ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 906/516/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Грузицька І. В.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідачів - не з`явилися,

третіх осіб - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської обласної ради

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2020 (судді: Маціщук А. В. - головуючий, Павлюк І. Ю., Савченко Г. І.) у справі

за позовом Житомирської обласної ради

до Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська генеруюча компанія",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Житомирська обласна державна адміністрація,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Житомирська обласна спілка ветеранів Афганської війни,

про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов`язання повернути майно,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У червні 2019 року Житомирська обласна рада звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради (далі - КП "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська генеруюча компанія" (далі - ТОВ "Поліська генеруюча компанія") про визнання протиправними і скасування рішень державних реєстраторів КП "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.10.2018 № 43623008 і від 07.05.2019 № 46752144, а також про зобов`язання ТОВ "Поліська генеруюча компанія" повернути у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області навчальне містечко цивільної оборони (яке на час подання позову зареєстровано як комплекс будівель), розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 1/154.

Позов обґрунтовано незаконністю проведення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно на підставі оскаржених рішень державних реєстраторів КП "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради спочатку за Житомирською обласною спілкою ветеранів Афганської війни, а згодом - за ТОВ "Поліська генеруюча компанія", оскільки власником спірного нерухомого майна є територіальна громада сіл, селищ, міст Житомирської області, спільні інтереси якої представляє Житомирська обласна рада - позивач у справі.

1.2. ТОВ "Поліська генеруюча компанія" у відзиві на позов проти його задоволення заперечило; акцентувало на відсутності у Житомирської обласної ради будь-яких прав на спірне нерухоме майно та зазначило про правомірність вчинення державними реєстраторами КП "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради реєстраційних дій стосовно навчального містечка цивільної оборони, розташованого у м. Житомирі на вул. Промисловій 1/154, що підтверджується, зокрема, матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019060020002521.

1.3. Від ТОВ "Поліська генеруюча компанія" надійшла заява про застосування позовної давності до заявлених вимог.

1.4. У поясненнях у справі Житомирська обласна державна адміністрація наголосила, що не здійснює управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області; рішення у цій справі не порушуватиме її прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки спірне нерухоме майно є об`єктом комунальної власності.

1.5. Від Житомирської обласної спілки ветеранів Афганської війни надійшов відзив на позов, в якому спілка просила відмовити у задоволенні позовних вимог, наголошуючи, що спірний об`єкт їй було передано у володіння, користування та розпорядження без встановлення умов щодо повернення, тому спірне майно не є об`єктом комунальної власності і правомірно перебуває у власності ТОВ "Поліська генеруюча компанія".

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.11.2019 позов задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано рішення державних реєстраторів КП "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.10.2018 № 43623008 і від 07.05.2019 № 46752144. У позові в частині зобов`язання ТОВ "Поліська генеруюча компанія" повернути у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області навчальне містечко цивільної оборони, яке на момент подання позову зареєстровано як комплекс будівель, за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 1 /154, відмовлено.

Аргументуючи судове рішення в частині задоволення позову, місцевий господарський суд виходив із незаконності прийняття державними реєстраторами спірних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зазначив про порушення у цьому випадку прав та інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області. Суд установив, що об`єкти нерухомого майна по вул. Промисловій 1/154 у м. Житомирі, які входять до складу навчального містечка цивільної оборони, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області і не були передані у власність Житомирській обласній спілці ветеранів Афганської війни; рішення про вилучення навчального містечка цивільної оборони зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області у матеріалах справи немає; державну реєстрацію права власності за Житомирською обласною спілкою ветеранів Афганської війни державний реєстратор КП "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради здійснив на підставі документів, які не є правовстановлюючими; Житомирська обласна спілка ветеранів Афганської війни не мала права реєструвати за собою право власності на спірне майно та вносити його до статутного капіталу ТОВ "Поліська генеруюча компанія"; спірне майно вибуло із володіння власника - територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області поза його волею. Суд наголосив, що баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не визначає підстав перебування майна у власності (володінні) підприємства. Місцевий господарський суд також наголосив, що позивач не пропустив позовну давність, звертаючись із цим позовом.

Аргументуючи відмову у задоволенні позову про зобов`язання ТОВ "Поліська генеруюча компанія" повернути у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області спірне нерухоме майно, суд першої інстанції виходив із того, що у цій справі між Житомирською обласною радою та Житомирською обласною спілкою ветеранів Афганської війни виникли правовідносини щодо передачі комунального майна у безоплатне користування на невизначений період; у матеріалах справи є протокольне рішення Житомирської обласної ради від 23.05.2019, згідно з яким постановлено вжити відповідних заходів щодо забезпечення повернення майна навчального містечка цивільної оборони у комунальну власність Житомирської області, однак відповідного рішення Житомирської обласної ради, прийнятого на її пленарному засіданні, щодо вилучення такого майна із безоплатного користування саме від балансоутримувача у матеріалах справи немає, як немає і відповідного рішення Житомирської обласної ради щодо визнання таким, що втратило чинність, рішення Житомирської обласної ради від 03.03.1995 "Про формування комунальної власності та відчуження майна", згідно з яким на баланс Житомирській обласній спілці ветеранів Афганської війни передано навчальне містечко цивільної оборони.

2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2020 скасовано рішення Господарського суду Житомирської області від 29.11.2019 у частині задоволення позову про визнання протиправними і скасування рішень державних реєстраторів КП "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.10.2018 № 43623008 і від 07.05.2019 № 46752144, прийнято в цій частині нове рішення про відмову у позові. Викладено резолютивну частину рішення в такій редакції: "У позові відмовити." Здійснено розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині скасування рішень державних реєстраторів з огляду на обрання позивачем у наведеній частині неефективного способу захисту права. При цьому суд апеляційної інстанції послався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16. Апеляційний господарський суд зазначив, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування), що передбачено у частині 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", утім, такої вимоги позивач не заявляв.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Житомирська обласна рада, не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2020 у справі, подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати цю постанову, а рішення Господарського суду Житомирської області від 29.11.2019 залишити в силі.

Житомирська обласна рада у касаційній скарзі в обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, про необґрунтоване застосування судом апеляційної інстанції правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16. Скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, застосував до правовідносин щодо скасування рішення державного реєстратора положення частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка на час ухвалення постанови у справі вже була викладена в іншій редакції; акцентує на різності предмета спору у справі № 925/1265/16 та у справі № 906/516/19, в якій подано цю касаційну скаргу, стверджує про відповідність вимогам законодавства обраного позивачем способу захисту порушеного права. Крім того, скаржник акцентує, що звертався до суду апеляційної інстанції із клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю прибуття у судове засідання, і причини неявки його представника у судове засідання через запровадження в Україні карантину та обмежувальних заходів є поважними.

3.2. Від Житомирської обласної державної адміністрації надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить здійснювати розгляд справи без участі представників адміністрації та зазначає, що рішення у цій справі не зачіпає прав та охоронюваних законом інтересів Житомирської обласної державної адміністрації, оскільки спірне нерухоме майно належить до комунальної власності.

3.3. Від відповідачів відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає про таке.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди, з метою створення належних умов для активної участі ветеранів війни в Афганістані та воєнних конфліктів в інших зарубіжних країнах у суспільному виробництві Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 02.04.1993 № 238 "Про сприяння діяльності Української спілки ветеранів Афганістану" (із змінами), згідно з якою, серед іншого, зобов`язано міністерства і відомства, місцеві державні адміністрації, виконкоми місцевих рад, керівників державних підприємств, організацій та установ, сприяти розвиткові виробничої бази та соціальної сфери підприємств і організацій, заснованих за участю спілки, забезпеченню спілки та її відділень необхідними адміністративними приміщеннями, меблями, автотранспортом, засобами зв`язку, оргтехнікою; надавати допомогу підприємствам спілки у забезпеченні матеріально-технічними ресурсами для створення необхідної виробничої бази.

Міністерство промисловості України направило до Міністерства економіки України лист від 29.04.1994 № 02-16/2548 про передачу у комунальну власність Житомирської області навчального містечка цивільної оборони Житомирського заводу хімічного волокна.

Начальник штабу цивільної оборони України у листі від 01.07.1994 № 15/819 поінформував Кабінет Міністрів України про відсутність заперечень стосовно передачі навчального комплексу цивільної оборони і земельної ділянки площею 4,3 га на баланс Комітету ветеранів Афганської війни при Президенті за умови збереження навчально-матеріальної бази.

У додатку № 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.1994 № 618 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей" затверджено перелік загальнодержавного майна, яке передається у комунальну власність Житомирської області - навчальне містечко цивільної оборони Житомирського заводу хімічного волокна Мінпрому (м. Житомир, вул. Промислова, 1/154).

Згідно з рішенням Житомирської обласної ради 29.09.1994 "Про формування комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць області" до складу комунального майна області було включено навчальне містечко цивільної оборони Житомирського заводу хімічного волокна (м. Житомир, вул. Промислова, 1/154), про що складено відповідний акт передачі майна із загальнодержавної власності у комунальну власність Житомирської області.

Відповідно до рішення Житомирської обласної ради від 03.03.1995 "Про формування комунальної власності та відчуження майна" навчальне містечко цивільної оборони, яке перебуває на балансі Житомирського заводу хімічного волокна (м. Житомир, вул. Промислова, 1/154), передано на баланс Житомирській обласній спілці ветеранів Афганської війни.

Згідно з актом передачі майна навчальне містечко цивільної оборони було передано Житомирській обласній спілці ветеранів Афганської війни.

У довідці-підтвердженні від 05.04.1996 про безоплатну передачу основних засобів зазначено, що Житомирський завод хімічного волокна передав, а обласна спілка ветеранів Афганської війни прийняла через комунальну власність по Житомирській області навчальне містечко цивільної оборони.

Згідно з протоколом № 8 VIII звітно-виборчої конференції Житомирської обласної спілки ветеранів Афганської війни від 01.12.2017 вирішено взяти участь у створенні ТОВ "Поліська генеруюча компанія" як співзасновника (учасника); внести як вклад (передати у власність як внесок) до статутного капіталу цього товариства як цілісний майновий комплекс навчальне містечко цивільної оборони, розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 1/154, за ціною 10 000,00 грн; повний перелік майна в кількості 22 об`єкта, що входить до містечка, зазначено у додатку до цього протоколу.

Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що 17.10.2018 Житомирська обласна спілка ветеранів Афганської війни звернулася до КП "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 1/154.

За змістом витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 23.10.2018 державний реєстратор КП "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Ватульєв М. В. ухвалив рішення № 43623008 про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: споруда захисна; опис об`єкта: загальна площа 1159 м2; адреса: м. Житомир, вул. Промислова, 1/154; об`єкт нерухомого майна отримав реєстраційний номер 1673401118101; форма власності: приватна; власник: Житомирська обласна спілка ветеранів Афганської війни.

25.10.2018 Житомирська обласна спілка ветеранів Афганської війни звернулася до КП "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради із заявою про внесення змін до запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 1673401118101. Внесені зміни підтверджено витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 1673401118101.

Згідно з протоколом установчих зборів засновників ТОВ "Поліська генеруюча компанія" від 06.11.2018 № 1, актом приймання-передачі навчального містечка цивільної оборони як цілісного майнового комплексу до статутного фонду ТОВ "Поліська генеруюча компанія" від цієї ж дати Житомирська обласна спілка ветеранів Афганської війни передала до статутного капіталу зазначеного товариства навчальне містечко цивільної оборони як цілісний майновий комплекс із 22 об`єктів.

03.05.2019 Житомирська обласна спілка ветеранів Афганської війни звернулася до КП "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо переходу права власності на комплекс будівель по вул. Промисловій, 1/154 у м. Житомирі.

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 07.05.2019 державним реєстратором КП "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Годзь Є. І. ухвалено рішення № 46752144 про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: комплекс будівель; опис об`єкта: загальна площа 1 159 м2; літ. А - 124,3 м2, літ. Б - 200,7 м2, літ. В - 53,8 м2, літ. Г - 79,8 м2, літ. Д - 270,4 м2, літ. Е - 81,4 м2, літ. Ж - 17,4 м2, літ. З - 55,6 м2, літ. И - 212,7 м2, літ. К - 52,3 м2, літ. Л - 10,6 м2; адреса: м. Житомир, вул. Промислова, 1/154; форма власності: приватна; власник: ТОВ "Поліська генеруюча компанія".

4.3. Вважаючи, що рішення державних реєстраторів КП "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.10.2018 № 43623008 і від 07.05.2019 № 46752144 порушують права та законні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області як власника спірного нерухомого майна, Житомирська обласна рада звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до КП "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради і ТОВ "Поліська генеруюча компанія" про визнання протиправними і скасування зазначених рішень державних реєстраторів КП "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також про зобов`язання ТОВ "Поліська генеруюча компанія" повернути у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області навчальне містечко цивільної оборони (яке на час подання позову зареєстровано як комплекс будівель), розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 1/154.

4.4. Такі вимоги позивача місцевий господарський суд задовольнив частково; визнав протиправним і скасував рішення державних реєстраторів КП "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.10.2018 № 43623008 і від 07.05.2019 № 46752144; у решті позову відмовив.

4.5. Натомість суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову про визнання протиправним і скасування рішень державних реєстраторів, та відмовив у позові повністю. За висновком суду апеляційної інстанції, позивач, звертаючись із позовом про визнання протиправними і скасування рішень державних реєстраторів обрав неефективний спосіб захисту права, оскільки рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є саме скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування), що передбачено у частині 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 16.01.2020), натомість такої вимоги позивач не заявляв. При цьому суд апеляційної інстанції послався на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16.

4.6. Проте колегія суддів не погоджується із наведеними висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх такими, що не відповідають чинному законодавству в сфері реєстрації речових прав і не можуть призвести до відновлення порушеного права з огляду на таке.

4.7. У cтатті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як захист права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 16.01.2020, яка діяла на час прийняття оскаржених рішень державних реєстраторів, звернення з позовом у цій справі та ухвалення місцевим господарським судом рішення у справі) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судом апеляційної інстанції оскарженої постанови у справі), на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16.01.2020, тобто на час ухвалення оскаржуваної постанови, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, тому апеляційний господарський суд помилково констатував необхідність застосування позивачем такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже неспроможний надати особі ефективний захист її прав.

Водночас колегія суддів зазначає, що у пункті 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Зважаючи на те, що з 16.01.2020 і на час ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції про відмову у позові матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що за таких обставин позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, запропонований в оскаржуваній постанові, а саме шляхом ухвалення судового рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно. Водночас колегія суддів звертає увагу на неоднакове правове регулювання відносин у цій справі та у справі № 925/1265/16 і зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права (стаття 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній із 16.01.2020) у подібних правовідносинах, що свідчить про обґрунтованість і доведеність скаржником наявності підстави для касаційного оскарження, визначеної у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, з огляду на викладене та зважаючи на межі повноважень суду касаційної інстанції передбачені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини 2 якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також беручи до уваги, що суд апеляційної інстанції відмовив у позові в частині визнання протиправними і скасування спірних рішень державних реєстраторів через неналежність і неефективність обраного позивачем способу захисту порушеного прав, з чим, як уже зазначалося, не погоджується суд касаційної інстанції, та не перевіряв доводів позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, відповідно, не надавав оцінки змісту порушеного права територіальної громади сіл, селищ, міст Житомирської області як власника спірного нерухомого майна, спільні інтереси якої представляє Житомирська обласна рада - позивач у справі, внаслідок проведення державної реєстрації права власності на спірне майно за іншими особами, про захист якого (права) заявлено позов у цій справі, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У зв`язку з наведеним ухвалена у справі постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, а отже таку постанову не можна визнати законною та обґрунтованою.

5.2. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки касаційну скаргу необхідно частково задовольнити, а справу передати на новий апеляційний розгляд, з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Житомирської обласної ради задовольнити частково.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2020 у справі № 906/516/19 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак