Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.02.2019 року у справі №826/1954/18

УХВАЛА

14 лютого 2019 року

Київ

справа №826/1954/18

адміністративне провадження №К/9901/3658/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі № 826/1954/18 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і рішення про нарахування пені,

УСТАНОВИЛ:

04.02.2019 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019.

ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просила: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 №8654-17 та від 24.06.2016 №20814-13; визнати протиправним та скасувати рішення про нарахування пені за несвоєчасне погашення податкового зобов'язання на загальну суму 7 820,01 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2018 залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19.06.2015 №8654-17.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 24.06.2016 №20814-13.

В решті позову відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 є власником легкового автомобіля (тип - Седан-В) марки Honda Accord, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 з об'єм двигуна 3471 см3.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесені податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 форми "Ф" за №8654-17, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік (ККДБ 18011001) на суму 25 000 грн. та від
24.06.2016 форми "Ф" за №20814-13, яким визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік на суму 25000 грн. .

21.07.2017 року за наслідками сплати ОСОБА_2 суми податкового боргу (недоїмки) у розмірі 50 000 грн. в автоматичному режимі була нарахована пеня за несвоєчасне погашення податкових зобов'язань, визначених згідно податкових повідомлень-рішень від 19.06.2015 року №8654-17 від 24.06.2016 №20814-13, а саме: у розмірі 6 296,38 грн. - за період з 01.01.2016 року по 21.07.2017 року та у розмірі 1 523,63 грн. - за період з 04.02.2017 року по 21.07.2017 року.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що контролюючий орган не перевірив чи належить автомобіль позивача до об'єкта оподаткування в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу. Разом з тим, податковий орган не мав належної інформації про середньоринкову вартість автомобіля позивача та не мав підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві не погодившись з судовими рішеннями, звернулося до суду з касаційною на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі № 826/1954/18, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідн з пунком 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921

гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від
07.12.2017 № 2246-VIII).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №826/1954/18 є вимога про визнання протиправним та скасування два податкових повідомлень-рішень від 19.06.2015 №8654-17 та від
24.06.2016 №20814-13 на загальну суму 50000 грн.

Отже рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі №826/1954/18 - не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі №826/1954/18.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова