Ухвала

13 червня 2018 року

м. Київ

справа № 751/3840/15-ц

провадження № 61-24755св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства",

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 травня 2016 року у складі судді Мережко М. В. та касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Іванової І. В., Савченко С. І.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" (далі - КП "УЖКГ") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Позовна заява мотивована тим, що 01 січня 2009 року між КП "УЖКГ" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 05-09-Т на об'єкт: нежитлове приміщення загальною площею 72,6 кв. м магазин-салон "Меблі, системи та електроінструменти", розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4

09 жовтня 2013 року КП "УЖКГ" отримало заяву ОСОБА_4 про переукладення договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 05-09-Т від 01 січня 2009 року на той самий об'єкт з ОСОБА_4, але як з фізичною особою в зв'язку з припиненням нею підприємницької діяльності.

КП "УЖКГ" направило ОСОБА_4 супровідним листом

вих. № 01-04-25/2343 від 24 грудня 2013 року для підписання нового проекту договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 47-13-Т від

01 жовтня 2013 року, який до теперішнього часу ОСОБА_4 не погоджено та не підписано.

Враховуючи, що виконавцем надаються житлово-комунальні послуги, а споживач їх отримує, однак ухиляється від укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, позивач просив визнати договір від

01 жовтня 2013 року № 47-13-Т про постачання теплової енергії в гарячій воді між позивачем та відповідачем укладеним та стягнути заборгованість спожитих комунальних послуг за постачання теплової енергії в гарячій воді за період з жовтня 2013 року по лютий 2015 року у розмірі

17 873,28 грн, а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати на юридичні послуги в сумі 10 000,00 грн.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 28 грудня

2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КП "УЖКГ" заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 17 873,28 грн, судові витрати на правову допомогу в сумі 4 832,80
грн та судовий збір в сумі 243,60 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості, суд виходив з того, що відповідно до статей 51, 52, 598, 599, 600, 601, 602, 603, 604, 605, 606, 607, 608, 609 ЦК України, статей 47, 48, 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Встановивши, що зобов'язання за договором № 05-09-Т про постачання теплової енергії в гарячій воді, укладеного між КП "УЖКГ" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, не припинилися у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності фізичної-особи підприємця ОСОБА_4, суд в цій частині задовольнив позов і стягнув оплату за фактично спожиті послуги.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції,

ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_6 оскаржили його в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 04 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_6 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 28 грудня 2015 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали суду.

Заявникам потрібно було сплатити судовий збір за подання апеляційних скарг в розмірі

535,92 грн кожна.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_6 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 28 грудня 2015 року визнано неподаними та повернуто заявникам.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявниками станом на 10 травня 2016 року не виконано вимоги ухвали суду про залишення апеляційних скарг без руху, а тому апеляційні скарги слід вважати неподаними та підлягаю поверненню заявникам.

23 січня 2017 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 травня 2016 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що заявники не отримували ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційних скарг без руху.

У січні 2017 року ОСОБА_4 повторно оскаржила рішення Славутицького міського суду Київської області від 28 грудня 2015 року в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 28 грудня

2015 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 березня 2017 року поновлено заявнику строк на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Київської області від

10 травня 2016 року.

Відкрито касаційне провадження у справі за позовом КП "УЖКГ" до ОСОБА_4 про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за комунальні послуги, за касаційною скаргою

ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Київської області від

10 травня 2016 року.

Витребувано з Славутицького міського суду Київської області цивільну справу № 751/3840/15-ц.

24 квітня 2017 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Славутицького міського суду Київської області від 28 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2017 року та передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом неправильно застосовано норми законодавства щодо підсудності такої категорії справ.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року відмовлено ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Славутицького міського суду Київської області від 28 грудня 2015 року у справі за позовом КП "УЖКГ" до ОСОБА_4 про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2017 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2017 року.

Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2017 року у справі за позовом у справі за позовом КП "УЖКГ" до ОСОБА_4 про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за комунальні послуги.

12 жовтня 2017 року КП "УЖКГ" через засоби поштового зв'язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в яких просить касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Славутицького міського суду Київської області від

28 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від

04 квітня 2017 року залишити без змін.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційні скарги разом із матеріалами цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із обґрунтуванням підстав, визначених у частинами 1 та 4 статті 404 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом". У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства.

Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Суд повторює, що у деяких випадках він визнавав, що найвищий судовий орган, уповноважений тлумачити закон, міг ухвалювати рішення, яке не було чітко визначено законом. Таке застосування закону, однак, мало винятковий характер, і зазначений суд надав чіткі й вірогідні підстави для такого виняткового відступу від застосування своїх визначених повноважень (SOKURENKO AND STRYGUN v. UKRAINE, № 29458/04 та № 29465/04, § 23,24,27, ЄСПЛ, від 20 липня

2006 року).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки касаційна скарга ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2017 року містить доводи щодо порушення судом правил предметної юрисдикції.

Керуючись частиною 6 статті 403, частинами 1 та 4 статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" до ОСОБА_4 про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за комунальні послуги, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 травня 2016 року та за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2017 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська