Стаття 296. Хуліганство

Аналізуйте судовий акт: Хуліганства без порушення громадського порядку та без мотивів явної неповаги до суспільства не буває (ВС/ККС у справі №127/30388/19 від 08.06.2021).
 ВС роз’яснив, що нанесення тілесних ушкоджень у приватній обстановці із особистих спонукань не може вважатись хуліганством. В такому випадку відсутня головна ознака зухвалого злочину – мотив неповаги до громадського порядку.

Прокурор звернувся до суду із обвинувальним актом про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України.

Суди перших двох інстанцій визнали обґрунтованими обвинувачення за ст. 122 ККУ, однак, складу злочину передбаченого ст. 296 ККУ, що є хуліганством, у діях обвинуваченого не вбачали, тому в цій частині обвинуваченого було виправдано на підставі ч. 1 ст. 373 КПК України.

Як вбачається із судових рішень, інцидент між потерпілим та обвинуваченим стався у магазині. Там, під час конфлікту, обвинувачений побив потерпілого, чим завдав тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Слід зазначити, що обвинувачений та потерпілий між собою були родичами. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: За справляння потреби на авто поліції – вирок по ч. 1 ст. 296 КК України (хуліганство) та штраф 17000 гривень (Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області справа № 357/4959/21 від 15.06.2021 р.)
 

Десь близько 3-ї години ночі, в м. Біла церква - раніше не судимому, офіційно працевлаштованому на посаді комплектувальника товарів – чоловіку спало на думку справити свою природну потребу на службове авто Нацполіції, яка була припаркована біля магазину і нікого не чіпала. 

Проти чоловіка було порушено кримінальну справу та інкриміновано хуліганство за ч.1 ст.296 КК України – оскільки, як було встановлено матеріалами справи – він грубо порушуючи громадський порядок та існуючі в суспільстві загально визначені норми поведінки і моральності, демонструючи байдуже ставлення до суспільних відносин, діючи з винятковим цинізмом, демонстративно показав зневагу щодо норм моральності публічно оголив свої статеві органи, та почав справляти потреби на вказаний автомобіль, внаслідок чого завдав шкоди діловій репутації та іміджеві Національної поліції України.

Як відомо, для визнання особи винуватою у хуліганстві – як і для розмежування його із дрібним хуліганством (що є адміністративним правопорушенням і не тягне судимість за вчинення кримінального правопорушення) – треба встановити в діях особи грубе порушення громадського порядку,що супроводжувалося або винятковим цинізмом, або особливою зухвалістю. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Хуліган побив консула за неправильне паркування. Чи є в його діях зневага до суспільства? (ВС/ККС по справі №461/2694/19 від 22.12.2020 р.)

 ККУ передбачена кримінальна відповідальність за хуліганство.

Як вбачається із положень ст. 296 ККУ, під хуліганством розуміється грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

В кожній справі суд на власний розсуд, у відповідності до матеріалів справи, зібраних доказів вирішує питання наявності таких мотивів у правопорушника.

Однак, ВС встановив критерій, на який суди повинні орієнтуватись при встановленні хуліганських дій, як дій направлених на порушення громадського порядку.

Так, потерпілим у справі є почесний консул Королівства Бельгії. Як вбачається із судових рішень, керуючи дипломатичним автомобілем, консул здійснив зупинку та неправильно припаркувався. В суді пояснював, що мав необхідність здійснити термінову зупинку через погане самопочуття.

До нього підійшов знайомий – обвинувачений у справі, який, вочевидь роздратувався побаченим, напав на консула та завдав йому кілька ударів руками по голові та тілу, заподівши легких тілесних ушкоджень. Дії обвинуваченого супроводжувались зухвалою поведінкою та словесними образами не лише в момент побиття, а й після приїзду поліції.

Суди перших двох інстанцій визнали чоловіка винним у скоєнні хуліганства, проте, захисником було подано касаційну скаргу.

Неправильне застосування норм ККУ захисник обґрунтовував тим, що суди невірно кваліфікували діяння підзахисного за ч.1 ст.296 КК, оскільки в діях останнього відсутня суб’єктивна ознака даного складу злочину — вираження явної неповаги до суспільства та загальноприйнятих норм моралі, застосування до потерпілого насильства відбулось через особисті неприязні стосунки, а тому вірною кваліфікацією було б застосування ч.2 ст.125 ККУ.

ВС залишив вирок без змін та надав детальне тлумачення об’єктивної та суб’єктивної сторони цього кримінального правопорушення.

Так, хуліганство з об’єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється в людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна та призводить до заподіяння моральної й матеріальної шкоди.

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування в свідомості винного такого внутрішнього спонукання й відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності.

ВС зазначив, що причиною хуліганських дій у цій справі став дріб’язковий привід щодо неправильного паркування автомобіля. Обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й об’єктивні ознаки поведінки засудженого свідчать про те, що вона була зумовлена не особистою неприязню до консула, а бажанням протиставити себе суспільству, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, та супроводжувалась особливою зухвалістю у вигляді приниження гідності потерпілого, поєднаного з насильством над ним.

А такі дії не можуть бути кваліфіковані як умисне нанесення тілесних ушкоджень, хуліганство видає особливий мотив - неповага до суспільства, і в цій справі вона явно продемонстрована.

Аналізуйте судовий акт: За оголення сідниць перед поліцейськими – кримінальне покарання (Середино-Будський райсуд у справі № 586/630/20 від 07.12.2020)

Злість та неврівноваженість іноді приводять до притягнення до кримінальної відповідальності.

У даній справі особу визнано винною та засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України.

Відповідно до вироку суду засуджений після зупинки належного йому транспортного засобу із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, почав висловлюватись нецензурною лайкою на адресу працівників, які зупинили його автомобіль. Після чого, ігнорувавши їх зауваження, демонструючи явну неповагу до працівників правоохоронних органів і суспільства в цілому, винна особа знаходячись в громадському місці, розуміючи, що за його діями спостерігають інші громадяни, які стали очевидцями протиправних дій, продовжував висловлюватись нецензурними словами на адресу працівників поліції, на зауваження та вимоги працівників поліції про припинення хуліганських дій не реагував, показав непристойні жести руками та оголив перед останніми сідниці.

За такі дії хулігану було призначено штраф у розмірі 17 000 грн.

Аналізуйте судовий акт: Для кваліфікації дій за ознакою особливої зухвалості достатньо факту заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому (ВС/ККС у справі № 323/3000/18 від 27.01.2020)

Кваліфікуючими ознаками хуліганства, визначеними у ч. 1 ст. 296 КК України, є зокрема особлива зухвалість чи винятковий цинізм.

Однак, діючий кримінальний закон чіткого визначення поняттям особливої зухвалості або виняткового цинізму не дає.

Наявність у діях винної особи вказаних ознак має виключне значення для з’ясування наявності у її діях ознак кримінально караного хуліганства адже відсутність вказаних ознак при вчиненні хуліганських дій передбачає лише адміністративну відповідальність.

У даній справі двох осіб було засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України, хоча дії засуджених органом досудового розслідування було кваліфіковано за ч. 2 ст. 296 КК України.

Відповідно до вироку суду винні особи отримали зауваження від потерпілого про те, що вони керуючи автомобілем порушують Правила дорожнього руху.

«Відстоюючи» свою правоту оин із засуджених завдав удару рукою по голові потерпілого, від чого останній впав на землю. Не зупинившись на цьому, користуючись безпорадним станом потерпілого і своєю перевагою, засуджені, незважаючи на супротив потерпілого взяли його за ноги та потягнули по землі в бік автодороги. Протиправні дії вказаних осіб тривали протягом кількох хвилин і були припинені лише після втручання сторонньої особи.

Даними діями потерпілому було спричинено легкі тілесні ушкодження.

Апеляційний суд визнав дії місцевого суду щодо перекваліфікації законними та обґрунтованими.

На вказані рішення прокурором було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що мотивом дій засуджених стало їхнє бажання показати свою зверхність і винятковість, тобто мав місце хуліганський мотив.

Переглядаючи рішення у справі ККС з доводами прокурора погодився.

Обґрунтовуючи свою позицію суду касаційної інстанції вказав, що ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла. Тобто для кваліфікації злочинних дій за ознакою особливої зухвалості достатньо лише встановленого судом факту заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому. Отже висновки судів про те, що в діях засуджених не було хуліганства за ознакою особливої зухвалості, оскільки їхні дії не призвели до знищення чи пошкодження майна, зриву масового заходу чи тимчасового припинення нормальної діяльності організації, слід визнати помилковим.

У даній справі дії винних осіб носили ознаки саме хуліганства адже привод для конфлікту був мізерним і під час даного конфлікту потерпілому було спричинено тілесні ушкодження.

Аналізуйте судовий акт: Наявність неприязних стосунків між винною особою та потерпілим свідчить про ВІДСУТНІСТЬ у діях засудженого хуліганства (ВС/ККС у справі № 720/990/18 від 18.06.2020)

Диспозицією статті 296 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Отже, як вбачається із наведеного об’єктом вказаного злочину є саме громадський порядок. При цьому умисел винної особи має бути спрямований саме на його порушення (безпричинне нанесення тілесних ушкоджень, дії, які спричинили роботу організацій, установ та підприємств тощо).

Однак на практиці часто досить важко відрізнити випадки коли особа вчинила саме хуліганство, а не інший злочин, наприклад, нанесла потерпілому легкі тілесні ушкодження.

У даній справі особу було засуджено за ч. 3 ст. 15, п.7 ч. 2 ст. 115 КК України за те, що вона із заздалегідь заготовленим колючо-ріжучим предметом для нанесення тілесних ушкоджень у приміщенні пункту реалізації державних лотерей підійшов до потерпілої, яка там працювала та, грубо порушуючи громадський порядок, демонструючи явну неповагу до суспільства, з особливою зухвалістю, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, безпричинно, реалізуючи свій злочинний намір на умисне заподіяння смерті потерпілої з хуліганських мотивів, завдав їй удар заздалегідь заготовленим уламком цегли в задню праву частину голови та в послідуючому один удар кулаком в обличчя, від чого потерпіла впала на підлогу. Продовжуючи порушувати громадський порядок, реалізуючи злочинний намір на заподіяння смерті потерпілої з хуліганських мотивів, колючо-ріжучим предметом, а саме лезом ножа, завдав ряд ударів в область розташування життєво-важливих органів, заподівши їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

При цьому місцевий суд в частині вчинення засудженим хуліганства останнього виправдав.

Апеляційний суд із такою кваліфікацією дій засудженого погодився.

Проте, прокурором як на вирок районного суду так і на ухвалу апеляційного суду було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що рішення про виправдання за ч. 4 ст. 296 КК України є необґрунтованим, оскільки потерпіла стала випадковою жертвою, привід помститись за те, що вона підсипала в каву невідому речовину, є малозначним, діями винної особи було зупинено роботу закладу на 4 години і вони були спрямовані саме на порушення громадського порядку та вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства.

Касаційний кримінальний суд із такими доводами прокурора не погодився і його скаргу залишив без задоволення.

Приймаючи таке рішення ККС зазначив, що суди попередніх інстанцій законно та обґрунтовано вказали у своїх рішеннях про те, що дії обвинуваченого були направлені з мотивів помсти лише проти потерпілої потерпілої, у нього не було умислу та ним не вчинено дій, які б утворювали об`єктивну сторону хуліганства, громадський порядок не був порушений, у залі закладу нікого не було, неправомірні дії в часі були динамічними і нетривалими та не мали хуліганського мотиву, у судовому засіданні не встановлено достатніх доказів про наявність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Для юридичної оцінки діяння за ст. 296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Згідно матеріалів цієї справи засуджений показав, що завдав ударів потерпілій з мотивів помсти, оскільки вона підсипала якусь речовину йому в каву. При цьому відповідно до встановлених судом першої інстанції фактичних обставин, які не оспорюються в касаційній скарзі, засуджений діяв лише щодо потерпілої, в приміщенні пункту розповсюдження державних лотерей відвідувачів не було, його дії були динамічними і нетривалими, а тому в його діях склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 296 КК України був відсутнім.

Аналізуйте судовий акт: ВС/Велика Палата: Сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства (ВС/ВП від 03.07.2019, справа № 288/1158/16-к)

  03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду у справі № 288/1158/16-к ухвалено постанову, в якій судом наведено кілька висновків щодо застосування норм кримінального матеріального та процесуального законодавства.

  Перш за все, судом надано суттєвий опис розмежування кваліфікації діяння між хуліганством та завданням умисного тілесного ушкодження:

  «14. З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

  15. Таким  чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

  За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства».

  Також в постанові наведено інші висновки щодо застосування норм права, зокрема:

  - вузьке та широке поняття «закон» в контексті КК України (п. 55-72 постанови), зокрема його ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю). Судом надано тлумачення формулюванню: «передбаченим законом дозволом» на поводження зі зброєю»;

  - врахування судом активного сприяння розкриттю злочину як обставини, що пом`якшує покарання (п. 77 постанови). Суд зазначив про те, що під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину;

  - з процесуальних питань врахування позиції потерпілого у випадку перекваліфікації діяння на злочин приватного обвинувачення (п. 88-91 постанови).

Аналізуйте судовий акт: Хуліганство – ч.4 ст. 296 КК України: що таке предмет спеціально пристосований або заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень – роз’яснення (ВС/ККС у справі № 749/1092/16-к від 12 березня 2019 р.)

Насправді хуліганство складна річ з точки зору кваліфікації. Ця постанову ВС можна назвати фундаментальною у відношенні частини 4, ст. 296 КК України – «Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом вчинене із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень»

Яким чином суду слід визначити кваліфікуючу ознаку злочину - предмет заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень?

ВС надає чітке роз’яснення з цього приводу.  Спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час вчинення хуліганських дій. Заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень є предмети, які хоча і не піддавались будь-якому попередньому обробленню, але були спеціально підготовлені винним для вказаної цілі та об'єктивно можуть бути використані для нанесення тілесних ушкоджень.

В цій справі обвинувачений взяв вдома і використав як «заготовлений предмет» палицю бабусі для ходьби, яка була обладнана металевим штирем.  Обвинувачений дочекався у під’їзді потерпілого та серед іншого наніс йому  удари палицею та, завдяки металевому штирю, завдав тілесні ушкодження. І хоча палиця бабусі спеціально не пристосовувалася обвинуваченим для нанесення ударів, на приклад штир не заточувався, все одно слід вважати такий предмет кваліфікуючою  ознакою ч. 4 ст. 296 КК України.    

У своїй постанові суд касаційної інстанції цитує Пленум ВСУ  від 22 грудня 2006 року № 10 «Про судову практику в справах про хуліганство» : вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи вказаної кваліфікуючої ознаки хуліганства, слід ураховувати, що вона має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесних ушкоджень або коли використання цих предметів під час вчинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян.

Тому оскільки потерпілий отримав тілесні ушкодження – палиця бабусі на жаль стала знаряддям хуліганства. 

Аналізуйте судовий акт: Для кваліфікації дій особи за ст. 296 КК обов'язковим є наявність умисла винного саме на порушення громадського порядку (№ 5-17кс12 від 04.10.2012)

 Єдине рішення ВСУ у якому ґрунтовно проаналізовано проблематику кваліфікації дій за ст. 296 КК України(Хуліганство).

За вироком суду особу засуджено за те, що він у вечірній час з метою відігнати бродячих собак здійснив постіріл із пістолета, спорядженого гумовими кулями чим порушив спокій і відпочинок жителів вулиці, які стали роботи йому зауваження.

У відповідь на це засуджений почав лаятись на їх адресу нецензурною лайкою та провокувати бійку. Після цього винна особа зробила постріл із вказаного пістолета у бік одного з потерпілих чим спричинив останньому тілесні ушкодження та намагався вистрілити в іншого потерпілого.

За такі дії його було засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України. З таким рішенням погодився і ВССУ.

У своїй заяві до ВСУ засуджений поставив питання про закриття справи стосовно нього у зв'язку із відутністю у його діях складу злочину, оскільки конфлікт між ним та потерпілими виник на ґрунті особистих неприязних стосунків, постріл з пістолета стався випадково під час обопільної штовханини із потерпілим, в процесі якої він упав і, коли вдарився об тверду поверхню, мимоволі натиснув на курок пістолета, який в момент падіння тримав у руці. Ці обставини, на переконання заявника, виключають кваліфікацію його дій за ознаками хуліганства.

В свою чергу ВСУ відмовляючи у задоволенні цієї заяви зазначив, що диспозиція ст. 296 КК України визначає обсяг суспільних відносин, які охороняються їх дією, й водночас визначають умови, характер, підстави застосування заходів примусу до суб’єктів, які порушили встановлений ними обов’язок утримуватися від учинення дій певного змісту.

Об’єктом захисту цих норм є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров’я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об’єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.

В основі відмежування хуліганства від злочинів проти здоров’я, крім інших ознак, перебувають об’єкт злочину, який значною мірою визначає правову природу (характер) кожного із цих діянь та їхню суспільну небезпечність, і така ознака суб’єктивної сторони злочину, як його мотив.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об’єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння висновуються із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим.

Аналізуйте судовий акт: Вирок за ст. 296 КК: Чи являється викручування штатної дросельної втулки з каналу ствола переробкою його в бойову зброю? Виявляється, що ні? (Івано-Франківський міський суд, суддя Болюк І.І.)

 Суд не бере до уваги та відкидає, як доказ висновок експерта ОСОБА_17 від 26.06.2013 року №147 (Т.2 а.с.157-161) та покази самого експерта ОСОБА_17, який підтримав даний висновок, оскільки він в повній мірі та належними чином спростований висновком №1780/1781 балістичної комісійної експертизи, згідно якого, газовий пістолет «ПГШ-10» серійний номер НОМЕР_3 не є вогнепальною зброєю. Вищевказаний газовий пістолет виготовлений заводським способом, ознак стороннього втручання в конструкцію з метою зміни цільового використання не має. Причиною, яка дозволяє вкрутити штатну дросельну втулку з каналу ствола є не переробка саморобним способом пістолета у вогнепальну зброю, а конструктивні особливості виготовлення пістолету заводом виробником, які дозволяють проводити постріли, як патронами спорядженими газовою сумішшю подразнюючої дії (з вкрученою дросельною втулкою), так і патронами спорядженими гумовими кулями (при вкрученій втулці), але не бойовими патронами (боєприпасами). Конструктивна особливість пістолета призначеного для відстрілу патронів нелетальної дії декількох видів, не є підставою відносити його до вогнепальної зброї.

Видалення експертом, під час проведення первинної експертизи, з каналу ствола пістолета Шмайсер «ПГШ-10» серійний номер НОМЕР_4 дросельної втулки, не призвело до втрати його властивостей як газового пістолета (постріли газовими патронами проводити з нього можливо), але дозволили його використання для стрільби іншими патронами нелетальної дії - споряджених гумовими кулями.

З пістолета «ПГШ-10» НОМЕР_5 калібру 9 мм після останньої чистки та змазки проводилась стрільба, як з вкрученою вставкою (дросельною втулкою) так і без неї. Для цього були використані патрони, спорядженні свинцевим снарядом і набоями спорядженими речовинами сльозоточивої та подразливої дії (Т.3 а.с.217-222).