Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого, -
карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
{Стаття 123 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2227-VIII від 06.12.2017 }
Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.
Полный текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2024 «Протокол». Все права защищены.
Аналізуйте судовий акт: Злочинні дії одного із батьків стосовно іншого, що призвели до смерті потерпілого унеможливлюють застосування амністії винної особи з підстав наявності неповнолітньої дитини (ВС/ККС у справі № 522/20208/15-к від 12.11.2019)
Сімейні сварки, а особливо через ревнощі, це не тільки скандали та бійки, а й вбивства...
Однак, найжахливішим, що в таких ситуаціях один з батьків в могилі, а інший – за гратами.
Але ж досить лірики.
У рішенні, що пропонується, Касаційний кримінальний суд конкретно та однозначно висловився про те, за якими саме злочинами неможна застосовувати амністію з підстав перебування на утриманні у винної особи неповнолітніх дітей.
У даній справі громадянин Сирії на ґрунті ревнощів, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, завдав своїй дружині сім ножових поранень в різні частини тіла, чим спричинив їй тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпіла померла в лікарні. Після завдання тілесних ушкоджень дружині, засуджений завдав і собі чотири ножові поранення.
Такі дії було кваліфіковано за ст. 123 КК України.
Справа неодноразово розглядалась судами.
Останній раз судом першої інстанції винну особу засуджено до 2 років позбавлення волі із звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, а апеляційний суд, переглядаючи справу, взагалі застосував до обвинуваченого амністію з підстав перебування на його утриманні неповнолітніх дітей.
На таке рішення прокурором було подано касаційну скаргу у якій поставив питання незаконності застосування до засудженого амністії оскільки останній вчинив злочин, що посягають на охоронювані законом права та інтереси дітей.
Касаційний кримінальний суд визнав такі доводи слушними та скаргу сторони обвинувачення задовольнив.
Приймаючи таке рішення ККС послався на те, що відповідно до положень Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.
Одночасно відповідно до ст.ст. 7, 8 Сімейного Кодексу України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини. Такі положення закону кореспондуються з визначеним у ч. 2 ст. 150 СК обов`язком батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
При цьому відповідно до положень ст. 55 КПК, дитина може бути визнана потерпілою, якщо в результаті вчиненого злочину їй спричинено моральну та майнову шкоду та має право на відшкодування такої шкоди.
Отже, системний аналіз наведених законодавчих положень дозволяє зробити висновок, що злочинні дії одного із батьків стосовно іншого, що призвели до смерті потерпілого є такими, що посягають на охоронювані законом права та інтереси їхніх дітей, а саме право на батьківське піклування, право на повноцінний фізичний, духовний, інтелектуальний, культурний та соціальний розвиток.