішенні; позивачем ОСОБА_1 не доведено в судовому засіданні, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування є протиправним, таким, що порушило права чи законні інтереси позивачки.
За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення селищної ради від 27 квітня 2021 року, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 травня 2021 року та припинення в державному реєстрі прав запису про право власності № 42223957.
Щодо позовних вимог про скасування договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 червня 2021 року і припинення у Державному реєстрі прав запису про право оренди № 42474482
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 947/6589/21 (провадження № 61-10253св23)).
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).
У справі, що переглядається:
суд першої інстанції при відмові в задоволенні позовних вимог про скасування договору оренди землі,скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 червня 2021 року і припинення у Державному реєстрі прав запису про право оренди № 42474482 вважав, що ці вимоги є похідними від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення 8 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 27 квітня 2021 року. Натомість апеляційний суд вважав, що вимога про скасування договору оренди земельної ділянки не є належним способом захисту порушеного права, а тому саме це є підставою у задоволенні цих вимог, хоча й рішення суду першої інстанції не змінив;
суди не врахували, що пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові
належним співвідповідачем за позовною вимогою про скасування договору оренди, який вчинений між ОСОБА_2 та ПП «Великобагачанський комбікормовий завод», є ПП «Великобагачанський комбікормовий завод», яке залучене до участі в справі як третя особа, а не співвідповідач за цією вимогою. ПП «Великобагачанський комбікормовий завод» є належним відповідачем за вимогами про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 червня 2021 року і припинення у Державному реєстрі прав запису про право оренди № 42474482. Втім ПП «Великобагачанський комбікормовий завод» залучене до участі в справі як третя особа, а не відповідач за цими вимогами. Тому судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування договору оренди землі,скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 червня 2021 року і припинення у Державному реєстрі прав запису про право оренди № 42474482 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення частково ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку із наведеним касаційний суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування договору оренди землі,скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 червня 2021 року і припинення у Державному реєстрі прав запису про право оренди № 42474482 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови; в іншій частині судові рішення залишити без змін.
Оскільки касаційний суд в частині змінює судові рішення лише в частині мотивів їх прийняття, а в іншій частині залишає без змін, то судові витрати покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Кумечко Мариною Сергіївною , задовольнити частково.
Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 березня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 червня 2021 року і припинення у Державному реєстрі прав запису про право оренди № 42474482змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко
page
telegram
viber
youtube
