ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/2464/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників сторін:

позивача - Варбаногло Г. А.;

відповідача-1 - Парапан Є. В. ;

відповідача-2 - не з'явились;

третьої особи-1 - не з'явились;

третьої особи-2 - не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської міської ради

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 (судді: Діброва Г. І. - головуючий, Разюк Г. П., Ярош А. І.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2019 (суддя Желєзна С.

П. )

за позовом Одеської міської ради

до:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій ХХІ",

2. Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів:

1. Товариство з додатковою відповідальністю "Одеська швейна фабрика",

2. Державний реєстратор Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області Попик Владислав Миколайович

про скасування рішення державного реєстратора та зобов'язання привести земельну ділянку до попереднього стану,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Одеська міська рада (далі - Позивач) звернулась до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій XXI" (далі - ТОВ "Обрій XXI", Відповідач-1), Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (далі - Красносільська сільська рада, Відповідач-2) про:

1) скасування рішення державного реєстратора Красносільської сільської ради Попика В. М. від 10.11.2016 (індексний номер 32322553) про державну реєстрацію за товариством права власності на 1/25 об'єкта нерухомого майна за адресою: м.

Одеса, вул. Краснова, 11/1, загальною площею 2 205,1 кв. м;

2) зобов'язання ТОВ "Обрій XXI" привести до попереднього стану земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1 шляхом знесення складових частин нежитлових будівель, площею 915,9 кв. м.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведення державної реєстрації права власності на 1/25 об'єкта нерухомого майна за ТОВ "Обрій XXI" відбулося з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: за відсутності зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеські області декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Крім того, за твердженням позивача, нежитлові будівлі загальною площею 2 205 кв. м, які з порушенням чинного законодавства було зареєстровано за Відповідачем-1, знаходяться на земельній ділянці, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради; Відповідач-1 користується вказаною ділянкою без правовстановлюючих документів, не є її власником або землекористувачем на підставі договору оренди землі, а тому зазначені будівлі є самочинно збудованими.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.12.2019 у справі №916/2464/19 відмовлено у повному обсязі у задоволенні позову Одеської міської ради.

2.2. Указане рішення мотивоване тим, що при розгляді справи судом не встановлено факту порушення державним реєстратором вимог чинного законодавства, оскільки обов'язковим документом для проведення державної реєстрації права власності є документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, а саме декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка і була надана реєстратору. Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради про скасування рішення державного реєстратора, господарський суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні похідних вимог про зобов'язання Відповідача-1 привести до попереднього стану земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, оскільки для цього відсутні визначені законодавством правові підстави.

2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від
16.03.2020 змінено рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2019 у справі №916/2464/19 шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції постанови апеляційного суду.

2.4. Змінюючи мотивувальну частину рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що оскільки Одеська міська рада звернулася до суд з позовною вимогою саме про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації за Відповідачем-1 права власності на 1/25 об'єкта спірного нерухомого майна, а не самого запису про реєстрацію відповідного права, то радою невірно обрано спосіб захисту порушеного права у зазначеній частині, враховуючи, що оскаржуване рішення вже вичерпало свою дію фактом внесення до реєстру відповідного запису. У зв'язку із зазначеним апеляційний господарський суд не перевіряв правомірність рішення місцевого суду, як і обставини наявності чи відсутності належним чином оформленої Декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД142162941306 від 20.10.2016, яка стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, господарський суд апеляційної інстанції зазначив що, на теперішній відсутні підстави для віднесення реконструйованого об'єкту нерухомості до об'єкту самочинного будівництва в межах цієї справи, а відтак і для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки оскаржуване рішення державного реєстратора та відповідний запис, внесений до реєстру на підставі такого рішення, залишаються чинними, враховуючи неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Одеська міська рада просить повністю скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2019, а справу № 916/2464/19 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

3.2 У якості підстави подання вказаної скарги заявник зазначає відсутність правового висновку Верховного Суду щодо того, в який спосіб, відмінний від скасування рішення державного реєстратора, можливо скасувати державну реєстрацію права власності в частині збільшення об'єкта нерухомості, не скасувавши таку реєстрацію на право власності на весь об'єкт нерухомого майна, враховуючи єдиний номер запису про право власності.

3.3 Крім того, підставою подання касаційної скарги заявник зазначає те, що господарський суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що є порушенням норм процесуального права та унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу, який було подано до суду 12.08.2020, ТОВ "Обрій XXI" просить зазначену скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані постанову та рішення - без змін.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
20.07.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Одеської міської ради на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від
16.03.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2019 у справі № 916/2464/19.

4.2. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.3-02/1726 від 18.08.2020 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 916/2464/19 у зв'язку з відпусткою судді Кушніра І.

В.

4.3. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від
18.08.2020 для розгляду справи № 916/2464/19 визначено колегію суддів у складі:

Зуєв В. А. - головуючий, Багай Н. О., Дроботова Т. Б.

5. Обставини встановлені судами

5.1. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з додатковою відповідальністю "Одеська швейна фабрика" є власником 24/25 частин об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, що складається з будівлі літ. "А", загальною площею 1 231,5 кв. м, 24/25 огорожі № 2,24/25 мостіння - "І", на підставі договору купівлі-продажу майна від 10.12.2004, укладеного між Управлінням обласної ради з питань використання майна та приватизації та Закритим акціонерним товариством "Одеська швейна фабрика".

5.2. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, державна реєстрація вказаного права власності здійснена 13.01.2005.

5.3. Як встановлено господарськими судами, ТОВ "Обрій ХХІ" є власником 1/25 частин об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул.

Краснова, 11/1, що складається з будівель літ "Б ", літ "В", площею 57,7 кв. м, літ. "Г", що підтверджується свідоцтвом про право власності від 25.11.2005 серії САА № 444527, виданим Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

5.4 Підставою виникнення права власності ТОВ "Обрій ХХІ" на 1/25 частину вищевказаного об'єкту нерухомого майна є договір купівлі-продажу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст області шляхом викупу від
01.03.2005, посвідчений приватним нотаріусом за № 992, укладений між ТОВ "Обрій ХХІ" та Управлінням обласної ради з питань використання майна та приватизації.

5.5 Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, державна реєстрація зазначеного права власності здійснена 30.11.2005.

5.6. Господарськими судами також встановлено, що 01.11.2016 державним реєстратором Красносільської сільської ради Попиком В. М. внесено запис про проведення державної реєстрації права власності за ТОВ "Обрій ХХІ" на 1/25 об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, загальною площею 2 205,1 кв. м, що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна № 175448533 від 29.07.2019.

При цьому відповідно до вказаної довідки підставою для виникнення права власності стало Свідоцтво про право власності від 25.11.2005, Декларація про готовність об'єкта до експлуатації № ОД142162941306 від 20.10.2016; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32322553 від 10.11.2016, прийняте державним реєстратором Попиком В. М.

5.7.14.05.2019 листом № 02-04/853 Управління капітального будівництва Одеської міської ради у відповідь на запит Департаменту комунальної власності Одеської міської ради повідомило, що між Управлінням та ТОВ "Обрій ХХІ" не укладався договір на пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси при проведенні будівництва за адресою: м.

Одеса, вул. Краснова, 11/1.

5.8.28.05.2019 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеські області листом № 1015-05/1-3871 у відповідь на запит Департаменту комунальної власності Одеської міської ради повідомив, що відповідно до "Реєстру документів, які надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів", ведення якого розпочато з 2011 року, відсутня інформація щодо Декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ОД142162941306 від 20.10.2016.

5.9.28.05.2019 Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради у відповідь на запити Департаменту комунальної власності Одеської міської ради листом № 01-8/301вх. повідомило про відсутність в "Єдиному реєстрі документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів" відсутня інформація щодо Декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ОД142162941306 від 20.10.2016.

5.10.19.07.2019 Департаментом комунальної власності Одеської міської ради листом №01-11/020 було повідомлено Позивача про самовільне збільшення ТОВ "Обрій ХХІ" площі об'єкта нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, з 57,7 кв. м до 2 205,1 кв. м.

5.11.14.08.2019 Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було видано наказ про проведення позапланової перевірки на об'єкті виконання будівельних робіт за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, замовником якого виступає ТОВ "Обрій ХХІ".

5.12. За результатами проведення позапланової перевірки на об'єкті виконання будівельних робіт за вказаною адресою Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було видано Відповідачу-1 припис від 28.08.2019 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

5.13.11.09.2019 Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було винесено постанову № 057119/427-вих про накладення на ТОВ "Обрій ХХІ" штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

6.2. Як уже зазначалося, апеляційний господарський суд, змінюючи мотивувальну частину рішення господарського суду першої інстанції, яким в позові відмовлено, виходив з того, що оскільки Одеська міська рада звернулася до суд з позовною вимогою саме про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації за Відповідачем-1 права власності на 1/25 об'єкта спірного нерухомого майна, а не самого запису про реєстрацію відповідного права, то радою невірно обрано спосіб захисту порушеного права у зазначеній частині, враховуючи, що оскаржуване рішення вже вичерпало свою дію фактом внесення до реєстру відповідного запису.

6.3. За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

6.4. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

6.5. Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

6.6. При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

6.7. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.

6.8. Таким чином, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

6.9. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

6.10. Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

6.11. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

6.12. За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

6.13. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Втручання, крім випадків, передбачених пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

6.14. У частині 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 16.01.2020, яка діяла на час прийняття оскарженого рішення державного реєстратора) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

Зокрема, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" частині 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

6.15. Однак, згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

6.16. Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судом апеляційної інстанції оскарженої постанови у справі), на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

6.17. Викладене свідчить, що з 16.01.2020, тобто на час ухвалення оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, тому апеляційний господарський суд помилково констатував необхідність використання позивачем такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже неспроможний надати особі ефективний захист її прав.

6.18. Водночас колегія суддів зазначає, що у пункті 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" передбачено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

6.19. Отже, за змістом вказаної норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 спосіб захисту у вигляді скасування запису вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

6.20. Таким чином, зважаючи на те, що з 16.01.2020 і на час ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що за таких обставин позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, запропонований в оскаржуваній постанові, а саме шляхом ухвалення судового рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно.

6.21. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від
23.06.25020 у справі № 906/516/19, чим спростовуються доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо визначення належного способу захисту порушених прав у разі оскарження державної реєстрації збільшення площі об'єкта нерухомості, а не реєстрації права власності на весь такий об'єкт.

Разом з тим, апеляційний суд, приймаючи оскаржувану постанову, не врахував вищенаведену правову позицію Верховного Суду та дійшов до передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

6.22. Що стосується доводів місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки обов'язковим документом для проведення державної реєстрації права власності є декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що і була надана реєстратору, який, у свою чергу, не повинен перевіряти повноту даних, зазначених у декларації, їх достовірність та відповідність вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності, колегія суддів назначає наступне.

6.23. За змістом абзацу 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора) перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

6.24. Згідно з абзацом 1 пункту 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (тут і далі у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора), державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав (абзац 1 пункту 9 Порядку).

Пунктом 40 Порядку передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

За змістом пункту 41 цього ж Порядку для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються, зокрема, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна. Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

6.25. При цьому відповідно до пунктів 3, 4, 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим пунктів 3, 4, 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

6.26. Таким чином, зі змісту наведених законодавчих положень вбачається, що однією з підстав для реєстрації права власності на об'єкт нерухомості є подання документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Вказані документи не вимагаються лише у разі, коли їх реєстрація здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. При цьому, реєстратор, перевіряючи подані заявником документи, у тому числі, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, повинен перевірити їх відповідність законодавчим вимогам, з'ясувати чи дають вони змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, та чи наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на зазначене майно.

6.27. Однак, місцевий господарський суд викладеного не врахував та самоусунувся від дослідження обставин справи щодо дотримання реєстратором вимог законодавства при здійсненні державної реєстрації прав на спірне нерухоме майно.

6.28. З огляду на викладене висновки господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову є передчасними.

6.29. Отже, доводи скаржника про те, що місцевий та апеляційний господарські суди, приймаючи оскаржувані судові рішення, не дослідили зібрані у справі докази, що є порушенням норм процесуального права та унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, знайшли своє часткове підтвердження.

6.30. Разом з тим, доводи касаційної скарги щодо встановлення апеляційним господарським судом обставини справи на підставі недопустимих доказів, зокрема Декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД142162941306 від
20.10.2016, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається з оскаржуваної постанови апеляційної інстанції, суд не перевіряв правомірність рішення місцевого господарського суду, як і обставини наявності чи відсутності належним чином оформленої вказаної Декларації.

6.31. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.32. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень вони зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Висновки Верховного Суду.

7.1. Приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.2. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

7.3. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2019 у справі № 916/2464/19 скасувати.

3. Справу № 916/2464/19 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова