Історія справи

Постанова ВССУ від 25.02.2026 року у справі №144/1225/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 144/1225/21

провадження № 61-12840св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А, Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Теплицька селищна рада Гайсинського району Вінницької області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , яка подана представникомОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , яка подана представником Мамедовим Андрієм Вагіфовичем , на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,

Медвецького С. К.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області (далі - Теплицька селищна рада) про усунення перешкод у користуванні спільним проїздом та прибережно-захисною смугою шляхом визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права на земельну ділянку та демонтажу огорожі.

Позовні вимоги обґрунтовувані тим, що вона є власником 38/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0917 га, кадастровий номер 0523755100:04:003:0122 та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1841 га, кадастровий номер 0523755100:04:003:0123, що розташовані за вищевказаною адресою.

Між її будинком та будинком відповідача ОСОБА_2 знаходиться проїзд до річки «безіменної», яка протікає паралельно АДРЕСА_1. У відповідності до Генерального плану смт. Теплик передбачена наявність проїзду до прибережно-захисної смуги безіменної річки для прогону худоби і проїзду до присадибної ділянки ОСОБА_1 , при цьому ширина проїзду має складати від 3,5 до 4,5 метрів та має відповідати ДБН 360-92* табл. 7.3 «Планування та забудова сільських та міських поселень».

Відповідно до рішення 41 сесії 6 скликання від 11 серпня 2015 року Теплицької селищної ради за № 621 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га по АДРЕСА_2 .

06 жовтня 2015 року рішенням 42 сесії 6 скликання Теплицької селищної ради за № 636 затверджено технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам на території Теплицької селищної ради для надання у приватну власність та надано відповідачу ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,1500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 0523755100:04:003:0815, та 0,4081 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0523755100:04:003:0816, по АДРЕСА_2 .

Приватизовану земельну ділянку ОСОБА_2 26 червня 2020 року загородив, при цьому було загороджено частину проїзду. У зв`язку з чим у позивача відсутній доступ до земельної ділянки, чим порушуються її права та чиняться перешкоди у користуванні власністю.

Враховуючи викладене позивачка просила:

усунути перешкоди в користуванні спільним проїздом та прибережно захисною смугою, шляхом визнання незаконним та скасування рішення 42 сесії 6 скликання Теплицької селищної ради за № 636 від 06 жовтня 2015 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам на території Теплицької селищної ради для надання у приватну власність та надано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,1500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 0523755100:04:003:0815, та 0,4081 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0523755100:04:003:0816, по АДРЕСА_2 ;

скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 0523755100:04:003:0815, та 0,4081 га, кадастровий номер 0523755100:04:003:0816, по АДРЕСА_2 ;

зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні проїздом по АДРЕСА_1 , зобов`язавши за власний рахунок привести його в попередній стан, шляхом демонтажу встановленої огорожі на території спільного проїзду, що належить до комунальної власності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 06 червня

2024 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення 42 сесії 6 скликання Теплицької селищної ради за № 636 від 06 жовтня 2015 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам на території Теплицької селищної ради для надання у приватну власність та надано відповідачу ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,1500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 0523755100:04:003:0815, та 0,4081 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0523755100:04:003:0816, на АДРЕСА_2 .

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 номер 0523755100:04:003:0815, та 0,4081 га, кадастровий номер 0523755100:04:003:0816, на АДРЕСА_2 .

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні проїздом на АДРЕСА_1 , що належить до комунальної власності шляхом демонтажу встановленої огорожі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в матеріалах справи наявні відповіді Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на звернення спадкодавця позивачки - батька ОСОБА_5 , з яких вбачається, що згідно з даними Державного земельного кадастру координати земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , які внесені до Національної кадастрової системи, не відповідають координатам, які вказані у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (на місцевості).

Наявність прогону-проїзду по АДРЕСА_1 між домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 а вбачається також з відповіді селищного голови Теплицької селищної ради на звернення спадкодавця позивачки, де зазначено, що відповідно до Генерального плану населеного пункту Теплик передбачена наявність проїзду до прибережно-захисної смуги безіменної річки, яка протікає паралельно АДРЕСА_3 між вказаними домоволодіннями. Ширина даного проїзду має складати не менше як 3,5 м до 4,5 м при одній смузі руху (ДБН 360-92* табл. 7.3 «Планування та забудова сільських та міських поселень») та передбачений для прогону худоби і проїзду до присадибних земельних ділянок.

За поясненнями позивачки та її представника, внаслідок встановленої відповідачем ОСОБА_2 огорожі на спільному проїзді, він звужений та створені перешкоди заїзду до її будинковолодіння.

Вказане вбачається і з численних світлин, наявних у матеріалах справи.

Тобто позивачем у повному обсязі належними та допустимими доказами доведено її порушене право та обрано належний спосіб захисту.

Оскільки при виготовленні технічної документації з землеустрою громадянину ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_6 допустив помилки, щодо встановлення меж земельних ділянок 0523755100:04:003:0815 та 0523755100:04:003:0816, в натурі, а саме помилково до приватизованих відповідачем ОСОБА_2 земельних ділянок включено прогін-проїзд, який значиться в Генеральному плані смт. Теплик та прибережно захисна смуга уздовж річки, вказане потягло за собою незаконність прийнятих рішень органу місцевого самоврядування та державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , які підлягають скасуванню.

Окрім того, оскільки власником вказаних земельних ділянок встановлено огорожу, яка перешкоджає позивачці у доступі до проїзду та прибережно-захисної смуги загального користування, суд вважав за необхідне зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні спільним проїздом та прибережно-захисною смугою, шляхом демонтажу огорожі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 серпня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , адвоката Мамедова А. В. задоволено частково. Рішення Теплицького районного суду Вінницької області

від 06 червня 2024 року в частині скасування рішення 42 сесії 6 скликання Теплицької селищної ради за №636 від 06 жовтня 2015 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам на території Теплицької селищної ради для надання у приватну власність та надано відповідачу ОСОБА_2 , у приватну власність земельну ділянку площею 0,1500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 0523755100:04:003:0815 та державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку, а також зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні проїздом по АДРЕСА_1 , що належить до комунальної власності шляхом демонтажу встановленої огорожі скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що як вбачається з матеріалів справи за клопотанням позивача було проведено судову земельно-технічну експертизу, якою зокрема, встановлено, що земельна ділянка площею 0,1500 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 0523755100:04:003:0815 ( АДРЕСА_2 ), що передана у власність відповідачу ОСОБА_2 , не накладається на прибережну захисну смугу уздовж Безіменної річки, яка протікає паралельно АДРЕСА_3, а земельна ділянка площею 0,4081 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0523755100:04:003:0816 ( АДРЕСА_2 ), що передана у власність відповідачу ОСОБА_2 , накладається на прибережну захисну смугу уздовж «безіменної» річки, яка протікає паралельно АДРЕСА_3. Орієнтовна площа накладення - 0,0777 га.

З огляду на викладене, встановивши наявність накладення земельної ділянки відповідача на прибережну захисну смугу уздовж «безіменної» річки площею 0,0777 га, суд попередньої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування рішення 42 сесії 6 скликання Теплицької селищної ради за № 636 від 06 жовтня 2015 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам на території Теплицької селищної ради для надання у приватну власність та надано відповідачу ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,4081 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0523755100:04:003:0816, на АДРЕСА_2 та державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку, оскільки вказане накладання земельної ділянки порушує права позивача на безперешкодне користування «безіменної» річки, яка перебуває у загальному користуванні.

Покликання в апеляційній скарзі на відсутність проєкту землеустрою по розробленню і встановленню прибережних смуг в смт. Теплик, що унеможливлювало експерту встановити накладення, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 0523755100:04:003:0816 на прибережну захисну смугу є необґрунтованими, оскільки при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення.

Натомість вирішуючи спір в частині скасування рішення 42 сесії 6 скликання Теплицької селищної ради за № 636 від 06 жовтня 2015 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам на території Теплицької селищної ради для надання у приватну власність та надано відповідачу ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,1500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 0523755100:04:003:0815 та державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку, а також зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні проїздом по АДРЕСА_1 , що належить до комунальної власності шляхом демонтажу встановленої огорожі, місцевий суд не звернув увагу на наступне.

В матеріалах справи наявна відповідь селищного голови Теплицької селищної ради від 18 червня 2020 року № 738, яка надана на звернення спадкодавця позивачки щодо наявності прогону-проїзду по АДРЕСА_1 між домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , в якій зазначено, що відповідно до Генерального плану населеного пункту Теплик передбачена наявність проїзду до прибережно-захисної смуги безіменної річки, яка протікає паралельно АДРЕСА_3 між вказаними домоволодіннями. Ширина даного проїзду має складати не менше як 3,5 м до 4,5 м при одній смузі руху (ДБН 360-92* табл. 7.3 «Планування та забудова сільських та міських поселень») та передбачений для прогону худоби і проїзду до присадибних земельних ділянок.

Проте зазначена відповідь не підтверджує самого факту накладення земельної ділянки, зокрема, відповідача на спірний прогін/проїзд. Наявність в Генеральному плані прогону/проїзду до прибережно-захисної смуги безіменної річки та його нормативна ширина не є достатнім для визначення, чи порушує земельна ділянка відповідача межі цього проїзду.

Також не доводиться таке накладення і висновком експерта від 27 вересня 2023 року №93/10.20/10.7/2023, оскільки таким лише встановлено, що фактична ширина проїзду не відповідає нормам, встановленим Генеральним планом та ДБН 360-92.

Відтак в матеріалах справи відсутні докази, які б безумовно підтверджували, що саме земельна ділянка відповідача, стала причиною звуження прогону/проїзду та унеможливлення доступу до земельної ділянки

ОСОБА_1 .

Посилання суду на світлини, які додані до позовної заяви, а також пояснення позивачки по справі ОСОБА_1 та її представника, як на підставу того, що внаслідок встановленої відповідачем ОСОБА_2 огорожі на спільному проїзді, він звужений та створені перешкоди заїзду до будинковолодіння позивачки, не можуть бути визнані достатніми та беззаперечними доказами, оскільки такі не підтверджують, що саме земельна ділянка відповідача або ж його дії по встановленню огорожі, призвели до звуження проїзду. Відсутність належних, допустимих і достатніх доказів у цій частині не дозволяє зробити висновок про те, що саме відповідачем було створено перешкоди, які обмежують право позивачки на користування спільним проїздом.

Також помилковим є посилання суду першої інстанції на відповідь Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 18 червня 2020 року № У-213/0-946/6-20, в якій зазначено, що згідно з даними Державного земельного кадастру координати земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , які внесені до Національної кадастрової системи, не відповідають координатам, які вказані у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (на місцевості), оскільки вказана інформація не дозволяє зробити висновок про невідповідність координат земельної ділянки відповідача та накладення такої саме в сторону спільного проїзду/прогону.

Оскільки при вирішенні справи суд першої інстанції частково допустився порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню в частині скасування рішення 42 сесії 6 скликання Теплицької селищної ради за № 636 від 06 жовтня 2015 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам на території Теплицької селищної ради для надання у приватну власність та надано відповідачу ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,1500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 0523755100:04:003:0815 та державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку, а також зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні проїздом по АДРЕСА_1 , що належить до комунальної власності шляхом демонтажу встановленої огорожі.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

20 вересня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, через представника ОСОБА_3 , у якій просила скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 22 серпня 2024 року повністю і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

земельна ділянка площею 0,4081 га фактично включає в себе частину прогону-проїзду, ширина якого має бути не менше 3.5 метрів та згідно експертного висновку накладається на прибережну захисну смугу уздовж «безіменної» річки, Орієнтована площа накладення 0,0777 га. В частині накладання вказаної земельної ділянки відповідача на прибережну захисну смугу уздовж «безіменної» річки, Орієнтована площа накладення 0,0777 га. апеляційний суд рішення Теплицького районного суду залишив без змін, тому в цій частині постанова апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржується;

за апеляційною скаргою, яка подана відповідачем ОСОБА_2 зазначено, що оскільки відсутні належні докази, що ширина проїзду зменшена внаслідок накладання саме його земельної ділянки на проїзд, то рішення районного суду має бути скасовано, суд апеляційної інстанції прийняв таку позицію відповідача і тому скасував рішення. Однак звуження проїзду, який знаходиться між будинками позивача і відповідача, могло відбутися, або зі сторони позивача, або зі сторони відповідача. Зменшення проїзду не могло відбутися по вині власників житлового будинку за АДРЕСА_1 , тобто зі сторони, скаржника/позивача, оскільки, в 1980 році на межі із червоною лінією (червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення - пункт 14 статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності) побудована господарська будівля «Г», зазначена будівля служить межею між земельною ділянкою позивача та земельною ділянкою територіальної громади і ця межа є непорушною і на даний час, що підтверджено висновком експерта;

суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, саме в цій частині, не звернув уваги, не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду та на обов`язок відповідача підтвердити свої заперечення належними та допустимими доказами.

23 вересня 2024 року ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, через представника Мамедова А. В. , у якій просив скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 22 серпня 2024 року в частині залишення без змін рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 06 червня 2024 року, а саме: визнання незаконним та скасування Рішення 42 сесії 6 скликання Теплицької селищної ради за № 636 від 06 жовтня 2015 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам на території Теплицької селищної ради для надання у приватну власність та надано відповідачу ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,4081 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0523755100:04:003:0816, на АДРЕСА_2 та державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В іншій частині оскаржену постанову залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що для підтвердження застосування норм матеріального права, а саме статей 59 60 83 84 ЗК України, статей 88 ВК України суд апеляційної інстанції навів постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі № 469/1393/16-ц (провадження

№ 14-71цс18).

Проте вказані висновки Верховного Суду не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки не враховують всю специфіку наявних фактичних обставин справи.

Як зазначає Верховний Суд у своїй постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 330/1629/18, з огляду на вказані приписи законодавство, чинне на момент прийняття оскарженого рішення, вимагало визначати прибережні захисні смуги у межах населених пунктів з урахуванням будь-якої містобудівної документації у цій сфері та виходячи з конкретних умов забудови, які склалися на місцевості. Зазначене у повній мірі узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункти 66-77), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункти 56-67). Так, у вказаних постановах Верховного Суду зазначено, що розміри і межі прибережної захисної смуги, встановлюються за проєктами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації щодо встановлення прибережної захисної смуги та з урахуванням конкретних (фактичних) умов забудови, які склалися саме на спірній земельній ділянці на момент її надання.

Спірна земельна ділянка знаходиться у межах смт. Теплик, і у відповідності до експлікації земельних угідь за формою 6-зем відноситься до сільськогосподарських земель (рілля), код цільового призначення 01.03. Як зазначається у висновку експерта даних про встановлення прибережної захисної смуги відповідно до містобудівної документації смт. Теплик немає.

Тільки після встановлення на підставі виготовленої документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації (Генеральному плану смт. Теплик) межі захисної смуги уздовж «безіменної» річки, яка протікає паралельно АДРЕСА_3 в смт. Теплик можливе визначення питання щодо накладення земельної ділянки площею 0,4081 га на прибережну захисну смугу.

У ході погодження проекту землеустрою усіма необхідними службами та органами, факту віднесення спірної земельної ділянки до прибережної захисної смуги або до водоохоронної зони встановлено не було. Дане підтверджується, в тому числі і Висновком відділу містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури райдержадміністрації від 26 серпня 2015 року №231, відповідно до якого обмеження та сервітути на даній земельній ділянці відсутні.

Як наслідок, при розробленні, погодженні та затвердженні проекту землеустрою було враховано вимоги земельного та водного законодавства, вимоги чинної, на момент виникнення спірних правовідносин, містобудівної документації (Генеральний план смт. Теплик), існуючі конкретні умови забудови населеного пункту та містобудівні обмеження, а тому висновок суду апеляційної інстанції щодо накладення частини земельної ділянки площею 0,4081 га, на прибережну захисну смугу річки Безіменної є помилковим, оскільки апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 330/1629/18, натомість безпідставно послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18).

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі № 144/1225/21 та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2024 року касаційну скаргу

ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 серпня

2024 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалами Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року, 18 листопада 2024 року, 09 грудня 2024 року, 19 грудня 2024 року ОСОБА_2 було продовжено строк на усунення недоліків касаційної скарги. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 25 вересня 2024 року указані недоліки було усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 у справі № 144/1225/21.

У листопаді 2024 року матеріали справи № 144/1225/21 надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 25 вересня 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17; від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 28 жовтня 2019 року у справі № 569/9913/16-ц; від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18; від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 08 січня 2025 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного від 30 травня 2018 року в справі № 469/1393/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 330/1629/18 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 18 червня 2021 року, яке зареєстроване в реєстрі за № 1705, посвідчене державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори Лужанською Т. В., позивач ОСОБА_1 є власницею 38/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 18 червня 2021 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1708 та № 1711, посвідченим державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори Лужанською Т. В., позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0917 га, кадастровий номер земельної ділянки 0523755100:04:003:0122 та земельної ділянки, призначеної для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1841 га, кадастровий номер земельної ділянки 0523755100:04:003:0123, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення 41 сесії 6 скликання від 11 серпня 2015 року Теплицької селищної ради за № 621 відповідачу ОСОБА_2 надано Дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га по АДРЕСА_2 .

Згідно з рішенням 42 сесії 6 скликання Теплицької селищної ради від 06 жовтня 2015 року за № 636 затверджено технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам на території Теплицької селищної ради для надання у приватну власність та надано відповідачу ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,1500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 0523755100:04:003:0815 та 0,4081 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0523755100:04:003:0816 по АДРЕСА_2 .

Відповідно до рішення 11 сесії 7 скликання Теплицької селищної ради від 26 червня 2020 року за № 250-11, при виготовленні технічної документації із землеустрою громадянину ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_6 допустив помилки, щодо встановлення меж земельних ділянок 0523755100:04:003:0815 та 0523755100:04:003:0816, в натурі, а саме помилково до приватизованих відповідачем ОСОБА_2 земельних ділянок включено прогін-проїзд, який значиться в Генеральному плані смт. Теплик та прибережно захисна смуга уздовж річки.

Згідно з ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду № 120/4176/20-а від 06 жовтня 2020 року у відкриті провадження в адміністративній справі за позовом Теплицької селищної ради до ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, відмовлено.

Приватизовану земельну ділянку відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з висновком експерта від 27 вересня 2023 року №93/10.20/10.7/2023: земельна ділянка площею 0,1500 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 0523755100:04:003:0815 ( АДРЕСА_2 ), що передана у власність відповідачу ОСОБА_2 , не накладається на прибережну захисну смугу уздовж Безіменної річки, яка протікає паралельно АДРЕСА_3; документація із землеустрою на земельну ділянку площею 0,1500 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 0523755100:04:003:0815 ( АДРЕСА_2 ), не в повній мірі відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування; земельна ділянка площею 0,4081 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0523755100:04:003:0816 ( АДРЕСА_2 ), що передана у власність відповідачу ОСОБА_2 , накладається на прибережну захисну смугу уздовж «безіменної» річки, яка протікає паралельно АДРЕСА_3. Орієнтовна площа накладення - 0,0777 га; документація із землеустрою на земельну ділянку площею 0,4081 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0523755100:04:003:0816 ( АДРЕСА_2 ), не в повній мірі відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування; фактична ширина довжини прогону-проїзду не відповідає тому, що наведено на наданій на дослідження картографічній основі Генерального плану смт Теплик. Фактична ширина прогону-проїзду не відповідає ширині, зазначеній в табл. 7.3

ДБН 360-92 «Планування та забудова сільських та міських поселень».

Позиція Верховного Суду

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відповідно до частини четвертої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 750/3322/17 (провадження № 14-110цс18) вказано, що: «з проекту землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_11 земельної ділянки площею 0,0078 га на АДРЕСА_8 , що міститься у матеріалах справи, вбачається, що останній звертався до приватного підприємства «Гео Граф» з заявою про виготовлення проекту землеустрою зазначеної земельної ділянки на підставі рішення 33 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради від 30 вересня 2013 року, яким було надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки при умові розроблення та затвердження в установленому порядку землевпорядної документації протягом року. На виконання цього рішення проект землеустрою був розроблений та погоджений управлінням архітектури та містобудування, а також управлінням Держземагентства у Чернігівському районі Чернігівської області та в подальшому був затверджений на 40 сесії міської ради 6 скликання. Проте Державна інспекція сільського господарства у Чернігівській області в ході проведеної перевірки встановила, що передана в оренду ОСОБА_11 земельна ділянка є провулком, що з`єднує дві вулиці - АДРЕСА_9 та АДРЕСА_10, наявність якого підтверджується містобудівною документацією - планом м. Чернігова М1:500. У зв`язку з цим управлінням архітектури та містобудування відкликало свій висновок про погодження проекту землеустрою ОСОБА_11 . Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що земельна ділянка площею 0,0078 га, яка була відведена ОСОБА_11 , сформована за рахунок земель житлової та громадської забудови прибудинкової території та є провулком між вулицями АДРЕСА_9 і АДРЕСА_10. Передача в оренду земельної ділянки загального користування порушує права мешканців цих вулиць. Відтак апеляційний суд правильно вказав про незаконність прийнятого Чернігівською міською радою рішення про затвердження проекту відведення та передачу земельної ділянки ОСОБА_11 площею 0,0078 га на АДРЕСА_8 та недійсність договору оренди цієї земельної ділянки, укладеного між Чернігівською міською радою та ОСОБА_11 ».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2021 року у справі № 947/30277/19 (провадження № 61-12547св21) вказано, що «у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю».

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного

Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а

(провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

Касаційний суд уже зауважував, що:

правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування (частина перша статті 21 ЦК України) по своїй суті не є правочином. Як наслідок до незаконності правового акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування (частина перша статті 21 ЦК України), положення ЦК України та інших законів про правочини, зокрема й норми як § 1, так і § 2 глави 16 ЦК України, не можуть бути застосовані;

незаконність правового акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування (частина перша статті 21 ЦК України) як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про незаконність правового акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування (частина перша статті 21 ЦК України) не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Про порушення суб`єктивного права правовим актом індивідуальної дії, виданим органом місцевого самоврядування (частина перша статті 21 ЦК України), може свідчити те, що він перешкоджає суб`єкту в реалізації його права або інтересу(див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2025 року у справі № 465/820/23 (провадження № 61-2509св25))

У справі, що переглядається:

звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що приватизовану земельну ділянку ОСОБА_2 загородив, при цьому було загороджено частину проїзду до річки «безіменної», яка протікає паралельно АДРЕСА_1 для прогону худоби та проїзду до присадибної ділянки ОСОБА_1 , у зв`язку з чим у позивача відсутній доступ до земельної ділянки, чим порушуються її права та чиняться перешкоди у користуванні власністю. Окрім того, встановлена огорожа перешкоджає позивачці у доступі до проїзду та прибережно-захисної смуги загального користування;

задовольняючи повністю позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при виготовленні технічної документації з землеустрою громадянину ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_6 допустив помилки, щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі, а саме помилково до приватизованих відповідачем ОСОБА_2 земельних ділянок включено прогін-проїзд, який значиться в Генеральному плані смт. Теплик та прибережно захисна смуга уздовж річки, що потягло за собою незаконність прийнятих рішень органу місцевого самоврядування та державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , які підлягають скасуванню. Окрім того, оскільки власником вказаних земельних ділянок встановлено огорожу, яка перешкоджає позивачці у доступі до проїзду та прибережно-захисної смуги загального користування, суд вважав за необхідне зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні спільним проїздом та прибережно-захисною смугою, шляхом демонтажу огорожі;

скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, апеляційний суд зазначив, що земельна ділянка площею 0,4081 га, що передана у власність відповідачу ОСОБА_2 , накладається на прибережну захисну смугу уздовж «безіменної» річки, яка протікає паралельно АДРЕСА_3. Орієнтовна площа накладення - 0,0777 га, тому суд першої інстанції зробив вірний висновок про задоволення позовних вимог в частині скасування рішення Теплицької селищної ради за № 636 від 06 жовтня 2015 року, яким затверджено технічну документацію та надано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,4081 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0523755100:04:003:0816, на АДРЕСА_2 та державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку, оскільки вказане накладання земельної ділянки порушує права позивача на безперешкодне користування «безіменної» річки, яка перебуває у загальному користуванні. Натомість вирішуючи спір в частині скасування рішення Теплицької селищної ради за № 636 від 06 жовтня 2015 року, яким затверджено технічну документацію та надано відповідачу у приватну власність земельну ділянку площею 0,1500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 0523755100:04:003:0815 та державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку, а також зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні проїздом по АДРЕСА_1 , що належить до комунальної власності шляхом демонтажу встановленої огорожі, місцевий суд не врахував, що відсутні докази накладення земельної ділянки, зокрема, відповідача на спірний прогін/проїзд. Наявність в Генеральному плані прогону/проїзду до прибережно-захисної смуги безіменної річки та його нормативна ширина не є достатнім для визначення, чи порушує земельна ділянка відповідача межі цього проїзду;

встановивши, що земельна ділянка площею 0,4081 га, що передана у власність відповідачу ОСОБА_2 , накладається на прибережну захисну смугу та прогін/проїзд, чим порушує права позивача, апеляційний суд обґрунтовано погодився з судом першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним рішення Теплицької селищної ради, яким затверджено технічну документацію та надано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,4081 га та вірно скасував рішення суду першої інстанції в частині скасування рішення Теплицької селищної ради, яким затверджено технічну документацію та надано відповідачу у приватну власність земельну ділянку площею 0,1500 га, оскільки докази накладення відсутні;

за таких обставин постанову апеляційного суду в зазначеній частині слід залишити без змін;

в той же час апеляційний суд не врахував, що порушення прав позивача в частині неможливості користування проїздом внаслідок встановлення відповідачем огорожі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили, не є обов`язковим для суду та оцінюється нарівні з іншими доказами;

так, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що внаслідок встановленої відповідачем огорожі на спірному проїзді він звужений та створені перешкоди заїзду до будинковолодіння позивача, що підтверджується листами Головного управління Дергеокадастру у Вінницькій області від 18 червня 2020 року (т. 1 а. с. 15), виконавчого комітету Теплицької селищної ради від 18 червня 2020 року (т. 1 а. с. 16) та рішенням Теплицької селищної ради від 26 червня 2020 року (т. 1 а. с. 18);

за таких обставин апеляційний суд зробив помилковий висновок про скасування рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні проїздом по АДРЕСА_1 , що належить до комунальної власності шляхом демонтажу встановленої огорожі, тому постанову апеляційного суду в цій частині слід скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції в зазначеній частині.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги відповідача про те, що межі захисної смуги уздовж «безіменної» річки не встановлені, тому не доведено накладення його земельної ділянки на прибрежну захисну смугу і відповідно рішення щодо надання її у власність відповідає вимогам закону з таких підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) зроблено висновок, що «у постанові від 21 травня 2014 року у справі № 6-16цс14 Верховний Суд України зазначив, що відповідно до статті 88 ВК України, Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434 і Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486, розмір і межі прибережних захисних смуг встановлювались за проектами землеустрою, а на землях населених пунктів - відповідно до існуючих на час встановлення конкретних умов забудови. При наданні відповідних земельних ділянок мають враховуватися положення законодавства щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а у разі відсутності землевпорядної документації (документації із землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж прибережних захисних смуг водних об`єктів, збереження водних об`єктів має досягатися шляхом урахування під час розгляду матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, й орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 з урахуванням конкретної ситуації. У постановах від 09 вересня 2014 року у справі № 3-77гс14 і від 24 грудня 2014 року у справі № 6-206цс14 Верховний Суд України доповнив зазначені вище висновки, вказавши, що існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене законом (статтею 88 ВК України). А тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не означає її відсутність, оскільки розміри такої смуги встановлені законом (аналогічного висновку дійшла також Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц і від 19 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц). Суди з урахуванням наведених вище приписів й акта обстеження державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Держекоінспекції у Миколаївській області від 14 березня 2013 року (т. 1, а. с. 13) встановили належність спірної земельної ділянки до прибережної захисної смуги Бузького лиману та її розташування за 9 м від урізу води. З огляду на приписи статті 400 ЦПК України Велика Палата Верховного Суду не має можливості переоцінити докази та встановити наявність у спірної земельної ділянки іншого режиму, ніж той, що встановлений у рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій».

Апеляційний суд з урахуванням наведених вище приписів й висновку експерта від 27 вересня 2023 року №93/10.20/10.7/2023 встановив, що земельна ділянка площею 0,4081 га, що передана у власність відповідачу ОСОБА_2 , накладається на прибережну захисну смугу уздовж «безіменної» річки.

З огляду на приписи статті 400 ЦПК України Верховний Суд не має можливості переоцінити докази та встановити наявність у спірної земельної ділянки іншого режиму, ніж той, що встановлений у рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги позивача свідчать про те, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена частково без додержання норм матеріального та процесуального права. Тому колегія суддів вважає, що:

касаційну скаргу позивача слід задовольнити частково;

касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення;

постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні проїздом по АДРЕСА_1 , що належить до комунальної власності, шляхом демонтажу встановленої огорожі скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції в зазначеній частині;

в іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана представником Мамедовим Андрієм Вагіфовичем , залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 22 серпня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні проїздом шляхом демонтажу встановленої огорожі скасувати.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 06 червня 2024 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні проїздом шляхом демонтажу встановленої огорожі залишити в силі.

В іншій частині постанову Вінницького апеляційного суду від 22 серпня 2024 року залишити без змін.

З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції постанова Вінницького апеляційного суду від 22 серпня 2024 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко