ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа №826/5735/16

адміністративне провадження № К/9901/7989/19

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №826/5735/16

за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправним рішення,

особи, які приєдналися до апеляційної скарги: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

провадження по якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року (суд у складі головуючого судді Кузьменка В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 05 лютого 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В.) у справі №826/5735/16

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахування зменшення позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 10 березня 2016 року №211/211 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському районі м. Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про дотримання встановленого Законом порядку для реалізації права на погодження місця розташування земельної ділянки та одержання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою від 11 листопада 2016 року Окружний адміністративний суд міста Києва позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував рішення Київської міської ради від 10 березня 2016 року №211/211 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському районі м. Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».

Суд вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав Київську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30 листопада 2015 року (зареєстроване 30 листопада 2015 року за вхідним №08/М-11691) з урахуванням висновків даної постанови.

Присудив з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 960,80 грн. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят гривень вісімдесят копійок), з яких 551,20 грн. - судовий збір, 4 409,60 грн. - витрати на правову допомогу, за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що норми частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України передбачають надання погодження землекористувача лише у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб.

Відповідач, не надав суду доказів, які б свідчили, що бажана позивачем земельна ділянка надана у користування будь-яким юридичним чи фізичним особам, що виключає необхідність отримання погодження землекористувачів.

Суд звернув увагу, що у пояснювальній записці до оскаржуваного рішення вказується, що спірна земельна ділянка є надлишками земельних ділянок, які надані у власність іншим особам, та «закріплена» за іншими особами; у свою чергу надлишок означає частину земельної ділянки, що не передана у власність, а чинне законодавство не передбачає «закріплення» земельних ділянок за фізичними чи юридичними особами та не ставить в залежність право на отримання земельної ділянки від ймовірного бажання третьої особи оформити право на таку земельну ділянку.

3. Не погодившись з судовим рішенням першої інстанції, Київською міською радою подано апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року.

01 березня 2017 року від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги.

В судовому засіданні 02 березня 2017 року, суд апеляційної інстанції прийняв до розгляду вказану заяву.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 05 лютого 2019 року апеляційну скаргу Київської міської ради та осіб, які приєднались до неї: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - задоволено.

Скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що перебування спірної земельної ділянки у комунальній власності, відсутність її державної реєстрації у визначеному законом порядку не свідчить про те, що нею не користуються інші особи.

У спірних правовідносинах право такого користування набуто іншими особами до прийняття Земельного кодексу. Таке право у відповідності до положень статті 173 та розділу X Земельного кодексу не припинено.

Щодо поняття «закріплення», суд розцінює його як надання відповідним особам у користування земельних ділянок. При цьому, оперування у архівних документах поняттями, визначення яких відсутнє у чинному законодавстві, не може позбавляти відповідних прав третіх осіб, які встановлені такими документами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погодившись з судовим рішенням апеляційної інстанції, ОСОБА_1 направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 05 лютого 2019 року по справі №826/5735/16 та пункт 4 постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що матеріали справи не містять жодного доказу права користування цими особами саме тією земельною ділянкою, на розробку проекту якої подавав клопотання позивач.

Суд апеляційної інстанції, надаючи перевагу у питаннях приватизації земельної ділянки третім особам, без будь-якої передбаченої законом причини, порушив принцип рівності сторін перед законом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2019 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Мороз Л.Л., суддів Гімона М.М., Бучик А.Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на пункт 4 постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року по справі №826/5735/16.

На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року №926/0/78-23, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_5 , яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2023 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

5. Верховний суд ухвалою від 05 грудня 2023 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 05 грудня 2023 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. ОСОБА_1 , через уповноваженого представника звернувся до Київської міської ради із клопотанням від 30 листопада 2015 року, в якому просив надати згоду на розробку проекту землевідводу земельної ділянки №2 відповідно до графічного матеріалу (кадастрового кварталу 72:528 згідно містобудівного кадастру Києва), орієнтованим розміром до 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

До вказаного клопотання позивач додав копії наступних документів: графічні матеріали; копію паспорта та ідентифікаційного коду; копію довіреності.

За результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 , на пленарному засіданні І сесії VІІІ скликання Київської міської ради прийнято рішення від 10 березня 2016 року №211/211 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському районі м. Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».

Відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою мотивована наступними підставами: відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України немає згоди землекористувачів (архівні довідки Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 27 березня 2008 року №314, від 12 травня 2015 року №06-04/534, від 08 квітня 2014 року №06-04/514), зважаючи на категоричну вимогу органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Жуляни» міста Києва від 04 січня 2016 року №1/1 щодо недопущення відведення земельних ділянок, якими вони користуються, іншим громадянам.

Зі змісту пояснювальної записки від 19 січня 2016 року №ПЗ-15049, доданої до оскаржуваного рішення, вбачається, що підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд стало те, що заявлена земельна ділянка в кварталі «Жуляни» (код 72:528) площею 0,10 га використовується третіми особами, які оформлюють право власності на володіння спірними земельними ділянками.

До включення в межі міста Києва (Укази Президії Верховної Ради Української РСР від 30 березня 1971 року №115-УШ, від 26 серпня 1988 року №6486-ХІ), село Жуляни знаходилося в Києво-Святошинському районі Київської області в межах землекористування радгоспу «Совки». Мешканці села Жуляни переважно працювали в радгоспі «Совки», а перед тим у сільськогосподарській артілі «Комуніст». Тому у кожного власника домоволодіння є відповідні документи, що посвідчують право користування земельними ділянками (накази директора радгоспу «Совки» та рішення загальних зборів сільськогосподарської артілі «Комуніст»).

Члени родин власників домоволодінь мікрорайону Жуляни оформляють право власності на залишки земельних ділянок, площа яких складає понад 0,10 га безоплатної приватизації, за нотаріально-посвідченою згодою цих власників у порядку відведення.

Частина земельної ділянки, зазначеної на схемі, є надлишками земельної ділянки на АДРЕСА_1 переданої рішенням Київської міської ради від 26 лютого 2010 року №409/3847 у спільну часткову власність громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Згідно державних актів на право власності від 11 жовтня 2011 року №06-7-05952, 06-7-05953 та від 13 грудня 2011 року №06-7-06075 відповідно до архівної довідки Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 27 березня 2008 року №314 за громадянином ОСОБА_9 була закріплена земельна ділянка площею 0,15 га на АДРЕСА_1 .

Інша частина земельної ділянки на АДРЕСА_2 є надлишками земельної ділянки переданої рішенням Київської міської ради від 26 червня 2003 року №528/688 у спільну часткову власність громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_10 . Згідно державних актів на право власності від 18 лютого 2005 року №06-7-01089, № 06-7-01090 відповідно до архівної довідки Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 12 травня 2015 №06-04/534 за громадянином ОСОБА_11 була закріплена земельна ділянка площею 0,14 га на АДРЕСА_2 .

Ще одна частина вказаної земельної ділянки є надлишками земельної ділянки на АДРЕСА_3 , переданої рішенням Київської міської ради від 16 липня 2015 №696/1560 у спільну часткову власність громадянам ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Згідно архівної довідки Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 08 квітня 2014 року №06-04/514 за громадянином ОСОБА_14 значилась земельна ділянка площею 0,14 га.

Орган самоорганізації населення «Комітету мікрорайону «Жуляни» міста Києва звернувся до Департаменту земельних ресурсів з листом від 04 січня 2016 року №1/1, у якому просив вжити заходів щодо недопущення незаконного захвату земельних ділянок жителів мікрорайону.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8. Враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС дійшла таких висновків.

9. Відповідно до частини першої статті 118 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом 7 розділу X «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Верховний Суд уже розглядав справу щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з аналогічних підстав.

Так, у постановах від 16 травня 2019 року по справі №826/765/17 та від 16 серпня 2023 року по справі №826/844/17 Верховний Суд дійшов такого висновку.

«Пунктом 7 розділу X «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Фактичне користування земельними ділянками третіми особами є правомірним, оскільки на цих ділянках знаходяться належні їм на праві власності будинки та господарські споруди. При цьому та обставина, що права на ці земельні ділянки не оформлено у встановленому порядку, не дає підстав вважати їх вільними.

Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності на підставі ст. 118 ЗК України може бути надано лише на вільну земельну ділянку.

З цих підстав, Суд дійшов висновку, що відмова в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у разі, якщо земельна ділянка перебуває у власності чи користуванні інших осіб, є правомірно.

При цьому, не оформлення у встановленому законом порядку права на вказану земельну ділянку не свідчить про те, що така земельна ділянка є вільною і що на неї може бути надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності на підставі ст. 118 ЗК України…».

Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідно до архівної довідки Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 08 квітня 2014 року №06-04/514 згідно із протоколом загальних зборів колгоспників с-г артілі «Комуніст» №71 від 06 липня 1957 року вирішено закріпити за ОСОБА_14 частину спірної земельної ділянки площею 0,14 га.

В архівній довідці Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 27 березня 2008 року №314 зазначено, що у погосподарських книгах архівного фонду Жулянської міської ради є особовий рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_15 з членами родини, за яким рахується житловий будинок та земельна ділянка площею 0,15 га по АДРЕСА_1 , які знаходяться в користуванні родини.

З архівної довідки Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 12 травня 2015 року №06-04/534 вбачається, що у погосподарських книгах архівного фонду Жулянської міської ради є особовий рахунок № НОМЕР_2 ОСОБА_16 з членами родини, за яким рахується житловий будинок та земельна ділянка площею 0,14 га по АДРЕСА_2 .

Враховуючи викладене, земельна ділянка на яку претендує позивач, частково знаходиться в користуванні родин ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо правомірності оскаржуваного рішення відповідача та прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Оскільки рішенням суду апеляційної інстанції скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року, касаційна скарга в частині оскарження пункту 4 вказаної постанови також задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 05 лютого 2019 року по справі №826/5735/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.