У коментованій статті законодавець закріплює принципи взаємодії митних органів з іншими органами виконавчої влади та Національним банком України. Згідно зі статтею 113 Конституції Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Наряду з іншими повноваженнями Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи.
Виконання завдань, покладених на Державну митну службу України, неможливе без співробітництва та взаємодії з цілою низкою органів виконавчої влади (Міністерством фінансів, Державним казначейством), Національним банком України. Взаємодія митних органів з іншими органами виконавчої влади здійснюється в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та законами України. Крім того, в п.6 Положення про державну митну службу України, затвердженого указом Президента України №1022/ 200 від 24.08.2000 р., зазначається, що Держмитслужба України під час виконання накладених на неї завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами поземних держав. Вказана норма продубльована і в Положенні про Державну митну службу України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. №940 (щодо чинності вказаних Положень див. коментар до ст.7 МК).
Положення ч. 2 коментованої статті зобов'язує спеціально уповноважений нейтральний орган виконавчої влади в галузі митної справи - Державну митну службу України - подавати Міністерству фінансів України звіт про надходження до Державного бюджету України коштів від податків і зборів, справляння яких згідно із законодавством покладено на митні органи.
Взаємодія Державної митної служби України з Національним банком України полягає і в тому, що митні органи повинні інформувати Національний банк України та відповідні фінансові органи України про перерахування ними коштів до Державного бюджету України.
Положення ч.4 коментованої статті Митного кодексу закріплює розмежування повноважень і функціональних обов'язків між митними та іншими органами виконавчої влади України щодо справляння податків, зборів та інших обов'язкових платежів, цей розподіл повноважень і функціональних обов'язків встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами України і нормативно-правовими актами.
До обов'язкових платежів, які надходять до Державного бюджету України після здійснення митного оформлення товарів та інших предметів податкове законодавство України відносить: мито, акцизний збір та податок на додану вартість.
Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Мито нараховується митним органом України відповідно до законодавства, чинного на день подання митної декларації, та зноситься до Державного бюджету України.
Акцизній збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції). Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати акцизного збору здійснюється податковими органами.
Контроль за правильністю обчислення й своєчасністю сплати акцизного збору з товарів, що ввозяться в Україну, здійснюється митними органами під час митного оформлення цих товарів.
Податок на додану вартість є внутрішнім податком і не може регулюватися нормами міжнародних договорів, крім договорів, ратифікованих Верховною Радою України до набрання чинності Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР. Контроль за нарахуванням і внесенням податку на додану вартість до бюджету здійснюють органи державної податкової служби, а за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час увезення (пересилання) товарів на митну територію України - митні органи в порядку, узгодженому з центральним органом податкової служби України. Порядок унесення податку на додану вартість до бюджету при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України встановлюється Кабінетом Міністрів України.
page
youtube
