Стаття 187. Розбій

Аналізуйте судовий акт: Дії особи слід кваліфікувати як розбій, навіть якщо підозрюваний не погрожував потерпілій словесно (ККС/ВС у справі № 706/882/19 від 24.05.2021)
 Розбій чи грабіж?

Ст. 187 КК України стверджує, що розбоєм є напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

У даній справі чоловіка засуджено за те, що він дочекавшись часу, коли не буде у магазині людей,  зайшов до приміщення магазину де перебувала потерпіла і, тримаючи в руках ніж, таким чином демонструючи його потерпілій, що остання сприйняла як реальну загрозу, викрав гроші, належні власниці магазину.

Не погоджуючись з позицією судів  про кваліфікацію таких за ч. 2 ст. 187 КК України, засуджений подав касаційну скаргу, посилаючись на те, що у його діях наявний склад злочину, передбачений ст. 186 КК України (грабіж). Читати повністю

Аналізуйте судовий акт:  Розбій є закінченим з моменту здійснення нападу, факт заволодіння майном значення не має (ВС/ККС у справі № 552/5608/18 від 28.04.2021)

 Розбій сміливо можна віднести до найнебезпечніших майнових злочинів, адже склад злочину, передбаченого ст. 187 КК України посягає на два об’єкти: майно потерпілого та його здоров’я.

Виходячи із об’єктивної сторони вказаного злочину розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Ураховуючи два об’єкти посягань може виникнути питання: а з якого саме моменту розбій є закінченим? З моменту вчинення насильства або ж з моменту безпосереднього заволодіння майно?

У даній справі особу було засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України.

Згідно вироку суду засуджений перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив напад на потерпілу з метою заволодіння її майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров`я останньої, з метою подолання опору потерпілої та подальшого заволодіння майном останньої, лівою рукою схопив останню за шию та правою рукою завдав не менше двох ударів в обличчя потерпілої, завдав один удар по тулубу потерпілої. Після цього, засуджений схопив за ремінець сумки, яку тримала в руках потерпіла, повалив потерпілу на тротуар та намагаючись вирвати з рук потерпілої сумку, протягнув потерпілу по асфальту на відстань близько двох метрів. Після цього, засуджений тримаючи за ремінець сумку, яку з іншого боку продовжувала утримувати потерпіла, завдав ногами не менше п`яти ударів в голову, шию, плечі та сідниці потерпілій.

Апеляційний суд в цілому з вироком погодився.

Проте, сторона захисту подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, яку вмотивувала тим, що судом не правильно кваліфіковано засудженогої за ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки останній не перевірив доведеність стороною обвинувачення обов`язкових ознак об`єктивної сторони цього злочину, а тому правильною кваліфікацією є ч. 2 ст. 125 КК України.

Касаційний кримінальний суд з доводами скарги не погодився та залишив її без задоволення.

Приймаючи таке рішення ККС послався на наступне.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 187 КК України, є заподіяння особі, яка зазнала нападу, насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, або погроза застосування такого насильства.

Під нападом за статтею 187 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.

Виходячи зі статті 187 КК України, розбій характеризується нападом, який може бути відкритим або несподіваним для потерпілого (таємним). Напад завжди супроводжується насильством над потерпілим як способом подолання дійсного чи можливого опору з метою заволодіння чужим майном. Обов`язковою ознакою розбійного нападу є небезпечне для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, насильство. При цьому фізичне насильство полягає у силовому впливові на потерпілого, який призводить до заподіяння йому легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я або незначною втратою працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також в інших насильницьких діях, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх заподіяння. В останньому випадку винна особа повинна усвідомлювати можливість заподіяння таких тілесних ушкоджень. Розбій вважається закінченим злочином з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, незалежно від того, заволодів майном злочинець чи ні.

Аналізуйте судовий акт: Застосування при нападі до потерпілого газу дратівливої дії повинно кваліфікуватись як розбій лише у разі заподіяння тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя та здоров’я потерпілого (ВС/ККС у справі № 686/10404/17 від 17.09.2020)

Диспозицією статті 187 Кримінального кодексу України передбачено кримінальне покарання за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

При цьому законодавцем у вказаній нормі не вказано яке ж саме насильство повинно визнаватись таким, що є небезпечним для життя чи здоров’я.

Проте, стала судова практика, зокрема положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», небезпечним для життя чи здоров'я насильство - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

Нібито все зрозуміло та просто. Однак у справі, рішення у якій пропонується до уваги, виявилось, що суди по різному трактують ці положення, що тягне за собою невірну кваліфікацію дій винних осіб.

У даній справі органом досудового розслідування особі було інкриміновано вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.

Однак, під час судового розгляду прокурором обвинувачення було змінено та дії засудженого перекваліфіковано на ч. 2 ст. 186 КК України.

Апеляційним судом вказаний вирок було скасовано та справу направлено на новий судовий розгляд під час якого прокурором знов було змінено обвинувачення на ч. 1 ст. 187 КК України.

За результатами розгляду судом дії засудженого вже самостійно перекваліфіковано на ч. 2 ст. 186 КК України і апеляційний суд залишив вказане рішення без зміни.

За вироком суду винну особу засуджено за те, що остання перебуваючи в під`їзді будинку, застосувавши насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, а саме розпиливши в обличчя потерпілої сльозогінний газ із невстановленого газового балона, тим самим дезорієнтувавши жінку, вирвав з її рук сумку з майном потерпілої, заподіявши тим самим потерпілій матеріальної шкоди.

На зазначені рішення прокурором було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано незаконною перекваліфікацією дій засудженого.

Оцінюючи вказані доводи Касаційний кримінальний суд у своїй постанові зазначив, що застосування до потерпілого без його згоди отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння його майном потрібно розглядати як насильство і залежно від того, було воно небезпечним для життя або здоров`я чи не було, кваліфікувати такі дії за ч. 2 ст. 186 КК України або за відповідною частиною ст. 187 КК України.

При цьому використання газового балончика при заволодінні чужим майном створює склад розбійного нападу не в будь-якому випадку, а лише тоді, коли таке застосування газової речовини або погроза її застосування під час вчинення злочину було чи могло бути небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Однак згідно матеріалів справи судова-медична експертиза на предмет з’ясування тяжкості тілесних ушкоджень спричинених потерпілій не проводилась, а тому стороною обвинувачення не було доведено належними та допустимими доказами, що застосування засудженим до потерпілої сльозогінного газу було чи могло бути небезпечним для її життя чи здоров`я.

Отже дії винної особи вірно кваліфіковано як грабіж.