ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 902/761/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Фермерського господарства "Агро-Вдалий"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 серпня 2019 року (головуючий - Гудак А. В., судді - Олексюк Г. Є., Бучинська Г. Б. ) і рішення Господарського суду Вінницької області від 08 травня 2019 року (суддя Нешик О. С. )

за позовом Фермерського господарства "Агро-Вдалий"

до Фізичної особи - підприємця Олійчук С. С.,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Білоусівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області,

про стягнення 614 833,73 грн,

Історія справи

Обставини справи, встановлені судами

1. Рішенням Білоусівської сільської ради від 09 лютого 2017 року №134 погоджено гр. Олійчук С. С. надання земельної ділянки з земель запасу за межами населеного пункту с. Білоусівка загальною площею 20 га (пасовища), в тимчасове користування на умовах оренди на 11 місяців та вирішено укласти з гр. Олійчук С. С. договір оренди.

2.09 лютого 2017 року на підставі вказаного рішення між Білоусівською сільською радою та гр. Олійчук С. С. укладено тимчасову угоду про добровільну сплату за фактичне користування земельною ділянкою №84 (далі - тимчасова угода) зі строком дії до держаної реєстрації договору оренди землі або державного акта на право власності на земельну ділянку.

3. У подальшому державна реєстрація ні договору оренди земельної ділянки, ні будь-якого іншого речового права Олійчук С. С. на вказану земельну ділянку не здійснювалась.

4. Листом від 17 липня 2017 року № 104 Білоусівська сільська рада повідомила Олійчук С. С. про те, що на земельну ділянку, яку орендує остання на підставі тимчасової угоди, виготовлена технічна документація для ведення ОСГ. Власники земельних ділянок бажають самостійно її обробляти, у зв'язку з чим після збору врожаю 2017 не проводити ніяких сільськогосподарських робіт на даній земельній ділянці.

5.24 липня 2017 року за № 107 Білоусівська сільська рада надала інформацію, що земельна ділянка не перебуває у власності та користуванні відповідно публічної кадастрової карти та належить до земель державної власності сільськогосподарського призначення.

6.09 жовтня 2017 року відповідними наказами Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області затверджено проекти землеустрою щодо відведення 19 земельних ділянок у власність громадянам для ведення ОСГ та надано їх у власність фізичним особам. Відповідні відомості 30.11.2017 та 01.12.2017 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно земельних ділянок, які в сукупності становлять земельну ділянку, якою користувалась Олійчук С. С.

7.04 грудня 2017 року та 06 грудня 2017 Фермерське господарство "Агро-Вдалий" (далі - ФГ "Агро-Вдалий", Позивач) уклав з фізичними особами - власниками вказаних 19-ти земельних ділянок договори оренди земельних ділянок та здійснив їх державну реєстрацію у встановленому порядку.

8.12 лютого 2018 року Фізична особа-підприємець Олійчук С. С. (далі - ФОП Олійчук С. С., Відповідач) повідомила Позивача, що на орендованих ним земельних ділянках було здійснено посів озимого ріпаку, у зв'язку із чим просить до збору урожаю у 2018 році не наносити шкоди посівам та надати можливість зібрати врожай. При цьому Відповідач зобов'язується звільнити земельні ділянки до
20.07.2018, виплатити орендну плату власникам земельних ділянок та провести розрахунок по податках з бюджетом.

9. Відповідаючи на вказаний лист, 09 вересня 2018 року Позивач надіслав Відповідачу вимогу відшкодувати витрати, зумовлені неможливістю використовувати землі в період з грудня 2017 по 20 липня 2018 року, зокрема: понесені витрати з орендної плати за вказаний період у розмірі 15 364,16 грн. за 19 ділянок); понесені витрати з земельного податку у розмірі 3 496 грн. ; витрати на професійну правничу допомогу 10 000 грн; упущену вигоду у розмірі 61 1312 грн.

10.18 вересня 2018 року Відповідач повідомив, що при пред'явленні доказів понесення Позивачем витрат на орендну плату та земельний податок буде вжито заходи до їх відшкодування. Водночас щодо нарахованої суми витрат на правничу допомогу та упущеної вигоди відповідач заперечила в повному обсязі.

11.01 листопада 2017 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства на земельній ділянці на території Білоусівської сільської ради, встановлено факт самовільного зайняття Відповідачем земельної ділянки та прийнято постанову №194 від 01.11.2017 про накладення на Відповідача адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

12. Проте рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 серпня 2018 року у справі № 148/2028/17 постанову про накладення на відповідача адміністративного стягнення скасовано з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення внаслідок невірної кваліфікації дій Відповідача (суд установив, користування земельною ділянкою без оформлених правовстановлючих документів, а не самовільне зайняття земельної ділянки).

13.20 липня 2018 після збору урожаю озимого ріпаку Відповідач звільнив спірні земельні ділянки.

Короткий зміст позовних вимог

14. У листопаді 2018 року ФГ "Агро-Вдалий" звернулося з позовом до ФОП Олійчук С. С. про стягнення 614 833,73 грн. збитків, з яких 589 210,33 грн. упущеної вигоди, 20 755,09 грн. орендної плати за землю, 4 865,31 грн. зобов'язання зі сплати земельного податку.

15. Позовна заява мотивована тим, що в період з грудня 2017 року по 20 липня 2018 року орендовані Позивачем земельні ділянки без достатніх правових підстав оброблялися Відповідачем, у зв'язку із чим Позивач був позбавлений можливості посіяти та реалізувати врожай соняшника, що завдало йому збитків у виді неодержаного доходу у розмірі експертної вартості врожаю соняшника, а також у спірний період Позивач поніс витрати зі сплати орендної плати власникам земельних ділянок та земельного податку. В якості доказу понесених збитків у формі упущеної вигоди Позивач послався на висновок від 20.11.2018 №6008/18-21 проведеної на його замовлення судової товарознавчої експертизи, за якою ринкова вартість соняшника, яку було б зібрано в вересні 2018 року з поля площею 19,4357 га станом на 07.09.2018, могла складати 589 213,33 грн.

Короткий зміст оскаржуваних рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

16. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 серпня 2019 року, позов задоволений частково.

Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 4 865,31 грн. відшкодування земельного податку. В іншій частині позову відмовлено.

17. Судові рішення мотивовані тим, що попри встановлений факт протиправного, без правовстановлюючих документів, використання Відповідачем орендованих Позивачем земельних ділянок шляхом посіву озимого ріпаку, Позивач не довів належними та допустимими доказами реальність упущеної вигоди, що неодержані доходи не є абстрактними і могли бути реально отримані ним на ту суму, яка заявлена в позові.

18. Сума упущеної вигоди обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання Позивачем доходу з посиланням тільки лише на висновок експертизи від
20.11.2018 №6008/18-21 про імовірну вартість урожаю соняшника, тоді як теоретична можливість одержання доходів не може бути підставою для стягнення збитків чи майнової шкоди. Отже, вказаний висновок експерта визнаний судами неналежним та недопустимим доказом завданих збитків. З цих же підстав відхилено і наданий Позивачем у підтвердження розміру отриманого Відповідачем доходу висновок експертизи від 01.04.2019 №2364/19-21 про ринкову вартість озимого ріпаку.

19. При цьому Позивачем не надано доказів того, що неправомірні дії Відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток у заявленому розмірі, а також того, що Позивач мав намір посіяти саме соняшник (рахунки на оплату насіння тощо). Щодо сум орендної плати, то відсутні докази фактичного понесення Позивачем цих витрат, що виключає відшкодування фактичних майнових втрат в якості збитків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

21. Суди не надали оцінки наданим Позивачем доказам того, що внаслідок неправомірного використання земельних ділянок Відповідач у 2018 році отримав дохід від збору урожаю ріпаку в сумі 859 322,50 грн., що підтверджується: (1) листом ГУ Державної служби статистики у Вінницькій області від 28.03.2019 щодо урожайності озимого ріпаку у 2018 році на території Тульчинського району та (2) висновком судового експерта від 01.04.2019 №2364/19-21 про ринкову вартість озимого ріпаку станом на липень 2018 року.

22. Унаслідок доведення вказаними вище доказами факту отримання Відповідачем прибутку від протиправного використання земельних ділянок до спірних правовідносин підлягає застосуванню абз. 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якого розмір упущеної вигоди Позивача не може бути меншим, ніж дохід Відповідача, отриманий від протиправної діяльності.

Зазначене звільняє Позивача від обов'язку доведення, яку саме культуру він мав намір засіяти у 2018 році, оскільки базою розрахунку збитків має бути саме отриманий Відповідачем дохід.

Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу

23. Позивач не довів належними та допустимими доказами розмір понесених ним збитків у формі упущеної вигоди, тому висновки судів попередніх інстанцій про відмову в позові є законними та обґрунтованими.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

24. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

25. З огляду на доводи касаційної скарги судові рішення оскаржуються Позивачем виключно в частині відмови в позові про стягнення упущеної вигоди, тому відповідно до приписів частини 1 статті 300 ГПК України вказані рішення переглядаються в касаційному порядку тільки в оскаржуваній частині.

26. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне нагадати Позивачу про закріплений в статтях 2, 13 ГПК України принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

27. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від
23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

28. З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме ФГ "Агро-Вдалий", як Позивач у справі та особа, яка стверджує обставину завдання йому неправомірними діями Відповідача збитків у формі упущеної вигоди, мав довести належними та допустимими доказами як реальність отримання вигоди у вигляді доходу від збору урожаю соняшника, так і розмір цього доходу.

29. В якості єдиного доказу, який підтверджує розмір завданих збитків, Позивач послався на висновок експерта від 20.11.2018 №6008/18-21, який судами обох інстанцій був відхилений як неналежний та недопустимий. З цих же підстав (неналежності та недопустимості як доказу) був відхилений і аналогічний висновок експерта від 01.04.2019 №2364/19-21, яким Позивач намагався довести розмір отриманого Відповідачем доходу від збору урожаю ріпаку (пункт 18 Постанови).

30. Отже, саме невиконання Позивачем покладеного на нього приписами статей 13, 74 ГПК України процесуального обов'язку з доведення належними та допустимими доказами розміру заподіяних йому неправомірними діями Відповідача збитків у формі упущеної вигоди і спричинило прогнозований процесуальний наслідок у вигляді відмови в задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності.

31. З огляду на визначені процесуальним законом межі перегляду справи судом касаційної інстанції неприйнятними є доводи касаційної скарги в пункті 21 Постанови як такі, що є вимогами про переоцінку доказів, їх додаткову перевірку та встановлення судом касаційної інстанції у зв'язку з цим інших обставин справи, що не входить до повноважень Верховного Суду.

32. Також безпідставними є посилання Позивача на неправильне застосування судами абзацу 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України (пункт 22 Постанови), оскільки у зв'язку з недоведеністю розміру збитків вказана норма матеріального права до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

33. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" де Суд дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

34. Також Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема у справі "Устименко проти України", що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

35. Враховуючи вищенаведене та межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, касаційна скарга Позивача не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Агро-Вдалий" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 серпня 2019 року та рішення Господарського суду Вінницької області від 08 травня 2019 року у справі № 902/761/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Суховий В. Г.