Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 4. Права та обов'язки споживачів

1. Споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:

{Абзац перший частини першої статті 4 в редакції Закону № 122-IX від 20.09.2019}

1) захист своїх прав державою;

2) належну якість продукції та обслуговування;

3) безпеку продукції;

4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної";

{Пункт 4 частини першої статті 4 в редакції Закону № 2704-VIII від 25.04.2019}

4-1) обслуговування державною мовою відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної";

{Частину першу статті 4 доповнено пунктом 4-1 згідно із Законом № 2704-VIII від 25.04.2019}

5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;

{Пункт 5 частини першої статті 4 в редакції Закону № 3390-VI від 19.05.2011}

6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;

{Пункт 6 частини першої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5463-VI від 16.10.2012}

7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

2. Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.

3. Споживачі зобов'язані:

1) перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;

2) в разі необхідності роз'яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз'ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;

3) користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;

4) з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Неповернення депозиту є підставою не лише для його стягнення у судовому порядку, а й дозволяє стягнути моральну шкоду з банку (ВС/ВП у справі 216/3521/16-ц від 01.09.2020)

Аналіз положень цивільного законодавства вказує на те, що зобов’язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком порушення охоронюваних законом суб’єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Проте, незважаючи на наявність в окремих випадках порушень таких прав та інтересів суди відмовляють у відшкодуванні моральної шкоди обмежуючись стягненням лише шкоди матеріальної.

Досить тривалий час судова практика щодо стягнення моральної шкоди, спричиненої вкладникам банківськими установами внаслідок неповернення депозитних вкладів була неоднозначною.

Однак, сподіваюсь, що дана постанова Великої Палати Верховного Суду нарешті розставить крапки над «і».

У даній справі вкладник звернувся в суд із позовом про захист прав споживача та стягнення банківського вкладу.

Рішенням суду першої інстанції, яке залишено без зміни апеляційним судом, позовні вимоги було задоволено частково – вклад було стягнуто, але ж судами відмовлено у стягненні 3% вартості послуги за кожний день прострочення (ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів») зв`язку із встановленням НБУ обмеження щодо видачі банками коштів. Водночас позивачу було відмовлено у стягненні моральної шкоди з тих підстав, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Договір строкового банківського вкладу також не передбачає відшкодування моральної шкоди.

Не погоджуючись із такими висновками судів позивачем було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано, зокрема, тим, що частина друга статті 23 ЦК України надає широке тлумачення поняття моральної шкоди, та зазначив про законність вимог відшкодування моральної шкоди.

Велика Палата із такими доводами скаржника погодилась.

Приймаючи таке рішення ВП ВС зробила наступні висновки.

За нормами частин першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Конкретизуючи дані положення законодавцем визначено, що право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав власності (ч. 3 ст. 386 ЦК України). При цьому вказані норми стосуються і права вимоги до банку про повернення вкладу).

Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Вказані норми у своїй сукупності вказуються на те, що порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, незважаючи на умови укладеного договору, фактично є недоліком продукції (неналежним наданням фінансової послуги) у розумінні законодавства про захист прав споживачів і відповідно до статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» має наслідком відшкодування моральної шкоди, завданої вкладникові таким неналежним наданням фінансової послуги. При цьому вказаний Закон не містить застережень про те, що моральна шкода споживачу відшкодовується лише у разі завдання шкоди його життю чи здоров`ю.

Отже вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, зокрема у справі про порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
1