Історія справи

Постанова КГС ВП від 20.08.2025 року у справі №910/15292/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/15292/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Черкасиенергозбут» - Моцайко В. С.,

Приватного акціонерного товариства

«Національна енергетична компанія «Укренерго» - Буркової О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 (у складі колегії суддів: Андрієнко В. В. (головуючий), Буравльов С. І., Шапран В. В.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 (суддя Трофименко Т. Ю.)

у справі № 910/15292/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 22 754 129,45 грн,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» (далі - ТОВ «Черкасиенергозбут») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «НЕК «Укренерго») про стягнення 22 754 129,45 грн, з яких: 22 438 655,46 грн основна заборгованість, 267 735,16 грн інфляційні втрати та 47 738,83 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0479-09021 від 01.07.2019 в частині оплати в повному обсязі наданих позивачем послуг у встановлений строк.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025, позов задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь ТОВ «Черкасиенергозбут» 22 438 655,46 грн заборгованості, 267 735,16 грн інфляційних втрат, 47 738,83 грн 3% річних. У задоволенні заяви ПрАТ «НЕК «Укренерго» про відстрочення виконання рішення суду відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у червні 2025 ПрАТ «НЕК «Укренерго» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.07.2025 у справі № 910/15292/24 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «НЕК «Укренерго» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.08.2025.

ТОВ «Черкасиенергозбут» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 01.07.2019 між ТОВ «Черкасиенергозбут» (постачальник послуг) та ПрАТ «НЕК «Укренерго» (замовник) укладено Договір № 0479-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (тут і далі у редакції додаткової угоди від 13.08.2024 № 9), відповідно до умов якого для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1).

Замовник сплачує постачальнику вартість послуг відповідно до умов цього договору (пункт 1.2 договору).

Вартість та порядок оплати послуги визначаються з урахуванням вимог Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 26.04.2019 № 641, у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом постачальником послуг, визначеними згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29.12.2023 № 2651 (пункт 2.1 договору).

Договір набирає чинності з 01.07.2019 та діє до 31.12.2024.

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем на виконання умов договору було надано відповідачу послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, зокрема:

- у вересні 2024 року на суму 17 614 155,41 грн, що підтверджується актом від 30.09.2024 № 09/2024 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг до договору від 30.09.2024, який підписано представниками сторін шляхом проставлення електронного цифрового підпису;

- у жовтні 2024 року на суму 10 434 163,91 грн, що підтверджується актом від 31.10.2024 № 10/2024 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг до договору від 31.10.2024, який підписано представниками сторін шляхом проставлення електронного цифрового підпису.

Відповідач здійсним часткову оплату наданих позивачем у вересні-жовтні 2024 року послуги за договором, а саме, за вересень 2024 року сплатив 3 522 831,08 грн (платіжна інструкція від 01.11.2024 № ПУП006658) та за жовтень 2024 року - 2 086 832,78 грн (платіжна інструкція від 29.11.2024 № ПУП007315).

Зазначені обставини стали підставою для звернення ТОВ «Черкасиенергозбут» до суду з позовними вимогами про стягнення з ПрАТ «НЕК «Укренерго» 22 754 129,45 грн, з яких: 22 438 655,46 грн основна заборгованість, 267 735,16 грн інфляційні втрати та 47 738,83 грн 3% річних за загальний період прострочення з 06.11.2024 по 11.12.2024.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши порушення відповідачем зобов`язань за договором в частині повної оплати наданих позивачем послуг за вересень-жовтень 2024 року, перевіривши надані позивачем розрахунки основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про їх правильність та визнав заявлені ТОВ «Черкасиенергозбут» позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Водночас суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних, оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків річних відповідає розміру, встановленому частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а права суду на зменшення інфляційних втрат законом не передбачено.

У поданій касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, ПрАТ «НЕК «Укренерго» послалось на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: частини 1 статті 614 ЦК України (щодо наявності вини за порушення зобов`язання) у поєднанні з пунктом 13.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженому постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (у редакції постанови НКРЕКП від 13.12.2019 № 2802), частини 1 статті 4, пункту 4 частини 3 статті 6, пункту 23 частини 1, частини 8 статті 33, частини 7 статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії», статті 1, частини 1 статті 3, частини 1 статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» в контексті висновків апеляційного суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» у межах її доводів та вимог, виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).

Частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0479-09021 від 01.07.2019.

Правові засади функціонування ринку електричної енергії в Україні регулюються, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до частини 8 статті 33 зазначеного Закону оператор системи передачі відповідно до цього Закону виконує функції, пов`язані з покладенням на нього спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільного інтересу із збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов`язків. Оператор системи передачі для забезпечення загальносуспільних інтересів придбаває послуги, які надаються йому на обов`язковій основі суб`єктами ринку, визначеними відповідно до цього Закону, на підставі договору про надання послуг для забезпечення загальносуспільних інтересів, типова форма якого затверджується регулятором.

З метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема, забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, включаючи забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за механізмом ринкової премії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на: гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі, виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, яким встановлено «зелений» тариф, на строк застосування «зеленого» тарифу, виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку, - на строк дії підтримки таких виробників (частини 1, 2 статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

За приписами частини 6 статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії визначається у відповідні розрахункові періоди як різниця між вартістю електричної енергії, купленої ним за «зеленим» тарифом, та її вартістю, розрахованою за цінами ринку «на добу наперед». Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, з урахуванням доходу постачальника універсальних послуг від продажу гарантій походження електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується регулятором.

Отже, як правильно установлено судами попередніх інстанцій, на ПрАТ «НЕК «Укренерго», яке є ОСП об`єднаної енергетичної системи України, та ТОВ «Черкасиенергозбут», яке виконує функції постачальника універсальних послуг, покладено спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема, спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 за № 641 (зі змінами) затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел (Порядок), відповідно до пункту 1.2 якого цей Порядок поширюється на виробників електричної енергії за «зеленим» тарифом, продавців електричної енергії за «зеленим» тарифом, кандидатів у продавці за «зеленим» тарифом, переможців аукціону, продавців за механізмом ринкової премії, активних споживачів, гарантованого покупця, постачальників електричної енергії, що виконують функцію ПУП, оператора системи передачі (далі - ОСП), операторів систем розподілу, адміністратора комерційного обліку (далі - АКО), оператора ринку (далі - ОР) та організатора електронних аукціонів.

Відповідно до пункту 15.2 Порядку № 641 (у відповідній редакції) протягом перших 12 днів календарного місяця, наступного за розрахунковим, ПУП направляє ОСП акт приймання-передачі та відповідний розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП. ОСП протягом п`яти календарних днів з дати отримання повертає акт приймання-передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони, або надає до нього обґрунтовані зауваження, що містять вичерпні пояснення та документальне підтвердження причин непогодження розрахунку вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП.

Протягом двох робочих днів після отримання від ОСП підписаного акта приймання-передачі ПУП надає регулятору розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та копію акта приймання-передачі для затвердження. ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці (пункти 15.3, 15.4 Порядку (у відповідній редакції)).

Судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання умов договору позивачем у період вересень-жовтень 2024 року надано, а відповідачем прийнято послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, що підтверджується актами № 09/2024, № 10/2024 приймання-передачі наданих послуг.

Постановами НКРЕКП від 29.10.2024 № 1855 (оприлюднена 31.10.2024) та від 26.11.2024 № 2017 (оприлюднена 27.11.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданих постачальниками універсальних послуг, а саме:

- у вересні 2024 року у розмірі 14 678 462,84 грн (без ПДВ);

- у жовтні 2024 року у розмірі 8 695 136,59 грн (без ПДВ).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач мав здійснити оплату наданих за договором послуг у такі строки: за вересень 2024 року - до 05.11.2024 (включно); за жовтень 2024 року - до 02.12.2024 (включно).

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини порушення відповідачем зобов`язань за договором щодо оплати в повному обсязі наданих позивачем послуг у встановлений строк, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати наданих послуг є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності, зокрема, за приписами статті 625 ЦК України.

Так, статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанови від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (постанов Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, наведений позивачем, урахувавши порушення відповідачем зобов`язань за договором, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання зобов`язань за договором у заявлених позивачем розмірах.

Разом з цим, суди першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, розглядаючи клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат та 3% річних, врахувавши те, що заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків річних відповідає розміру встановленому частиною 2 статті 625 ЦК України, а зменшення інфляційних втрат законом не передбачено, правомірно відмовив у задоволенні зазначеного клопотання.

Така позиція судів попередніх інстанцій відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, яка враховується Судом в силу правової позиції, яка була викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/10947/17 (судам слід враховувати останню позицію суду касаційної інстанції).

Щодо посилань ПрАТ «НЕК «Укренерго» у касаційній скарзі на відсутність його вини у простроченні виконання зобов`язань, оскільки значні борги перед відповідачем учасників ринку електричної енергії, у тому числі позивача, за договорами про надання послуг з передачі електричної енергії не давали і не дають можливість відповідачу вчасно здійснювати розрахунки з постачальниками універсальних послуг, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа (суб`єкт господарювання) має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, постанові Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 910/14074/23).

Обставина, на яку посилається скаржник в обґрунтування відсутності вини у простроченні виконання зобов`язань за договором, не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права, та не вважається випадком у розумінні статті 617 ЦК України, внаслідок доведення якого особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від його виконання (близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.05.2025 у справі № 910/16423/23, від 02.03.2023 у справі № 910/18611/21, від 09.03.2023 у справі № 910/18613/21, від 23.03.2023 у справі № 910/1193/22, 02.08.2023 у справі № 910/8451/21, від 03.12.2024 у справі № 910/14554/23).

Зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що сторони надали докази, а суди їх не дослідили, не оцінили та не встановили на їх підставі обставини щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з неналежним виконанням ним умов договору в частині оплати наданих позивачем послуг у встановлений строк.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору, дослідили та оцінили за правилами статті 76-79 86 237-238 ГПК України надані та зібрані у справі докази у їх сукупності і дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Верховний Суд також зазначає, що зазначені доводи скаржника фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки вже оцінених судами попередніх інстанцій доказів та встановлення нових обставин справи, що відповідно до статті 300 ГПК України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи скаржника про незастосування судами попередніх інстанцій при вирішенні спору постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 396 «Про особливості визначення обсягу та проведення розрахунків за вироблену електричну енергію генеруючими установками приватних домогосподарств під час дії в Україні воєнного стану» та постанови НКРЕКП від 30.01.2023 № 153 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 396», суд касаційної інстанції не приймає до уваги, оскільки постановою НКРЕКП від 30.01.2023 № 153 визнано такою, що втратила чинність постанова НКРЕКП від 26.04.2022 № 396, а також встановлено ОСП строки для забезпечення повної оплати ПУП вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії наданої ПУП у 2022 році, та не змінено строків виникнення та виконання грошових зобов`язань скаржника, що виникли у вересні-жовтні 2024 року (у спірний період).

Підставою касаційного оскарження судових рішень у справі № 910/15292/24, що розглядається, ПрАТ «НЕК «Укренерго» зазначає пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

У поданій касаційній скарзі ПрАТ «НЕК «Укренерго» зазначає про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах положень частини 1 статті 614 ЦК України (щодо наявності вини за порушення зобов`язання) у поєднанні з пунктом 13.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженому постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (у редакції постанови НКРЕКП від 13.12.2019 № 2802), частини 1 статті 4, пункту 4 частини 3 статті 6, пункту 23 частини 1, частини 8 статті 33, частини 7 статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії», статті 1, частини 1 статті 3, частини 1 статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Верховний Суд наголошує, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

При цьому, Верховний Суд зауважує, що за результатами касаційного перегляду судових рішень у справі № 910/15292/24, що розглядається, судом касаційної інстанції не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, а висновки судів попередніх інстанцій повністю відповідають наведеним вище висновкам Верховного Суду.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що у справі, що розглядається, відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду із зазначеного скаржником питання.

Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, розглянувши касаційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» в межах її доводів та вимог, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 у справі № 910/15292/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко