Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.07.2025 року у справі №203/485/20
Ухвала КЦС ВП від 11.07.2021 року у справі №203/485/20

Постанова

Іменем України

2 липня 2025 року

м. Київ

Справа № 203/485/20

Провадження № 61-7499св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,

учасниками якої є:

позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кірова 119» (далі - позивач, ОСББ), інтереси якого представляє адвокат Бровко Олександр Олегович (далі - адвокат ОСББ),

відповідачі - територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради (далі - міська рада), Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 (далі - покупець),

про визнання незаконним і скасування рішення, скасування та вилучення запису про реєстрацію права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов`язання передати майно в управління

за касаційними скаргами міської ради й ОСББ

на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 4 жовтня 2023 року, яке ухвалив суддя Казак С. Ю., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 7 травня 2024 року, яку ухвалила колегія суддів у складі Барильської А. П., Демченко Е. Л., Макарова М. О.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Касаційні скарги міської ради й ОСББстосуються спору щодо нежитлового (підвального) приміщення багатоквартирного житлового будинку, в якому створене це ОСББ. Хронологія подій є важливою.

2. У 2003 році міська рада на підставі її рішення прийняла у комунальну власність нежитлове (підвальне) приміщення багатоквартирного житлового будинку, а у 2018 році - зареєструвала відповідне право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У 2015 році у вказаному будинку було створене ОСББ, яке дізналося про рішення 2003 року після того, як міська рада у 2019 році відчужила вказане приміщення фізичній особі-покупцеві. Тому з метою захисту прав співвласників багатоквартирного житлового будинку ОСББ звернулося до суду. Просило скасувати рішення міської ради 2003 року, скасувати та вилучити запис про реєстрацію у 2018 році права власності за територіальною громадою, визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення 2019 року та зобов`язати міську раду передати це приміщення до ОСББ за актом приймання-передачі.

3. Суди розглядали справу неодноразово. Під час нового розгляду суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. З урахуванням висновків, які Верховний Суд сформулював, скеровуючи справу на новий розгляд, виснували, що ОСББ обрало неефективні способи захисту порушеного права, бо єдиним ефективним є віндикаційний позов.

4. ОСББ і міська рада з цими судовими рішеннями не погодилися. У касаційних скаргах стверджували, зокрема, що обрані способи захисту порушених прав позивача є належними.

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на такі питання: 1) за правилами якого виду судочинства треба розглядати вимоги ОСББ про визнання незаконним і скасування рішення міської ради, скасування та вилучення запису про реєстрацію права комунальної власностіна нежитлове (підвальне) приміщення, а також про зобов`язання територіальної громади передати це приміщення за актом приймання-передачі позивачеві? 2) чи є ефективним способом захисту права власності ОСББ, яке вважає себе власником нежитлового (підвального) приміщення, вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу цього майна?

Вирішив, що вимоги ОСББ про визнання незаконним і скасування рішення міської ради, скасування та вилучення запису про реєстрацію права комунальної власностіна нежитлове (підвальне) приміщення, а також про зобов`язання територіальної громади передати це приміщення за актом приймання-передачі позивачеві слід розглядати за правилами господарського судочинства. Вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового (підвального) приміщення є ефективним способом захисту права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку. Тому Верховний Суд задовольнив касаційні скарги частково.

(2) Зміст позовної заяви

6. У лютому 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати незаконним і скасувати рішення Дніпропетровської міської ради від 19 листопада 2003 року № 11/13 (далі - рішення міської ради) про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста цілісного майнового комплексу Обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральне», «Лівобережне» у частині прийняття у комунальну власність територіальної громади міста нежитлового (підвального) приміщення № V загальною площею 305,3 кв. м, розташованого у житловому будинку літ. А-5 на АДРЕСА_1 (далі - нежитлове (підвальне) приміщення);

- скасувати та вилучити запис про реєстрацію права власності від 4 вересня 2018 року № 27833445 за територіальною громадою міста Дніпра в особі міської ради на нежитлове (підвальне) приміщення(реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1639614012101, індексний номер рішення про державну реєстрацію 42913253 від 10 серпня 2018 року) (далі - запис про реєстрацію права власності);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового (підвального) приміщення від 23 липня 2019 року № 238/А, який територіальна громада міста Дніпра в особі міської ради уклала з покупцем, і який посвідчив приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Пустовий Сергій Володимирович за реєстровим № 539 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1639614012101, індексний номер рішення про державну реєстрацію 48182575 від 9 серпня 2019 року) (далі - договір купівлі-продажу);

- зобов`язати територіальну громаду міста Дніпра в особі міської ради передати за актом приймання-передачі нежитлове (підвальне) приміщення позивачеві.

7. Мотивував вимоги так:

7.1. У серпні 2019 року до ОСББ звернулася фізична особа, яка повідомила, що є покупцем (власником) нежитлового (підвального) приміщення. Останнє відповідно до закону є власністю членів ОСББ. У ньому розміщені загальнобудинкові комунікації.

7.2. Згодом позивачеві стало відомо про те, що 19 листопада 2003 року нежитлове (підвальне) приміщення було передане у комунальну власність. У вересні 2018 року територіальна громада без узгодження з ОСББ зареєструвала її право власності на цей об`єкт, який надалі протиправно відчужила покупцеві. Тому слід захистити право власності співвласників багатоквартирного житлового будинку.

(3) Зміст рішень судів усіх інстанцій (первісний розгляд справи)

8. 15 лютого 2021 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовив. Мотивував так:

8.1. Нежитлове (підвальне) приміщенняє допоміжним у складі багатоквартирного будинку, оскільки за призначенням є підвальним. Немає доказів існування у цьому будинку окремих нежитлових приміщень, які не належать до житлового фонду. Тому обґрунтованою є вимога про визнання незаконним і скасування рішення міської ради у частині прийняття у комунальну власність зазначеного нерухомого майна.

8.2. На момент створення ОСББ 13 лютого 2015 року воно не могло не знати про користування нежитловим (підвальним) приміщенняміншими особами, про підстави такого користування, а тому і про право територіальної громади розпорядитися ним згідно з рішенням міської ради. Позивач пропустив позовну давність за вимогою про визнання незаконним і скасування рішення міської ради. У задоволенні інших вимог теж треба відмовити, бо вони мають похідний характер від вимоги, за якою спливла позовна давність.

9. 26 травня 2021 року Дніпровський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою апеляційні скарги позивача та міської ради залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Навів аналогічні до останнього аргументи.

10. 26 жовтня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалив постанову, згідно з якою скасував судові рішення судів попередніх інстанцій і скерував справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Мотивував так:

10.1. Висновок про те, що на момент утворення ОСББ воно не могло не знати про користування нежитловим (підвальним) приміщенняміншими особами, про підстави користування, а також про рішення міської ради, ґрунтується на припущенні. ОСББ не брало участі у справі № 904/3560/18. У матеріалах справи немає відомостей про те, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, зокрема на користування нежитловим (підвальним) приміщенням.

10.2. З моменту реєстраційних дій та вчинення правочину до подання позову минуло менше трьох років. Тому немає підстав вважати вимоги скасувати та вилучити запис про реєстрацію права власності, а також визнати недійсним договір купівлі-продажу похідними від вимоги про скасування рішення міської ради.

10.3. Позивач фактично обґрунтовує позов наявністю перешкод у користуванні власниками квартир нежитловим (підвальним) приміщенням, що в силу закону належить їм на праві спільної сумісної власності. Тому необхідно з`ясувати, чи скасування рішення міської ради зумовить реальне відновлення порушених прав ОСББ.

10.4. Під час нового розгляду справи слід визначити, з якого моменту воно довідалося або могло довідатися про порушення права, а також ефективність заявлених вимог.

(4) Зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду (новий розгляд)

11. 4 жовтня 2023 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовив. Мотивував так:

11.1. Позивач оскаржив законність передання нежитлового (підвального) приміщенняу комунальну власність територіальної громади м. Дніпра та подальше передання цього майна у власність покупця через те, що воно є допоміжним і належало на праві спільної сумісної власності власникам квартир у багатоквартирному житлового будинку.

11.2. Будь-яких обставин і відповідних доказів, які б підтверджували перешкоди співвласникам будинку в користуванні нежитловим (підвальним) приміщенням,немає.

11.3. Допитані за клопотанням позивача свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зазначили, що після набуття нежитлового (підвального) приміщенняу власність покупець передав ОСББ ключі від цього приміщення для забезпечення можливості доступу до нього, обслуговування комунікацій, які там знаходяться. Вказане приміщення мешканці будинку використовують як укриття під час в повітряних тривог.

11.4. Мета ОСББ, яке діє від імені та на захист прав співвласників багатоквартирного будинку, полягає у відновленні останніми володіння нежитловим (підвальним) приміщенням. Тому належним способом захисту прав позивача є віндикаційний позов, а не заявлені вимоги. З огляду на це у їхньому задоволенні слід відмовити саме через обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту порушеного права власності.

12. 7 травня 2024 року Дніпровський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою апеляційні скарги позивача та міської ради залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Навів аналогічні аргументи до тих, які зазначив суд першої інстанції.

(5) Провадження у суді касаційної інстанції

13. 22 травня 2024 року адвокат ОСББ сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 17680/0/220-24 від 23 травня 2024 року), в якій просив скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення позову.

14. 6 червня 2024 року міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу (вх. № 19641/0/220-24 від 10 червня 2024 року), у якій просила змінити зазначені судові рішення у мотивувальних частинах.

15. 28 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвали, згідно з якими залишив без руху касаційні скарги ОСББ і міської ради та встановив для усунення недоліків десятиденний строк із дня вручення копії тих ухвал.

16. 10 липня 2024 року адвокат ОСББ сформував у системі «Електронний суд» «клопотання про поновлення провадження у справі» (вх. № 23237/0/220-24 від 10 липня 2024 року).

17. 19 липня 2024 року міська рада подала до Верховного Суду клопотання про усунення недоліків (вх. № 24555/0/220-24 від 22 липня 2024 року).

18. 5 вересня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою продовжив ОСББ строк на п`ять днів з дня вручення йому чи адвокатові тієї ухвали строк на усунення недоліків касаційної скарги.

19. 6 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою міської ради на судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій з підстав, передбачених пунктами 1, 3 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

20. 12 вересня 2024 року адвокат ОСББ сформував у системі «Електронний суд» «клопотання про поновлення провадження у справі» (вх. № 29448/0/220-24 від 12 вересня 2024 року).

21. 19 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСББ на судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

22. 2 червня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

23. Міська рада мотивувала касаційну скаргу так:

23.1. Відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування частини дев`ятої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, пунктів 2 і 6 статті 1, пункту 1 частини першої статті 6, пункту 1 частини другої, частини сьомої статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» у поєднанні з висновком, сформульованим у рішенні Конституційного Суду України від 9 листопада 2011 року № 14-рп/2011 у справі № 1-22/2011, щодо:

(1) можливості державної реєстрації права власності на допоміжні приміщення за ОСББ;

(2) можливості застосовування ОСББ такого способу захисту як витребування майна з чужого незаконного володіння щодо допоміжних приміщень, оскільки виконання рішення про задоволення цієї вимоги передбачає реєстрацію права власності на таке майно за ОСББ без згоди (рішення) інших співвласників будинку;

23.2. Суди не з`ясували, чи дійсно нежитлове (підвальне) приміщення є допоміжним. Зокрема не дослідили звіт Товариства з обмеженою відповідальністю «БТІ Груп» про проведення технічного обстеження від 30 квітня 2020 року. Цей звіт підтверджує, що нежитлове (підвальне) приміщення не є допоміжним. Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, які входять у житловий фонд і призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців, із нежилими приміщеннями, які є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин, не входять у житловий фонд і призначені для торговельних, побутових й інших потреб непромислового характеру, необхідно зважати на місця їхнього розташування та загальну характеристику сукупності властивостей таких приміщень, зокрема спосіб і порядок їхнього використання (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2018 року у справі № 127/4843/16-ц (провадження № 61-20888св18), від 14 травня 2018 року у справі № 753/20293/16-ц (провадження № 61-19448св18), від 3 травня 2018 року у справі № 464/3427/15-ц (провадження № 61-5406св18)).

23.3. Суди попередніх інстанцій не врахували, що нежитлове (підвальне) приміщення є самостійним об`єктом нерухомого майна, а не допоміжним. Тому не може перебувати у спільній сумісній власності власників квартир у багатоквартирному будинку. Це підтверджує також договір оренди № 44-ДКП/12 від 2 лютого 2012 року, згідно з яким міська рада передала Приватному підприємству «Побутсервіс» у платне строкове користування нежитлове (підвальне) приміщення (це встановив Господарський суд Дніпропетровської області у рішенні в справі № 904/3560/18 від 6 листопада 2018 року). Згідно з актами опитування деяких співвласників багатоквартирного будинку з 1988 року у нежитловому (підвальному) приміщенні знаходилася майстерня з перемотки двигунів, кондиціонерів; його передали «в оренду від першого власника житлового будинку Державного підприємства «Південне», кошти від оренди надходили на рахунок останнього. У матеріалах справи є технічний паспорт і знімки, з яких видно, що це «самостійне» нежитлове (підвальне) приміщення.

23.4. Особливістю правового режиму допоміжних приміщень є те, що вони за законом перебувають у спільній власності власників квартир у багатоквартирному будинку. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує вчинення співвласниками будь-яких додаткових дій. Це виключає набуття будь-якою особою індивідуального такого права на ці приміщення як на окремі об`єкти цивільних прав (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 грудня 2020 року у справі № 914/554/19).

23.5. Створення у багатоквартирному будинку ОСББ не є підтвердженням надання останньому власниками квартир і нежитлових приміщень у ньому повноважень щодо володіння спільним майном цього будинку.

23.6. Способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є: скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; скасування державної реєстрації прав (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 червня 2020 року у справі № 906/516/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19). Такий спосіб захисту права як витребування нерухомого майна з незаконного володіння не є ефективним, бо за Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення відповідного запису про право власності на допоміжні приміщення до реєстру прав за ОСББ, що суперечитиме висновкам Конституційного Суду України у рішенні від 9 листопада 2011 року № 14-рп/2011 у справі № 1-22/2011 і Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

24. ОСББ мотивувало касаційну скаргу так:

24.1. Нежитлове (підвальне) приміщення є допоміжним у складі багатоквартирного будинку. Його не будували як самостійний об`єкт нерухомого майна з іншим призначенням. У матеріалах справи немає доказів, що це приміщення створила міська рада чи інша особа шляхом нового будівництва, реконструкції підвалу житлового приміщення, перебудови у нежитлове на підставі відповідних рішень органів місцевого самоврядування. Позивач не повинен доводити право на нежитлове (підвальне) приміщення, оскільки воно за законом перебуває у спільній сумісній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку. Таке право не потребує державної реєстрації (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 квітня 2018 року у справі № 927/849/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18, від 15 травня 2019 року у справі № 906/1169/17, від 8 квітня 2020 року у справі № 915/1096/18).

24.2. Суди обох інстанцій помилково врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, про необхідність застосування вимоги про витребування майна з незаконного володіння (віндикаційний позов) у разі, якщо майно було відчужене третій особі, та про неефективність вимоги власника про визнання права власності чи інших його вимог, спрямованих на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У справі № 203/485/20 висновки судів попередніх інстанцій суперечать приписам статті 41 Конституції України, статей 181 182 319 321 ЦК України, пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та преамбули до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76.

24.3. Справу № 203/485/20 суди розглядали неодноразово. 26 жовтня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалив постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції від 15 лютого 2021 року та постанову апеляційного суду від 26 травня 2021 року і спрямував справу на новий розгляд до суду першої інстанції для з`ясування того, чи зумовить скасування рішень органу місцевого самоврядування реальне відновлення прав ОСББ. Однак під час нового розгляду справи після уточнення позовних вимог суд першої інстанції ухвалив рішення, яке є предметом касаційного оскарження, про відмову у задоволенні позову через обрання неналежного способу захисту порушеного права власності. Тому така відмова не відповідає вказівці Верховного Суду.

24.4. Вимога про скасування та вилучення запису про реєстрацію права власності із зазначенням у цій вимозі також рішення державного реєстратора, його номера та дати, а також вимога про визнання договору купівлі-продажу недійсним є підставами для припинення права власності та виключення відповідного запису про державну реєстрацію, тобто є ефективними способами захисту порушеного права (див. близький за змістом висновок, сформульований у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2020 року у справі № 405/812/19 і Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 червня 2020 року у справі № 906/150/19).

24.5. Оскаржене рішення міська рада прийняла 19 листопада 2003 року, а ОСББ створили 13 лютого 2015 року. У серпні 2019 року ОСББ стало відомо про те, що 4 вересня 2018 року право власності на нежитлове (підвальне) приміщення зареєстрували за територіальною громадою міста, а 23 липня 2019 року - продали покупцеві без згоди усіх співвласників багатоквартирного будинку. ОСББ звернулося до суду з позовом 5 лютого 2020 року, тобто у межах позовної давності. Закон пов`язує початок її перебігу не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом, коли саме особі, право якої порушене, стало про це відомо (див. постанови Верховного Суду України від 22 квітня 2015 рок у справі № 6-48цс15 і Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 листопада 2020 року у справі № 761/7369/18).

(2) Позиції інших учасників справи

25. 4 жовтня 2024 року міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСББ. Просила залишити касаційну скаргу без задоволення. Мотивувала так:

25.1. Нежитлове (підвальне) приміщення не є допоміжним для обслуговування житлового будинку, а є самостійним об`єктом нерухомого майна. Воно є вбудованим приміщенням із іншим цільовим призначенням, має окремий вхід, і його можна використовувати у комерційних цілях. На момент створення ОСББ та у період до його створення власники квартир не розпоряджалися та не могли розпоряджатися нежитловим (підвальним) приміщенням, бо воно було у власності третіх осіб. Тому не є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку.

25.2. Господарський суд Дніпропетровської області у рішенні від 6 листопада 2018 року у справі №904/3560/18 встановив, що нежитловим (підвальним) приміщенням користується Приватне підприємство «Побутсервіс» ще з 2 грудня 2012 року. Тобто на момент створення позивача у 2015 році вказаний об`єкт був зданий в оренду, у ньому орендар здійснював господарську діяльність, про що знали мешканці будинку. Під час розгляду справи № 203/485/20 суд допитав свідків, які підтвердили, що на момент створення ОСББ вже було відомо, що нежитлове (підвальне) приміщення використовувало ПП «Побутсервіс» у комерційних цілях. Позивач був обізнаний про володіння (користування) спірним приміщенням іншими особами з моменту створення ОСББ і всупереч вимогам статті 77 ЦПК України не надав докази того, що не знав про порушене право.

25.3. Позивач не надав докази створення перешкод у користуванні нежитловим (підвальним) приміщенням і докази, що у цьому приміщенні є прилади, механізми, які забезпечують належну експлуатацію багатоквартирного будинку.

25.4. Строк звернення ОСББ до суду з вимогами про скасування рішення міської ради та запису про реєстрацію права власності сплив.

25.5. Задоволення вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним зумовить порушення прав добросовісного покупця на мирне володіння майном.

26. Інші учасники справи відзиви на касаційні скарги не подали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

27. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 6 і 19 вересня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами ОСББ та міської ради відповідно на судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій на підставах, визначених у пунктах 1, 3 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

28. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

29. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.

30. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

31. З огляду на цей припис Верховний Суд не обмежений ні доводами, ні вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи виявить, зокрема, порушення правил юрисдикції судів (частина друга статті 414 ЦПК України).

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) За правилами якого виду судочинства треба розглядати вимоги ОСББ про визнання незаконним і скасування рішення міської ради, скасування та вилучення запису про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове (підвальне) приміщення, а також про зобов`язання територіальної громади передати це приміщення за актом приймання-передачі позивачеві?

32. ОСББ просило, зокрема, визнати незаконним і скасувати рішення міської ради, скасувати та вилучити запис про реєстрацію права власності, а також зобов`язати територіальну громаду передати за актом приймання-передачі нежитлове (підвальне) приміщення позивачеві. Мотивувало тим, що міська рада перешкоджає власникам квартир у користуванні нежитловим (підвальним) приміщенням, що за законом належить їм на праві спільної сумісної власності.

33. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові про направлення справи на новий розгляд звернув увагу на те, що необхідно з`ясувати, чи зумовить реальне відновлення порушених прав ОСББ скасування судом рішення міської ради, яке позивач розглядає як перешкоду у користуванні власниками квартир нежитловим (підвальним) приміщенням. Вказав, що за вимогою скасувати та вилучити запис про реєстрацію права власності позовна давність не спливла, і що ця вимога не є похідною від визнання незаконним і скасування рішення міської ради.

34. Суди попередніх інстанцій під час нового розгляду справи вважали, ефективним способом захисту порушених прав ОССБ витребування нежитлового (підвального) приміщення, оскільки позивач оспорює законність переходу права власності на вказане майно до територіальної громади м. Дніпра та подальшого відчуження покупцеві.

35. У касаційних скаргах міська рада й ОСББ стверджували, зокрема, про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про неефективність обраних позивачем способів захисту порушених прав та інтересів.

36. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважує, що у частині вимог про визнання незаконним і скасування рішення міської ради, скасування та вилучення запису про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове (підвальне) приміщення, а також про зобов`язання територіальної громади передати це приміщення за актом приймання-передачі позивачеві суди попередніх інстанцій порушили правила юрисдикції. Тому з урахуванням припису частини третьої статті 400 ЦПК України стосовно зазначених вимог слід вийти за межі доводів і вимог касаційних скарг.

37. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

38. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

39. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір слід вирішувати за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їхнє вирішення не віднесене до інших видів судочинства.

40. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України; далі - ГПК України).

41. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).

42. Позовні вимоги, які заявило ОСББ до міської ради, про визнання незаконним і скасування рішення міської ради, скасування та вилучення запису про реєстрацію права власності, а також про зобов`язання територіальної громади передати за актом приймання-передачі нежитлове (підвальне) приміщення позивачеві, стосуються спору юридичних осіб, зокрема правомірності набуття однією з них речового права. Тому за предметним і суб`єктним критеріями зазначені вимоги слід розглядати за правилами господарського судочинства (див. близький за змістом висновок у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 травня 2025 року у справі № 199/9897/22). Ефективність вказаних способів захисту має оцінити суд належної юрисдикції. Тому у цій справі Верховний Суд не вирішує питання про застосування висновку, сформульованого у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 червня 2020 року у справі № 906/150/19.

(2.2) Чи є ефективним способом захисту права власності ОСББ, яке вважає себе власником нежитлового (підвального) приміщення, вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу цього майна?

43. ОСББ просило, зокрема, визнати недійсним договір купівлі-продажу. Мотивувало тим, що міська рада безпідставно відчужила покупцю нежитлове (підвальне) приміщення, яке належить на праві спільної сумісної власності власниками квартир у житловому будинку.

44. Верховний Суд, скеровуючи справу на новий розгляд, вказав на необхідність з`ясування ефективності заявлених позовних вимог. Зауважив, що за вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу позовна давність не спливла, і що ця вимоги не є похідною від визнання незаконним і скасування рішення міської ради.

45. Суди попередніх інстанцій під час нового розгляду справи відмовили у задоволенні позову. Вважали, що ефективним способом захисту порушених прав ОССБ є витребування спірного майна від покупця.

46. У касаційних скаргах міська рада та ОСББ стверджували, зокрема, що задоволення вимоги про витребування майна не відновить права позивача, оскільки виконання цього рішення передбачає реєстрацію права власності на таке майно за ОСББ без згоди (відповідного рішення) інших співвласників будинку; допоміжні приміщення в силу закону належать на праві спільної сумісній власності всіх співвласників будинку в силу закону; таке право не потребує державної реєстрації.

47. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з аргументом ОСББ щодо належності вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Скеровуючи справу на новий розгляд, Верховний Суд не вказував на те, що питання про ефективність обраних позивачем способів захисту стосується вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу. На зазначене суди попередніх інстанцій увагу не звернули. Тому передчасно виснували, що у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити через неефективність обраного позивачем способу захисту.

48. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

49. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

50. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту спірних правовідносин, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, а також від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55)).

51. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (частина друга статті 382 ЦК України).

52. Власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають (частина друга статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

53. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності (див. рішення Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 (підпункти 1.1 - 1.3 резолютивної частини)).

54. Спільне майно багатоквартирного будинку - це приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

55. Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша та друга статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

56. Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку мають специфічний правовий режим, і такий спосіб захисту як визнання недійсним правочину може бути застосований для захисту прав співвласників багатоквартирного будинку (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2025 року у справі № 760/33583/21).

57. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:

57.1. 17 січня 2003 року Дніпропетровська обласна рада ухвалила рішення № 126-7/ХХІV, згідно з яким Обласне житлово-комунальне підприємство «Південне» передало у власність територіальної громади м. Дніпропетровська увесь житловий фонд, що знаходився на балансі того підприємства, зокрема, нежитлове (підвальне) приміщення.

57.2. 10 вересня 2003 року голова Дніпропетровської обласної ради видав розпорядження № 171-р «Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства «Південне».

57.3. Того ж дня Управління майном спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області та Комітет комунальної власності Дніпропетровської міської ради підписали акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу ОЖКП «Південне», зокрема, будинку в м. Дніпропетровську.

57.4. 23 жовтня 2003 року Дніпропетровська обласна рада ухвалила рішення №232-10/ХХІV про затвердження, зокрема, розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради №171-р «Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства «Південне».

57.5. 19 листопада 2003 року Дніпропетровська міська рада ухвалила рішення №11/13, згідно яким, зокрема, прийняла у комунальну власність територіальної громади міста ОЖКП «Південне» з майном, будівлями та спорудами, що перебували на його балансі.

57.6. 2 лютого 2012 року на підставі договору оренди № 44-ДКП/12 нежитлове (підвальне) приміщення Дніпропетровська міська рада передала у строкове платне користування ПП «Побутсервіс». Вказане підтверджує рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 6 листопада 2018 року в справі № 904/3560/18. Згідно з цим рішенням суд зобов`язав ПП «Побутсервіс» повернути комунальне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 87,4 кв. м і схід в підвал - 10,1 кв. м у підвалі 5-поверхового будинку - шляхом підписання акта приймання-передачі відповідно до умов договору оренди, а також стягнув із ПП «Побутсервіс» орендну плату.

57.7. 13 лютого 2015 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі протоколу № 1 установчих зборів від 25 січня 2015 року було зареєстроване ОСББ.

57.8. 4 вересня 2018 року згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлове (підвальне) приміщення було зареєстроване за територіальною громадою м. Дніпра в особі міської ради. на підставі витягу з Реєстру об`єктів права комунальної власності від 27 серпня 2018 року, виданого Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради.

57.9. Згідно з листом Комунального підприємства «Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 19 листопада 2019 року за матеріалами інвентаризаційної справи будинку на дату проведення первинної інвентаризації 20 липня 1964 року в його підвалі літ. А-5 було нежитлове приміщення №V як технічна частина підвалу загальною площею 242,0 кв. м; відомостей щодо реєстрації права власності зміни функціонального призначення та площі станом на 31 грудня 2012 року не було.

57.10. Відповідно до технічного паспорта станом на 4 квітня 2018 року приміщення №V є нежитловим приміщенням у підвалі будинку літ.А-5 загальною площею 305,3 кв. м, рік будівництва - 1964. Згідно з актом інженера від 4 квітня 2018 року площа цього приміщення збільшилася до 305,3 кв. м унаслідок внутрішнього переобладнання.

57.11. 23 липня 2019 року міська рада та покупець уклали договір купівлі-продажу №238/А. Згідно з умовами цього договору покупець придбав нежитлове (підвальне) приміщення.

57.12. 7 серпня 2019 року покупець зареєстровав право власності на нежитлове (підвальне) приміщення.

58. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду раніше вже виснував, що належним способом захисту порушених прав співвласників багатоквартирного житлового будинку на допоміжні приміщення у ньому може бути визнання недійсним договору (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2024 року у справі № 756/10964/19, від 22 січня 2025 року у справі № 760/33583/21), зокрема того, за яким нежитлове (підвальне) приміщення було придбане покупцем без згоди цих співвласників. Зазначене не виключає можливість застосування ОСББ як способу захисту вимоги про витребування, якщо ОСББ має намір зареєструвати право власності на відповідне приміщення за собою. Проте відмова у задоволенні вимоги ОСББ про визнання недійсним договору купівлі-продажу через неналежність і неефективність цього позову не узгоджується з відповідними висновками Верховного Суду. Отже, суди першої й апеляційної інстанцій помилково виснували про неефективність для захисту прав співвласників багатоквартирного будинку вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

59. Доводи міської ради у касаційній скарзі про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема щодо можливості ОСББ заявити вимогу про витребування майна, є безпідставними (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 травня 2025 року у справі № 638/10158/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2025 року у справі № 161/5087/23).

60. Не заслуговує на увагу аргумент ОСББ у касаційній скарзі про необхідність застосування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2020 року у справі № 405/812/19. Вказана справа стосується спірних правовідносин, пов`язаних зі зверненням кредитором стягнення на предмет іпотеки через невиконанням боржником обов`язку за кредитним договором. Такі правовідносини не є подібними за змістом із тими, які склалися між сторонами спору у справі № 203/485/20.

(3) Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

61. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; скасувати судові рішення суду першої й апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині (пункти 2 і 5 частини першої статті 409 ЦПК України).

62. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

63. Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частини перша та друга статті 414 ЦПК України).

64. Ураховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо правил юрисдикції загальних судів, оскаржені судові рішення слід скасувати, а провадження у справі закрити стосовно позовних вимог ОСББ до міської ради про визнання незаконним і скасування рішення цієї ради, скасування та вилучення запису про реєстрацію права власності, а також про зобов`язання територіальної громади передати за актом приймання-передачі нежитлове (підвальне) приміщення позивачеві. Розгляд цих вимог належить до юрисдикції господарського суду за місцезнаходженням відповідного нерухомого майна.

65. З огляду на часткову обґрунтованість касаційних скарг ОСББ і міської ради через порушення судами попередніх інстанцій норм права судові рішення в частині відмови у задоволенні вимоги про визнаннянедійсним договору купівлі-продажу слід скасувати, а справу в цій частині передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 400 409 411 414 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

у х в а л и в:

1. Касаційні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кірова 119» та територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради задовольнити частково.

2. Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 4 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 7 травня 2024 року скасувати.

3. Закрити провадження у справі в частині вимог про визнання незаконним і скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 19 листопада 2003 року № 11/13 про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста цілісного майнового комплексу Обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральне», «Лівобережне» у частині прийняття у комунальну власність територіальної громади міста нежитлового (підвального) приміщення № V загальною площею 305,3 кв. м, розташованого у житловому будинку літ. А-5 на АДРЕСА_1 , про скасування та вилучення запису про реєстрацію права власності від 4 вересня 2018 року № 27833445 за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради на нежитлове (підвальне) приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1639614012101, індексний номер рішення про державну реєстрацію 42913253 від 10 серпня 2018 року), а також про зобов`язання територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради передати за актом приймання-передачі вказане нежитлове (підвальне) приміщення Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Кірова 119».

4. Передати справу в частині вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового (підвального) приміщення від 23 липня 2019 року № 238/А, який територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради уклала з ОСОБА_1 , і який посвідчив приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Пустовий Сергій Володимирович за реєстровим № 539 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1639614012101, індексний номер рішення про державну реєстрацію 48182575 від 9 серпня 2019 року), на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. КратСудді Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко