Історія справи

Постанова ВССУ від 06.03.2026 року у справі №367/6804/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 року

м. Київ

справа № 367/6804/19

провадження № 61-5392св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А, Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач: державний реєстратор комунального підприємства «Путрівське» Сипчі Кристини Миколаївни, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області

від 10 жовтня 2024 року у складі судді Кухленка Д. С. та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2025 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , державного реєстратора Комунального підприємства «Путрівське» (далі державного реєстратора КП «Путрівське») Сипчі К. М. про визнання незаконними та скасування рішень, скасування записів про право власності, про іпотеку, про державну реєстрацію обтяжень.

Позов обґрунтований тим, що 17 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_1 укладений споживчий кредитний договір № 014/2571/81/70767, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 200 000 дол. США на строк до 17 квітня 2021 року під 13 % річних. 17 квітня 2008 року між ВАТ «Райффайзенбанк Аваль» та позивачем укладений іпотечний договір № 014/2571/81/70767, за умовами якого відповідач передав в іпотеку земельну ділянку площею 0,801 га, кадастровий номер 3210945600:01:072:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка є власністю іпотекодавця, а також житловий будинок незавершеного будівництва, готовністю 67 %, загальною площею 260 кв. м, що розташований за цією ж адресою та є власністю іпотекодавця, власність підтверджується актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 656514 виданим 06 вересня 2006 року, а також витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 26 березня 2008 року та технічним паспортом будинку від 13 січня 2007 року.

Позивач зазначив, що в 2009 році наступила криза, через що він не міг в повному обсязі виконувати взяті на себе зобов`язання за споживчим кредитним договором № 014/2571/81/70767 від 17 квітня 2008 року.

В 2010 році ВАТ «Райффайзенбанк Аваль» звернувся з позовом про стягнення заборгованості солідарно з боржника та поручителя за споживчим кредитним договором № 014/2571/81/70767 від 17 квітня 2008 року. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 липня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості частково задоволено. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 липня 2015 року в частині солідарного стягнення з відповідачів судового збору в розмірі 1700 грн було скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 судовий збір по 850 грн з кожного. В іншій частині рішення залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2016 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 липня 2015 року у нескасованій частині та рішення Апеляційного суду м. Києві від 05 листопада 2015 року залишено без змін. 23 лютого 2017 року позивачу направлено виконавчий лист. 07 червня 2017 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва заяву представника

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Фактор Плюс») про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволено. Замінено стягувача

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «ФК «Фактор Плюс» у виконавчому провадженні за виконавчими листами № 752/18489/13-ц, виданими Голосіївським районним судом м. Києва 23 лютого 2017 року у справі № 752/18489/13-ц.

Позивач декілька місяців вів переговори про вирішення питання щодо боргу з новими кредиторами. В результаті сторони дійшли згоди, що підтверджується закриттям виконавчого провадження № 54090314 про стягнення з позивача грошових коштів в сумі 5 868 216,57 грн. Стягувач ТОВ «ФК «Фактор Плюс» звернувся до Ірпінського МВ ДВС ГТУЮ у Київський області з заявою про повернення виконавчого документу стягувачу. 28 лютого 2019 року була винесена постанова про закриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документу стягувачу за ініціативи стягувача.

Згідно з витягом 22 серпня 2018 року державний реєстратор Сипчі К. М., КП «Путрівське» перереєструвала будинок позивача і земельну ділянку на громадянина ОСОБА_2 , підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42725163 від 28 серпня 2018 року 12:19:44 . Договір відступлення права вимоги (з додатками №1, № 2, № 3, № 4), серія та номер: 26/07-1, виданий 26 липня 2018 року позивач ніколи не бачив.

Зазначив, що юридично борг позивача по споживчому кредитному договору № 014/2571/81/70767 від 17 квітня 2008 року проданого двом особам, що порушує умови як кредитного договору так і іпотечного договору. За відсутності письмового повідомлення боржнику про відступлення права грошової вимоги факторові і повідомлення з визначенням нової вимоги, звернення стягнення на предмет іпотеки у судовий або позасудовий спосіб є таким, що порушує вимоги ЦК України, Закону України «Про іпотеку» та, відповідно, є незаконним. Позивач не отримував від відповідача будь-яких письмових вимог про усунення порушення. А також не отримував від первісного кредитора будь-яких повідомлень про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Звернення стягнення на предмет іпотеки та оформлення права власності на спірну нерухомість, а саме земельну ділянку площею 0,801 га, кадастровий номер 3210945600:01:072:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка є власністю позивача, а також житловий будинок незавершеного будівництва, готовністю 67 %, загальною площею 260 кв. м, що розташований за цією ж адресою та є власністю позивача, було здійснено без відповідних правових підстав, в результаті чого були порушені майнові права позивача.

Враховуючи викладене позивач просив:

визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42725163

від 28 серпня 2018 року 12:19:44, державного реєстратора Сипчу К .М., КП «Путрівське»;

скасувати запис про право власності № 27662973 від 22 серпня 2018 року, внесений у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно державним реєстратором КП «Путрівське» Сипчу К. М., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42725163 від 28 серпня 2018 року 12:19:44;

скасувати запис про іпотеку № 27663173 від 17 квітня 2008 року, в розділі про державну реєстрацію іпотеки, внесений державним реєстратором КП «Путрівське» Сипчу К. М., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 42725163 від 28 серпня 2018 року;

скасувати запис про державну реєстрацію обтяжень № 276630081 від 17 квітня 2008 року, в Єдиному реєстрі інформації про державну реєстрацію обтяжень, внесений державним реєстратором КП «Путрівське» Сипчу К. М., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 42725163 від 28 серпня 2018 року;

скасувати запис про право власності № 27661904 від 22 серпня

2018 року внесений у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно державним реєстратором КП «Путрівське» Сипчу К. М., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42725163 від 28 серпня 2018 року 12:19:44;

скасувати запис про іпотеку № 27662278 від 17 квітня 2008 року, в розділі про державну реєстрацію іпотеки, внесений державним реєстратором КП «Путрівське» Сипчу К. М., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 42725163 від 28 серпня 2018 року;

скасувати запис про державну реєстрацію обтяжень № 27662219

від 17 квітня 2008 року, в Єдиному реєстрі інформації про державну реєстрацію обтяжень, внесений державним реєстратором КП «Путрівське» Сипчу К. М., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 42725163 від 28 серпня 2018 року;

вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 жовтня 2024 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду

від 17 березня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не заперечує факт підписання договорів № 014/2571/81/70767 та № 014/2571/81/70767, не оспорює їх, що вказує, що в момент укладення він розумів значення своїх дій, суттєві умови договору та всі його юридичні наслідки. При цьому, позивачем було отримано у борг грошові кошти та укладений договір іпотеки. Логічним є висновок, що позивач розумів також наслідки укладення й договору позики, й, як наслідок, договору іпотеки, яким вказане майно було передано в забезпечення виконання боргових зобов`язань. Позивач розумів, що іпотечний договір укладається із ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» як забезпечення взятого на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів в розмірі 200 000,00 дол. США.

Згідно з судовою практикою Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, тоді правомірним та ефективним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, й для такого витребування оспорювання рішень уповноважених органів, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є правомірним та ефективним способом захисту права власника.

У зв`язку із чим не підлягає задоволенню зазначена вимога, оскільки задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що іпотечний договір від 17 квітня 2008 року містить відповідне застереження про можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі права власності на предмет іпотеки, що дотримано порядок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, а саме, положення частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання позивачу ОСОБА_1 як боржнику та іпотекодавцю вимоги про усунення порушень забезпеченого іпотекою основного зобов`язання, та частини 5 статті 37 Закону України «Про іпотеку» щодо набуття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність, а також те, що державному реєстратору були надані всі необхідні документи для здійснення державної реєстрації права власності, передбачені пунктами 57, 61 Порядку № 1127, а позивачем не надано жодних доказів виконання основного зобов`язання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та вказав, що ОСОБА_2 відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» надав державному реєстратору усі необхідні документи для здійснення державної реєстрації права власності (звернення стягнення на предмет іпотеки за статті 37 ЗУ «Про іпотеку»), а державний реєстратор з дотриманням вимог Закону здійснив державну реєстрацію. Сумніви щодо їх достовірності, висловлені в апеляційній скарзі, не доведені апелянтом належними доказами.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У квітні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просивскасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 жовтня 2024 року, постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2025 року, ухвалити рішення, в якому визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42725163 від 28 серпня 2018 року 12:19:44, державного реєстратора Сипчу К .М., КП «Путрівське»; скасувати запис про право власності № 27662973 від 22 серпня 2018 року, внесений у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно державним реєстратором КП «Путрівське» Сипчу К. М., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42725163 від 28 серпня 2018 року 12:19:44.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно зробили висновок, що позивач не оспорює договорів № 014/2571/81/70767 та №014/2571/81/70767, що не відповідає дійсності.

Твердження судів про те, що доводи позивача щодо порушень порядку звернення стягнення на іпотечне майно, спростовані в ході розгляду справи, наявними в матеріалах справи доказами, є хибними.

В ході розгляду справи судом вивчено та досліджено документи по справі, з досліджених документів вбачається, що кредитор ОСОБА_2 не виконала вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку», в матеріалах справи відсутні будь-які вимоги щодо повернення боргу та відомості про їх отримання боржником, також в матеріалах справи відсутня оцінка іпотечного майна, що є грубим порушенням вимог законодавства України.

За весь розгляд справи Сипчу К. М. ні разу не з`явилася на засідання суду, останній було відомо про розгляд справи, де вона є відповідачем та оспорюються її незаконні дії як реєстратора КП «Путрівське».

Відносно Сипчу К. М. , в Ірпінському міському суді Київської області розглядається справа (кримінальне провадження) 362/5746/19, де вона є обвинуваченою особою за частиною третьою статті 365-2, частиною першою статті 366 КК України.

У позивача виникає сумнів стосовно достовірності документів, які надав відповідач ОСОБА_2 державному реєстратору Сипчу К. М. для перереєстрації майна 28 серпня 2018 року.

Враховуючи приписи пункту 10 Порядку №1127, пункту 7 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з метою встановлення факту дотримання державним реєстратором вимог чинного законодавства при здійсненні оскаржуваної реєстраційної дії та подання заявником реєстратору усіх визначених законодавством документів для реєстрації права власності на предмет іпотеки Ірпінською міською радою на виконання вимог Іранського міського суду Київської області надано засвідчені належним чином електронні копії документів реєстраційної справи № 1630876132224, які виготовлені шляхом сканування під час проведення реєстраційних дій, щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,801 га, кадастровий номер 3210945600:01:072:0010 та житлового будинку незавершеного будівництва, готовністю 67 %, загальною площею 260 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

В реєстраційній справі не має документів на підтвердження викладених обставин та наявності факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя. Також в описі не має оцінки ані будинку, ані земельної ділянки, що є грубим порушенням вимог Закону.

Відтак державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за відповідачем проведена з порушенням статей 35, 37 Закону України «Про іпотеку», статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 57, 61 Порядку №1127.

Жодних доказів про згоду ОСОБА_1 на незаконне відчуження спірного будинку та земельної ділянки матеріали справи не містять. Сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння.

Щодо висновків Київського апеляційного суду то суд формально віднісся до вказаних доводів Позивача та тих доказів, які є в матеріалах цивільної справи.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 серпня 2018 року та скасування запису про право власності від 22 серпня 2018 року, тому в іншій частині в касаційному порядку не переглядається.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У липні 2025 року ОСОБА_2 , через представника ОСОБА_6 , подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив обґрунтований тим, що доводи позивача, про те, що він ніколи не отримував листа попередження та листа претензії спростовуються рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 липня 2015 року та оригіналом повідомлення про вручення поштового відправлення від 27 травня 2009 року, відомості про які містяться в матеріалах реєстраційної справи.

Крім того, ОСОБА_2 27 липня 2018 року направляв на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) повідомлення про відступлення за кредитним договором 014/2517/81/70767 від 17 квітня 2008 року та вимогу про усунення порушення на виконання зобов`язань від 27 липня 2018 року, що підтверджується описом вкладення № 01001164432313, які долучені до матеріалів справи разом із запереченнями.

Державний реєстратор, здійснивши аналіз наданих документів, дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для відмови у державній реєстрації права власності, керуючись положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» та згаданою статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Таким чином, реєстраційна дія була вчинена відповідно до вимог чинного законодавства. Більше того, позивач не навів жодної норми матеріального чи процесуального права, яка б була порушена при вчиненні державної реєстрації чи ухваленні відповідних рішень судом першої та апеляційної інстанції.

Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували викладені у позовній заяві обставини, що, відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, покладено на позивача.

Посилання позивача на наявність кримінального провадження

№ 362/5746/19 стосовно державного реєстратора Сипчу К. М., яка є обвинуваченою за частиною третьою статті 365-2 та частиною першою статті 366 КК України, є необгрунтованими та юридично не релевантними у межах даної цивільної справи. Такі доводи не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б пов`язували вказане кримінальне провадження безпосередньо із спірними правовідносинами за позовом ОСОБА_1 , що розглядаються в цій справі. Зазначене кримінальне провадження має самостійний характер і не є процесуальною підставою для визнання незаконними дій державного реєстратора, вчинених у межах реалізації положень статті 37 Закону України «Про іпотеку» та статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, відповідно до правових позицій Верховного Суду, факт відкриття або навіть наявності обвинувального акта у кримінальному провадженні сам по собі не є доказом порушення вчиненої державної реєстрації або підставою для автоматичного визнання її недійсною. Отже, доводи позивача про наявність кримінального провадження не впливають на правомірність дій державного реєстратора та не спростовують законності висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Посилання позивача на відсутність експертної оцінки майна як на порушення норм процесуального або матеріального права, з урахуванням положень статті 400 ЦПК України, не підлягає врахуванню судом касаційної інстанції, оскільки відповідне питання не було предметом розгляду в суді першої інстанції та не зазначалося Позивачем як підстава позову. Суд першої інстанції не зобов`язаний виходити за межі заявлених вимог, а відтак, відсутність їх дослідження не може вважатися порушенням норм процесуального права.

На спростування доводів позивача щодо відсутності належної оцінки предмета іпотеки, відповідачем подано до суду апеляційної інстанції копії відповідних висновків про експертну оцінку будинку та земельної ділянки разом із відзивом на апеляційну скаргу.

Доводи касаційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої та апеляційної інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні. Фактично доводи скарги зводяться до переоцінки доказів та незгодою з рішенням суду.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 жовтня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду

від 17 березня 2025 року. Відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою у справі № 367/6804/19 та витребувано справу з суду першої інстанції.

У серпні 2025 року матеріали справи № 367/6804/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 11 липня 2025 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження

(суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі

№ 521/18393/16-ц, від 11 вересня 2020 року у справі № 127/17399/19-ц,

від 22 січня 2020 року у справі № 201/6233/17-ц, від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц,

від 13 липня 2022 року у справі №199/8342/19, від 09 листопада 2021 року у справі №466/8649/16-ц, від 13 липня 2022 року у справі N2199/8324/19 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 17 квітня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/2571/81/70767, у відповідності до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 200 000 доларів США на строк до 17 квітня 2021 року; за користування кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати кредитору плату у вигляді процентів за процентною ставкою 13,00 % річних (а.с.32-37 т.1)

Відповідно до пункту 5.7 вказаного договору, позичальник зобов`язується в строки, передбачені Договором, здійснювати повернення суми кредиту та сплату процентів - у валюті, що відповідає валюті кредиту. Позичальник зобов`язаний здійснювати сплату інших комісій, пені та штрафів в національній валюті України (по офіційному курсу НБУ на день сплати - для кредитів в іноземній валюті), крім випадків, передбачених Тарифами кредитора.

У випадку погіршення фінансового стану позичальника, викликаного змінами місця роботи, посади, сімейного стану та іншими глинами, кредитор має право вимагати надання Позичальником додаткового забезпечення погашення кредиту (пункт 6.4 договору).

Відповідно до пункту 6.5. договору, кредитор має право вимагати дострокового погашення Позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадках невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, та в інших випадках, передбачених цим договором.

Таке дострокове погашення повинно бути здійснене позичальником не пізніше 30 календарного дня з дня надіслання позичальнику відповідного повідомлення від кредитора з вимогою дострокового погашення.

Згідно з пунктом 12.8 договору, листування між сторонами повинно вестись рекомендованою поштою (надсилатись з повідомленням), крім повідомлень, що направляються Кредитором відповідно до пункту 11.4 цього Договору. При цьому, листи та повідомлення надсилаються Кредитором на адресу позичальника, яка вказана в Договорі (або листі про останню зміну адреси проживання).

17 квітня 2008 року між ВАТ «Райффайзенбанк Аваль» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір №014/2571/81/70767, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку земельну ділянку, кадастровий номер 3210945600:01:072:0010, площа 0,801 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка є власністю іпотекодавця на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯД №656514 від 06 вересня 2006 року; а також житловий будинок незавершеного будівництва, готовністю 67 %, загальною площею 260 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який є власністю іпотекодавця на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯД № 656514

від 06 вересня 2006 року, що також підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 26 березня 2008 року, технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 від 13 січня

2007 року.

Відповідно до пунктів 6.1-6.4 договору № 014/2571/81/70767, іпотекодержатель має право без згоди іпотекодавця відступити свої права за цим договором будь-якій особі за умови, шо одночасно він здійснює відступлення тій же особі свого права вимоги за кредитним договором. іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця про відступлення своїх прав за цим договором та права вимоги за кредитним договором у порядку, визначеному законодавством. Іпотекодержатель вправі без згоди Іпотекодавця передавати свої права за цим Договором разом з правом вимоги за Кредитним договором у заставу або обтяжувати ці права іншим чином. Іпотекодавець може перевести свої обов`язки за цим Договором іншій особі (новому Іпотекодавцю) виключно у разі відчуження Предмета іпотеки на користь такої особи за згодою Іпотекодержателя. Відчуження Предмета іпотеки та переведення обов`язків за цим Договором може здійснюватись лише у разі переведення на нового Іпотекодавця також зобов`язань (боргу) за Кредитним договором. Обов`язковою умовою переведення обов`язків Іпотекодавця за цим Договором іншій особі також є врегулювання вимог, встановлених статтями 3, 4 цього Договору, з боку нового Іпотекодавця у спосіб, прийнятний для Іпотекодержателя.

Згідно з пунктом 8.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання всіх або окремих зобов`язань, шо забезпечені іпотекою згідно зі статтею 2 цього Договору, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги за рахунок Предмета іпотеки. Іпотекодержатель також вправі звернути стягнення і задовольнити свої вимоги за рахунок Предмета іпотеки у разі наявності обставин, передбачених пунктом 7.2. цього Договору.

Відповідно до пункту 8.10 договору, звернення стягнення на Предмет іпотеки є підставою для виселення Іпотекодавця та\або всіх інших осіб, що проживають в жилому приміщенні, яке є Предметом іпотеки (за виключеннями, встановленими статтею 40 Закону України "Про іпотеку"). Зазначені особи зобов`язані на письмову вимогу Іпотекодержателя або нового власника Предмета іпотеки добровільно звільнити жиле приміщення, що є Предметом іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання такої вимоги. В цей строк Іпотекодавець також на письмову вимогу Іпотекодержателя зобов`язаний передати Іпотекодержателю або новому власнику Предмета іпотеки ключі від жилого приміщення, що є Предметом іпотеки, інші технічні засоби доступу до цього приміщення (включаючи коди охоронних сигналізацій, коди доступу тощо) та всі правоустановчі документи, що підтверджують право власності Іпотекодавця на Предмет іпотеки. У ході виселення Іпотекодавець та інші особи, що виселяються, мають право звільнити жиле приміщення, що є Предметом іпотеки, від належного їм рухомого майна, яке може бути відокремлене без завдання шкоди Предмету іпотеки.

07 червня 2017 року державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Жук Т. А. відкрито виконавче провадження № 54090314 на підставі виконавчого листа № 752/18489/13-ц виданого 23 лютого 2017 року Гоолосіївським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» коштів у сумі 5 868 216,57 грн.

Постановою державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Жук Т. А. про заміну сторони виконавчого провадження № 54090314 від 28 лютого 2019 року замінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «ФК «Фактор Плюс» у виконавчому провадженні за виконавчими листами

№ 752/18489/13-ц, виданими Голосіївським районним судом м. Києва 23 лютого 2017 року у справі № 752/18489/13-ц.

Постановою державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Жук Т. А. від 28 лютого 2019 року повернуто виконавчий лист

ТОВ «ФК «Фактор Плюс» за заявою стягувача.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 19 серпня 2019 року №177928425 за ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію права приватної власності на:

земельну ділянку площею 0,801 га, кадастровий номер 3210945600:01:072:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; підстава виникнення права власності: Договір відступлення права вимоги (з додатками №1, №2, №3, №4), серія та номер: 26/07-1, виданий 26 липня 2018 року, видавник: сторони договору; Претензія-повідомлення (вимога), серія та номер: 09-14-01/786, виданий 22 травня 2009 року, видавник: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; Лист-попередження, серія та номер: 09-14-01/791, виданий 22 травня 2009 року, видавник: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; Кредитний договір, серія та номер: 014/2571/81/70767, виданий 17 квітня 2008 року, видавник: сторони договору; Договір комісії, серія та номер: бн, виданий 26 липня 2018 року, видавник: сторони договору; Договір відступлення права вимоги (з додатками №1, №2, №3, №4), серія та номер: бн, виданий 26 липня 2018 року, видавник: сторони договору; Договір про відступлення прав за іпотечним договором, серія та номер: 1167, виданий 26 липня 2018 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко О. І.; Іпотечний договір, серія та номер: 782, виданий 17 квітня 2008 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Авдієнко В. В; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42725163 від 28.08.2018 12:19:44,

Сипчу К. М., Комунальне підприємство «Путрівське» Київська обл.;

житловий будинок незавершеного будівництва, готовністю 67 %, загальною площею 260 кв. м., що розташований за адресою:

АДРЕСА_1 ; підстава виникнення права власності: Договір відступлення права вимоги (з додатками №1, №2, №3, №4), серія та номер: 26/07-1, виданий 26 липня 2018 року, видавник: сторони договору; технічний паспорт, серія та номер: бн, виданий 13 січня 2007 року, видавник: Ірпінське бюро технічної інвентаризації; Претензія-повідомлення (вимога), серія та номер: 09-14-01/786, виданий 22 травня

2009 року, видавник: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; Лист-попередження, серія та номер: 09-14-01/791, виданий 22 травня 2009 року, видавник:

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; Кредитний договір, серія та номер: 014/2571/81/70767, виданий 17 квітня 2008 року, видавник: сторони договору; Договір комісії, серія та номер: бн, виданий 26 липня 2018 року, видавник: сторони договору; Договір відступлення права вимоги (з додатками №1, №2, №3, №4), серія та номер: бн, виданий 26 липня 2018 року, видавник: сторони договору; Договір Д ' про відступлення прав за іпотечним договором, серія та номер: 1167, виданий 26 липня 2018 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко О. І.; Іпотечний договір, серія та номер: 782, виданий 17 квітня 2008 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Авдієнко В. В.; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

(з відкриттям розділу), індексний номер: 42725163 від 28 серпня 2018 року 12:19:44, Сипчу К. М., Комунальне підприємство «Путрівське» Київська обл.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог до державного реєстратора КП «Путрівське» Сипчу К. М.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (частина перша статті 50 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. постанови висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18)).

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2025 року у справі № 453/1231/20 (провадження № 61-16697св23)).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року у справі № 461/8641/19 (провадження № 61-1202св21) зроблено висновок, що «зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у цій справі існує між власниками квартири та АТ «Альфа-Банк» щодо порушення ним права власності позивача та інших співвласників на спірне майно внаслідок дій щодо реєстрації за ним такого права. Таким чином, позов про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на спірне нерухоме майно не може бути звернений до державного реєстратора, якого позивач визначив відповідачем у справі. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17). Отже, позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до реєстратора, якого позивач визначив відповідачем, оскільки реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений».

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернувся з позовом, в тому числі, до державного реєстратора КП «Путрівське» Сипчі К. М. про визнання незаконними та скасування рішень, скасування записів про право власності, про іпотеку, про державну реєстрацію обтяжень;

зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами обставини справи, свідчать про те, що спір у цій справі виник саме між ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (відповідач). Тому державний реєстратор КП «Путрівське» Сипчі К. М. не є належним відповідачем у спірних правовідносинах;

отже, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині позовних вимог до державного реєстратора КП «Путрівське» Сипчі К. М. потрібно змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Щодо позовної вимоги до ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Подільний об`єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом (частина перша статті 575 ЦК України).

Можливість і порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені, зокрема у Законі України «Про іпотеку».

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (стаття 12 Закону України «Про іпотеку»).

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (стаття 33 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки зумовлена дотриманням порядку, визначеного статтею 35 Закону України «Про іпотеку». У разі порушення встановленого вказаною нормою порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності не допускається. У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 522/9384/19 (провадження № 61-5684св23)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22) зазначено: «Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказав на необхідність відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21), вказавши, що відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оспорено іпотекодавцем у суді, що є для іпотекодавця гарантією дотримання іпотекодержателем вимог закону щодо підстав та процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Тому належним та ефективним способом захисту позивача, який вважає, що його право порушене тим, що право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, зареєстроване за відповідачем (іпотекодержателем) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), є позов про скасування рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21), на висновки у якій посилається позивач, вказано, що: «Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача … Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за АТ «Мегабанк», заявлені ним позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 30.12.2019 опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення. Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 761/9997/14-ц (провадження № 61-16405св24) зазначено, що «згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до частини першої статті 4 Закону про іпотеку (тут і далі в редакції, чинній станом на дату відступлення права вимоги за договором іпотеки) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У статті 24 Закону про іпотеку визначено порядок відступлення прав за іпотечним договором. За змістом вказаної правової норми відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Відповідно до частини третьої указаної статті правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Крім того, згідно з частиною другою статті 3 Закону про іпотеку взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. З наведеного можна зробити висновок, що відомості про відступлення прав іпотекодержателя підлягають державній реєстрації; внесення таких відомостей є зміною речового права - права іпотеки. До проведення державної реєстрації відповідне право не виникає, а його перехід не відбувається. Отже, момент виникнення права вимоги за іпотечним договором чинне законодавство пов`язує з фактом державної реєстрації іпотеки в порядку, визначеному законодавством. Тому виникнення прав у нового іпотекодержателя за договором іпотеки може відбуватися лише після нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Зазначене узгоджується з правовими висновками, які викладені в постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року в справі № 915/1067/20, від 26 лютого 2020 року в справі № 751/2322/16-ц, від 12 червня 2019 року в справі № 569/16312/17-ц, від 27 серпня 2019 року в справі № 911/2392/17, від 12 жовтня 2020 року в справі № 15/148-10/4045, а також від 10 вересня 2025 року в справі № 760/28561/19. Ураховуючи викладене, виникнення у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прав іпотекодержателя за договором іпотеки від 20 лютого 2007 року № PCL-007/024/2007 могло відбутися лише після нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, укладений 05 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», нотаріально посвідчений (т. 1, а. с. 31-32), і відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця (стаття 24 Закону про іпотеку). Однак матеріали справи не містять інформації про те, чи відбулася державна реєстрація відомостей про відступлення прав іпотекодержателя від ПАТ «ОТП Банк» на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна». У касаційній скарзі зазначено, що судом не досліджувався факт заміни іпотекодержателя в Реєстрі нерухомого майна … Апеляційний суд не перевірив наявність у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прав іпотекодержателя на майно ОСОБА_1».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2025 року у справі № 760/28561/19 (провадження № 61-1109св25) зроблено висновок, що «відомості про відступлення прав іпотекодержателя підлягають державній реєстрації; внесення таких відомостей є зміною речового права - права іпотеки. До проведення державної реєстрації відповідне право не виникає, а його перехід не відбувається. Отже, момент виникнення права вимоги за іпотечним договором чинне законодавство пов`язує з фактом державної реєстрації іпотеки в порядку, визначеному законодавством. Тому виникнення прав у нового іпотекодержателя за договором іпотеки може відбуватися лише після нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Зазначене узгоджується з правовими висновками, які викладені у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року № 915/1067/20, від 26 лютого 2020 року у справі № 751/2322/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 569/16312/17-ц, від 27 серпня 2019 року у справі № 911/2392/17, від 12 жовтня 2020 року у справі № 15/148-10/4045. Ураховуючи викладене, виникнення у ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» прав іпотекодержателя за договором іпотеки від 18 квітня 2007 року могло відбутися лише після нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV (далі - Закон № 1952-ІV). Згідно з статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV (далі - Закон України № 1952-ІV) державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок №1127) визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав. Згідно з пунктом 61 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Визначена у частині 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц, провадження № 14-48цс19). Встановивши, що на момент пред`явлення 17 липня 2019 року позичальнику повідомлення-вимоги № 020619 від 04 червня 2019 року про усунення порушень зобов`язання за кредитним договором, ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» після нотаріального посвідчення договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 25 травня 2019 року не здійснило державної реєстрації речових прав на спірну квартиру та у зв`язку з цим не набуло статусу іпотекодержателя за договором іпотеки у порядку, визначеному законом, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про недотримання державним реєстратором вимог законодавства під час здійснення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «ФК «Інвест-Кредо».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 16 червня 2021 року у справі № 363/4918/13 (провадження № 61-1984св21) зазначено, що «у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року у справі № 495/5578/17 зазначено, що «відповідно до частини третьої статті 24 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Тобто відомості про відступлення прав іпотекодержателя підлягають державній реєстрації; внесення таких відомостей і є зміною речового права - права іпотеки. До проведення державної реєстрації відповідне право не виникає, а його перехід не відбувається. У розумінні наведених положень законодавства державна реєстрація відступлення права вимоги, яка відбувається шляхом здійснення заміни іпотекодержателя за таким предметом іпотеки у Реєстрі речових прав, є обов`язковою, а такій реєстрації передує обов`язкова реєстрація самого права іпотеки за первісним іпотекодержателем».

У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається:

звертаючись з цим позовом ОСОБА_1 посилався на те, що є власником земельної ділянки та будинку, які були передані ним в іпотеку в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, в подальшому виник борг, який було продано двом особам, звернення стягнення на предмет іпотеки та оформлення права власності на спірну нерухомість було здійснено без відповідних правових підстав, оскільки він не отримував листів-попереджень та претензій-повідомлень, як і повідомлень про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки;

відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

іпотечний договір від 17 квітня 2008 року містить відповідне застереження про можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі права власності на предмет іпотеки;

дотримано порядок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, а саме, положення частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання позивачу як боржнику та іпотекодавцю вимоги про усунення порушень забезпеченого іпотекою основного зобов`язання, та частини п`ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку» щодо набуття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність;

державному реєстратору були надані всі необхідні документи для здійснення державної реєстрації права власності, передбачені пунктами 57, 61 Порядку № 1127;

позивачем не надано жодних доказів виконання основного зобов`язання;

позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав;

аналіз матеріалів справи свідчить, що державному реєстратору для здійснення державної реєстрації права власності були надані: технічний паспорт, державний акт, іпотечний договір № 014/2517/81/70767 від 17 квітня 2008 року; кредитний договір № 014/2517/81/70767 від 17 квітня 2008 року; лист попередження від 22 травня 2009 року № 09-14-01/791; поштові повідомлення про вручення поштового відправлення (отримані ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ); претензія-повідомлення (вимога) від 22 травня 2009 року № 09-14-01/786 відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку» про порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання за кредитним договором № 014/2517/81/70767 від 17 квітня 2008 року, направлені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від «26» липня 2018 року, укладений між ТОВ «Фінстрім» та ОСОБА_2 , договір відступлення права вимоги від 26 липня 2018 року, укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «МІБ» з додатками; договір комісії від «26» липня 2018 року, укладений між AT «МІБ» та ТОВ «Фінстрім»; договір відступлення права вимоги № 26/07-1 від «26» липня 2018 року, укладений між ТОВ «Фінстрім» та ОСОБА_2 з додатками; ухвала про забезпечення позову (т. 2а а. с. 1-177);

суди на зазначені обставини та вимоги закону уваги не звернули, не з`ясували чи набув відповідач права іпотекодержателя на момент пред`явлення позичальнику повідомлення-вимоги про усунення порушень зобов`язання за кредитним договором та зробили передчасний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

Щодо позовних вимог до ОСОБА_2 про скасування записів про право власності, про іпотеку, про державну реєстрацію обтяжень

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 155).

У справі що переглядається:

позивач звернувся з позовом, в тому числі, про скасування записів про право власності, про іпотеку, про державну реєстрацію обтяжень;

відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що іпотечний договір від 17 квітня 2008 року містить відповідне застереження про можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі права власності на предмет іпотеки; дотримано порядок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, а саме, положення частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання позивачу як боржнику та іпотекодавцю вимоги про усунення порушень забезпеченого іпотекою основного зобов`язання, та частини п`ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку» щодо набуття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність; державному реєстратору були надані всі необхідні документи для здійснення державної реєстрації права власності, передбачені пунктами 57, 61 Порядку № 1127; позивачем не надано жодних доказів виконання основного зобов`язання; позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав;

проте суди не врахували, що позовні вимоги про скасування записів про право власності, про іпотеку, про державну реєстрацію обтяжень не підлягали задоволенню незалежно від задоволення інших позовних вимог, адже пред`явлення таких вимог не є належним способом захисту порушеного права. При цьому обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині.

З огляду на викладене, рішення судів у цій частині слід змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2025 року у справі № 760/28561/19 (провадження № 61-1109св25), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 761/9997/14-ц (провадження № 61-16405св24) дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.

Тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в частині позовної вимоги до державного реєстратора КП «Путрівське» Сипчу К. М. та позовних вимог до ОСОБА_2 про скасування записів про право власності, про іпотеку, про державну реєстрацію обтяжень змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, в частині позовної вимоги до ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18)).

Керуючись статтями 400 409 411 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2025 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до державний реєстратора Комунального підприємства «Путрівське» Сипчі Кристини Миколаївни, змінити, викласти їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2025 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування записів про право власності, про іпотеку, про державну реєстрацію обтяжень змінити, викласти їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2025 року в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 жовтня 2024 року та постанова Київського апеляційного суду від 17 березня 2025 року в скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко