ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 906/1169/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Леха Качинського, 14"

представник позивача - Мошківська Г.М., Ярош В.В. , Добровольський О.В .

відповідачі - (1) Житомирська міська рада, (2) Виконавчий комітет Житомирської міської ради, (3) Комунальне підприємство "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 1" Житомирської міської ради, (4) Департамент реєстрації Житомирської міської ради

представник відповідача - 1 - Чернюк А.В.

представник відповідача - 2 - Чернюк А.В.

представник відповідача - 3 - не з`явився

представник відповідача - 4 - не з`явився

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1

представник третьої особи - Кирилюк В.Л., ОСОБА_1 (особисто)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Леха Качинського, 14"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду у складі Петухова М.Г. - головуючого, Грязнова В.В., Маціщук А.В. від 25 лютого 2019 року

Історія справи

Обставини справи, встановлені судами

1. Відповідно до рішення Житомирської обласної ради від 18.03.1992 "Про розмежування об`єктів комунальної власності між власністю обласної Ради і власністю районних та міських (міст обласного підпорядкування) Рад народних депутатів", рішення Житомирської міської ради від 22.10.1992 "Про формування комунальної власності міської Ради народних депутатів та передачу в управління виконкому майна міської Ради", рішення виконкому Житомирської обласної ради народних депутатів від 22.02.1992 № 30 "Про розмежування майна комунальної власності між власністю обласної Ради і власністю районних та міських міст обласного підпорядкування Рад народних депутатів" затверджено перелік майна комунальної власності міської Ради народних депутатів м. Житомир, відповідно до якого житловий фонд Житомирської міської Ради народних депутатів включено до переліку майна комунальної власності територіальної громади м. Житомира.

2. На будинок по вул. Леха Качинського (Черняховського), 14 у м. Житомир було виготовлено два комплекти технічної документації.

2.1. Технічний паспорт від 25 квітня 1967 року, відповідно до по поверхового плану в якому на цокольному поверсі будинку знаходиться приміщення літ. 4-1 площею 39,2 м.кв., де розташовані сходи в підвальні приміщення (1-1 площею 54,9 кв.м., 1-2 площею 79,4 кв.м. та 1-3 площею 93,5 кв.м.).

2.2. Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 390 від 27.05.2010 "Про надання замовником будівництва містобудівних умов обмежень забудови земельних ділянок для нових об`єктів архітектури, реконструкції, використання існуючих об`єктів, продовження терміну дії рішень міськвиконкому та внесення змін до рішень "КП"ВЖРЕП №1" надано дозвіл на реконструкцію належних приміщень в житловому будинку № 14 по вул. Черняховського під службову квартиру

2.3. У зв`язку з чим на замовлення відповідача-3 було виготовлено інших технічний паспорт на будинок від 31 грудня 2012 року, відповідно до по поверхового плану якого на цокольному поверсі будинку міститься приміщення площею 37,5 м.кв., яке позначено як ізольоване нежитлове.

3. Відповідно до свідоцтва про право власності від 07.10.2013 за територіальною громадою міста Житомира в особі Житомирської міської ради зареєстровано право власності на нежитлове приміщення площею 37,5 м.кв. в житловому будинку за адресою: м. Житомир, вул. Леха Качинського, 14 . Вказане приміщення перебувало на балансі КП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №1".

4. 20.04.2016 зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку по вулиці Леха Качинського, 14 в м. Житомирі (ОСББ "Леха Качинського, 14").

5. Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 02.06.2016 № 476 знято з балансу КП "ВЖРЕП - 1" житловий багатоквартирний будинок № 14 по Леха Качинського у м. Житомирі та передано його в управління ОСББ "Леха Качинського, 14", окрім нежитлових приміщень, що перебувають у власності територіальної громади м. Житомира.

6. 31.08.2016 житловий будинок № 14 був переданий в управління позивачу на підставі акта приймання-передачі, відповідно до якого загальна площа допоміжних приміщень будинку, що передається, складає 1582,7 кв.м, загальна площа квартир складає 3118,4 кв.м, що разом становить 6399,55 кв.м. та дорівнює визначеній актом загальній площі будинку.

7. Відповідно до висновку проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи:

- приміщення, на яке Житомирській міській раді видано свідоцтво про право власності від 07.10.2013 площею 37,5 кв.м. у будинку №14 по вулиці Леха Качинського у м. Житомирі є тим самим приміщенням, що і приміщення, позначене позицією 4-1 площею 39,2 кв.м. на по поверховому плані цокольного поверху вказаного житлового будинку від 25.04.1967;

- доступ, який відповідає вимогам законодавства, до підвальних приміщень позначених позиціями 1-1 площею 54,9 кв.м., 1-2 площею 79,4 кв.м. та 1-3 площею 93,5 кв.м. на по поверховому плані підвалу багатоквартирного будинку №14 по вул. Леха Качинського у м. Житомирі під літерою "А" від 24.04.1967 з інших приміщень, крім як позначене позицією 4-1 площею 39,2 кв.м. на по поверховому плані цокольного поверху будинку від 25.04.1967 - не існує;

- за відсутності проекту на житловий будинок №14 встановити, як проектом передбачалося використання цього приміщення не представляється за можливе;

- приміщення, позначене позицією 4 -1 площею 39,2 кв.м. на по поверховому плані цокольного поверху житлового багатоквартирного будинку №14 по вулиці Леха Качинського у м .Житомирі від 25.04.1967 року відноситься до "нежитлового" приміщення та не відповідає вимогам ДБН України та інших актів у галузі будівництва для житлового приміщення.

- згідно з технічним паспортом на житловий будинок №14 по вул. Леха Качинського (Черняховського) у м. Житомирі (інвентаризаційна справа №9085), виготовленим станом на 31.12.2012 (Замовник КП"ВЖРЕП №1"), прохід до підвальних приміщень, позначених позиціями 1 площею 54,9 кв.м., 2 площею 79,4 кв.м. та 3 площею 93,5 кв.м. відсутній.

Короткий зміст позовних вимог

8. У грудні 2017 року ОСББ "Леха Качинського, 14" (далі - позивач) звернулося з позовом до (1) Житомирської міської ради (далі - відповідач-1), (2) Виконавчого комітету Житомирської міської ради (далі-відповідач-2), (3) Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 1" Житомирської міської ради, (4) Департаменту реєстрації Житомирської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав і обтяжень індексний номер 6460559 від 07.10.2013 та видане відповідачу-1 07.10.2013 свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 37,5 м.кв. по вул. Леха Качинського, 14; визнання недійсним пункту 1 рішення відповідача-2 від 02.06.2016 № 476 в частині вказівки про передачу спірного будинку в управління позивача за виключенням нежитлових приміщень, що перебувають у власності територіальної громади міста Житомира.

9. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зареєстроване за відповідачем-1 на праві власності приміщення має статус допоміжного, через яке забезпечується доступ до підвальних приміщень житлового будинку. Отже, таке приміщення не може бути самостійним об`єктом права комунальної власності, а в силу статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) набуто на праві спільної сумісної власності всіма співвласникам багатоквартирного будинку одночасно з набуттям ними права власності на житлові квартири без необхідності додаткового оформлення речового права на допоміжні приміщення. Реєстрація права комунальної власності на спірне приміщення унеможливлює належне технічне обслуговування та утримання багатоквартирного будинку ОСББ, порушує право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. Рішенням господарського суду Житомирської області від 04 жовтня 2018 року позов задоволений частково. Визнано недійсним та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав і обтяжень індексний номер 6460559 від 07.10.2013 та видане територіальній громаді міста Житомира в особі відповідача-1 07.10.2013 свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 37,5 м.кв. по вул. Леха Качинського, 14. В іншій частині позову відмовлено.

11. Суд першої інстанції виходив з того, що згідно зі статтею 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 №1-2/2004 допоміжні приміщення передаються у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема вступу до ОСББ. Відповідно до частини 2 статті 382 ЦК України всі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку.

11.1. Разом з тим у багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (ч. 3 ст. 4 Житлового кодексу України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

12. Дослідивши виготовлені у 1967 та 2012 роках технічні паспорта на житловий будинок (пункт 2 Постанови), висновок судової будівельно-технічної експертизи (пункт 7 Постанови) та врахувавши вимоги чинного законодавства, державних будівельних норм, якими визначено критерії розмежування допоміжних та ізольованих нежитлових приміщень, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне приміщення є допоміжним, яке призначене для забезпечення експлуатації будинку та є його невід`ємною частиною і виключно через це приміщення забезпечується доступ до підвальних приміщень та комунікацій будинку, тобто воно не є ізольованим. Отже, право власності на це приміщення набуто співвласникам багатоквартирного будинку одночасно з набуттям права власності на житлові квартири.

13. При цьому суд відхилив висновок судової експертизи щодо статусу спірного приміщення, як "нежитлового", констатувавши дослідження експертом при наданні такого висновку документів (рішення відповідача-1 від 02.06.2016 №476, інформаційна довідка з державних реєстрів щодо нерухомого майна від 05.07.2017 №91232297), які судом для проведення експертизи не надавалися, а отримані експертом за власною ініціативою від третьої особи, тобто з порушенням встановленого статтею 102 Господарського процесуального кодексу України порядку, що могло вплинути на результат експертизи. Виявлені судом порушення при проведенні судової експертизи стали підставою для винесення щодо експерта Горкуші М.Д. окремої ухвали від 05.10.2018 в порядку статті 246 ГПК України щодо зобов`язання останньої вжити заходів для запобігання повторних порушень, допущених при проведення судової будівельно-технічної експертизи у даній справі.

14. Судом також встановлено, що у спірному свідоцтві про право власності відсутнє посилання на правову підставу його видачі, до матеріалів справи не додано жодного рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради, з якого б вбачалося, що саме вказане приміщення, виходячи з його ідентифікуючих характеристик, передається у власність територіальної громади. Разом з тим саме спірне свідоцтво стало підставою для реєстрації права власності на спірне майно за Житомирською міською радою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, існування спірного свідоцтва порушує право власності позивача на майно. Оскільки свідоцтво є єдиним документом, який порушує це право, належним способом захисту якого є визнання цього свідоцтва недійсним.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

15. Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 25 лютого 2019 року рішення господарського суду Житомирської області від 04 жовтня 2018 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію прав від 10.07.2013 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.10.2013. Прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

16. Апеляційний господарський суд спростував висновок місцевого господарського суду про статус спірного приміщення, як допоміжного, керуючись висновком проведеної у справі судової експертизи про те, що вказане приміщення є "нежитловим". При цьому апеляційний суд не погодився з відхиленням судом першої інстанції висновку експертизи в цій частині та за наслідками аналізу змісту самого висновку констатував, що він ґрунтувався на даних технічної документації та положеннях чинного законодавства, а місцевий господарський суд не обґрунтував, яким чином додаткові документи вплинули на висновок експерта. Щодо технічного плану на будинок від 1967 року, то в ньому не зазначено вид спірного приміщення (допоміжне, житлове, нежитлове), а відсутність в ньому відомостей про нежитлові приміщення не спростовує прав відповідача-1 на спірне приміщення.

17. Дійшовши таким чином висновку про те, що спірне приміщення є саме нежитловим, апеляційний суд зазначив, що спірне свідоцтво не порушує прав позивача, оскільки право власності на нежитлові приміщення в будинку до співвласників будинку автоматично не перейшло.

18. Щодо відсутності доступу до підвалу з інших, окрім спірного, приміщень будинку, то у справі відсутні докази перебування в підвальних приміщеннях обладнання чи комунікацій будинку, а отже посилання позивача на порушення його прав у цій частині є безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19. Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині скасування рішення суду першої інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

20. Статус спірного приміщення саме як допоміжного підтверджений технічною документацією на житловий будинок 1967 року, відповідно до якої в будинку взагалі відсутні нежитлові приміщення, а через спірне приміщення по сходах здійснювався вхід у підвал. При цьому інші проходи до підвальних приміщень у будинку відсутні, що підтверджується як технічною документацією, так і висновком проведеної у справі судової експертизи. Отже, спірне приміщення не є ізольованим, не має статусу нежитлового, а тому не може бути самостійним об`єктом права власності.

21. Натомість висновок суду апеляційної інстанції щодо належності спірного приміщення до нежитлового ґрунтується виключно на висновку судової експертизи, який зроблений експертом з урахуванням документів, отриманих з порушенням встановленого процесуальним законодавством порядку, а тому такий висновок правомірно був відхилений місцевим господарським судом.

23. Отже, відповідач-1 незаконно зареєстрував право комунальної власності на спірне допоміжне приміщення, яке належить на праві спільної сумісної власності власникам квартир у житловому будинку, було набуто останніми одночасно з набуттям права власності на квартири та не потребувало додаткового оформлення за співвласниками, що прямо передбачено Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" та статтею 382 ЦК України.

Позиція інших учасників справи

24. Відповідач-1 у відзиві на касаційну скаргу вказує на те, що згідно з технічною документацією 2012 року спірне приміщення є ізольованим нежитловим, а отже право власності на нього належить територіальній громаді м. Житомира, а в будинку є альтернативний доступ до підвальних приміщень. При цьому суд першої інстанції безпідставно відхилив висновок експерта, який у свою чергу правомірно врахований судом апеляційної інстанції при вирішенні спору.

25. Третя особа у письмових поясненнях на касаційну скаргу вважає правильним висновок апеляційного суду про те, що спірне приміщення відноситься до нежитлових, а тому мешканці будинку не є його співвласниками.

26. З огляду на частину 1 статті 298 ГПК України Верховний Суд не приймає та не розглядає подані позивачем 24.04.2019 доповнення до касаційної скарги з огляду на втрату останнім права на вчинення відповідної процесуальної дії (стаття 118 ГПК України).

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

27. Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (далі - Закон) власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

28. Офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 вказаного Закону наведено у рішенні Конституційного Суду від 02.03.2004 №4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.11.2011 №N14-рп/2011.

28.1. Так, в рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 визначено: "1.1. Допоміжні приміщення (підвали сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.".

28.2. Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

29. Аналогічні приписи містить частина 2 статті 382 ЦК України, згідно з якою власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, у тому числі і власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

30. При вирішенні даного спору ключовим є визначення правового статусу нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, а саме встановлення того, чи відноситься спірне приміщення до допоміжних чи є нежитловим приміщенням в структурі житлового будинку.

31. При цьому допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

32. Верховний Суд звертається до власних правових позицій у постановах від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18.

33. З огляду на наведене Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги в пунктах 20, 21 Постанови та погоджується з висновком суду першої інстанції про визначення статусу спірного приміщення, як допоміжного, який ґрунтувався на (1) відомостях технічної документації на будинок від 1967 року, відповідно до якої через спірне напівзанурене приміщення (4-1, площею 39,2 м.кв.) на цокольному поверсі забезпечувався прохід сходами до підвалу; (2) висновком судової будівельно-технічної експертизи, яка засвідчила відсутність доступу до підвальних приміщень з інших приміщень будинку, окрім спірного, що унеможливлює здійснення технічного обслуговування комунікацій у підвальних приміщеннях будинку. Зазначене свідчить про те, що спірне приміщення первинно планувалося саме як допоміжне з метою забезпечення доступу до підвальних приміщень будинку, а отже не було ізольованим.

34. Натомість суд апеляційної інстанції спростував вказане посилаючись виключно на висновок судової експертизи, який місцевим господарським судом був правомірно відхилений з огляду на допущені експертом порушення, з подальшим реагуванням на дії експерта винесенням стосовно нього окремої ухвали (пункт 13 Постанови). Більше того, вказаний висновок апеляційного суду прямо суперечить наведеним вище відомостям первинно складеної на будинок технічної документації від 1967 року.

35. У контексті вказаного Верховний Суд наголошує на відображених у статті 86 ГПК України правилах оцінки доказів, відповідно до якої суд (1) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та (2) надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) та констатує порушення апеляційним господарським судом зазначених правил, що призвело до помилкового визначення статусу спірного приміщення та у свою чергу мало наслідком неправильне застосування до спірних правовідносин приписів статті 10 Закону та частини 2 статті 382 ЦК України.

36. Щодо безпосередньо реєстрації за відповідачем-1 права комунальної власності на спірне приміщення, то свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, а видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. У той же час у справі не встановлено наявності будь-яких первинних правовстановлюючих документів, які б підтверджували відповідне речове право відповідача-1 на спірне приміщення. Спірне свідоцтво, яке посвідчує право власності на спірне приміщення за відповідачем-1, само по собі не змінює його правового статусу за умови встановлення у справі належності спірного приміщення до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку. Отже, позивачу не потрібно доводити право власності на це приміщення, оскільки воно перебуває у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону, про що обґрунтовано зазначено позивачем у пункті 23 Постанови.

37. З огляду на те, що позивач не може реалізувати своє право власності на спірне майно у зв`язку з існуванням документа, що посвідчує таке право за іншою особою - відповідачем-1, то права та інтереси позивача підлягають захисту у спосіб, що визначено останнім, а саме шляхом визнання недійсними та скасування рішення державного реєстратора та свідоцтва про право власності. При цьому порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту відповідно до статті 16 ЦК України, за частиною 3 якої суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

38. Верховний Суд звертається до власних правових позицій в постановах від 10.04.2018 у справі № 927/849/17, від 17.04.2019 у справі №916/641/18.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. За таких обставин, враховуючи встановленні статтею 300 ГПК України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними та скасування рішення державного реєстратора та свідоцтва про право власності підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині - залишенню в силі. У зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат

40. Відповідно до статей 129, 315 ГПК України внаслідок задоволення касаційної скарги витрати позивача зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір", підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача-1.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Леха Качинського, 14" задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 лютого 2019 року у справі № 906/1169/17 в частині відмови в позові про визнання недійсними та скасування (1) рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області Баренка Є.О. про державну реєстрацію прав і їх обтяжень індексний номер 6460559 від 07.10.2013, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.09.2013, (2) свідоцтва про право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення по вул. Черняховського ( Леза Качинського) , 14 у м. Житомирі площею 37,5 м.кв., виданого 07.10.2013 територіальній громаді міста Житомира в особі Житомирської міської ради, скасувати.

3. Рішення Господарського суду Житомирської області від 04 жовтня 2018 року у справі № 906/1169/17 про задоволення позову у вказаній частині залишити в силі.

4. Стягнути з Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, майдан імені С.П. Корольова, 4/2; ідентифікаційний код 13576954) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Леха Качинського, 14" (10014, м. Житомир, вул. Леха Качинського, 14; ідентифікаційний код 40436993) 6 400 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Житомирської області видати наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.