Договір оренди землі з підробленим підписом є неукладеним (таким, що не відбувся), отже і рішення про реєстрацію права оренди на підставі такого підлягає скасуванню, а землі - поверненню (ВС КЦС №454/148/20 від 20.04.2022 р.)

У цьому рішенні орендодавець доводила, що її підписи на договорах оренди були підроблені, тому вимагала визнати такі недійсними і скасувати держреєстрацію. ВС КЦС частково погодився “підкоригувавши” що договір є неукладеним, а скасуванню підлягають рішення, а не записи про держреєстрацію. Вцілому треба сказати, що не дивлячись на її вимоги - остання спокійно приймала орендні платежі за такими договорами, тому висновки ВС КЦС не безспірні.

Користуйтеся консультацією: Як забрати землю, якщо договір підписано не власником

Фабула судового акту: Орендодавець, що володіла трьома земельними ділянками для ведення товарного с/г виробництва - звернулась до суду з позовом до ТОВ-орендаря, в якому просила визнати недійсним три договори оренди цих земельних ділянок; зобов`язати ТОВ повернути їй вищевказані ділянки та скасувати записи про їх державну реєстрацію права оренди. Вказувала, шо зазначені в спірних договорах ділянки були надані нею в оренду відповідачу в 2010 році строком на 7 років, а після закінчення цього строку проти продовження оренди вона заперечувала та вимагала від відповідача ці земельні ділянки повернути. Проте у 2018 році дізналась про наявність оспорюваних угод (строк в яких було зазначено 15 років), які вона не укладала та не підписувала. З приводу підробки її підписів в договорах оренди та актах внесено відомості до ЄРДР. Під час досудового розслідування проведено судово-почеркознавчу експертизу, якою підтверджено, що підписи у вищевказаних документах виконані не нею, а іншою особою.

Суд першої інстанції (із яким погодився суд апеляційної інстанції), встановивши, що підписи виконані не позивачкою, дійшов висновку про те, що дії останньої з виконання умов цих договорів (прийняття щорічної оплати за оренду земельних ділянок) дають підстави вважати правочин схваленим особою, на користь якої його було укладено. Так - ділянки використовувалися ТОВ, позивач систематично (з 2015-2019) приймала орендну плату що, свідчить про її обізнаність з приводу оренди її земель. Позивач подала касаційну скаргу, щоправда лише в частині зобов'язання повернути їй земельну ділянку та скасування запису про державну реєстрацію права оренди.

ВС КЦС частково погодився із доводами власниці землі, вказавши наступне:

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Велика Палата Верховного Суду констатує у своїх рішеннях (зокрема у постанові від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц), що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Тому власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Отже у цій справі: Позивачка оспорювані договори не підписувала, тобто вони є неукладеними, тому державна реєстрація неукладених між сторонами договорів оренди порушує права та законні інтереси позивачки на розпорядження її власністю, що є підставою для повернення їй належних їй на праві власності земельних ділянок.

За таких обставин, реєстрація права оренди ТОВ на підставі неукладених договорів оренди землі не відповідає вимогам закону. Отже, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування рішення про проведену державну реєстрацію.

Щодо вимоги позивачки “про скасування записів про державну реєстрацію”.

Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої ст.37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої ст.37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції на відміну від положень частини другої ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає.

Водночас у п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Ураховуючи викладене, ВС КЦС дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовної вимоги та скасування оспорюваних рішень державного реєстратора про проведення державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Аналізуйте судовий акт: Скасування державної реєстрації права власності не позбавляє особу права витребувати спірну квартиру, або пред'явити позов про визнання права власності на неї (ВС КЦС справа № 367/4613/18-ц від 24.02.2021 р.);

До 01 січня 2013 року право власності на нерухоме майно виникало з моменту реєстрації договору купівлі-продажу, незалежно від здійснення державної реєстрації права в подальшому (ВП ВС у справі № 334/3161/17 від 22.06.2021);

Нотаріус не є належним відповідачем за позовом про скасування держреєстрації права власності (ВС/КЦС у справі № 369/14294/17 07.07.2021);

Позовна вимога про скасування держреєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна, отже в скасуванні реєстрації права власності слід відмовити. (ВП ВС № 466/8649/16-ц від 09.11.2021 р.).

Постанова

Іменем України

20 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 454/148/20

провадження № 61-12834св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Патронат-Плюс»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 лютого 2021 року у складі судді Адамович М. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Макуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

17 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Патронат-Плюс» (далі - ТОВ «Патронат-Плюс»», в якому просила визнати недійсним три договори оренди земельних ділянок від 07 грудня 2015 року б/н площею 0,8979 га, 0,6566 га та 0,3623 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тартаківської сільської ради Сокальського району, з кадастровими номерами: 4624887400:01:000:0273, 4624887400:01:000:0219, 4624887400:01:000:0094; зобов`язати ТОВ «Патронат-Плюс» повернути їй вищевказані земельні ділянки; скасувати записи про їх державну реєстрацію права оренди.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що їй на праві власності належать земельні ділянки площею 0,8979 га, 0,6566 га та 0,3623 га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Тартаківської сільської ради.

Відповідно до договорів оренди від 07 грудня 2015 року вона передала ТОВ «Патронат-Плюс» у строкове платне користування вказані земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва та використання її у своїй господарській діяльності строком на 15 років (180 місяців). Договори в графі «орендодавець» містять підписи від її імені. Аналогічні підписи містяться в актах прийому-передачі цих земельних ділянок від 07 грудня 2015 року.

Вказувала, шо зазначені в спірних договорах земельні ділянки були надані нею в оренду відповідачу в 2010 році строком на 7 років, а після закінчення цього строку проти продовження оренди вона заперечувала та вимагала від відповідача ці земельні ділянки повернути.

Натомість у 2018 році дізналась про наявність оспорюваних угод, які вона не укладала та не підписувала

З приводу підробки її підписів в договорах оренди та актах внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Під час досудового розслідування проведено судово-почеркознавчу експертизу, якою підтверджено, що підписи у вищевказаних документах виконані не нею, а іншою особою.

Посилаючись на наведене, просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 17 лютого 2021 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, встановивши, що підписи в оспорюваних договорах оренди земельних ділянок та актах прийому-передачі земельних ділянок від 07 грудня 2015 року виконані не позивачкою, а іншою особою, дійшов висновку про те, що дії останньої з виконання умов цих договорів (прийняття щорічної оплати за оренду земельних ділянок) дають підстави вважати правочин схваленим особою, на користь якої його було укладено. Суд зазначив, що земельні ділянки використовувалися відповідачем, позивач систематично приймала орендну плату за їх використання, що, у свою чергу, дає підстави вважати про її обізнаність з приводу того, що належні їй земельні ділянки перебувають в оренді.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 лютого 2021 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції та вважав судове рішення таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог про повернення земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію права оренди, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц, від 04 вересня 2018 року в справі № 915/127/18 та від 29 травня 2019 року в справі № 367/2022/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку та скасування запису про державну реєстрацію права оренди, в іншій частині не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні заяви.

Правильно встановивши факт не підписання нею вказаних договорів оренди земельних ділянок, а отже й не укладення таких, суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та припустились порушення норм процесуального права, яке призвело до ухвалення незаконного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути їй земельні ділянки та скасування записів про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок.

Доводи інших учасників справи

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Сокальського районного суду Львівської області цивільну справу № 454/148/20 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Патронат-Плюс» про визнання договорів недійсними, скасування записів про державну реєстрацію речового права.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2022 року справу № 454/148/20 призначено до судового розгляду.

Обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок площею 0,8979 га (кадастровий номер 4624887400:01:000:0273), площею 0,6566 га (кадастровий номер 4624887400:01:000:0219) та площею 0,3623 га (кадастровий номер 4624887400:01:000:0094), які розташовані на території Тартаківської сільської ради Сокальського району Львівської області. Цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до договорів оренди від 07 грудня 2015 року, зареєстрованих 26 березня 2016 року Старосамбірським районним управлінням юстиції, ОСОБА_1 передала ТОВ «Патронат-Плюс» у строкове платне користування належні їй земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва та використання їх у своїй господарській діяльності строком на 15 років (180 місяців).

Згідно з висновком криміналістичної судово-почеркознавчої експертизи, проведеної 07 серпня 2019 року Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз у рамках кримінального провадження, підписи від імені ОСОБА_1 , розташовані в графах «Орендодавець ОСОБА_1 » та «Передав» у договорах оренди земельних ділянок від 07 грудня 2015 року та актах прийому-передачі земельних ділянок від 07 грудня 2015 року, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Також суди встановили, що у 2015-2018 роках позивач отримувала орендну плату від відповідача за передані в оренду земельну ділянки; в другому півріччі 2019 року ОСОБА_1 проведено нарахування і виплату орендної плати згідно договорів оренди в сумі 1 353,26 грн.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження у цій справі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 лютого 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц, від 04 вересня 2018 року в справі № 915/127/18 та від 29 травня 2019 року в справі № 367/2022/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду з позовом та, посилаючись на те, що оспорювані правочини не укладала і не підписувала, позивачка просила скасувати запис про проведену державну реєстрацію речового права та зобов`язати відповідача повернути їй спірні земельні ділянки.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, установивши, що позивачка оспорювані договори не підписувала, тобто вони є неукладеними, зазначені правові висновки Верховного Суду не врахував, дійшов помилкового висновку про відмову у позові, пославшись лише на те, що ОСОБА_1 систематично приймала орендну плату за ці земельні ділянки. Між тим державна реєстрація неукладених між сторонами договорів оренди порушує права та законні інтереси позивачки на розпорядження її власністю, що є підставою для повернення ОСОБА_1 належних їй на праві власності земельних ділянок.

Позивачем також заявлена вимога про скасування державної реєстрації договорів оренди землі.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 17 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено судами, оспорювані договори оренди землі від 07 грудня 2015 року зареєстровані 26 березня 2016 року Старосамбірським районним управлінням юстиції, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 13 січня 2020 року.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом супроводжується внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власником земельних ділянок із кадастровими номерами 4624887400:01:000:0273, 4624887400:01:000:0219 та 4624887400:01:000:0094, на час подання позову є ОСОБА_1 , про що свідчать наявні у матеріалах справи державні акти на право власності на земельні ділянки.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Разом із тим, реєстрація неукладених між сторонами договорів оренди порушує права та законні інтереси позивачки на розпорядження власністю - земельними ділянками площею 0,8979 га (кадастровий номер 4624887400:01:000:0273), площею 0,6566 га (кадастровий номер 4624887400:01:000:0219) та площею 0,3623 га (кадастровий номер 4624887400:01:000:0094), які розташовані на території Тартаківської сільської ради Сокальського району Львівської області і призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18) зазначено, що реєстрація неукладеного сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою. Отже, реєстрація права оренди за орендарем на вказану земельну ділянку, коли договір оренди орендодавець фактично не підписувала (правочин є неукладеним), не відповідає вимогам закону.

За таких обставин, реєстрація права оренди ТОВ «Патронат-Плюс» на підставі неукладених договорів оренди землі не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Вказана судова практика є сталою, що підтверджується постановами Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 543/253/16-ц (провадження № 61-18491св20), від 03 листопада 2021 року у справі № 125/2053/18 (провадження № 61-18916св20), від 01 грудня 2021 року у справі № 656/239/18 (провадження № 61-1429св21).

На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування рішення про проведену державну реєстрацію, зареєстрованих 26 березня 2016 року Старосамбірським районним управлінням юстиції, щодо земельних ділянок площею 0,8979 га (кадастровий номер 4624887400:01:000:0273), площею 0,6566 га (кадастровий номер 4624887400:01:000:0219) та площею 0,3623 га (кадастровий номер 4624887400:01:000:0094), які розташовані на території Тартаківської сільської ради Сокальського району Львівської області і призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об' єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає.

Водночас у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц, провадження № 61-13586 св 20.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовної вимоги та скасування оспорюваних рішень державного реєстратора про проведення державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Оскільки фактичні обставини у справі встановлено, проте суди неправильно застосували норми права, що є підставою для скасування судових рішень в оскарженій частині та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову в цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню в оскарженій частині з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року в частині позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Патронат-Плюс» про скасування записів про державну реєстрацію речового права та повернення земельних ділянок скасувати.

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Патронат-Плюс» про скасування записів про державну реєстрацію речового права та повернення земельних ділянок задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора від 04 квітня 2016 року № 29092227 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,3623 га (кадастровий номер 4624887400:01:000:0094), яка розташована на території Тартаківської сільської ради Сокальського району Львівської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Патронат-Плюс» повернути ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку.

Скасувати рішення державного реєстратора від 04 квітня 2016 року № 29083524 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,8979 га (кадастровий номер 4624887400:01:000:0273), яка розташована на території Тартаківської сільської ради Сокальського району Львівської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Патронат-Плюс» повернути ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку.

Скасувати рішення державного реєстратора від 04 квітня 2016 року № 29090965 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,6566 га (кадастровий номер 4624887400:01:000:0219), яка розташована на території Тартаківської сільської ради Сокальського району Львівської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Патронат-Плюс» повернути ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун