Історія справи

Постанова ВССУ від 11.02.2026 року у справі №766/9681/23

Постанова

Іменем України

11 лютого 2026 року

м. Київ

Справа № 766/9681/23

Провадження № 61-15023св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,

учасниками якої є:

позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Матвієнко Наталія Анатоліївна (далі - адвокат),

відповідач - держава Україна в особі Херсонської обласної прокуратури, Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України,

про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності,

за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Херсонської обласної прокуратури

на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 квітня 2024 року, яке ухвалила суддя Черниш О. Л., і постанову Херсонського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року, яку ухвалила колегія суддів у складі Базіль Л. В., Бездрабко В. О., Пузанової Л. В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. У 2023 році позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.Зазначав, що понад 88 місяців перебував під слідством і судом у кримінальному провадженні. В останньому суд ухвалив виправдувальний вирок, що набрав законної сили. Суд визнав позивача невинуватим у вчиненні злочину, пов`язаного із незаконною діяльністю у сфері обігу наркотичних засобів, і виправдав через недоведеність вини. Позивач стверджував, що неправомірно розпочате кримінальне провадження зумовило звільнення його з роботи, порушило нормальні життєві зв`язки, завдало йому значних душевних страждань і репутаційних втрат. Вважав справедливою компенсацією моральної шкоди 1 780 860,00 грн (трикратний розмір мінімального відшкодування, яке було гарантоване законом станом на час подання позову). Як майнову шкоду просив відшкодувати 60 000,00 грн витрат на правничу допомогу захисника у кримінальному провадженні.

2. Суди обох інстанцій виснували про те, що на користь позивача слід стягнути компенсацію моральної шкоди. Вказали, що внаслідок тривалого перебування під слідством і судом позивач зазнав глибоких душевних страждань, на значний період часу «вибув» із нормального життя та професії. Суд першої інстанції вважав обґрунтованими вимоги про відшкодування 1 056 000,00 грн моральної шкоди та 40 000,00 грн майнової шкоди. Апеляційний суд зменшив розмір цього відшкодування моральної шкоди до 956 800,00 грн, а майнової - до 10 000,00 грн.

3. Позивач із таким судовим рішенням погодився, тоді як Офіс Генерального прокурора та Херсонська обласна прокуратура оскаржили рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволених вимог. Наголосили, що за основу розрахунку відшкодування моральної шкоди слід взяти інший розмір мінімальної заробітної плати та ставку, яка менша подвійного розміру цієї плати. Стосовно витрат на правничу допомогу стверджували, що у доказах надання та сплати адвокату 10 000,00 грн за цю допомогу немає відомостей про справу, у якій ці послуги були надані.

4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на такі питання: (1) чи відповідає засадам розумності та справедливості стягнутий апеляційним судом на корить позивача за час його перебування під слідством і судом розмір компенсації моральної шкоди? (2) чи є підстави для стягнення витрат на правничу допомогу, яку адвокат надала позивачеві у суді першої інстанції? Вирішив, що з огляду на обставини цієї справи, беручи до уваги, зокрема, виправдувальний вирок стосовно позивача, застосування до нього домашнього арешту, зміни у його житті, глибину душевних страждань, присуджена сума компенсації моральної шкоди є розумною та справедливою. Крім того, позивач довів, що за допомогу адвоката у цьому провадженні сплатив 10 000,00 грн. Тому відповідні витрати слід компенсувати пропорційно до задоволених вимог.

(2) Зміст позовної заяви

5. У жовтні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Державного бюджету України 1 780 860,00 грн відшкодування моральної шкоди, 60 000,00 грн відшкодування майнової шкоди, а також 10 000,00 грн судових витрат. Мотивував позовну заяву так:

5.1. Позивач без законних підстав упродовж «88 місяців і 6 днів», тобто з 30 липня 2014 року до 6 грудня 2020 року незаконно перебував під слідством і судом, зокрема під домашнім арештом із 6 березня до 20 листопада 2015 року, тобто 8 місяців і 14 днів.

5.2. 21 жовтня 2014 року у зв`язку із перебуванням під слідством позивача звільнили з кадрів і всіх видів забезпечення управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області. Це стало ще одним чинником порушення укладу його життя та життя родини, поставило їх у скрутне матеріальне становище, вимагало від позивача додаткових зусиль для нормалізації життя, адже на ньому лежала відповідальність за малолітню (на той час) доньку - ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дружину - ОСОБА_3 .

5.3. Незаконні звинувачення у вчиненні низки тяжких злочинів завдали душевних страждань, порушили нормальні життєві зв`язки. Перебування під слідством і судом, а також знаходження під домашнім арештом поставили «ярмо зека».

5.4. Колишня дружина не змогла перенести осудливі погляди знайомих, сусідів, пересічних громадян і 18 жовтня 2016 року пішла від позивача, забравши із собою доньку, а через рік подружжя розірвало шлюб. Донька фактично залишилась без родини.

5.5. Через негативні зміни у житті, зниження престижу, ділової репутації позивачеві довелось докласти чимало часу та зусиль для відновлення попереднього стану, але повністю це зробити не вдалося. Він не має можливості працевлаштуватися на роботу, яку любить і про яку мріяв з дитинства, працює будівельником, доньку не бачить, адже вона мешкає з матір`ю в іншому місті. Люди досі дивляться на нього як на злочинця, і він постійно має виправдовуватися. Стан його здоров`я потребує постійного медичного втручання та значних матеріальних затрат.

5.6. Оскільки межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати на час розгляду справи, то за основу для визначення такого відшкодування слід узяти три мінімальні заробітні плати за кожен місяць перебування позивача під слідством і судом. Тому розмір цього відшкодування з Державного бюджету України становить 1 780 860,00 грн (3 х 6 700,00 грн х 88,6 міс.).

5.7. Витрати на правничу допомогу у кримінальному провадженні засвідчують копії договорів про надання такої допомоги та квитанції про оплату гонорару. Тому слід відшкодувати 60 000,00 грн майнової шкоди.

(3) Зміст рішення суду першої інстанції

6. 25 квітня 2024 року Херсонський міський суд Херсонської області ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив частково: стягнув із Державного бюджету України 1 096 000,00 грн відшкодування моральної та майнової шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку; у задоволенні іншої частини вимог відмовив.Мотивував так:

6.1. Суд урахував вимоги розумності та справедливості, характер і обсяг моральних страждань, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», згідно з яким розмір мінімальної зарплати з 1 квітня 2024 року становив 8 000,00 грн, перебування позивача під переслідуванням з 30 липня 2014 року (дати внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР)) до 4 лютого 2020 року (дати набрання виправдувальним вироком законної сили), тобто понад 66 місяців (5 повних років і 6 місяців). Тому розмір відшкодування моральної шкоди становить 1 056 000,00 грн (66 х 8 000 грн х 2).

6.2. Слід відшкодувати позивачеві 40 000,00 грн майнової шкоди у формі витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні. До квитанції від 28 січня 2022 року на суму 10 000,00 грн надав договір, який з адвокатом уклав не позивач. А до квитанції про сплату 10 000,00 грн від 4 лютого 2020 року не додав договір про надання правової допомоги, який зазначений у цій квитанції.

6.3. Розподіл витрат на професійну правничу допомогу за провадження у цивільній справі суд не здійснює, бо позивач звільнений від сплати судових витрат у встановленому Законом України «Про судовий збір» порядку, а їхнє стягнення з відповідача на користь держави стаття 141 ЦПК України не передбачає.

(4) Зміст постанови апеляційного суду

7. 10 жовтня 2024 року Херсонський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою апеляційні скарги Херсонської обласної прокуратури й Офісу Генерального прокурора задовольнив частково: змінив рішення суду першої інстанції, зменшивши суму компенсації з Державного бюджету України моральної шкоди до 956 800,00 грн, а суму майнової шкоди (витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні) - до 10 000,00 грн.Мотивував так:

7.1. Розмір відшкодування моральної шкоди, який визначив суд першої інстанції, слід зменшити, бо початком перебігу строку перебування позивача під слідством і судом є день оголошення йому повідомлення про підозру - 27 лютого 2015 року, а не 30 липня 2014 року (внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР).

7.2. Обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, дійсність та необхідність адвокатських витрат за договорами про надання правової допомоги у кримінальному провадженні від 9 жовтня 2014 року, від 15 квітня 2015 року, від 4 лютого та від 30 листопада 2020 року не були підтверджені належними та допустимими доказами. У матеріалах справи немає актів приймання-передачі юридичних послуг з інформацією щодо роботи, яку виконувала адвокат за укладеними договорами, а з квитанцій позивача про сплату коштів неможливо встановити, які послуги він оплатив.

7.3. Адвокат брала участь у судових засіданнях 14 грудня 2023 року, 21 лютого, 6 березня, 24 і 25 квітня 2024 року. Тому є підстави змінити рішення суду першої інстанції у частині визначення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме стягнути 10 000,00 грн відшкодування таких витрат.

(5) Провадження у суді касаційної інстанції

8. 11 листопада 2024 року Херсонська обласна прокуратура сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх № 35487/0/220-24 від 11 листопада 2024 року). Просила змінити зазначену постанову, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди з 956 800,00 грн до 499 600,00 грн, а іншу частину залишити без змін.

9. Того ж дня Офіс Генерального прокурора також сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх № 35570/0/220-24 від 12 листопада 2024 року). Просив змінити оскаржені судові рішення, зменшивши розмір стягнення відшкодування моральної шкоди, та скасувати ці рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу і відмовити в задоволенні відповідної вимоги.

10. 29 листопада 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвали, згідно з якою залишив без руху касаційні скарги Херсонської обласної прокуратури й Офісу Генерального прокурора та встановив для усунення недоліків тих скарг десятиденний строк із дня вручення копій ухвал.

11. 5 і 9 грудня 2024 року Херсонська обласна прокуратура сформувала у системі «Електронний суд» заяви про усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 38085/0/220-24 від 5 грудня 2024 року і № 38377/0/220-24 від 9 грудня 2024 року).

12. 6 і 9 грудня 2024 року Офіс Генерального прокурора сформував у системі «Електронний суд» заяви про усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 38200/0/220-24 від 6 грудня 2024 року і № 38535/0/220-24 від 10 грудня 2024 року).

13. 31 січня 2025 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвали, згідно з якими продовжив Херсонській обласній прокуратурі й Офісу Генерального прокурора на п`ять днів із дня вручення тих ухвал строк на усунення недоліків касаційної скарги.

14. 13 лютого 2025 року Офіс Генерального прокурора та Херсонська обласна прокуратура сформували у системі «Електронний суд» заяви про усунення недоліків касаційної скарги (№ 4558/0/220-25 та № 4606/0/220-25).

15. 28 квітня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Херсонської обласної прокуратури, задовольнив клопотання Херсонської обласної прокуратури про зупинення виконання постанови Херсонського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року.

16. 9 лютого 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи осіб, які подали касаційні скарги

17. Херсонська обласна прокуратура мотивувала касаційну скаргу так:

17.1. Суди першої й апеляційної інстанцій вирішили спір без урахування висновків

Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц;

Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 520/14448/18;

Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2021 року у справі № 761/20935/19, від 13 серпня 2020 року у справі № 607/10144/18, від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 13 липня 2022 року у справі № 757/24363/20;

Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2019 року у справі № 563/504/17, від 16 листопада 2022 року у справі № 757/21608/18.

17.2. Суди попередніх інстанцій не врахували, що запобіжний захід тривав з 6 березня до 20 листопада 2015 року та полягав у забороні підозрюваному залишати житло із 20:00 до 08:00. Тому суд мав застосувати кратність 1,5 за вказані місяці.

18. Офіс Генерального прокурора мотивував касаційну скаргу так:

18.1. Судові рішення слід змінити в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди через неправильне застосування норм матеріального права, що зумовило неправильне вирішення спору.

18.2. Позивач перебував під слідством і судом 59 місяців і 8 днів з 27 лютого 2015 року (дня повідомлення про підозру) до 4 лютого 2020 року (дня набрання законної сили виправдувальним вироком суду).

18.3. Спірні правовідносини у справі № 766/9681/23 не є подібними з тими, які були предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц. Тому суди першої й апеляційної інстанцій мали б застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19.

18.4. Правильним є застосування частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) у взаємозв`язку зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Тобто розрахунковою величиною для обчислення розміру відшкодування моральної шкоди є мінімальна заробітна плата на рівні 1 600,00 грн, а не 8 000,00 грн, яку застосували суди обох інстанцій. На час ухвалення постанови апеляційним судом не було висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних норм для розрахунку відшкодування моральної шкоди за час незаконного перебування під слідством чи судом.

18.5. Апеляційний суд помилково стягнув 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, яку адвокат надавала позивачеві у суді на підставі договору про надання правової допомоги й ордера від 12 жовтня 2023 року. Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 12 жовтня 2023 року адвокат отримала від позивача 10 000,00 грн. Однак позивач не подав детального опису наданих адвокатом послуг, не надав документів, які б підтверджували вартість послуг і їхнє фактичне надання. Щодо цього суд не врахував висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, сформульовані у постановах від 1 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17, від 7 квітня 2020 року у справі № 816/364/16, від 7 травня 2020 року у справі № 320/3271/19.

18.6. У квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 12 жовтня 2023 року немає посилань на те, що правнича допомога надана у справі № 766/9681/21. Вказане суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21, згідно з яким не можна покласти на відповідача витрати на правничу допомогу, надану в інших судових справах.

(2) Позиції інших учасників справи

19. 22 травня 2025 року адвокат в інтересах позивача сформувала у системі «Електронний суд» відзив (вх. № 16038/0/220-25 від 22 травня 2025 року), у якому просила касаційні скарги залишити без задоволення. Мотивувала так:

19.1. Щодо строку перебування позивача під судом і слідством, то він складає 59 місяців 8 днів. Його початком є 27 лютого 2015 року, а останнім днем перебування під слідством і судом - 4 лютого 2020 року (дата постановлення Херсонським апеляційним судом ухвали про залишення без змін вироку Голопристанського районного суду Херсонської області від 19 листопада 2019 року).

19.2. Подання касаційних скарг із надуманих підстав зумовлює лише подальше приниження позивача відповідачами, страх, відчай, перебування у психічній і моральній напрузі. Він тривалий час перебував під слідством і судом, однак досі не може отримати гарантовану державою компенсацію.

19.3. Доводи касаційних скарг щодо зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до мінімального розміру, гарантованого державою, зводяться до необхідності переоцінки зібраних у справі доказів, що є прерогативою судів першої й апеляційної інстанцій.

19.4. Для стягнення витрат на правничу допомогу зазначення номера справи у договорі, звіті, акті виконаних робіт, платіжному дорученні тощо вказувати бажано, проте не обов`язково. Отримання гонорару готівкою можна підтвердити будь-яким документом (квитанцією, актом, розпискою тощо).

19.5. Щодо 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу під час розгляду позову, то відповідно до додатку № 1 до договору гонорар адвоката за домовленістю сторін договору становить 10 000,00 грн. Підтвердженням сплати гонорару є квитанція. Згідно з матеріалами справи адвокат брала участь в судових засіданнях 14 грудня 2023 року, 21 лютого, 6 березня, 24 і 25 квітня 2024 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

20. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 28 квітня 2025 рокувідкрив касаційне провадження за касаційними скаргами офісу Генерального прокурора та Херсонської обласної прокуратури на підставах, визначених у пунктах 1 і 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

21. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

22. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження. Офіс Генерального прокурора та Херсонська обласна прокуратура оскаржили судові рішення в частині відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Позивач касаційної скарги не подав, тобто погодився з рішенням суду першої інстанції, яке змінив апеляційний суд. Тому Верховний Суд переглядає судові рішення в межах оскаржених відповідачем вимог і з огляду на принцип диспозитивності не бере до уваги доводи позивача у відзиві на касаційну скаргу в частині заперечень щодо відмови у задоволенні вимоги про відшкодування майнової шкоди - витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні.

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) Чи відповідає засадам розумності та справедливості стягнутий апеляційним судом на корить позивача за час його перебування під слідством і судом розмір відшкодування моральної шкоди?

23. Позивач зазначив, що зазнав моральних страждань, які просив компенсувати у грошовому еквіваленті, стягнувши з Державного бюджету України 1 780 860,00 грн. Вимогу про таку компенсацію (трикратний розмір від мінімального, гарантованого законом) обґрунтував тим, що тривалий час - понад 6 років - перебував під слідством і судом за вчинення передбаченого частиною другою статті 307 КК України злочину (незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів), якого він не вчиняв. Позивач стверджував, що вказане зумовило негативні зміни в особистих і виробничих стосунках, зниження престижу, ділової репутації, переживань, глибоких душевних і моральних страждань.

24. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали цю вимогу частково обґрунтованою. Виснували, що внаслідок тривалого перебування під слідством і судом позивач зазнав душевних страждань, втратив сім`ю та роботу; грошова компенсація за це становить двократний розмір від мінімального, який гарантований за Законом № 266/94-ВР. Однак мали різне бачення щодо періоду перебування позивача під слідством і судом.

25. Офіс Генерального прокурора та Херсонська обласна прокуратура з цими висновками судів не погодилися. Наголосили, що запобіжний захід полягав у забороні підозрюваному залишати житло із 20:00 до 08:00, а тому, якщо це врахувати, то для відшкодування моральної шкоди за період вжиття запобіжного заходу базою нарахування такого відшкодування можна обрати 1,5 мінімальні заробітні плати, а за решту часу перебування під слідством і судом - 1 мінімальну заробітну плату.

26. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для компенсації позивачеві моральної шкоди у розмірі, який визначив апеляційний суд.

27. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

28. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша та шоста статті 81 ЦПК України).

29. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

30. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша - друга статті 23 ЦК України).

31. Моральною шкодою визнаються страждання, завдані громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що зумовив погіршення або позбавлення можливості реалізації звичок і бажань, погіршення відносин з оточенням, інші негативні наслідки морального характеру (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17).

32. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України).

33. Гроші є еквівалентом моральної шкоди. Вони «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір компенсації «обчислює» шкоду. Цей розмір повинен хоча б наближено бути мірою такої шкоди та відновлення стану потерпілого. Складність визначення компенсації моральної шкоди полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівнювання до іншого майнового еквівалента. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2024 року у справі № 740/463/22).

34. Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір компенсації моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

35. Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та Законом № 266/94-ВР.

36. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частини перша та друга статті 1176 ЦК України).

37. Відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (пункт 1 частини першої, частина друга статті 1 Закону № 266/94-ВР).

38. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема у випадку постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР).

39. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (частини друга та третя статті 13 Закону № 266/94-ВР).

40. Межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян на час розгляду справи. Парламент визначив мінімальний розмір компенсації моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент судового розгляду справи, за кожен місяць перебування під слідством і судом. Цей розмір не можна зменшити, бо він є гарантованим мінімумом.

Остаточне визначення розміру компенсації залежить від таких чинників як характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач (фізичного болю, душевних страждань), можливості відновлення немайнових втрат, їхньої тривалості, тяжкості вимушених змін у життєвих і суспільних стосунках, ступеню зниження престижу, репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, і самої можливості такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Суд повинен з`ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх і визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи, зокрема, на вимоги розумності та справедливості (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц).

41. Суди попередніх інстанцій встановили такі факти:

41.1. 30 липня 2014 року слідчий ОВС СВ Прокуратури Херсонської області Лазорчик І. В. вніс в ЄРДР відомості за № 42014230000000192 за фактом того, що працівники Управління ДСНС України в Херсонській області здійснюють розповсюдження, збут наркотичних засобів (частина друга статті 307 КК України).

41.2. 15 серпня 2014 року слідчий суддя Апеляційного суду Херсонської області надав дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно позивача.

41.3. Із 15 серпня 2014 року до 5 вересня 2015 року відносно позивача проводили негласні слідчі (розшукові) дії та контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки. Їхнє проведення старший прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Прокуратури Херсонської області Нікітін В. В. доручив слідчому з ОВС СВ Прокуратури Херсонської області Лазорчику І. В.

41.4. 21 жовтня 2014 року позивача звільнили з кадрів й усіх видів забезпечення Управління ДСНС України в Херсонській області, де його характеризували виключно позитивно, неодноразово отримував грамоти за зразкове виконання покладених на нього службових обов`язків, ініціативність і професіоналізм. Звільнення з роботи порушило нормальне життя позивача та його родини, поставило її у скрутне матеріальне становище, вимагало від нього додаткових зусиль для нормалізації життя через відповідальність за малолітню доньку та дружину.

41.5. 5 вересня 2015 року старший прокурор Нікітін В. В. виніс постанову про здійснення контролю за вчиненням злочину, згідно з якою постановив здійснити негласну слідчу (розшукову) дію - контроль за вчиненням позивачем злочину у формі оперативної закупки.

41.6. 5 вересня 2015 року за місцем проживання позивача ( АДРЕСА_1 ) і за місцем проживання його батьків ( АДРЕСА_2 ) провели обшуки.

41.7. 15 січня 2015 року слідчий Лазорчик І. В. вніс в ЄРДР відомості за № 42015230000000006 за фактом незаконного придбання позивачем, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконного збуту ним особливо небезпечних наркотичних засобів (канабісу) масою 12,362 г 5 вересня 2014 року ОСОБА_5 (частина друга статті 307 КК України).

41.8. 26 лютого 2015 року до ЄРДР внесли відомості за № 42015230000000048 за фактом того, що позивач 1 вересня 2014 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, здійснював незаконну діяльність у сфері обігу наркотичних засобів, достовірно знаючи про незаконність своїх дій, 1 вересня 2014 року придбав у невстановленої слідством особи за невстановлених обставин особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений (канабіс), загальною масою 3,239 г і з метою подальшого збуту зберігав при собі, а надалі збув ОСОБА_5 (частина друга статті 307 КК України).

41.9. 27 лютого 2015 року старший прокурор Нікітін В. В. виніс постанову, згідно з якою вищезазначені кримінальні провадження об`єднав із присвоєнням номера № 42014230000000192.

41.10. 27 лютого 2015 року слідчий Лазорчик І. В. повідомив позивачу про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 307 КК України, та звернувся з клопотанням до Комсомольського районного суду м. Херсона про застосування відносно позивача запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

41.11. 6 березня 2015 року слідчий суддя Комсомольського районного суду м. Херсона задовольнив клопотання: застосував до позивача запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Під цим арештом він перебував до 20 листопада 2015 року.

41.12. 30 березня 2015 року позивачу повідомили про завершення досудового розслідування й ознайомили з матеріалами справи.

41.13. 31 березня 2015 року слідчий Лазорчик І.В. склав обвинувальний акт, який затвердив старший прокурор Нікітін В. В., і надіслав цей акт до суду.

41.14. 10 квітня 2015 року обвинувальний акт відносно позивача за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України, надійшов до Скадовського районного суду Херсонської області.

41.15. Із 10 квітня 2015 року до 15 червня 2017 року згідно з поясненнями представника позивача, які не спростували відповідачі, справу розглядав Скадовський районний суд Херсонської області.

41.16. 15 червня 2017 року кримінальне провадження № 42014230000000192 передали на розгляд до Голопристанського районного суду Херсонської області.

41.17. 19 листопада 2019 року Голопристанський районний суд Херсонської області ухвалив вирок, згідно з яким визнав позивача невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України, та виправдав за недоведеністю вини.

41.18. 4 лютого 2020 року Херсонський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою вказаний вирок залишив без змін.

41.19. 6 грудня 2020 року Верховний Суд ухвалив постанову, згідно з якою касаційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а ухвалу апеляційного суду від 4 лютого 2020 року - без змін.

41.20. Із 30 липня 2014 року і до прийняття 6 грудня 2020 року постанови Верховного Суду позивач незаконно перебував під слідством і судом, а з 6 березня до 20 листопада 2015 року (8 місяців і 14 днів) - під домашнім арештом,що полягав у забороні йому залишати житло з 20:00 до 08:00.

41.21. Незаконне звинувачення у вчиненні низки тяжких злочинів завдало позивачу моральну шкоду, порушило його нормальні зв`язки. Перебування під слідством і судом, знаходження під домашнім арештом зумовили душевні страждання. Життя позивача змінилося в негативну сторону, він був позбавлений можливості вести нормальний спосіб життя, а затягування розгляду кримінальної справи зовсім позбавило можливості знайти роботу.

42. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з аргументами касаційних скарг щодо неспівмірності розрахунку компенсації завданої позивачеві моральної шкоди та помилковості такого розрахунку.

42.1. У позовній заяві позивач стверджував, що без законних підстав упродовж 88 місяців і 6 днів з 30 липня 2014 року (дати внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР) до 6 грудня 2020 року (дати ухвалення постанови Верховного Суду у кримінальному провадженні) незаконно перебував під слідством і судом, зокрема, під домашнім арештом із 6 березня до 20 листопада 2015 року, тобто 8 місяців і 14 днів. Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначений позивачем у позовній заяві загальний період насправді становить 6 років 4 місяці 7 днів або 76 місяців і 7 днів.

42.2. Суд першої інстанції розрахував період перебування позивача під слідством і судом з 30 липня 2014 року до 4 лютого 2020 року (дати набрання виправдувальним вироком законної сили), тобто 5 років 6 місяців і 5 днів або 66 місяців і 5 днів. Тоді як апеляційний суд за початок відліку строку взяв27 лютого 2015 року - день оголошення позивачеві повідомлення про підозру, внаслідок чого період його перебування під слідством і судом склав 4 роки 11 місяців і 8 днів або 59 місяців і 8 днів.

42.3. Офіс Генерального прокурора у касаційній скарзі погодився з розрахунком апеляційним судом періоду перебування позивача під слідством і судом. Із цим розрахунком також погодився позивач у відзиві на касаційну скаргу, незважаючи на первинну позицію у позовній заяві.

42.4. Суд першої інстанції визначив розмір компенсації моральної шкоди, виходячи з 2 мінімальних заробітних плат за 66 місяців перебування під слідством і судом. Апеляційний суд з огляду на зменшення цього періоду зменшив суму такої компенсації, що склало більш як двократний розмір мінімальної заробітної плати, але менше, ніж просив позивач у позовній заяві.

42.5. Херсонська обласна прокуратура у касаційній скарзі наполягала на тому, що суди попередніх інстанцій не врахували, що запобіжний захід (заборона підозрюваному залишати житло із 20:00 до 08:00) тривав із 6 березня до 20 листопада 2015 року, тому мали розрахувати розмір компенсації моральної шкоди, виходячи з 1,5 мінімальних заробітних плат за вказані місяці. Тоді як Офіс Генерального прокурора звернув увагу на необхідність застосування для обчислення розміру такої компенсації передбаченого у частині другій статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, а саме 1 600,00 грн, а не 8 000,00 грн.

42.6. Доводи Офісу Генерального прокурора щодо базової розрахункової величини є безпідставними з огляду на положення статті 3 Закону України «Про оплату праці» щодо визначення поняття «мінімальна заробітна плата» (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2025 року у справі № 333/8394/23).

42.7. Колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи Херсонської обласної прокуратури щодо необхідності зменшити розмір компенсації моральної шкоди з урахуванням періоду домашнього арешту з 20:00 до 08:00 із 6 березня до 20 листопада 2015 року.

42.8. Доводи відзиву позивача про те, що подання касаційних скарг із надуманих підстав зумовило подальше приниження позивача відповідачами, страх, відчай, перебування у психічній і моральній напрузі, є безпідставними. Реалізація одними учасниками справи процесуальних прав, зокрема на касаційне оскарження, не може мати наслідком завдання моральної шкоди іншому учаснику цієї справи.

42.9. Позивач помилково стверджує, що питання про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до мінімального розміру, гарантованого державою, передбачає необхідність переоцінки зібраних у справі доказів, що є прерогативою судів першої й апеляційної інстанцій. Таке зменшення за певних обставин може бути наслідком оцінки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що не передбачатиме потребу у повторному оцінюванні тих доказів, які є належними і допустимими.

42.10. Суд апеляційної інстанції правильно визначив період перебування позивача під слідством і судом та стягнув за цей період компенсацію моральної шкоди, яка є розумною, справедливою та співмірною, беручи до уваги, зокрема, виправдувальний вирок щодо позивача, застосування до нього домашнього арешту, зміни у його житті, глибину душевних страждань. На цей висновок не впливають твердження у касаційних скаргах про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду. Немає підстав вважати, що за обставин цієї справи така невідповідність має місце.

(2.2) Чи є підстави для стягнення витрат на правничу допомогу, яку адвокат надала позивачеві у суді першої інстанції?

43. Позивач просив стягнути 10 000,00 грн відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у суді першої інстанції. Цей суд судові витрати не розподілив, тоді як апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, стягнув таке відшкодування. Офіс Генерального прокурора не погодився з цим висновком апеляційного суду. Стверджував, що той помилково стягнув 10 000,00 грн вказаних витрат, оскільки позивач не надав детальний опис наданих адвокатом послуг, не надав будь-яких документів, які б підтверджували їхню вартість і фактичне надання, та не вказав у квитанції до прибуткового касового ордера про оплату послуг саме у цій справі. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду з цими доводами Офісу Генерального прокурора не погоджується.

44. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

45. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).

46. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

47. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаютьсяу разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України).

48. У разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їхньої вартості витрати за такі послуги слід розподілити за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вже фактично сплатила сторона/третя особа, чи тільки має сплатити. Визначальним є факт надання адвокатом правничої допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19, від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц, від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17).

49. Позивач надав суду першої інстанції договір про надання правової допомоги від 12 жовтня 2023 року (т. 1, а. с. 138) та квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 12 жовтня 2023 року про оплату 10 000,00 грн адвокату. Апеляційний суд вказав про те, що адвокат взяла участь у судових засіданнях 14 грудня 2023 року, 21 лютого, 6 березня, 24 і 25 квітня 2024 року.

50. З огляду на вказане обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про необхідність стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу. За змістом відповідного договору сторони не домовлялися про погодинну оплату послуг адвоката, як і не домовлялися про оплату за вчинення адвокатом окремих процесуальних дій. Відповідно до додатку № 1 до цього договору гонорар адвоката за домовленістю сторін становив 10 000,00 грн. Тому безпідставними є доводи Офісу Генерального прокурора про необхідність наданнядетального опису наданих адвокатом послуг, документів, які б підтверджували їхню вартість. Адвокат взяла участь у перелічених судових засіданнях. Тому немає необхідності у додатковому підтвердженні фактичного надання правничої допомоги у вигляді зазначеної участі. Неспівмірність витрат позивача на цю допомогу Офіс Генерального прокурора не довів.

51. Стосовно аргументу про відсутність вказівки у прибутковому касовому ордері про оплату послуг саме у справі № 766/9681/23, то законодавство не передбачає необхідність такої вказівки. Позивач у відзиві на касаційні скарги правильно вказує на те, що для стягнення витрат на правничу допомогу зазначати номер справи у договорі, звіті, акті виконаних робіт, платіжному дорученні тощо бажано, але не обов`язково. Прибутковий касовий ордер, який надав позивач, датований днем укладення відповідного договору, тобто кошти за цим ордером були авансовані адвокату за правничу допомогу. Офіс Генерального прокурора не підтвердив, що у позивача були інші справи, в яких адвокат надавала останньому правничу допомогу на підставі договору від 12 жовтня 2023 року у той самий період, що й у справі № 766/9681/23. Підстав вважати, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду стосовно відшкодування витрат на таку допомогу, немає.

52. За наслідками касаційного перегляду позовні вимоги задоволені на 51,98 % (956 800,00 грн / 1 840 860 грн). Тому на користь позивача слід було стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог - 5 198,00 грн (10 000,00 грн х 51,98 % / 100 %).

(3) Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

(3.1) Щодо суті касаційних скарг

53. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункти 1 і 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

54. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).

55. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, друга та четверта статті 412 ЦПК України).

56. З огляду на висновки цієї постанови щодо застосування норм права оскаржену постанову апеляційного суду належить залишити без змін у частині стягнення 956 800,00 грн компенсації моральної шкоди та змінити у частині стягнення витрат на правничу допомогу, зменшивши їхній розмір із 10 000,00 грн до 5 198,00 грн.

Керуючись статтями 141 400 409 410 412 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

у х в а л и в:

1. Касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Херсонської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Херсонського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року:

- залишити без змін у частині стягнення 956 800,00 грн компенсації моральної шкоди;

- змінити у резолютивній частині щодо стягнення витрат на правничу допомогу, зменшивши розмір цього стягнення до 5 198,00грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. КратСуддіД. А. ГудимаІ. О. ДундарЄ. В. КраснощоковП. І. Пархоменко