Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 523/9076/16-ц

провадження №61-11168св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С.

Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представник товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" - Халдай Ілля Віталійович,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" - Халдая Іллі Віталійовича на ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 червня 2021 року у складі судді Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" (далі - ТОВ "Норма Плюс"), ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_5, про визнання дій засновників незаконними, скасування редакції статуту, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 25 липня 2013 року представник ТОВ "Норма Плюс" Гоцуленко Сергій Васильович провів реєстрацію нової редакції статуту товариства за № 15561050008029421, юридичною адресою якого є: м. Одеса, проспект Добровольського, 82а. У нову редакцію статуту співзасновники ОСОБА_3, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 внесли недостовірну інформацію, а саме: у пункті 1 частини 5.1 Розділу 5 статуту ТОВ "Норма Плюс" зазначено, що "обладнання головної станції розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю 2 785 000,50 грн". Разом з тим, вказана квартира не є філіалом ТОВ "Норма Плюс", договори оренди між власником цієї квартири і ТОВ "Норма Плюс" не укладались. Зазначене у пункті 1 частини 5.1 Розділу 5 статуту товариства обладнання загальною вартістю 11 821 379,50 грн встановлено по іншим адресам і по факту не набувалось співзасновниками ТОВ "Норма Плюс" і не передавалось на баланс товариства.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2016 року у справі № 523/4380/15-ц встановлено обставини незаконного внесення співзасновниками в статутний капітал ТОВ "Норма Плюс" майна, власником якого є вона, та належність їй на праві власності квартири АДРЕСА_2.

Таким чином, засновники ТОВ "Норма Плюс" незаконно внесли в статутний капітал майно, яке належить їй. Отже в результаті незаконних дій вказаних осіб, а саме внесення недостовірної інформації в статут, були порушені її майнові права, чим їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у 150 000,00 грн.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд визнати незаконними дії співзасновників ТОВ "Норма Плюс": ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4, пов'язані з внесенням недостовірних відомостей в статут ТОВ "Норма Плюс" у редакції від 25 липня 2013 року, стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на її користь 150 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, відмінити редакцію статуту ТОВ "Норма Плюс" від 25 липня 2013 року та стягнути з ТОВ "Норма Плюс" на її користь 100 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 березня 2021 року у складі судді Кисельова В. К. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконними дії засновників ТОВ "Норма Плюс": ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 щодо внесення до статуту ТОВ "Норма Плюс", який затверджений протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Норма Плюс" від 17 липня 2013 року №01/07, у Главі 5 "Статутний капітал, майно та прибуток товариства", підпункт 1 пункту
5.1, в якому зазначено, що: "Обладнання головної станції, розташоване за адресою: АДРЕСА_1".

Визнано недійсним підпункт 1 пункту 5.1 Глави 5 "Статутний капітал, майно та прибуток товариства" статуту ТОВ "Норма Плюс", який затверджений протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Норма Плюс" від 17 липня 2013 року № 01/07, в якому зазначено, що: "Обладнання головної станції, розташоване за адресою: АДРЕСА_1".

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Норма Плюс" про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 102,40 грн, у рівних частках, тобто по 367,46 грн з кожного.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 червня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Норма Плюс" на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 березня 2021 року залишено без руху і надано заявнику строк для усунення недоліків щодо зазначення поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 червня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Норма Плюс" на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 березня 2021 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявник пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції і не надав суду належних та допустимих доказів поважності причин його пропуску.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ТОВ "Норма Плюс" - Халдая І. В. на ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 червня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ТОВ "Норма Плюс" - Халдай І. В., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 520/10577/15-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 753/11246/17, від 11 березня 2020 року у справі № 554/920/19 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що наведені заявником обставини не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції представник відповідача отримав 13 квітня 2021 року, а апеляційну скаргу подав - 13 травня 2021 року, тобто у межах строку, визначеного частиною 1 статті 354 ЦПК України. Вказане свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тому суд апеляційної інстанції помилково не поновив цей строк на оскарження рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 березня 2021 року.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що представник ТОВ "Норма Плюс" - адвокат Халдай І. В. зазначив у касаційній скарзі завідомо неправдиві відомості про те, що ТОВ "Норма Плюс" знаходиться за адресою: 65069, м. Одеса, проспект Добровольського, 82а та підроблені документи - ордер на представництво інтересів ТОВ "Норма Плюс", оскільки останнє фактично зупинило свою діяльність, що підтверджується листом ТОВ "Норма Плюс" від 23 березня 2015 року. На підставі вказаного ОСОБА_4 просив суд залишити без задоволення касаційну скаргу ТОВ "Норма Плюс" та постановити ухвалу про закриття касаційного провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 березня 2021 року у складі судді Кисельова В. К. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконними дії засновників ТОВ "Норма Плюс": ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 щодо внесення до статуту ТОВ "Норма Плюс", який затверджений протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Норма Плюс" від 17 липня 2013 року №01/07, у Главі 5 "Статутний капітал, майно та прибуток товариства", підпункт 1 пункту
5.1, в якому зазначено, що: "Обладнання головної станції, розташоване за адресою: АДРЕСА_1".

Визнано недійсним підпункт 1 пункту 5.1 Глави 5 "Статутний капітал, майно та прибуток товариства" статуту ТОВ "Норма Плюс", який затверджений протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Норма Плюс" від 17 липня 2013 року № 01/07, в якому зазначено, що: "Обладнання головної станції, розташоване за адресою: АДРЕСА_1".

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Норма Плюс" про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 102,40 грн, у рівних частках, тобто по 367,46 грн з кожного.

13 травня 2021 року ТОВ "Норма Плюс" подало до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 березня 2021 року з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказуючи на те, що у судовому засіданні, яке відбулося 30 березня 2021 року, було оголошено лишу вступну та резолютивну частини рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 березня 2021 року, повне судове рішення складено 08 квітня 2021 року, яке отримано представником товариства 13 квітня 2021 року, а апеляційна скарга на це судове рішення подана 13 травня 2021 року. Оскільки апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дні вручення повного судового рішення, то ТОВ "Норма Плюс" має право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 червня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Норма Плюс" на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 березня 2021 року залишено без руху і надано заявнику строк для усунення недоліків щодо зазначення поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

На виконання вказаної ухвали ТОВ "Норма Плюс" направило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказуючи на те, що у судовому засіданні, яке відбулося 30 березня 2021 року, було оголошено лишу вступну та резолютивну частини рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 березня 2021 року, повне судове рішення складено 08 квітня 2021 року. В матеріалах справи відсутні докази направлення судом першої інстанції повного тексту судового рішення ТОВ "Норма Плюс" та/або його представнику, який приймав участь у розгляді справи. Разом з тим, 13 квітня 2021 року представник ТОВ "Норма Плюс" - Халдай І. В. отримав копію рішення суду першої інстанції у приміщенні суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 червня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Норма Плюс" на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 березня 2021 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини 2 статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представник ТОВ "Норма Плюс" - Халдая І. В. підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У пункті 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення.

Як указує Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі "Станєв проти Болгарії" (Stanev v.

Bulgaria), заява № 36760/06, § 230).

У справі "Беллет проти Франції" (Bellet v. France), заява № 23805/94, § 36) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним.

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише формальним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" (De Geouffre de la Pradelle v. France, заява № 12964/87, § 28).

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Згідно зі статтею 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у статтею 354 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 357 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому частини 3 статті 357 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 127, частини 3 статті 354 ЦПК України апеляційний суд за заявою особи може поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у разі наявності поважних причин пропущення цього строку.

Системний аналіз вказаних норм процесуального права дає підстави для висновку про те, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Частина 4 статті 358 ЦПК України визначає, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому Частина 4 статті 358 ЦПК України.

Щодо вирішення питання про поважність причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У статтях 127, 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

Судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), так як особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на апеляційне оскарження рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що для застосування положень частини 4 статті 358 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суду необхідно надати належну оцінку причинам пропуску строку на апеляційне оскарження, з'ясувати, чи є ці причини такими, що об'єктивно перешкоджали подати апеляційну скаргу у визначений законом строк, коли особа отримала відповідне оскаржуване рішення суду, тобто ознайомилася з його змістом.

Таким чином, конструкція вказаної правової норми передбачає обізнаність особи, що подала апеляційну скаргу, зі змістом оскаржуваного судового рішення, яким, на її думку, порушені її права, свободи та інтереси.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при оголошенні вступної та резолютивної частини рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 березня 2021 року був присутній представник ТОВ "Норма Плюс" Халдай І. В., який отримав вступну і резолютивну частину цього рішення 30 березня 2021 року.

Повний текст оскаржуваного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 березня 2021 року був складений 08 квітня 2021 року.

Докази надсилання судом першої інстанції копії повного тексту судового рішення ТОВ "Норма Плюс" та його представнику в матеріалах справи відсутні.

В матеріалах справи наявна розписка, складена Халдай І. В., про отримання копії рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 березня 2021 року у справі № 523/9076/16-ц без зазначення дати отримання цієї копії (а. с. 44, т. 3).

Право на ефективний судовий захист передбачає, що сторони цивільного судочинства повинні мати змогу реалізувати право подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично поінформовані про самі судові рішення, що можуть порушувати їх законні права чи інтереси (рішення у справі "Рязанцев проти Росії", заява № 21774/06, від 10 березня 2011 року).

Без своєчасного отримання тексту оскаржуваного судового рішення особа, яка подала апеляційну скаргу, позбавлена можливості як визначення необхідності подання такої скарги, так і її мотивування, оскільки відсутність повного тексту судового рішення унеможливлює викладення мотивів незаконності/необґрунтованості оскаржуваного судового рішення, що є обов'язковою вимогою до змісту апеляційної скарги відповідно до статті

356 ЦПК України.

У зв'язку з зазначеним, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач не вжив заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено, а матеріали справи не містять відомостей про дотримання судом першої інстанції положень статті 272 ЦПК України щодо надсилання та вручення належним чином рішення суду ТОВ "Норма Плюс", що є безпосереднім обов'язком суду.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд належним чином не дослідив причини пропуску строку на апеляційне оскарження, не врахував того, що позивач виконав вказівки суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги та звернувся до апеляційного суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, не надав належної оцінки доводам ТОВ "Норма Плюс" щодо того, що повний текст рішення суду не було надіслано у визначеному законом порядку, не звернув увагу на те, що товариство звернулося із апеляційною скаргою протягом тридцяти днів із моменту отримання копії повного судового рішення суду першої інстанції. При цьому матеріали справи не містять доказів на спростування доводів відповідача про отримання повного тексту рішення Суворовського районного суду м.

Одеси від 30 березня 2021 року 13 квітня 2021 року. В Єдиному державному реєстрі судових рішень повний текст вказаного рішення було оприлюднено 13 квітня 2021 року.

Таким чином, апеляційний суд не встановив, коли ТОВ "Норма Плюс" як учасник справи отримав оскаржуване судове рішення, не з'ясував, чи свідчать причини, вказані заявником, про існування об'єктивних перешкод для звернення з апеляційною скаргою у передбачені законом строки, а тому, відмовивши у відкритті апеляційного провадження без належних правових підстав, порушив право відповідача на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.

За умови обмеження реалізації права ТОВ "Норма Плюс" на апеляційне оскарження судового рішення, ухвала апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Посилання ОСОБА_4 у відзиві на касаційну скаргу на необхідність закриття касаційного провадження не знайшли свого підтвердження, оскільки зазначення неправдивих відомостей щодо місцезнаходження ТОВ "Норма Плюс" не є підставою для закриття касаційного провадження відповідно до статті 396 ЦПК України. Крім того, інформація, зазначена у листі ТОВ "Норма Плюс", не може бути належним доказом зупинення діяльності останнім, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданого заявником, відомості про перебування юридичної особи у процесі припинення в реєстрі відсутні.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддівПершої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" -Халдая Іллі Віталійовича задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 червня 2021 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф.

Хопта