Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.05.2024 року у справі №461/2033/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року

м. Київ

справа № 461/2033/23

провадження № 61-17864св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Львівська обласна прокуратура,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Державна казначейська служба України

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Львівської обласної прокуратури на рішення Галицького районного суду м. Львова у складі судді Стрельбицького В. В.

від 19 липня 2023 року та постанову Львівськогоапеляційного суду у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О., від 13 листопада 2023 року та ОСОБА_2 а, від імені якого діє адвокат

Мицик Олег Володимирович, на постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О., від 13 листопада 2023 року.

Зміст позовної заяви

1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 14 квітня 2010 року відносно нього було порушено кримінальну справу та пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України.

3. 26 квітня 2010 року складено обвинувальний висновок, відповідно до якого він 31 грудня 2009 року о 16:15 год., керуючи автобусом марки ЛАЗ 52523, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , виконуючи свої функціональні обов`язки по перевезенню пасажирів на вул. Шота Руставелі у м. Львові, грубо порушив вимоги пункту 1.5 розділу 1, пункту 2.3 розділу 2, пункту 12.1 розділу 12, пункту 13.1 розділу 13 Правил дорожнього руху України, створив загрозу для життя і здоров`я громадян та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження.

4. Згідно з постановами слідчого СЧ СУ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області від 14 квітня 2010 року йому обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та накладено арешт на усе належне йому майно.

5. Вироком Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2013 року його було визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, запобіжний захід скасовано.

6. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 квітня 2013 року апеляційну скаргу прокурора було задоволено, вирок Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 26 грудня 2018 року кримінальну справу по його обвинуваченню за частиною другою статті 286 КК України направлено прокурору Львівської місцевої прокуратури № 3 для проведення додаткового розслідування.

8. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року вищевказану постанову Галицького районного суду м. Львова скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

9. За результатами нового розгляду в суді першої інстанції вироком Галицького районного суду м. Львова 14 травня 2021 року його було визнано невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.

10. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року вирок Галицького районного суду м. Львова від 14 травня 2021 року щодо нього залишено без змін, а апеляцію прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова - без задоволення.

11. Позивач зазначав, що в результаті незаконних дій органу досудового розслідування та прокуратури у період з 14 квітня 2010 року до 27 жовтня 2022 року він незаконно перебував під слідством і судом, що загалом становить 150 місяців та 13 днів. Вказував, що йому було завдано значної моральної шкоди, оскільки йому довелося постійно виправдовуватися перед друзями, рідними, оточуючими людьми та колегами, яким стало відомо про порушення відносно нього кримінальної справи, роз`яснювати їм дійсні причини ситуації, яка склалася, що викликало у нього додаткові хвилювання та страждання, спричинило душевний біль й небезпідставні занепокоєння щодо погіршення його репутації, яка до того була позитивною та склалася впродовж тривалого часу. Крім того, він змушений був звільнитися з посади водія Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 та не мав можливості знайти роботу у зв`язку з розглядом його справи у судах і неможливістю отримати довідку про відсутність судимості.

12. Також у зв`язку з необхідністю отримання юридичної допомоги у кримінальній справі, на підставі договору про надання правової допомоги № 25 від 25 березня 2013 року у період з 19 березня 2021 року по 23 березня 2023 року за надання правової допомоги він сплатив грошові кошти в розмірі 24 600,00 грн.

13. Посилався на те, що у 2014 році він був прийнятий на військову службу. Під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації поблизу м. Сєвєродонецька Луганської 13 червня 2022 року області отримав поранення - вибухову травму, вогнепальні осколкові поранення м`яких тканин правого плеча та лівого стегна, вогнепальний перелом правої п`яткової кістки.

14. Незважаючи на те, що впродовж тривалого часу після поранення він був змушений пересуватися за допомогою милиць, він мав прибувати у судові засідання, що спричиняло йому нестерпний фізичний біль та страждання. Окремі судові засідання відкладалися саме за клопотанням сторони обвинувачення безпосередньо перед судовим засіданням без жодного попередження сторони захисту, яка на той момент вже прибула до суду.

15. Окрім цього, у зв`язку з тривалим розглядом кримінальної справи він був змушений звернутися до Європейського суду з прав людини, рішенням якого у справі «Валерій Анатолійович Тесля проти України та 9 інших заяв» від 10 грудня 2020 року (заява №38110/19 та 9 інших заяв) встановлено порушенням національними органами держави України статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме порушення права позивача на розгляд справи упродовж розумного строку.

16. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України на його користь 1 511 855,00 грн моральної шкоди та 24 600,00 грн витрат за надану йому правову допомогу у кримінальній справі.

Стислий виклад позиції відповідача

17. Львівська обласна прокуратура заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість. Зазначала, що у матеріалах відсутні належні, достатні та допустимі докази, які б підтверджували завдання позивачу страждань, погіршення стану його здоров`я, змін у життєвих стосунках, зниження престижу, ділової репутації, необхідність відновлення попереднього стану. Звертала увагу на змагальність у кримінальному процесі.

18. Вважала, що розмір відшкодування моральної шкоди за один місяць перебування під слідством та судом не може бути більшим ніж розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не повинен призводити до збагачення. Водночас обов`язок держави відшкодувати завдану громадянину моральну шкоду не може стояти вище обов`язку боронити свою незалежність та територіальну цілісність, тоді як ефективне виконання цього обов`язку безпосередньо залежить від належного фінансування.

19. Крім цього, Львівська обласна прокуратура вважала необґрунтованим заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у кримінальній справі.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

20. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

21. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 1 511 855,00 грн.

22. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 24 600,00 грн.

23. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

24. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 у період з 14 квітня 2010 року і до 27 жовтня 2022 року безпідставно притягався до кримінальної відповідальності на підставі частини другої статті 286 КК України, а визначена позивачем сума у розмірі 1 511 855,00 грн відповідає моральним стражданням, які були завдані йому протягом періоду перебування під слідством та судом, є обґрунтованою та відповідає засадам справедливості. Крім того, з урахуванням складності справи, тривалості надання правової допомоги позивачу та виконаних адвокатами робіт, часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт в ході досудового розслідування і судового розгляду, оформлення документів, обсягом та змістом наданих адвокатом послуг, значенням кримінального провадження та його результату для позивача, суд вважав, що понесені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у кримінальному провадженні у розмірі 24 600,00 грн підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції

25. Постановою Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 липня 2023 року в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , змінено. Визначено розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 1 008 000,00 грн, у зв`язку з чим перший абзац резолютивної частини цього рішення суду викладено у такій редакції: «Позов задовольнити частково». В іншій частині рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 липня 2023 року залишено без змін.

26. Суд апеляційної інстанції загалом погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди та понесених ним витрат на правничу допомогу у кримінальній справі на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

27. Водночас, дійшов висновку, що з огляду на особливості впливу події незаконного притягнення до кримінальної відповідальності на позивача, ступінь тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, тривалість перебування позивача під судом і слідством (12 років 6 місяців 13 днів), запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, відсутність відомостей про інші обмежувальні заходи протягом незаконного перебування під слідством та судом, ймовірну глибину душевних страждань позивача, отримання позивачем сатисфакції за рахунок Держави Україна у зв`язку з тривалим розглядом кримінальної справи згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2020 року у справі «Валерій Анатолійович Тесля проти України та 9 інших заяв» (заява № 38110/19 та 9 інших заяв) у розмірі 3 900,00 євро, а також засади розумності, виваженості та справедливості, фактично мінімальний гарантований законом розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 1 008 000,00 грн є достатнім для компенсації позивачу негативних наслідків морального характеру.

Узагальнені доводи касаційних скарг

28. 11 грудня 2023 року Львівська обласна прокуратура звернулася до

Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 липня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

29. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та

апеляційної інстанціq Львівська обласна прокуратура зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 17 червня 2020 року у справі №598/1781/17, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 497/2885/15-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17,

від 12 лютого 2020 року у справі № 295/692/17, від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19, від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 29 вересня 2021 року у справі № 161/10816/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 755/5684/18-ц, від 18 травня 2022 року у справі № 522/2493/18, від 31 жовтня 2022 року у справі № 461/2891/21, від 30 серпня 2023 року у справі № 461/4283/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

30. Касаційна скарга Львівської обласної прокуратури обґрунтована посиланням на те, що визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим.

31. Львівська обласна прокуратура зауважує, що у матеріалах справи немає достатніх доказів на підтвердження того, що позивачу завдані душевні страждання внаслідок саме кримінального переслідування. Крім того, вважає, що судами не надано належної правової оцінки поданим прокуратурою доказам, що причиною тривалого розгляду справи були не дії органу досудового розслідування чи прокуратури, а неодноразова неявка у кримінальному провадженні сторони захисту.

32. Посилається на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено видатки на відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, лише у межах суми 150 000,00 грн. Акцентує увагу на обставинах, які пов`язані з введенням в Україні воєнного стану, направленням значної частини видатків Державного бюджету України на 2023 рік на фінансування сектору безпеки і оборони, а також на досудовий порядок відшкодування громадянинові завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства і суду шкоди.

33. Зазначає, що позивачем вже була отримана достатня сатисфакція за рахунок держави у зв`язку з тривалим розглядом його кримінальної справи відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10 грудня

2020 року у справі «Валерій Анатолійович Тесля проти України та 9 інших заяв»(заява № 38110/19 та 9 інших заяв) у розмірі 3 900,00 євро.

34. Наголошує на тому, що відшкодування шкоди не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок держави, а обрахунок такої шкоди повинен відбуватись з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, а не розміру мінімальної заробітної плати.

35. Додатково зауважує про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні, оскільки такі витрати повинні бути відшкодовані в межах розгляду кримінальної справи за правилами кримінального судочинства.

36. 20 грудня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мицик О. В.,

через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду

від 13 листопада 2023 року та залишити в силі рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 липня 2023 року.

37. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те,

що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків

щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановахВеликої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 рокуу справі №686/23731/15-ц, від 22 квітня 2019 рокуу справі №236/893/17, у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 468/901/17-ц, від 18 грудня 2019 рокуу справі № 199/8734/17, від 12 лютого 2020 року у справі

№ 295/692/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19, від 03 березня 2021 рокуу справі № 638/509/19, від 09 лютого 2022 року у справі

№ 757/6203/21-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

38. Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована посиланням на те, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку наданим ним доказам заподіяння йому моральної шкоди протягом періоду незаконного перебування під слідством і судом. Наголошує, що з урахуванням обставин конкретної справи суд вправі застосувати більший від мінімального розмір відшкодування. Крім того, зауважує, що підставою для відшкодування йому шкоди на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2020 року був тривалий розгляд справи судами України, тоді як у цій справі підставою для відшкодування шкоди є саме незаконне його перебування під слідством і судом, як особи, в діях якої ще з початку досудового слідства був відсутній склад злочину.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

39. Ухвалами Верховного Суду від 22 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 461/2033/23, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання Львівської обласної прокуратури про зупинення виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 липня 2023 року та постанови Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року до закінчення касаційного провадження.

40. 15 лютого 2024 року матеріали цивільної справи № 461/2033/23 надійшли на адресу Верховного Суду.

41. Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий міст відзиву на касаційну скаргу

42. 08 січня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мицик О. В., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить задовольнити його касаційну скаргу.

43. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Законодавчо гарантований розмір відшкодування не може бути зменшений.

44. Зазначає, що отримана ним справедлива сатисфакція за порушення державою Україна пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не свідчить про те, що йому було відшкодовано моральну шкоду саме за незаконне перебування під слідством і судом, як особи, в діях якої ще з початку досудового слідства був відсутній склад злочину. На підтвердження зазначеної позиції посилається на те, що справедлива сатисфакція присуджується Європейським судом з прав людини за порушення розумних строків також заявникам, які в подальшому були визнанні винними у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, компенсацію відповідно до рішення Європейського суду з прав людини було виплачено йому ще у

2020 році, а тому вважає безпідставними доводи касаційної скарги Львівської обласної прокуратури щодо надмірного навантаження на державний бюджет.

45. Акцентує увагу на порядку нарахування та виплати відшкодування моральної шкоди, передбаченої Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а також непоширення на спірні правовідносин Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року. Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у кримінальній справі особі, яку виправдано у вчиненні злочину, як за положеннями КПК України 1960 року, так і за чинним КПК України, можливе лише відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Розмір таких витрат підтверджується наявним у матеріалах справи доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

46. 14 квітня 2010 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу та пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

47. 26 квітня 2010 року відносно ОСОБА_1 складено обвинувальний висновок, відповідно до якого ОСОБА_1 31 грудня 2009 року о 16:15 год., керуючи автобусом марки ЛАЗ 52523, державний реєстраційний номер

НОМЕР_1 , виконуючи свої функціональні обов`язки по перевезенню пасажирів на вул. Шота Руставелі у м. Львові, грубо порушив вимоги розділу 1 пункт 1.5, розділу 2 пункт 2.3 «б», «д», розділу 12 пункт 12.1, розділу 13 пункт 13.1 Правил дорожнього руху України, створив загрозу для життя і здоров`я громадян та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження.

48. Постановами слідчого СЧ СУ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області від 14 квітня 2010 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та накладено арешт на усе належне йому майно.

49. Вироком Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2013 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, запобіжний захід скасовано.

50. Не погоджуючись з даним вироком, прокурор подав апеляційну скаргу. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 квітня 2013 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок Галицького районного суду

м. Львова від 17 січня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд в суд першої інстанції.

51. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 26 грудня 2018 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за частиною другою статті 286 КК України направлено прокурору Львівської місцевої прокуратури № 3 для проведення додаткового розслідування.

52. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року вищевказану постанову Галицького районного суду м. Львова скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

53. Вироком Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 14 травня 2021 року визнано невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

54. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року вирок Галицького районного суду м. Львова від 14 травня 2021 року щодо

ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляцію прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова без задоволення.

Позиція Верховного Суду

55. Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

56. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

57. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

58. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

59. У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

60. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

61. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

62. Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

63. Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

64. Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

65. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

66. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (частина друга зазначеної статті).

67. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

68. Згідно з пунктом п`ятим статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

69. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону).

70. Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

71. Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

72. З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.

73. Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, яка зазначила що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

74. Подібний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19, від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19, від 27 липня 2023 року у справі № 568/499/16

75. У постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі

№ 214/6982/13-ц, від 15 червня 2022 року у справі № 521/1347/18,

від 16 серпня 2023 року у справі № 466/2780/21 викладено правовий висновок, що здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінальної справи відноситься до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, тому саме лише здійснення таких заходів не може бути підставою для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, визначеного спеціальним законом. Такий розмір має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.

76. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

77. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

78. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

79. Встановивши, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством з

14 квітня 2010 року по 27 жовтня 2022 року, відповідно до виправдувального вироку Галицького районного суду м. Львова від 14 травня 2021 року, який залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, його було визнано невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач довів право на відшкодування завданої йому моральної шкоди у зв`язку з безпідставним кримінальним переслідуванням.

80. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок незаконного пред`явлення обвинувачення, перебування під слідством і судом, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що з огляду на мінімальний розмір заробітної плати в суді першої інстанції (2023 рік), мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди за 12 років 6 місяців та

13 днів перебування під слідством та судом дорівнює 1 007 903,33 грн.

81. Ураховуючи ступінь тяжкості пред`явленого позивачу обвинувачення, обрання йомузапобіжного заходуу вигляді підписки про невиїзд, відсутність відомостей про інші обмежувальні заходи протягом незаконного перебування під слідством та судом, отриманого відшкодування за порушення строків розгляду справи у суді на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2020 року, а також ймовірну глибину душевних страждань позивача, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що визначений розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 1 008 000,00 грн є достатнім для компенсації позивачу негативних наслідків немайнового характеру.

82. Колегія суддів зауважує, що визначення розміру моральної шкоди вище мінімального розміру є правом суду. Розмір відшкодування залежить від характеру порушення, глибини страждань, погіршення здібностей потерпілого та інших істотних обставин. Однак, з огляду на обставини справи, що переглядається у касаційному порядку, наведені позивачем обґрунтування вимушених змін у його житті у зв`язку з незаконним кримінальним переслідуванням, виплату компенсації за рахунок держави у зв`язку з порушенням гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що вказана сума відповідає принципам розумності і справедливості.

83. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про наявність підстав для збільшення мінімально гарантованого розміру відшкодування моральної шкоди за час його незаконного перебування під слідством та судом колегія суддів відхиляє. Визначений судом апеляційної інстанції розмір відшкодування моральної шкоди є значним та цілком достатнім для розумного задоволення вимог позивача, як потерпілої особи.

84. Посилання касаційної скарги Львівської обласної прокуратури на рішення Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2020 року не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для відшкодування завданої йому моральної шкоди у зв`язку з безпідставним кримінальним переслідуванням на підставі пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

85. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2020 року у справі «Валерій Анатолійович Тесля проти України та 9 інших заяв» від 10 грудня

2020 року (заява № 38110/19 та 9 інших заяв) ОСОБА_1 було відшкодовано моральну шкоду саме за надмірну тривалість кримінального провадження (порушення частини першої статті 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод). Такий висновок узгоджується з висновком, висловленим Верховним Судом у постанові від 25 жовтня 2021 року у справі № 459/589/15-ц.

86. При оцінці доводів касаційної скарги Львівської обласної прокуратури про необґрунтованість вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу, надану під час досудового розслідування кримінального провадження, колегія суддів виходить з наступного.

87. Право на відшкодування сум, сплачених громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги у випадку незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, передбачено пунктом 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

88. Отже, визначені наведеним вище Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги, не є тотожними витратам на правничу допомогу, які передбачені статтею 137 ЦПК України, а тому потрібно виходити зі спеціальної норми закону, якою передбачено таке відшкодування.

89. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

90. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

91. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 201/4534/20.

92. На підтвердження витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні позивачем надано:договір про надання правової допомоги

№ 25 від 25 березня 2013 року, укладений між ним та адвокатським об`єднанням «Мицик і партнери», пунктами 1.2 та 3.1 якого передбачено, що правова допомога надається у кримінальній справі за частиною другою статті 286 КК України та оплачується відповідно до актів виконаних робіт; акти виконаних робіт від 26 серпня 2016 року, 16 липня 2020 року, 31 жовтня 2022 року із зазначенням вартості, виду послуг, часу, витраченого на надання послуги, та їх описом на загальну суму 24 600,00 грн; рахунки та меморіальні ордери про сплату ОСОБА_1 адвокату 24 600,00 грн на підставі договору про надання правової допомоги від 25 березня 2013 року.

93. Суди попередніх інстанцій, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам на підтвердження витрат ОСОБА_1 у зв`язку з наданням йому правової допомоги у кримінальному провадженні, дійшли обґрунтованого висновку про доведеність вимог позивача про відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні у вказаному розмірі. Висновки судів попередніх інстанцій у цій частині є законними та обґрунтованими.

94. Доводи касаційної скарги Львівської обласної прокуратури не спростовують зазначених висновків судів попередніх інстанцій.

95. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

96. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

97. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин справи, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційних скаргах.

98. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

99. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 402 403 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Львівської обласної прокуратури та ОСОБА_2 а, від імені якого діє адвокат Мицик Олег Володимирович, залишити без задоволення.

2. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 липня 2023 року з урахуванням змін, внесених за результатами апеляційного перегляду справи, та постанову Львівськогоапеляційного суду від 13 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович