Історія справи

Постанова КГС ВП від 03.12.2024 року у справі №910/14554/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14554/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Лисенка С. В. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача -Буркової О. М. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 (колегія суддів: Сибіга О. М. - головуючий, Кравчук Г. А., Палій В. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 (суддя Гумега О. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 2 248 344,57 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") про стягнення 2 248 344,57 грн, з яких: 1 056 591,41 грн 3 % річних та 1 191 753,16 грн інфляційних втрат.

1.2. Позов ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" мотивовано тим, що відповідач допустив прострочення оплати вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 01.07.2019 № 0206-09021 (далі - договір від 01.07.2019 № 0206-09021), наданих протягом червня, серпня 2021 року, лютого - вересня, листопада, грудня 2022 року, лютого, квітня - липня 2023 року.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2024, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 у справі № 910/14554/23, позов ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" задоволено повністю.

Вирішено стягнути з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" 1 056 591,41 грн 3 % річних, 1 191 753,16 грн інфляційних втрат, 33 725,17 грн судового збору.

2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що протягом червня, серпня 2021 року, лютого - вересня, листопада, грудня 2022 року, лютого, квітня - липня 2023 року позивач надав відповідачу послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел на підставі договору від 01.07.2019 № 0206-09021, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії до договору від 01.07.2019 № 0206-09021, актами коригування до відповідних актів приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії до договору від 01.07.2019 № 0206-09021, постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої у спірні періоди. Суд першої інстанції встановив, що оплата послуг за наведеними актами здійснювалася відповідачем із порушенням строку, встановленого умовами договору від 01.07.2019 № 0206-09021 та Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, довідкою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк") від 25.09.2023 № 16/2-09/60574/2023 та доданою до неї інформацією про перерахування коштів з рахунків ПрАТ "НЕК "Укренерго" за період з 01.06.2021 до 22.09.2023.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо своєчасної оплати за надані послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, є порушенням умов договору від 01.07.2019 № 0206-09021, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Суд першої інстанції встановив, що позивач здійснив нарахування 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до вимог чинного законодавства України, а відповідач не заперечив щодо здійснених позивачем розрахунків сум 3% річних, інфляційних втрат.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 056 591,41 грн 3 % річних та 1 191 753,16 грн інфляційних втрат є обґрунтованими. При цьому суд першої інстанції зазначив, що відсутність належного обсягу витрат на оплату послуг із забезпечення збільшення частки виробництва з альтернативних джерел в структурі тарифу на послуги з передачі електричної енергії, на яку посилався відповідач, не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Суд першої інстанції також зазначив про відсутність підстав для зменшення розміру нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, тому відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру суми штрафних санкцій.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погодившись із судовими рішеннями, ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 у справі № 910/14554/23; ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

3.2. ПрАТ "НЕК "Укренерго", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення норм процесуального права, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ПрАТ "НЕК "Укренерго" зазначає, що Закон України "Про ринок електричної енергії" є спеціальним для застосування у спірних правовідносинах, а положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України є загальними нормами. Скаржник зазначає, що НКРЕКП не передбачила у 2019- 2023 роках достатні витрати відповідача на виконання спеціальних обов`язків у структурі тарифу на послуги з передачі електричної енергії, проте суди попередніх інстанцій не врахували цього під час вирішення спору у цій справі. ПрАТ "НЕК "Укренерго" зазначає, що відсутність належного забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на виконання спеціальних обов`язків, покладених на відповідача, виключає наявність вини цього учасника ринку електричної енергії у простроченні виконання грошових зобов`язань, тому немає підстав для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої статтями 614 625 Цивільного кодексу України.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ПрАТ "НЕК "Укренерго" посилається на те, що 31.10.2023 воно подало клопотання про відстрочення виконання рішення суду та заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, в якій просило суд зменшити розмір заявлених до стягнення вимог 3 % річних, інфляційних втрат. Проте скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій повністю проігнорували клопотання та заяву відповідача.

3.3. ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу ПрАТ "НЕК "Укренерго" без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 і у справі № 910/14554/23 - без змін. Позивач вважає безпідставними доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду, викладеного у подібних правовідносинах, при цьому посилається на постанову Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 910/14074/23. ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" також стверджує про необґрунтованість доводів скаржника щодо порушення судами норм процесуального права.

4. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 01.07.2019 між ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник послуг за договором) та ПрАТ "НЕК "Укренерго" (замовник за договором) був укладений договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0206-09021.

4.2. Відповідно до пункту 1.1 цього договору для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

4.3. Згідно з пунктом 2.1 договору від 01.07.2019 № 0206-09021 вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг.

4.4. За умовами пункту 3.1 договору від 01.07.2019 № 0206-09021 постачальник послуг зобов`язаний, зокрема:

1) здійснювати розрахунок вартості послуги, виходячи із фактичних обсягів купівлі виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом відповідно до Порядку;

2) затверджувати вартість послуги у Регулятора відповідно до глав 11 та 12 Порядку;

5) повідомляти замовника про обставини, що зумовлюють проведення перерахунку вартості послуги, передбаченого пунктом 2.1 глави 2 цього договору;

6) повідомляти про вартість послуги, визначену в розрахунковому періоді;

7) надавати послугу.

4.5. Відповідно до пункту 3.3 цього договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 11.03.2020 до договору) замовник зобов`язаний, зокрема:

1) приймати послугу, яку надає постачальник;

4) у повному обсязі здійснювати оплату послуги, розрахованої постачальником послуг та затвердженої Регулятором;

5) повертати підписаними та належним чином оформленими акти приймання-передачі послуг (що є додатком 1 до цього договору) та акти коригування до акта приймання-передачі наданих послуг (додаток 2 до цього договору) протягом 2 днів з дня їх отримання;

6) проводити оплату вартості послуги виключно у грошовій формі.

4.6. Згідно з пунктом 4.1 договору від 01.07.2019 № 0206-09021 сторони цього договору несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором відповідно до чинного законодавства.

4.7. Відповідно до пункту 6.1 цього договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення питань, що не обумовлені цим договором, сторони керуються чинним законодавством України, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії".

4.8. Відповідно до пункту 6.6 цього договору сторони здійснюють обмін інформацією в рамках цього договору з використанням електронного документообігу та з метою контролю цілісності і достовірності інформації, яка передається в електронному вигляді, а також для підтвердження її авторства сторони забезпечують наявність кваліфікованого електронного цифрового підпису. Для цього сторонами шляхом переговорів обираються шляхи та інструменти з вибору відповідних інтерфейсів.

4.9. Згідно з пунктом 7.1 договору від 01.07.2019 № 0206-09021 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 6 від 27.12.2022 до договору) цей договір набирає чинності з 01.07.2019 та діє до 31.12.2023.

4.10. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що за періоди червня, серпня 2021 року, лютого - вересня, листопада, грудня 2022 року, лютого, квітня - липня 2023 року позивач надав відповідачу послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел на підставі договору від 01.07.2019 № 0206-09021, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії до договору, актами коригування до відповідних актів приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії до договору, підписаними сторонами, постановами НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданими у місяцях зазначеного періоду.

Оплата послуг за наведеними актами здійснювалася відповідачем із пропуском строку, встановленого для оплати умовами договору від 01.07.2019 № 0206-09021 та Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, що не заперечувалось відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, довідкою ПАТ "Ощадбанк" від 25.09.2023 № 16/2-09/60574/2023 та доданою до неї інформацією про перерахування коштів з рахунків ПрАТ "НЕК "Укренерго" за період із 01.06.2021 до 22.09.2023.

4.11. Спір у цій справі виник у зв`язку із наявністю чи відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1 056 591,41 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 191 753,16 грн у зв`язку із простроченням оплати вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, встановленої умовами договору від 01.07.2019 № 0206-09021 та Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ПрАТ "НЕК "Укренерго" зобов`язань в частині оплати за послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за договором від 01.07.2019 № 0206-09021, надані протягом червня, серпня 2021 року, лютого - вересня, листопада, грудня 2022 року, лютого, квітня - липня 2023 року.

5.4. Колегія суддів зазначає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а відповідно до пункту 1 частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.5. Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

5.6. Згідно із частинами 1 та 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

5.7. Частиною 1 статті 275, частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергія) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

5.8. Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

5.9. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

5.10. Колегія суддів зазначає, що Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

5.11. Функції, права та обов`язки оператора системи передачі - юридичної особи, яка відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії визначені статтею 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

5.12. Згідно із частиною 8 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі відповідно до цього Закону виконує функції, пов`язані з покладенням на нього спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільного інтересу із збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов`язків.

Оператор системи передачі для забезпечення загальносуспільних інтересів придбаває послуги, які надаються йому на обов`язковій основі суб`єктами ринку, визначеними відповідно до цього Закону, на підставі договору про надання послуг для забезпечення загальносуспільних інтересів, типова форма якого затверджується Регулятором.

5.13. З метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (частина 1 статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії").

5.14. До спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема, забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (пункт 1 частини 2 статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування "зеленого" тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку (абзац 2 частини 2 статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії").

5.15. Отже, відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" на ПрАТ "НЕК "Укренерго", яке є оператором системи передачі об`єднаної енергетичної системи України, та ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія", яке відповідно до постанови НКРЕКП від 14.06.2018 № 429 є постачальником електричної енергії на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, покладено спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 910/1193/22).

5.16. Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 затверджено Порядок купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, який поширюється, зокрема, на виробників електричної енергії за "зеленим" тарифом, постачальників електричної енергії, що виконують функцію постачальника універсальних послуг, оператора системи передачі (пункт 1.2 глави 1 цього Порядку).

Згідно із постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2802 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641" Порядок купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом викладено в новій редакції, відповідно до якої змінено також назву цього Порядку: Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

5.17. Згідно з пунктом 13.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії від 26.04.2019 № 641 (у редакції, чинній станом на червень 2021 року) оператор системи передачі здійснює 100 % оплату постачальнику універсальних послуг вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої постачальником універсальних послуг у розрахунковому місяці.

5.18. У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що протягом червня, серпня 2021 року, лютого - вересня, листопада, грудня 2022 року, лютого, квітня - липня 2023 року позивач надав відповідачу послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел на підставі договору від 01.07.2019 № 0206-09021. Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії до договору від 01.07.2019 № 0206-09021, актами коригування до відповідних актів приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії до договору від 01.07.2019 № 0206-09021, постановами НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої в місяці спірного періоду.

5.19. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, пунктом 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

5.20. Суд першої інстанції встановив, що оплата послуг за наведеними актами здійснювалася відповідачем з пропуском строку, встановленого для оплати, згідно з умовами договору від 01.07.2019 № 0206-09021 та Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, довідкою ПАТ "Ощадбанк" від 25.09.2023 № 16/2-09/60574/2023 та доданою до неї інформацією про перерахування коштів з рахунків ПрАТ "НЕК "Укренерго" за період з 01.06.2021 до 22.09.2023.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача, які полягають у порушенні зобов`язання щодо своєчасної оплати за надані послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, є порушенням умов договору від 01.07.2019 № 0206-09021, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Тому суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 056 591,41 грн 3 % річних та 1 191 753,16 грн інфляційних втрат є обґрунтованими. При цьому суд першої інстанції зазначив, що відсутність належного обсягу витрат на оплату послуг із забезпечення збільшення частки виробництва з альтернативних джерел у структурі тарифу на послуги з передачі електричної енергії, на яку посилався відповідач, не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

5.21. Не погодившись із судовими рішеннями, ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ПрАТ "НЕК "Укренерго" посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.22. Пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.23. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що, на думку ПрАТ "НЕК "Укренерго", Закон України "Про ринок електричної енергії" є спеціальним для застосування у спірних правовідносинах, а положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України є загальними нормами. Скаржник зазначає, що НКРЕКП не передбачила у 2019- 2023 роках достатніх витрат відповідача на виконання спеціальних обов`язків у структурі тарифу на послуги з передачі електричної енергії, проте суди попередніх інстанцій не врахували цього під час вирішення спору у цій справі. ПрАТ "НЕК "Укренерго" зазначає, що відсутність належного забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на виконання спеціальних обов`язків, покладених на відповідача, виключає наявність вини цього учасника ринку електричної енергії у простроченні виконання грошових зобов`язань, тому немає підстав для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої статтями 614 625 Цивільного кодексу України.

5.24. Зміст пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

5.25. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.

5.26. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22.

5.27. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

5.28. Колегія суддів зазначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

5.29. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідач послуги, надані позивачем, у строк, установлений умовами договору, не оплатив, тому допустив порушення зобов`язання.

5.30. Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

5.31. За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5.32. Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21).

5.33. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

5.34. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

5.35. Отже, суди попередніх інстанцій установили, що оплату вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії відповідачем здійснено з порушенням строку, визначеного законом та договором. Суди попередніх інстанцій також урахували, що відповідальність за порушення грошового зобов`язання, передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, не вимагає встановлення наявності чи відсутності вини боржника, а є відповідальністю боржника за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тому доводи скарги щодо відсутності підстав для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за порушення строку оплати послуг позивача є необґрунтованими та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається.

5.36. Натомість скаржник, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, фактично просить суд касаційної інстанції переоцінити докази у справі, посилаючись на відсутність належного обсягу витрат на оплату послуг, передбачених договором. Судами попередніх інстанцій надано оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73- 80 86 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.37. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є повноваженням судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц.

5.38. Суди попередніх інстанцій, установивши, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за надані послуги, дійшли правильного висновку про наявність підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування до спірних правовідносин норм спеціального закону, а саме абзацу 1 частини 8 статті 33 та частини 7 статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії", а не статей 614 625 Цивільного кодексу України, не підтвердилися та спростовуються правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.03.2024 у справі № 910/1193/22, від 05.09.2024 у справі № 910/14074/23. Тому колегія суддів вважає, що підстав для необхідності додаткового формування висновку щодо застосування до спірних правовідносин вказаних скаржником положень Закону України "Про ринок електричної енергії" та норм Цивільного кодексу України немає.

Тому доводи скаржника, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не підтвердилися.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.39. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ПрАТ "НЕК "Укренерго" посилається на те, що 31.10.2023 подало клопотання про відстрочення виконання рішення суду та заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, в якій просило суд зменшити розмір заявлених до стягнення вимог 3% річних, інфляційних втрат. Проте суди першої та апеляційної інстанцій повністю проігнорували клопотання та заяву відповідача.

5.40. Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.41. Колегія суддів установила, що відповідач звернувся 31.10.2023 до місцевого суду з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому просив зменшити розмір 3 % річних та інфляційних втрат на 95 %.

5.42. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні цього клопотання, виходив із того, що за змістом статей 230 233 Господарського кодексу України та статей 549 551 Цивільного кодексу України передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3 % річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. При цьому суд першої інстанції зазначив, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 910/3692/18, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі № 905/305/18.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, за яких можливе зменшення загального розміру відсотків річних та інфляційних втрат у спірному випадку. Суд звернув увагу, що до клопотання про зменшення розміру суми штрафних санкцій відповідачем взагалі не додано жодних доказів. Відтак суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для зменшення розміру нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат та дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру суми штрафних санкцій не підлягає задоволенню.

5.43. Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 1 (один) рік із дня прийняття відповідного рішення, то суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" не було доведено наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення у цій справі та, як наслідок, наявність обґрунтованих підстав для відстрочки його виконання. При цьому суд першої інстанції встановив, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" не надало до заяви про відстрочення виконання судового рішення жодних належних доказів, що доводять неможливість своєчасного виконання судового рішення та підтверджують наявність підстав для відстрочення його виконання. При цьому суд зауважив, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження погіршення фінансового стану чи призупинення діяльності підприємства внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що істотно ускладнить виконання рішення суду або зробить його неможливим, а скрутне фінансове становище боржника чи невиконання контрагентами своїх зобов`язань перед боржником не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.

5.44. Оскільки суд першої інстанції розглянув клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та заяву про відстрочення виконання рішення суду, а також обґрунтував мотиви щодо відмови у їх задоволенні, а суд апеляційної інстанції переглянув в апеляційному порядку висновки суду першої інстанції щодо зазначених клопотання та заяви, тому доводи скаржника про порушення судами норм процесуального права є безпідставними.

З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не підтвердилися.

5.45. Колегія суддів зазначає, що інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, то Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6.5. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних рішення та постанови немає.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 910/14554/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак