У коментованій статті міститься визначення митної політики, яка є складовою державної політики України. Головним завданням митної політики є забезпечення захисту національних інтересів та національної безпеки України в політичній, економічній, соціальній, екологічній та інших сферах. Митна політика базується на певних концептуальних засадах (базових національних інтересах та відповідних аспектах державної політики національної безпеки) і здійснюється шляхом реалізації відповідних доктрин, стратегій, концепцій і програм у різних сферах державної діяльності, як внутрішніх, так і зовнішніх, відповідно до чинного законодавства, міжнародно-правових актів та усталеної практики.
Правові засади митної політики ґрунтуються на вимогах Конституції України. Так, ст. 2 Основного Закону проголошує, що суверенітет України поширюється на всю її територію, яка, в межах існуючого кордону, є цілісною і недоторканною. Відповідно до ч. 1. ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, всього Українського народу. Ст. 13 Конституції України визначає, що зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національнихінтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Відповідно до вимог ст. 9 Основного Закону України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Зазначені вище та інші конституційні положення визначають зміст та спрямованість митної політики України, ефективна реалізація якої є невід'ємною умовою сталого економічного, політичного та соціального розвитку Української держави. До основних нормативних актів, що розкривають мету, цілі та завдання митної політики, можна віднести Митний кодекс України, Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про Митний тариф України", інші закони та підзаконні нормативні акти, міжнародні договори України тощо.
З огляду на комплексність принципів митної політики варто зазначити, що вони визначаються з урахуванням принципів забезпечення національної безпеки, принципів зовнішньоекономічної діяльності, принципів митного регулювання та принципів діяльності митної служби України.
Митна політика є складовою внутрішньої та зовнішньої політики держави, з чим погоджується більшість науковців і практиків. Пріоритетними напрямками митної політики у внутрішньополітичній сфері є: забезпечення неухильного додержання прав і законних інтересів господарюючих суб'єктів та громадян, захисту інтересів держави; модернізація митних органів України; забезпечення прозорості в діяльності органів митної служби, прийнятті управлінських рішень, інформованості населення України з питань митного регулювання, зміцнення на цій основі його довіри до посадових осіб митних органів; недопущення неконтрольованого ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів, протидія митним правопорушенням.
Основними напрямами митної політики у зовнішньополітичній сфері є проведення активної міжнародної політики України з метою: створення сприятливих умов для прогресивного економічного та соціального розвитку України; забезпечення повноправної участі України в діяльності ВМО та інших міжнародних організаціях; участь у заходах пов'язаних з протидією поширенню зброї, засобів її доставки, військового спорядження; поглиблення транскордонного співробітництва; адаптація законодавства України у митній сфері до законодавства Європейського Союзу.
Митна політика, виступаючи складовою внутрішньої та зовнішньої державної політики, формується та запроваджується спираючись на об'єктивний аналіз та з урахуванням внутрішньоекономічних та зовнішньоекономічних факторів. У цьому сенсі митна політика фокусує в собі інтереси держави у внутрішньоекономічній, зовнішньоекономічній, фінансовій, податковій, валютній, кредитній сферах. Як така митна політика не тільки є каталізатором політики держави, але й слугує свого роду заручником її прорахунків.
З іншого боку, митна політика має і суб'єктивний характер, бо її принципи, мета, функції визначаються умовами розвитку конкретної держави в певний історичний період її існування, станом світової загальної та економічної ситуації. Крім того на неї суттєво впливає політика окремих політичних сил, які мають реальну владу в державі, державні, громадські та бізнесові інституції як у середині держави, так і за її межами, одні з яких є суб'єктами, а інші - об'єктами митної політики.
Митна політика повинна сприяти забезпеченню економічних інтересів держави. Економічні інтереси держави є складовою її національних інтересів - життєво важливих матеріальних, інтелектуальних і духовних цінностей Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальних потреб суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток. Економічні інтереси - це об'єктивні спонукальні мотиви економічної діяльності, пов'язані із прагненням людей до задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб. Вони виступають головною рушійною силою прогресу економіки. Узгодження особистих, колективних, суспільних та державних економічних інтересів виступає основою побудови ефективного господарського механізму, стимулює інтенсивний розвиток економіки.
Митна політика слугує засобом забезпечення національної безпеки. Національна безпека - це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. Об'єктами національної безпеки є: людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи; суспільство - його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище та природні ресурси; держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.
Безпосередня реалізація митної політики покладається на митні органи України, адже діяльність митної служби України є інституційною передумовою її втілення в життя. У той же час не можна обмежувати механізм реалізації митної політики тільки з діяльністю митних органів. Формування і реалізація митної політики - складний процес, участь у якому беруть державні інституції усіх гілок влади - законодавчої, виконавчої і судової. Крім того, розробка та реалізація заходів митної політики здійснюється за участю суб'єктів господарювання, представників громадських об'єднань, інших учасників суспільних відносин.
Існують дві основні форми митної політики: протекціоністська та політика вільної торгівлі. Протекціоністська митна політика спрямована на створення найбільш сприятливих умов для розвитку вітчизняного виробництва та внутрішнього ринку. її основні цілі досягаються шляхом запровадження високого рівня митного обкладення на імпортовані товари. На відміну від протекціонізму, політика вільної торгівлі припускає мінімальний рівень обкладення митом і спрямована на заохочення ввозу іноземних товарів на внутрішній ринок країни.
page
youtube
