Історія справи

Ухвала ККС ВП від 03.10.2019 року у справі №619/235/19

Ухвала

Іменем України

03 жовтня 2019 року

м. Київ

Провадження № 51-4894 ск 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Ємця О. П.,

суддів: Кравченка С. І., Остапука В. І.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 18 березня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Синельниково Дніпропетровської області, громадянина України, освіта неповна середня, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 16 серпня 2011 року Люботинським міським судом Харківської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 28 травня 2013 року Котелевським районним судом Полтавської області за ч.3 ст. 186 КК України в силу ст.ст. 70, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

- 28 квітня 2017 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за ч. 5 ст. 185, ч.4 ст. 187 КК України на підставі ст. 70 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією належного майна;

- 04 жовтня 2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч.5 ст. 185, ч.5 ст. 186, ч.4 ст. 187 КК України на підставі ст. 70 КК України до 9 років 5 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 14 листопада 2017 року по відбуттю строку покарання,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 345 КК України,

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 18 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;

- за ч. 3 ст. 345 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_1. визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року вказаний вирок залишено без змін.

Згідно з вироком, 17 січня 2018 року ОСОБА_1, в період часу з 07 год. 30 хв. по 16 год. 00 хв., знаходячись на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, діючи умисно, повторно, таємно викрав майно, належне потерпілому ОСОБА_2, на загальну суму 1259,00 грн.

Також, 19 січня 2018 року, ОСОБА_1 з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (матеріали у відношенні яких були виділені в окреме провадження та розглянуті по суті) в період з 11 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_3, таємно викрали майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_5, на загальну суму 16697,00 гривень.

Крім того, 19 січня 2018 року ОСОБА_1, під час здійснення заходів, спрямованих на розкриття вищевказаного тяжкого злочину, намагаючись втекти від переслідування працівниками поліції, у дворі кафе "Апріорі", що розташоване за адресою: АДРЕСА_4, наніс поліцейському ОСОБА_6 ножове поранення в живіт, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 17-БГ/18 від 26 січня 2018 року є тяжким тілесним ушкодженням.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи доведеність винуватості та правильність кваліфікації його дій, просить змінити вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 18 березня 2019 року у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого через суворість і призначити більш м'яке покарання. Зазначає, що при призначенні покарання судом не в повному обсязі враховано пом'якшуючі обставини, а саме те, що він знаходиться у фактичних шлюбних відносинах та має на утриманні двох малолітніх дітей, сам він з багатодітної родини, якій дуже потрібна його допомога.

Мотиви суду

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та кримінально-правова оцінка його діянь у касаційній скарзі не оспорюється.

Доводи касаційної скарги засудженого про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через суворість, не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з долученої до касаційної скарги копії вироку, при призначенні засудженому покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд урахував ступінь тяжкості злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України, є тяжкими, дані про особу винного, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, був судимий.

Обставинами, що пом'якшують покарання судом визнано щире каяття, а обтяжуючою обставиною - рецидив злочинів.

З огляду на це, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання не в максимальних межах, визначених санкцією ч. 3 ст. 185 та ч. 3 ст. 345 КК України, а також визначив остаточне покарання за правилами ч.1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань.

Таким чином, визначивши засудженому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років, суд не порушив вимог статей 65, 66, 67 КК України, оскільки вказане покарання відповідає конкретним обставинам справи, характеру й тяжкості вчиненого, є справедливим, а також необхідним і достатнім для попередження вчинення нових злочинів.

Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість у касаційній скарзі засудженого не наведено.

Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку, обґрунтовано залишив вирок без зміни, зазначивши в ухвалі підстави прийняття такого рішення.

Стосовно доводів, викладених в апеляції засудженого, суд апеляційної інстанції навів відповідні мотиви їх необґрунтованості, з якими погоджується й колегія суддів.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого і вважає, що у відкритті провадження слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 18 березня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

О. П. Ємець С. І. Кравченко В. І. Остапук