Історія справи

Ухвала КГС ВП від 26.03.2019 року у справі №904/2184/18

УХВАЛА

22 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/2184/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В. Я. - головуючий, Катеринчук Л. Й., Пєсков В. Г.,

учасники справи:

позивач - Селянське (фермерське) господарство ім. Т. Г. Шевченка,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Північтранс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта",

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Північтранс"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 14.02.2019

у складі колегії суддів: Іванова О. Г., (головуючий), Дарміна М. О., Антоніка С. Г.,

за позовом Селянського (фермерського) господарства ім. Т. Г. Шевченка,

до Публічного акціонерного товариства "Північтранс",

про стягнення 167 293,90 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Північтранс" (далі - ПАТ "Північтранс", заявник)
01.03.2019 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у справі № 904/2184/18 Господарського суду Дніпропетровської області.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/2184/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В. Я., суддя - Катеринчук Л. Й., суддя - Пєсков В. Г, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2019.

В прийнятті касаційної скарги ПАТ "Північтранс" слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 встановлено у розмірі 1762,00 грн., а тому сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 176
200,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є стягнення 167 293,90 грн., що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2018 рік), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) спір у справі №904/2184/18 є малозначним.

Водночас, заявник в касаційній скарзі зазначає, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2019 суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові по справі № 755/18006/15-ц від 04.07.2018, що на думку заявника, свідчить про неоднакове застосування норм матеріального права судами та про формування різної правозастосовчої практики.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Як вбачається з інформації розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскаржувана в касаційному порядку постанова Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2019, прийнята судом з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові по справі № 755/18006/15-ц від 04.07.2018 та, з урахуванням конкретних обставин даної справи, не суперечать правовим висновкам викладеним в ній.

Колегія суддів зазначає, що подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

За таких обставин, касаційна скарга ПАТ "Північтранс" не може бути розглянута судом касаційної інстанції, а в її прийняті слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України в редакції ~law17~ від 03.10.2017 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Північтранс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у справі № 904/2184/18.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північтранс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у справі № 904/2184/18 повернути скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

Головуючий В. Я. Погребняк

Судді Л. Й. Катеринчук

В. Г. Пєсков